Спосіб зведення будинку/споруди

1. Спосіб зведення будинку/споруди, при якому комплекс технологічних операцій, що стосується технологічного процесу зведення будинків/споруд, виконують послідовно в часі в декілька етапів, згідно з якими попередньо здійснюють викопування котлованів і/чи траншей та підготовку основи, після підготовки основи здійснюють зведення фундаменту, встановлюють на зведений фундамент залізобетонні колони - вертикальний конструктивний елемент каркаса, які виконано квадратного або прямокутного поперечного перерізу, чи іншого типу будівельні вироби і конструкції і формують ними об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди, зістиковують зазначені конструктивні елементи каркаса будинку/споруди, встановлюють/формують плити перекриття горизонтальний конструктивний елемент каркаса, товщиною не менше 160 мм, із введенням їх у об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди площиною перпендикулярно поздовжній осі колон, виконують у залізобетонному перекритті каркаса будинку/споруди вирізи/прорізи для інженерних комунікацій та для проходу/встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків, блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів, встановлюють навісні фасадні блоки та балконні плити, встановлюють залізобетонні сходові прогони, майданчики та марші, встановлюють залізобетонні об'ємні елементи або панелі для шахт ліфтів, залізобетонні вентиляційні блоки та блоки димовидалення, розміщують у зазначеному об'ємно-просторовому каркасі залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі, зводять зовнішні стіни, зводять внутрішні стіни/перегородки, проводять заходи щодо гідроізоляції конструктивних елементів будинку/споруди, проводять монтаж санітарно-технічного обладнан 2 (19) 1 3 63190 4 люють з частим/малим кроком не більше 7200 мм, а на верхніх поверхах зазначених будинків/споруд - з широким/великим кроком не більше 10000 мм. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що у міру монтажу поверхів будинку/споруди здійснюють монтаж стояків для виконання внутрішніх теплової й газової мереж теплогазопостачання, при цьому одночасно або послідовно з виконанням несучих конструкцій будинку/споруди здійснюють монтаж системи внутрішнього водопроводу й каналізації. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що водомірний вузол установлюють за першою капітальною стіною з боку вуличної водопровідної магістралі в сухому опалюваному приміщенні - підвалі або сходовій клітці, або в теплому колодязі, а розвідну мережу укладають зі сталевих газових труб з ухилом 0,05 до спускної пробки, відповідно, по стіні або під стелею в підвалі - у системах з нижнім розведенням і по горищу - у системах з верхнім розведенням. Корисна модель належить до галузі будівництва, зокрема, до будівництва різних типів житлових та громадських будинків/споруд - від малоповерхових до будинків підвищеної поверховості, а саме, до способів зведення будинків/споруд, і може бути використана при зведенні (а також відновленні або реконструкції) будинків і споруд - житлових, суспільних і адміністративних будинків і споруд із використанням будівельних виробів і конструкцій з композиційних матеріалів, переважно бетонів. Будівництво є однією з основних сфер виробничої діяльності людини. У результаті будівельного виробництва створюється закінчена будівельна конструкція - будинок або споруда певного функціонального призначення. Різноманіття конструкцій будинків і споруд породжує необхідність розробки й застосування широкого спектра будівельних технологій та будівельних виробів і конструкцій. Провідним елементом будь-якої будівельної технології є будівельний процес, що містить у собі технології зведення будинків/споруд зі збірних, монолітних, збірно-монолітних, дерев'яних, цегельних та іншого типу конструкцій. Основні напрямки вдосконалювання будівельних технологій зведення будинків/споруд пов'язані з рішенням завдань ресурсопостачання, підвищення рівня гнучкості будівельних технологій під нові сучасні матеріали й конструкції, під нові технологічні процеси виготовлення складових частин будинку /споруди та інше. Тому необхідно при зведення будинків/споруд удосконалювати принципи та методи по зведенню комбінованих збірно-монолітних конструктивних систем для різних типів житлових та громадських будинків чи споруд [1]. Відомий спосіб зведення будинків/споруд, при якому виконують послідовно технологічні операції, згідно з якими попередньо здійснюють викопування котлованів і/або траншей, підготовляють основу, зводять фундамент і/або надземні конструкції, вузли і/або конструктивні системи з виготовленням і застосуванням збірних і/або монолітних конструкцій з бетону і/або залізобетону [2]. До недоліків відомого способу відноситься недостатня надійність конструкцій будинків/споруд, що зводяться, яка обумовлена недостатністю спільності роботи елементів конструкцій будинків/споруд і недостатністю повного використання міцністних властивостей матеріалу та несучої зда тності конструкцій, з яких формується об'ємнопросторовий каркас будинку/споруди. Відомий спосіб зведення відбудови чи реконструкції будинків/споруд, що включає викопування котлованів і/або траншей, підготовку основи, зведення фундаментів, зведення, або відновлення, або реконструкцію каркаса або його частини, включаючи колони, ригелі та плити перекриттів, а також монтаж або розбирання та заміну інженерних систем, при якому, принаймні, частину зводимого, або відновлюваного, або реконструйованого каркаса виконують збірно-монолитним з омоноличуваними стиками колон і збірно-монолитними ригелями, у яких збірними виконують тільки їх нижню частину, розраховану на технологічні навантаження від обпирання монтуємих пустотних плит, а верхню частину ригеля примоноличують до нижньої його частини з одночасним утворенням у порожнечах плит виступів ригеля з омоноличуванням опорних і приопорних ділянок змонтованих плит, причому в порожнечі плит перед утворенням омоноличених виступів заводять наскрізні в межах відповідної пари порожнеч суміжних плит омоноличуваного вузла загальні на дві плити арматурні каркаси і/або окремі стрижні, що попарно зв'язують між собою та з ригелем протилежної плити перекриття [3]. До недоліків відомого способу відноситься недостатня надійність зводимих конструкцій будинків/споруд, яка обумовлена недостатністю спільності роботи елементів конструкцій будинків/споруд