Спосіб хірургічної дермопластики

Спосіб хірургічної дермопластики, що включає накладання на рану дермального аутосубстрату в 3 часовому полі, особливого значення у виборі шляхів направленої корекції вказаних саногенетичних процесів набувають фазність і інтенсивність елементарних реакцій як складових загальноадаптаційного процесу. З огляду на це, формування спадкоємної регульованої мобілізації механізмів тканинної регенерації доцільно здійснювати шляхом підвищення рівня синфазності взаємовпливу ксеногенних і аутологічних шкірних субстратів порівняно з традиційним способом, для якого характерним є рознесення у часі біологічної дії названих компонентів, відповідно до якої ксенопластика передує аутопластиці шкірного дефекту. Зміщення у часі в напрямку прискорення імуномодуляційного впливу аутологічних ізольованих тканин на ксеногенний субстрат у вигляді ксенодермотрансплантату сприятиме мобілізації усіх наступних адаптаційних механізмів тканинної регенерації. Реалізації вимог просторового зближення взаємодіючих компонентів біологічних субстратів, а отже підвищенню рівня ефективності регуляторного контрольованого впливу на процеси тканинної регенерації сприятиме збільшення рівня дисперсності імуноактивних компонентів аутологічного дермотрансплантату. Виходячи з цих міркувань, у відомому способі хірургічної дермопластики, що включає накладання на рану дермального аутосубстрату в комбінації з консервованою ксеногенною шкірою, відповідно до винаходу аутологічний дермальний субстрат беруть напередодні оперативного втручання, піддають його кріогенній обробці і витримують при температурі рідкого азоту впродовж не менш як 20год, після чого розморожений субстрат подрібнюють на частинки прямокутної форми розміром 1 1 0,3мм, які занурюють в ізотонічний розчин, після чого повторно подрібнюють у рідинній фазі впродовж 6-12хв до розміру мікрочастинок 20-40мкм і отриману дрібнодисперсну тканинну суспензію нашаровують на клапоть ксенодермотрансплантату та накладають на ранову поверхню. Перелік фігур. Фіг.1. Попередньо заморожений у рідкому азоті і подрібнений після розмороження аутодермальний субстрат. Фіг.2. Поляризаційна флуоресценція суспендованих в ізотонічному розчині мікрочастинок аутодермального субстрату після повторного подрібнення в рідинній фазі. Фіг.3. Накладений на рану ксенодермотрансплантат з нашарованими на його внутрішній поверхні мікрочастинками аутодермотрансплантату Фіг.4. Заживления рани шляхом розростання мікрочастинок аутодермального субстрату. Спосіб здійснюють наступним чином. З метою хірургічної пластики дефекту шкірного покриву внаслідок опікової травми напередодні оперативного втручання беруть шкірний субстрат на здоровій ділянці шкірного покриву і піддають його кріогенній обробці при температурі рідкого азоту впродовж не менш як 20год. Розморожений субстрат за 1-2год до проведення хірургічної пластики подрібнюють на частинки прямокутної форми розміром 1 1 0,3мм, занурюють їх в ізотонічний розчин у співвідношенні 1:1 та здійснюють повторне 92724 4 подрібнення безпосередньо в рідинній фазі впродовж 6-12хв до розміру мікрочастинок 20-40мкм. Рівень дисперсності мікрочастинок аутологічної шкіри контролюють візуально в мікропрепараті методом поляризаційної флуоресценції, оскільки, як відомо, властивість рідких кристалів притаманна молекулам багатьох субстратів біоорганічної природи, у тому числі макромолекулам тканин організму, зокрема, шкіри, що знаходить відображення у різноманітних ефектах, і феноменах, нових технологічних рішеннях [3-4]. Отриману дрібнодисперсну тканинну суспензію нашаровують на контактну (внутрішню) поверхню ксенодермотрансплантату, рівномірно розподіляють і накладають на ранову поверхню. Результати приживлення мікрочастинок дермального аутосубстрату, а відтак - лікування в цілому, контролюють візуально. Приклад 1. Дефект шкірного покриву внаслідок опікової травми у морської свинки склав 30%. З метою хірургічної пластики дефекту шкірного за 1 добу до оперативного втручання за допомогою дерматома взяли шкірний субстрат зі здорової ділянки і помістили його в середовище рідкого азоту при -180°С на 18год. За 1год до проведення хірургічної пластики субстрат розморозили, подрібнили на частинки прямокутної форми розміром 1 1 0,3мм (Фіг.1), знову занурили їх в ізотонічний розчин у співвідношенні 1:1 у стерильній скляній мензурці, і провели повторне механічне подрібнення безпосередньо в рідинній фазі впродовж 612хв до розміру мікрочастинок 20-40мкм. Про досягнення необхідного рівня дисперсності мікрочастинок аутологічної шкіри робили висновок за результатами візуального дослідження мікропрепарату отриманої суспензії у полі зору люмінесцентного мікроскопу за методом поляризаційної флуоресценції (Фіг.2). Отриману дрібнодисперсну тканинну суспензію рівномірно розподілили по внутрішній (контактній) поверхні ксенодермотрансплантату, якою і накрили ранову поверхню (Фіг.3). Приживлення мікрочастинок дермального аутосубстрату під прикриттям клаптя ксеногенної шкіри (Фіг.4) наступило впродовж 3 тижнів і було стійким і функціонально надійним. Приклад 2. Запропонованим способом проведено лікування 12 особин експериментальних тварин із значним дефектом шкірного покриву внаслідок опікової травми. В усіх випадках досягнуто надійне приживлення розміщених під ксенодермотрансплантатом мікрочастинок аутодермального субстрату. Ускладнень у післяопераційному періоді не відмічено. Порівняно із традиційним лікуванням, що полягає у застосуванні послідовних етапів ксено-і аутопластики, одномоментне застосування ауто- і ксенодермальних субстратів, що складає сутність запропонованого способу, забезпечує як підвищення ефективності хірургічної пластики дефекту тканини, так і скорочення в середньому на 30% тривалості лікування. Важливим є також суттєве зменшення витрат аутодермального субстрату, що в цілому ряді випадків може стати вирішальним для збереження життя ураженого термічним фактором хворого організму. Отже, запропонований спосіб забезпечує вищий, ніж за відомими способом, лікувальний кліні 5 92724 чний ефект при значних дефектах шкірного покриву на основі використання хірургічної пластики, створюючи передумови для досягнення економічного ефекту при впровадженні запропонованого способу в лікувальну практику опікових відділень і центрів. Можна розраховувати на суттєве підвищення ефективності лікувального способу при впровадженні його принципових засад в експериментальну трансплантологію. Джерела інформації, які слід взяти до уваги: 1. Пат. 55636 А, Україна. Спосіб пластики дефекту шкіри при опіковій травмі (Бігуняк В.В., Бігуняк Н.В.). Комп’ютерна верстка М. Ломалова 6 2. 18. Жевандров Н.Д. Поляризация света. М: "Наука", 1969. – С.125-140. 3. Минц Р.И., Скопинов С.А., Яковлева С.В. и др. Формирование жидкокристаллических структур в тканевой жидкости в процессе заживления раны и условиях периодического облучения гелийнеоновым лазером. - Биофизика, 1989, т.34, №6. С. 1060-1062. 4. Антонов В.Ф., Смирнова Е.Ю., Шевченко Е.В. Липидные мембраны при фазовых превращениях. М.: Наука, 1992. - 135с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601