Спосіб отримання валацикловіру гідрохлориду

1. Спосіб отримання валацикловіру гідрохлориду в якому: а) ацикловір, CBZ-L-валін, дициклогексилкарбодіiмід, диметиламінопіридин та диметилформамід C2 1 3 Отриманий таким способом валацикловіру гідрохлорид містить не більше 2% гідратної води і проявляє антибактеріальну властивість по відношенню до вірусу оперізувального лишаю. Проте, такий спосіб одержання діючої речовини є довготривалим та потребує великих затрат на виробництво. В основу винаходу поставлене завдання спростити спосіб отримання валацикловіру гідрохлориду з метою скорочення процесу виробництва, зменшення виробничих затрат та здешевлення кінцевого продукту без зміни його фармакологічних властивостей, якісних і кількісних показників. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі отримання валацикловіру гідрохлориду, який полягає в тому, що ацикловір піддають взаємодії з CBZ-L-валіном у присутності дициклогексилкарбодііміду, диметиламінопіридину та диметилформаміду, усувають захисну групу, виділяють валацикловір та переводять його в сіль, згідно з винаходом ацикловір, CBZ-L-валін, дициклогексилкарбодіімід, диметиламінопіридин та диметилформамід змішують одночасно, валацикловір із розчину виділяють розбавленням реакційної маси водою, відфільтровують і переводять в сіль дією хлористого водню в метанолі. Одночасне змішування всіх компонентів дає змогу скоротити час проведення першої стадії синтезу на два дні. Вилучення із технологічного процесу другого етапу загрузки діючих речовин, дозволяє зменшити затрати на виробництво. Виключення процесу елюювання цільового продукту, отриманого в результаті першої стадії синтезу, та заміна тетрагідрофурану з соляною кислотою на метанол з хлористим воднем на другій стадії синтезу валацикловіру гідрохлориду, дає змогу здешевити кінцевий продукт. Спосіб отримання валацикловіру гідрохлориду ілюструється наступним прикладом: Приклад Ацикловір в кількості 50 кг загружали в розчинник диметилформамід в кількості 500 кг, додали 50 кг дициклогексилкарбодііміду, CBZ-L-валіну в кількості 70 кг та 10 кг диметиламінопіридину, нагрівали до 60° С, охолодили до кімнатної температури та перемішали протягом 24 годин. Залишок охолодили до кімнатної температури та добавили 700 л води. Кристали відцентрифугували, промили водою і висушили при 50° С та отримали N -CBZ валацикловіру. Далі до розчину N - CBZ - валацикловіру в кількості 50 кг в розчині хлористого водню в метанолі (50 кг хлористого водню, розчиненого в 500 кг метанолу) добавили 5 % pd/C (palladium on carbon - палладій на вугіллі (10 кг), суміш гідрогенізували під тиском 0,5 МПа при кімнатній температурі поки водень не перестав поглинатися. Реакційний розчин профільтрували, фільтр згустили, а залишок перекристалізували з етанолу для отримання валацикловіру гідрохлориду. В результаті синтезу отримують валацикловіру гідрохлорид кристалічний порошок білого або майже білого кольору, без запаху, злегка гіркий та гігроскопічний; легко розчинний у воді, розчинний в 90325 4 метанолі, слабо розчинний в етанолі і нерозчинний в хлороформі. Структура отриманого таким способом валацикловіру гідрохлориду підтверджується спектрами:' ИК, УФ, 1Н-ЯМР, ВЕРХ та МС наведено нижче: ІЧ-спектр валацикловіру гідрохлориду a. 3311 см-1, 3180 см-1: розтягуючі коливання N-H; b. 1590 см-1, 1540 см-1: хвильові коливання NH; c. 2900-2994 см-1: розтягуючі коливання насиченого зв'язку С-Н; d. 1730 см-1: розтягуючі коливання С=О в карбонільній групі складного ефіра; є. 1102 см-1: розтягуючі коливання С-О; f. 1680 см-1: розтягуючі коливання С=О в аміді кислоти; g. 1540 см-1: хвильові коливання C-N; h. 1632 см-1: коливання остова гуанідінового кільця. УФ (Н2О), нм λмакс251,4 (ε 132788) λмін220,4 (ε 1640) ЯМР (500 мГц, DMSO; D2O), δ: 0,88 м.