і недостатністю повного використання міцністних властивостей матеріалу та несучої здатності конструкцій, з яких формується об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди. До недоліків відомого способу зведення будинку/споруди відноситься трудомісткість влаштування рівної стелі при використанні перенапружених залізобетонних плит перекриття, при цьому виключення несучих елементів конструктивної системи будинку неможливе через малу несучу спроможність опорної частини зазначеної плити перекриття. Відомий спосіб зведення будинків/споруд, що включає викопування котлованів і/або траншей, підготовку основи, зведення фундаментів і/або наземних, у тому числі, армованих конструкцій, які виконують збірними і/або монолітними з бетону чи залізобетону з армуванням принаймні частини 5 залізобетонних конструкцій або їх з'єднань і вузлів подовжніми силовими елементами арматури, принаймні один Із яких виконаний з матеріалу з більш високою границею текучості в порівнянні з іншими силовими елементами арматури того ж напрямку [4]. До недоліків відомого способу зведення будинку/споруди відноситься трудомісткість влаштування рівної стелі при використанні перенапружених залізобетонних плит перекриття, при цьому виключення несучих елементів конструктивної системи будинку неможливе через малу несучу спроможність опорної частини зазначеної плити перекриття. Недоліком є й те, що перенапружені багатопустотні плити перекриття довжиною 7200мм при стендовій технології виробництва через різницю напруг в арматурі мають перекоси по діагоналі і вигини за довжиною плити до 15 мм, і для усунення зазначеного недоліку, а саме, для вирівнювання стелі за площиною необхідно улаштування штукатурки по сітці або розміщення підвісної стелі з листових матеріалів, наприклад, з гіпсокартону, при цьому в обох випадках збільшується товщина перекриття, що, у свою чергу, призводить до зменшення висоти поверху та збільшення вартості будинку. До недоліків відомого способу зведення комбінованої збірномонолітної конструктивної системи відноситься й те, що при застосуванні залізобетонних плит перекриття (для створення горизонтальних площинних конструктивних елементів об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди) утруднено планування виконання вирізів/прорізів для інженерних комунікацій, проходу/встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків та блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів, не варіюється товщина плити в залежності від прольоту (що призводить до неекономічного використання арматури, яка закладена в плиту перекриття), утруднено «вільне» планування приміщень, що можливе лише при збільшенні прольотів до 10000... 10200 мм (з використанням сітки колон в діапазоні від 6000 мм до 10000 мм). До недоліків відомого способу зведення комбінованої збірно-монолітної конструктивної системи відноситься також й те, що використання монолітних залізобетонних міжквартирних панелей (діафрагм жорсткості) збільшує навантаження на плити перекриття, та призводить до неефективної витрати арматури, яка розміщується в них. Найбільш близьким технічним рішенням як по суті, так і по задачах, що вирішуються, яке обрано як найближчий аналог (прототип), є спосіб зведення будинків/споруд, при якому комплекс технологічних операцій, що стосується технологічного процесу зведення будинків/споруд, виконують послідовно в часі в декілька етапів, згідно з якими попередньо здійснюють викопування котлованів і/чи траншей та підготовку основи, після підготовки основи здійснюють возведення фундаменту, встановлюють на зведений фундамент залізобетонні колони - вертикальний конструктивний елемент каркаса, які виконано квадратного або прямокутного поперечного перерізу, чи іншого типу будівельні 63190 6 вироби і конструкції і формують ними об'ємнопросторовий каркас будинку/споруди, зістиковують зазначені конструктивні елементи каркаса будинку/споруди, встановлюють/формують плити перекриття - горизонтальний конструктивний елемент каркаса, товщиною не менше 160 мм, із введенням їх у об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди площиною перпендикулярно поздовжній осі колон, виконують у залізобетонному перекритті каркаса будинку/споруди вирізи/прорізи для інженерних комунікацій та для проходу/встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків, блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів, встановлюють навісні фасадні блоки та балконні плити, встановлюють залізобетонні сходові прогони, майданчики та марші, встановлюють залізобетонні об'ємні елементи або панелі для шахт ліфтів, залізобетонні вентиляційні блоки та блоки димовидалення, розміщують у зазначеному об'ємнопросторовому каркасі залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі, зводять зовнішні стіни, зводять внутрішні стіни/перегородки, проводять заходи щодо гідроізоляції конструктивних елементів будинку/споруди, проводять монтаж санітарнотехнічного обладнання та інших інженерних систем, монтують мережі теплопостачання, а на завершальному етапі зведення будинку/споруди проводять послідовно заходи, що включають штукатурку зовнішніх та внутрішніх поверхонь частин будинку/споруди, проведення малярських робіт та виконання оздоблювальних робіт, причому формують плитами перекриття на рівні фундаменту підвальні приміщення зі стелею із зазначених плит [5]. До недоліків відомого технічного рішення, що обрано за найближчий аналог (прототип), відноситься те, що існує надзвичайна «жорсткість» внутрішніх планувальних рішень та однотипність архітектурних рішень фасадів і багатоповерхових будинків в цілому, а спроба ввести додаткові варіанти збірних панелей перекриття призводить до значного збільшення типорозмірів і номенклатури виробів, що, у свою чергу, потребує великих капітальних витрат на виготовлення металевої оснастки. Так при відомому конструктивному виконанні відомого збірно-монолітного безригельного об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди існує жорстке обмеження планування приміщень через прийнятий крок колон (наприклад, для кухні 2500мм), а збільшення кроку колон для задоволення сучасних вимог при плануванні квартир/приміщень до розмірів 6600 мм, 6900 мм та 7200 мм призводить до значного збільшення номенклатури плит перекриття та великої металоємкості формооснастки заводів виробників при малому тиражуванні деяких типів виробів і необхідності використання високомарочних бетонів. До недоліків відомого збірно-монолітного безригельного каркаса відноситься те, що наявним є виступання із площини перекриття ригелів, а також трудомісткість влаштування рівної стелі по багатопустотному настилу з перенапружених залізобетонних плит перекриття, при цьому виключення 7 ригелю з несучих елементів конструктивної системи будинку/споруди неможливе через малу несучу спроможність опорної частини зазначеної плити перекриття. Недоліком є й те, що перенапружені багатопустотні плити перекриття довжиною 7200мм при стендовій технології виробництва через різницю напруг в арматурі мають перекоси по діагоналі і вигини за довжиною плити до 15 мм (для усунення зазначеного недоліку, а саме, для вирівнювання стелі за площиною необхідно улаштування штукатурки по сітці або розміщення підвісної стелі з листових матеріалів, наприклад, з гіпсокартону, при цьому в обох випадках збільшується товщина перекриття, що, у свою чергу, призводить до зменшення висоти поверху та збільшення вартості будинку). До недоліків відомого технічного рішення, що обрано за найближчий аналог (прототип), відноситься також недостатня надійність зводимих конструкцій будинків/споруд, що обумовлена недостатністю спільності роботи елементів конструкцій будинку/споруди та недостатньо повне використання міцністних властивостей матеріалу конструктивних елементів, з яких формується об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди, та несучої здатності зазначених конструкцій. До недоліків відомого технічного рішення, що обрано за найближчий аналог (прототип), відноситься також й те, що при застосуванні залізобетонних плит перекриття (для створення горизонтальних площинних конструктивних елементів об'ємно-просторового каркаса будинку) утруднено планування виконання вирізів/прорізів для інженерних комунікацій, проходу/встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків та блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів, не варіюється товщина плити в залежності від прольоту (що призводить до неекономічного використання арматури, яка закладена в плиту перекриття), утруднено «вільне» планування квартир, що можливе лише при збільшенні прольотів до 10000-10200 мм (з використанням сітки колон в діапазоні від 6000 мм до 10000 мм). До недоліків вищезазначеної збірномонолітної конструктивної системи відноситься також й те, що використання монолітних залізобетонних міжквартирних панелей (діафрагм жорсткості) збільшує навантаження на плити перекриття, призводить до неефективної витрати арматури, яка розміщується в них. В основу корисної моделі покладена задача шляхом введення у виробничий процес зведення будинку/споруди нових технологічних операцій, забезпечити підвищення якості і ефективності зведення будинку/споруди. Суть корисної моделі у способі зведення будинку/споруди, при якому комплекс технологічних операцій, що стосується технологічного процесу зведення будинків/споруд, виконують послідовно в часі в декілька етапів, згідно з якими попередньо здійснюють викопування котлованів і/чи траншей та підготовку основи, після підготовки основи здійснюють возведения фундаменту, встановлюють на зведений фундамент залізобетонні колони вертикальний конструктивний елемент каркаса, які 63190 8 виконано квадратного або прямокутного поперечного перерізу, чи іншого типу будівельні вироби і конструкції і формують ними об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди, зістиковують зазначені конструктивні елементи каркаса будинку/споруди, встановлюють/формують плити перекриття - горизонтальний конструктивний елемент каркаса, товщиною не менше 160 мм, із введенням їх у об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди площиною перпендикулярно поздовжній осі колон, виконують у залізобетонному перекритті каркаса будинку/споруди вирізи/прорізи для інженерних комунікацій та для проходу/встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків, блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів, встановлюють навісні фасадні блоки та балконні плити, встановлюють залізобетонні сходові прогони, майданчики та марші, встановлюють залізобетонні об'ємні елементи або панелі для шахт ліфтів, залізобетонні вентиляційні блоки та блоки димовидалення, розміщують у зазначеному об'ємно-просторовому каркасі залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі, зводять зовнішні стіни, зводять внутрішні стіни/перегородки, проводять заходи щодо гідроізоляції конструктивних елементів будинку/споруди, проводять монтаж санітарно-технічного обладнання та інших інженерних систем, монтують мережі теплопостачання, а на завершальному етапі зведення будинку/споруди проводять послідовно заходи, що включають штукатурку зовнішніх та внутрішніх поверхонь частин будинку/споруди, проведення малярських робіт та виконання оздоблювальних робіт, причому формують плитами перекриття на рівні фундаменту підвальні приміщення зі стелею із зазначених плит, полягає в тому, що після отримання закінченої будівельної конструкції здійснюють заходи щодо випробування будинку/споруди, при цьому як вертикальний конструктивний елемент об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди використовують колони довжиною від 2500 мм до 15000 мм, залізобетонні колони, в залежності від поверховості будинку/споруди та ширини прольотів між несучими конструкціями, встановлюють з можливістю створювання при зібранні вертикального конструктивного елемента об'ємно-просторового каркаса розрахованої міцності та складної форми з різною конфігурацією у поперечному перерізі, відповідно, квадратного, прямокутного, кутового, хрестоподібного та Тподібного перерізу, залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі встановлюють відповідним чином між зазначених колон, зовнішні стіни зводять з обпиранням на горизонтальний конструктивний елемент каркаса - на перекриття в різних варіантах конструктивного виконання у залежності від архітектурних та інших вимог, горизонтальні площинні конструктивні елементи та зовнішні стіни виконують/зводять або суцільними, або багатошаровими, причому колони розміщують відносно горизонтальних конструктивних елементів об'ємнопросторового каркаса із створенням «сітки» колон в діапазоні від 6000 до 10000 мм, вертикальний стрижневий конструктивний елемент об'ємно 9 просторового каркаса будинку/споруди збирають або з однакових за поперечним перетином колон, або з колон з поперечним перетином, що