д. (м, 6Н); 2,09 м.д. (м, 1Н); 3,71 м.д. (м, 2Н); 3,81 м.д. (м, 1Н); 4,19-4,36 м.д. (м, 2Н); 5,35 м.д. (м, 2Н); 6,66 м.д. (м, 2Н); 7,80 м.д. (м, 1Н); 8,53 м.д. (м, 3Н). Мас-спектрометрія Інструмент: Agilent 5973N MSD. Умови тестування: Іонізаційний спосіб: ЕІ+. m/z: 325 (20% Μ 84); 209 (20% Μ 72); 173 (20% Μ 55); 162 (10% Μ 44); 152 (80% Μ 36). Питоме оптичне обертання: від -8,5° до -11,5°. Високоефективна рідинна хроматографія: Хроматографування проводять на рідинному хроматографі зі спектрофотометричним детектором за таких умов: - колонка Hypersil ODS С18 розміром 4,6x100 мм, заповнена сорбентом з розміром часток 5 мкм або аналогічна; - рухома фаза: розчин: 2,72 г/л калію дигідрофосфату Ρ - метанол Ρ (80:20); - швидкість рухомої фази 1,0 мл/хв; - детектування за довжини хвилі 251 нм; - об'єм проби, що вводиться 10 мкл. Час хроматографування випробовуваного розчину має в три рази перевищувати час утримування піку валацикловіру гідрохлориду. Хроматографічна система вважається придатною, якщо: - ефективність хроматографічної колонки, обчислена за піком валацикловіру гідрохлориду на хроматограмі розчину порівняння, має бути не менше 1500 теоретичних тарілок; - відносне стандартне відхилення, розраховане для площі піку валацикловіру гідрохлориду на хроматограмі розчину порівняння, має бути не більше 1,0 %; - коефіцієнт симетрії піку валацикловіру гідрохлориду має бути не більше 1,5. На хроматограмі випробовуваного розчину час утримування піку валацикловіру гідрохлориду співпадає з часом утримування піку валацикловіру 5 90325 гідрохлориду на хроматограмі розчину порівняння з точністю + 2%. Противірусну активність вивчено по відношенню до ВГП-1 в культурі клітини НЕР-2 при нанесенні препаратів за такими режимами: за 24 години до інфікування, за 1-4 години до інфікування, під час адсорбції та після адсорбції на весь період репродукції. Ефективність противірусної дії при кожному режимі впливу оцінювали в паралельних дослідженнях за наявністю або відсутністю цитопатогенної дії ВГП-1 на моношар клітин та за ступенем зниження інфекційного титру вірусу у вірусовмісній рідині. Суспензію клітин культури НЕР-2 у посівній концентрації вносили у лунки культурального 24-лункового планшета і культивували 24 години при 37°С в атмосфері 5% СО2. Після закінчення культивування і мікроскопічного контролю якості клітинних моношарів ростове середовище із лунок планшетів повністю видаляли. Готували розчини активної речовини у відповідних концентраціях (1000, 500, 250 и т.д. мкг/мл). По 0,1 мл цих розчинів вносили у відповідні лунки планшетів. Планшети вміщували у термостат і інкубували до Комп’ютерна верстка І.Скворцова 6 моменту інфікування вірусом. Відповідні клітинні моношари у планшеті інфікували ВПГ-1. Інфіковані клітини культивували впродовж 72 годин при 37°С в атмосфері 5% СО2. Клітинні моношари фарбували за Романовським-Гімза. Противірусну дію при різних режимах впливу оцінювали за їх здатністю пригнічувати розвиток ЦПД та інгібувати репродукцію ВПГ-1. Облік результатів проводили за методом Ріда і Менча. Встановлено, що валацикловіру гідрохлорид повністю інгібує репродукцію 1000 ТЦД50 референтного штаму УС вірусу людини простого герпесу 1 антигенного типу (ВПГ-1) при внесенні досліджуваного розчину активної речовини на клітинні моно шари під час адсорбції вірусу на весь період його репродукції та після адсорбції на весь період репродукції. При визначенні цитотоксичності валацикловіру за впливом на моношар перещеплювальної культури клітин аденокарциноми гортані людини (НЕР2) встановлено, що його CD50 складає 250 мкг/мл (від 210,2 до 297,3) мкг/мл, а МПК - 125 мкг/мл (від 105,1 до 148,7) мкг/мл. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601