зменшується у відповідності до збільшення номеру поверху будинку, зазначені вертикальні стрижневі конструктивні елементи на перших поверхах висотних багатоповерхових будинків/споруд встановлюють з частим/малим кроком не більше 7200 мм, а на верхніх поверхах зазначених будинків/споруд - з широким/великим кроком не більше 10000 мм. Новим в корисній моделі є те, що по мірі монтажу поверхів будинку/споруди здійснюють монтаж стояків для виконання внутрішніх теплової й газової мереж теплогазопостачання, при цьому одночасно або послідовно з виконанням несучих конструкцій будинку/споруди здійснюють монтаж системи внутрішнього водопроводу й каналізації. Новим в корисній моделі є й те, що водомірний вузол установлюють за першою капітальною стіною з боку вуличної водопровідної магістралі в сухому опалювальному приміщенні - підвалі, або сходовій клітці, або в теплому колодязі, а розводящу мережу укладають зі сталевих газових труб з ухилом 0,05 до спускної пробки, відповідно, по стіні або під стелею в підвалі – у системах з нижнім розведенням і по горищу - у системах з верхнім розведенням. Порівняльний аналіз технічного рішення з прототипом показує, що спосіб зведення будинку/споруди, який заявляється, відрізняється тим, що після отримання закінченої будівельної конструкції здійснюють заходи щодо випробування будинку/споруди, при цьому як вертикальний конструктивний елемент об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди використовують колони довжиною від 2500 мм до 15000 мм, залізобетонні колони, в залежності від поверховості будинку/споруди та ширини прольотів між несучими конструкціями, встановлюють з можливістю створювання при зібранні вертикального конструктивного елемента об'ємно-просторового каркаса розрахованої міцності та складної форми з різною конфігурацією у поперечному перерізі, відповідно, квадратного, прямокутного, кутового, хрестоподібного та Тподібного перерізу, залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі встановлюють відповідним чином між зазначених колон, зовнішні стіни зводять з обпиранням на горизонтальний конструктивний елемент каркаса - на перекриття в різних варіантах конструктивного виконання у залежності від архітектурних та інших вимог, горизонтальні площинні конструктивні елементи та зовнішні стіни виконують/зводять або суцільними, або багатошаровими, колони розміщують відносно горизонтальних конструктивних елементів об'ємнопросторового каркаса Із створенням «сітки» колон в діапазоні від 6000 до 10000 мм, вертикальний стрижневий конструктивний елемент об'ємнопросторового каркаса будинку/споруди збирають або з однакових за поперечним перетином колон, або з колон з поперечним перетином, що зменшується у відповідності до збільшення номеру поверху будинку, зазначені вертикальні стрижневі конструктивні елементи на перших поверхах висотних багатоповерхових будинків/споруд встановлюють 63190 10 з частим/малим кроком не більше 7200 мм, а на верхніх поверхах зазначених будинків/споруд - з широким/великим кроком не більше 10000 мм, причому по мірі монтажу поверхів будинку/споруди здійснюють монтаж стояків для виконання внутрішніх теплової й газової мереж теплогазопостачання, одночасно або послідовно з виконанням несучих конструкцій будинку/споруди здійснюють монтаж системи внутрішнього водопроводу й каналізації, а водомірний вузол установлюють за першою капітальною стіною з боку вуличної водопровідної магістралі в сухому опалювальному приміщенні - підвалі, або сходовій клітці, або в теплому колодязі, а розводящу мережу укладають зі сталевих газових труб з ухилом 0,05 до спускної пробки, відповідно, по стіні або під стелею в підвалі - у системах з нижнім розведенням і по горищу у системах з верхнім розведенням. Таким чином, спосіб зведення будинку/споруди, який заявляється, відповідає критерію корисної моделі «новизна». Суть корисної моделі пояснюється за допомогою ілюстрацій, де на фіг. 1 показана блок-схема способу зведення будинку/споруди, який заявляється, що оснований на послідовності виконання відповідних технологічних операцій, на фіг. 2 показано фрагмент плоскої сітки, що містить силові елементи з матеріалів з різними границями текучості, на фіг. 3 показано фрагмент просторового каркаса, що містить силові елементи з матеріалів з різними границями текучості, на фіг. 4-12 показано варіанти виконання арматури з різною кількістю і взаємним розташуванням силових елементів з матеріалів з різними границями текучості, на фіг. 13 показано пальовий ростверк зі «стаканом» під колону (у прокольному перерізі), армований сітками, до складу яких входять принаймні один силовий елемент з більш високою границею текучості, на фіг. 14 показано стикове з'єднання колон з блоком фундаменту (чи з ростверком) через збірний «підколонник», на фіг. 15 показано перетин А-А вузла стикового з'єднання колон з блоком фундаменту (чи з ростверком) через збірний «підколонник», на фіг. 16 показано схему встановлення колони (вертикального силового елемента) при формуванні об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди, на фіг. 17 показано схему формування об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди з вертикальних силових елементів - секцій колон (Із встановленням останніх у блоках фундаменту), на фіг. 18 показано схему стикового з'єднання секцій колон, на фіг. 19 показано конструктивнокомпонувальну схему ригелю в проекції ¾ на виді зверху, на фіг. 20 показано схему формування об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди з вертикальних силових елементів - секцій колон, та горизонтальних силових елементів – балок і ригелів, на фіг. 21-24 показано схему розміщення плит перекриття у об'ємно-просторовому каркасі будинку/споруди, на фіг. 25 показано схему виконання формування об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди з вертикальних силових елементів секцій колон, та горизонтальних плит перекриття (з виконанням у перекритті вирізів/прорізів для інженерних комунікацій та для прохо 11 ду/встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків, блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів), на фіг. 26 показано схему встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків, блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів в об'ємно-просторовому каркасі будинку/споруди (на виді зверху уздовж поздовжніх осей вертикальних силових елементів колон), на фіг. 27 показано конструктивнокомпонувальну схему вузла з'єднання плит перекриття з ригелем, на фіг. 28-29 показано вузли з'єднання плит перекриття з ригелем у варіантах, відповідно, армування каркасом, де верхню частину ригеля виконано у вигляді протяжного багатогранника з поперечним перерізом у формі прямокутника, і армування окремими стрижнями арматури, де верхню частину ригеля виконано з поперечним перерізом у вигляді квазіпрямокутника, на фіг. 30 показано конструктивно-компонувальну схему об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди зі стикуванням вертикальних та горизонтальних силових елементів, на фіг. 31-33 показано, відповідно, конструктивно-компонувальні схеми вузлів «С», «D» і «Е» стикуванням вертикальних та горизонтальних силових елементів об'ємнопросторового каркаса будинку/споруди, на фіг. 34 показано схему виконання колодязної кладки стіни будинку/споруди з цегли та наповнювача/утеплювача, на фіг. 35 показано схему гребінки, що застосовується для оброблення шару бетону перекриття, на фіг. 36 показано схему встановлення балконної плити, на фіг. 37 показано конструктивно-компонувальну схему тришарової панелі з отвором під вікно, на фіг. 38-39 показано варіанти виготовлених будинків/споруд, які зведено за технологією, що покладена в основу способу зведення будинків/споруд, який заявляється. Спосіб зведення будинків/споруд, який заявляється, у відповідності до блок-схеми, показаної на фіг. 1, здійснюється шляхом виконання комплексу технологічних операцій таким чином. Технологічний процес зведення будинків/споруд виконують послідовно в часі в декілька етапів, згідно з якими попередньо здійснюють викопування котлованів і/чи траншей [6] для фундаменту будинку/споруди та здійснюють підготовку основи [7]. При виконанні комплексу технологічних операцій, що стосується підготовки основи, при зведенні монолітних, і/або збірно-монолітних бетонних, і/або залізобетонних конструкцій, І/або елементів будинків/споруджень, попередньо здійснюють підбор складу бетонної суміші (шляхом визначення насипної та реальної щільності дрібного й великого заповнювачів, реальної щільності в'язкого). Також здійснюють підбір арматури для армування будівельних виробів і конструкцій. У процесі виготовлення арматури для армування виробів і конструкцій принаймні частину протяжних силових елементів поєднують у пасму або в пасмі, у кожну з яких включають не менше одного елемента з матеріалу з більш високою гра 63190 12 ницею текучості. При підготовці арматури для армуванні будівельних виробів І конструкцій принаймні два силових елементи з матеріалів з різними границями текучості скріплюють між собою по довжині не менше, ніж у двох точках. Протяжні силові елементи арматури поєднують розподільними арматурами, що розташовують під кутом до силових елементів з утворенням плоских сіток і/або просторових каркасів, і/або використовують у сполученнях плоских і просторових каркасів з окремими і/або спареними в обсязі конструкції силовими елементами, при цьому принаймні частину силових елементів з матеріалу з більш високою границею текучості з'єднують по довжині з елементами арматури, які виконано з матеріалу з більш низькою границею текучості і/або розташовують між ними. При цьому площу поперечного перерізу арматурного силового елемента або сумарну площу односпрямованих силових елементів, які виконують із матеріалу з більш високою границею текучості, приймають менше площі поперечного перерізу іншого елемента або сумарної площі інших силових елементів тієї ж спрямованості, виконаних з матеріалу з більш низькою границею текучості. Зістиковані силові елементи арматури виконують такими, що містять не менше одного, що має принаймні дві зістиковані ділянки, які виконують із різною площею поперечного перерізу і/або з різним периметром поперечного перерізу. Армування будівельних виробів, насамперед, фундаменту будинку/споруди, і конструкцій здійснюють силовим елементом або односпрямованими силовими елементами з матеріалу з більш високою границею текучості, сумарна площа поперечного перерізу яких становить не менше 5 % від загальної площі поперечного перерізу односпрямованих силових елементів з різною міцністю та границею текучості. Армування інших будівельних виробів і конструкцій здійснюють силовим елементом або силовими елементами з матеріалу з більш високою границею текучості, сумарна площа поперечного перерізу яких становить не більше 35 % від загальної площі поперечного перерізу односпрямованих силових елементів з різною міцністю й границею текучості. Також при виконанні комплексу технологічних операцій, що стосується підготовки основи, при зведенні монолітних, і/або збірно-монолітних бетонних, і/або залізобетонних конструкцій, і/або елементів будинків/споруджень, здійснюють заходи щодо забивання (занурення) паль у ґрунт. Після занурення паль до нульової відмови або до 85 % проектної відмітки при нульовій відмові, що виступає, частину палі строплять канатом і підкосом або підкосами. Далі на занурену палю наносять риски, що вказують відмітки верху палі після зрубання та величину закладення паль у ростверк, після чого встановлюють на палю інвентарний хомут з розташуванням верхніх його крайок у рівні рисок і затискають хомут стяжним пристосуванням. Після цього здійснюють вирубку бетону оголовка палі по кутах з оголенням робочих арматур на 13 величину закладення палі в ростверк, а потім вирубують горизонтальну канавку на рівні хомута, причому глибину канавки з боку натягнутого каната виконують такою, що перевищує глибину канавки з боку підкоса або підкосів. При зазначеному вище, а саме, при кущовому та багаторядному розташуванні паль зрубання оголовка кожної наступної частини виконують після видалення зрубаного оголовка попередньої палі, а при однорядному розташуванні паль здійснюють почергове зрубання оголовків паль із наступним збиранням всіх зрубаних оголовків одночасно. Ростверки виконують монолітними і/або збірними, і/або збірно-монолитними, що мають «стакан» під колону, який розширюється до обрізу, або збірний залізобетонний «підколонник» з каналами під випуски арматур колони, які після або до установки колони заповнюють матеріалом, що твердіє, наприклад, полімерцементним розчином. Після уривки котлованів і/чи траншей для фундаменту будинку/споруди та підготовки основи здійснюють возведения фундаменту. При зведенні фундаменту будинку/споруди бетонування здійснюють принаймні частково в незнімній опалубці і/або у формотворних елементах, які частково або повністю виконують із залізобетонних, і/або бетонних, або комбінованих з іншими матеріалами елементів. Попередньо готують бетонну суміш з попереднім підбором її складу. Підготовка бетонної суміші включає в себе змішування в'язкого, дрібного заповнювача, води, дрібного і великого заповнювача, армування виробів спільно працюючими протяжними силовими елементами - арматурою (принаймні один із яких вибирають Із матеріалу з більш високою границею текучості в порівнянні з іншими силовими елементами того ж напрямку), укладання у форму або опалубку, ущільнення бетонної суміші та доведення до твердого стану. Для готування бетонної суміші використовують пуцолановий цемент, або портландцемент, або шлакопортландцемент, або цемент, що швидко твердіє, або цементно-вапняне в'язке або їх сполучення, при цьому як дрібний заповнювач у бетонній суміші використовують пісок з модулем крупності Мк 1,7...3, а як великий заповнювач у бетонній суміші використовують щебені фракції величиною 10-20 мм або фракції величиною 1040мм. Як великий заповнювач у бетонній суміші використовують щебені з вивержених, або метаморфічних, або осадових порід або з їх сполучення. Також як великий заповнювач може бути використано щебені із дробимістю Др 8-12. При виготовленні бетону до складу бетонної суміші додатково можуть бути введені добавки, що регулюють технологічні і/або експлуатаційні властивості - пластичність, швидкість схоплювання, водонепроникність, морозовитривалість, міцність у кількості не менше 0,0001-0,04 мас.ч. від ваги цементу. Як дрібний заповнювач може бути використаний пісок з модулем великості Мк від 1,7 до 3 або дроблений керамзит з модулем великості Мк 3 або 63190 14 сполучення піску і дробленого керамзиту в співвідношенні (1-5):(5-1). Як дрібний заповнювач може бути використано горілу землю – відхід металургійного виробництва або сполучення її з піском у співвідношенні (15):( 5-1). Може бути використаний дрібний і/або великий заповнювач, що на 10-80 % складається зі здрібнених металевих відходів, у тому числі сталевих і/або чавунних ошурок, і/або здрібненої стружки і/або зразків дроту, і/або обрізків арматур, і/або здрібнених металоутримуючих руд. У бетонну суміш (або в приповерхній шар бетону) можуть бути введені пігменти (як варіант технології). Перед бетонуванням у форму або опалубку укладають підготовлену арматуру, що включає принаймні один стрижень із двома зістикованими ділянками, де принаймні один із яких виконано у вигляді об'єднаних у силову групу не менше двох стрижневих елементів і/або погонажних профілів, і в якій принаймні один силовий елемент виконано з матеріалу з більше низькою границею текучості (для якого застосовують профільований елемент арматури). Таким чином для армування виробів і конструкцій при бетонуванні, а саме, для армування фундаменту, використовують попередньо підготовлені окремі стрижні, і/або сітки, і/або каркаси, до складу яких входять принаймні один силовий елемент із матеріалу з більш високою границею текучості, при цьому зазначені окремі стрижні, і/або сітки, і/або каркаси виконують змінною площею поперечного перерізу по довжині, і/або складовим, і/або меншої або більшої довжини щодо односпрямованих з ним силових елементів з іншим, ніж у даного елемента границею текучості. Може бути використана технологія підготовки конструкцій з елементів арматур, до складу яких вводять принаймні один силовий елемент, виконаний з матеріалу з більше низькою границею текучості, а всю конструкцію виконують такою, що має по довжині площу поперечного перерізу, яка змінюється плавно і/або східчасто по довжині, або є складовою по довжині. Також може бути застосована технологія, при якій армування будівельних виробів або конструкцій здійснюють окремими стрижнями, і/або сітками, і/або каркасами, до складу яких вводять по крайній мері один силовий елемент, що є складовим по довжині, й при цьому в нього включають не менше однієї ділянки, яку виконано з арматури з міцністю і/або границею текучості, відмінними від границі текучості суміжного з ним і/або інших ділянок по довжині елемента конструкції. У всіх зазначених випадках як силові елементи арматури з більш низькою границею текучості використовують елементи арматури зі сталі класу А3 і/або А-4. Після заливання бетонної суміші в котлован і/чи траншею під фундамент здійснюють ущільнення бетонної суміші, наприклад (як варіант технологічного процесу) шляхом вібрування або вібровакуумування, а отвердіння здійснюють шляхом 15 витримки конструкцій у нормальних умовах до набору потрібної або марочної міцності. Можливе використання технології, при якій отвердіння (принаймні частково) здійснюють при тепловій і/або тепловологій обробці. Можливе використання технології, при якій отвердіння бетонної суміші здійснюють при тепловій обробці, наприклад, за рахунок використання сонячної енергії. Таким чином, використовуючи зазначені вище технології, фундамент виконують або блоковим, або збірним, або монолитним, або збірномонолитним, зі «стаканом» під колону або «підколонником» з омоноличуваними каналами під випуски арматур колони. При цьому ростверк або блок фундаменту виконують із арматурними випусками, а «підколонник» - з вирізами, співвісними випускам арматур, причому після закладу їх у вирізи «підколонника» вирізи омоноличують матеріалом, що твердіє, наприклад, бетоном. Також використовуючи зазначені вище технології принаймні частину протяжних/поздовжніх елементів конструкцій будинку/споруди виконують із попередньо напруженою арматурою. Продовжують технологічний процес зведення будинку/споруди тим, що встановлюють на зведений фундамент залізобетонні колони вертикальний конструктивний елемент об'ємнопросторового каркаса, які виконано квадратного або прямокутного поперечного перерізу, чи іншого типу будівельні вироби і конструкції і формують ними об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди, при цьому як вертикальний конструктивний елемент об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди використовують колони довжиною від 2500 мм до 15000 мм. Таким чином при зведенні будинку/споруди використовують збірно-монолитні колони, які виконують по висоті складовими не менше, ніж із двох збірних секцій, кожну з яких виконують із розташованими одна від другої на відстані, що дорівнює висоті поверху, ділянками, вільними від бетону, випусками робочих арматур на одному торці та каналами під випуски арматур суміжної секції - на іншому торці, при цьому довжину випусків робочих арматур секцій колон приймають такою, що дорівнює 1,3-2,7 найбільшого розміру поперечного перерізу колони, а глибину каналів у секціях колон і/або «подколонниках», що перевищує довжину відповідного випуску не більше, ніж на два діаметри випуску робочих арматур, причому канали виконують принаймні на частині довжини колони конічними, що розширюються догори з кутом нахилу утворюючого конуса до вертикалі, тангенс якого не менше 0,01. При цьому використовують технологію, згідно з якою на стінках каналів утворюють западини (розташовані, наприклад, по двохзахідній спіралі), які виконують у поздовжньому перерізі у формі трапеції з більшою основою на поверхні каналу, а меншою – шириною, що становить 0,1 середнього діаметра каналу. Також конструктивно і технологічно «підколонники», і/або ростверки, і/або кінці секцій колон у зоні розташування каналів виконують із додатко 63190 16 вими арматурами, що розташовують, наприклад, по спіралі в тілі бетону навколо каналів (як варіант технології). Після установки колон, у рівнях їх ділянок, вільних від бетону, встановлюють збірні ригелі з обпиранням на тимчасові опорні хомути та підпирають знизу інвентарними стійками. При здійсненні технологічних операцій щодо встановлення колон здійснюють наступне: - зазначені колони розміщують відносно горизонтальних конструктивних елементів об'ємнопросторового каркаса із створенням «сітки» колон в діапазоні від 6000 до 10000мм, при цьому вертикальний стрижневий конструктивний елемент об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди збирають або з однакових за поперечним перетином колон, або з колон з поперечним перетином, що зменшується у відповідності до збільшення номеру поверху будинку; - залізобетонні колони, в залежності від поверховості будинку/споруди та ширини прольотів між несучими конструкціями, встановлюють з можливістю створювання при зібранні вертикального конструктивного елемента об'ємно-просторового каркаса розрахованої міцності та складної форми з різною конфігурацією у поперечному перерізі, відповідно, квадратного, прямокутного, кутового, хрестоподібного та Т-подібного перерізу. При цьому технологічно встановлюють вертикальні стрижневі конструктивні елементи на перших поверхах висотних багатоповерхових будинків/споруд з частим/малим кроком не більше 7200мм, а на верхніх поверхах зазначених будинків/споруд – з широким/великим кроком не більше 10000 мм. Далі зістиковують зазначені конструктивні елементи каркаса будинку/споруди між собою (за допомогою силових елементів арматури). При цьому зістиковані силові елементи арматур виконують утримуючими не менше одного, що має принаймні дві зістиковані ділянки, які виконують із різною площею поперечного перерізу і/або з різним периметром поперечного перерізу. Конструктивно і технологічно при зведенні будинку/споруди висотою до п'яти поверхів, стійкість об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди забезпечують вузлами сполучення ригелів з колонами, які виконують жорсткими, а при зведенні будинку/споруди більшої поверховості - додатково встановлюють по колонах діафрагми жорсткості або «зв'язки». Продовжують технологічний процес зведення будинку/споруди тим, що встановлюють/формують плити перекриття - горизонтальний конструктивний елемент об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди, товщиною не менше 160 мм, із введенням їх у зазначений об'ємно-просторовий каркас будинку/споруди площиною перпендикулярно поздовжній осі колон, при цьому горизонтальні площинні конструктивні елементи виконують або суцільними, або багатошаровими (у варіанті виконання горизонтального конструктивного елементу каркаса монолитним/цільнолитим, зазначений горизонтальний конструктивний елемент каркаса 17 виконують як одне, так і багатошаровим з розміщеним у внутрішньому об'ємі наповнювачем). При використанні як горизонтального конструктивного елементу каркаса будинку багатошарової монолітної плити перекриття, у місцях стику зазначеної плити з колонами її виконують із суцільного бетону, при цьому зазначена ділянка плити виконує функції прихованої капітелі. Таким чином, після установки колон здійснюють, як варіант технологічного процесу, бетонування плити перекриття, причому при бетонуванні монолітної плити заливання бетону роблять вище ділянки колони, вільного від бетону, не менше, ніж на 15 см, і роблять вібрування бетону з одночасним омоноличуванням стикових з'єднань колони з ригелем і плитою та з ділянками колони, вільних від бетону, при цьому принаймні частину перекриттів виконують збірно-монолитними. Технологічно збірно-монолитне перекриття виконують шляхом установки збірних попередньо напружених плит, що утворюють незнімну опалубку, на краї ригелів з наступним омоноличуванням і армуванням. У цьому випадку при монтажі збірних плит під них встановлюють тимчасові інвентарні підпірки для сприйняття навантаження при омоноличуванні перекриттів. Технологічно при виконанні монолітного шару перекриття створюють анкерні випуски для кріплення елементів зовнішніх стін. При зазначених технологіях виконання перекриттів принаймні частину армованих конструкцій виконують шаруватими і/або такими, що зводяться пошарово, у тому числі й з використанням збірних елементів, що виконують функцію незнімної опалубки, причому принаймні частину однієї поверхні, що контактує з монолітно зводимим шаром або його частиною, і/або поверхню елемента, що виконує функції незнімної опалубки, виконують на завершальній стадії формування або після її завершення до набору бетоном не більше 5 % його розрахункової міцності з обробкою системою штирових циліндричних, і/або клиноподібних, і/або пластинчастих, і/або комбінованих елементів шляхом (як варіант технологічного процесу) поступального і/або зворотно-поступального переміщення не менше, ніж в одному напрямку, і/або періодичного вдавлення та добування, у тому числі, з можливістю кутових переміщень останніх і/або стислими повітряними, і/або пароповітряними, і/або водоповітряними струменями, що подаються через систему форсунок з підведенням горців сопел останніх, звернених до оброблюваної поверхні, на відстань від неї, що не перевищує двох максимальних діаметрів найбільш великої фракції великого заповнювача. При цьому обробку технологічно здійснюють із утворенням поглиблень у вигляді канавок і/або точкових, і/або обмежено-протяжних виїмок однакової і/або змінної глибини в межах кожної окремо взятої виїмки і/або їхньої системи до часткового оголення великого заповнювача. При виконанні перекриттів необхідно враховувати напружений стан арматури. Натяг арматури при виготовленні принаймні частини плит перекриттів виконують (наприклад, як варіант технології) шляхом закріплення армату 63190 18 ри до загарбної траверси, подачі тиску на гідроциліндр, натягу арматури на необхідну довжину та фіксації траверси фіксатором у кінцевому положенні, після чого тиск у гідросистемі скидають, а по закінченні термообробки плити прямим ходом гідроциліндра арматуру додатково витягають на 10-20 мм. Після цього звільняють і видаляють фіксатор та здійснюють плавне зняття напруги в арматурі за рахунок зворотного ходу штока, наприкінці якого загарбна траверса займає початкове положення, після чого арматуру видаляють із захватів. У всіх випадках бетонування балок і плит перекриттів роблять одночасно, причому робочі шви при перервах у бетонуванні призначають: при бетонуванні плоских плит - у будь-якому місці паралельно меншій стороні плити, при бетонуванні ребристих перекриттів - у напрямку, паралельному другорядним балкам, а також окремих балок у межах середньої третини польоту балок, а при бетонуванні в напрямку, паралельному головним балкам, - у межах двох середніх чвертей прольоту балок і плит. Технологічно при бетонуванні принаймні частини плит перекриттів, і/або з'єднань і вузлів елементів конструкцій будинку/споруди теплову обробку здійснюють, наприклад, електропрогріванням бетону (шляхом установки електродів і пропущення змінного струму промислової частоти з одночасним регулюванням температурного режиму прогріву шляхом зміни напруги і/або відключення електродів від мережі за показниками контрольних приладів), при цьому відкриті поверхні покладеного бетону пароізолюють. Зазначений процес пароізоляції бетону здійснюють, наприклад, шляхом укривання його утеплювачем, у якості якого використовують руберойд, або пергамін, або ошурки, або пінопласт, або мінеральні плити, або ватин тощо. Паралельно (чи після виконання/виготовлення перекриття) виконують у залізобетонному перекритті каркаса будинку/споруди вирізи/прорізи для інженерних комунікацій та для проходу/встановлення залізобетонних об'ємних елементів або панелей для шахт ліфтів, залізобетонних вентиляційних блоків, блоків димовидалення, залізобетонних сходових майданчиків та маршів. Продовжують технологічний процес зведення будинку/споруди тим, що встановлюють навісні фасадні блоки. На цьому етапі зведення будинку/споруди використовують наступні технології: - панель виконують із додатковими металевими сполучними елементами, за допомогою яких при монтажі панель кріплять до об'ємнопросторового каркаса будинку/споруди; - при монтажі вищележачі панелі встановлюють на нижчележачі, причому на поверхню нижчележачої панелі укладають пружну прокладку під виступ профілю, а стрижні, що виступають із нижчележачої панелі, заводять у співвісні їм отвори у нижньому торці вищележачої панелі, причому в зовнішньому стику панелей із примиканням безпосередньо до виступу профілю встановлюють пружну прокладку. Після цього виконують прокладку з 19 мастики, що не твердіє, поверх якої укладають, наприклад, полімерцементну сполуку, а внутрішній стик панелей виконують шляхом укладання пружної прокладки безпосередньо до виступу профілю і прокладки, що утеплює, яка перекриває внутрішній стик; - при зведенні будинку/споруди з навісними фасадними блоками, кріплення останніх здійснюють, наприклад, шляхом приварки їх каркасів до оцинкованих закладних деталей, які встановлюють у монолітному шарі перекриття. При зазначених вище технологіях установки фасадних блоків, включаючи балконні плити, зазначені балконні плити і перемички монтують одночасно зі зведенням зовнішніх стін, причому різницю рівнів площин плити балкона і підлоги приміщення виконують не перевищуючої 8... 10 см, при цьому балконні плити встановлюють із ухилом не більше 2 % від зовнішньої стіни будинку/споруди. Паралельно з установкою фасадних блоків, включаючи балконі плити, встановлюють залізобетонні сходові прогони, майданчики та марші. Також одночасно встановлюють залізобетонні об'ємні елементи або панелі для шахтліфтів, залізобетонні вентиляційні блоки та блоки димовидалення. При цьому залізобетонні об'ємні елементи або панелі для шахт ліфтів, залізобетонні сходові майданчики та марші, залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі та залізобетонні вентиляційні блоки і блоки димовидалення конструктивно і технологічно виконано збірними та із розташуванням усередині металевих армуючих конструктивних елементів. Продовжують технологічний процес зведення будинку/споруди тим, що розміщують у зазначеному об'ємно-просторовому каркасі залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі, при цьому залізобетонні комбіновані міжквартирні панелі встановлюють відповідним чином між колон об'ємнопросторового каркаса будинку/споруди (може бути застосований варіант використання залізобетонних комбінованих міжквартирних панелей у вигляді збірних залізобетонних рамок, заповнених іншим наповнювачем/вставкою, ніж матеріал рамки). Паралельно із розміщенням всередині об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди залізобетонних комбінованих міжквартирних панелей зводять зовнішні стіни, при цьому зовнішні стіни зводять з обпиранням на горизонтальний конструктивний елемент каркаса - на перекриття в різних варіантах конструктивного виконання у залежності від архітектурних та інших вимог, причому зазначені зовнішні стіни зводять або суцільними, або багатошаровими. Як варіант конструкції та технології виготовлення самонесучі зовнішні стіни можуть бути виконано з одного, двох або більше шарів, при цьому як наповнювач/вставка для залізобетонних комбінованих міжквартирних панелей та горизонтальних конструктивних елементів каркаса використаний термо-звукоізолюючий матеріал типу газобетону, або пінобетону неавтоклавного виробництва, або пінополістиролу, або перлітобетону, 63190 20 або сіопорбетону, або шлакобетону, або керамзитобетону, або жорстких мінераловатних плит, або суміші з цементу та іншого типу наповнювача у виді поробетону, золобетону, керамзитобетону чи пемзобетону, або будь-якого іншого термозвукоізолюючого матеріалу з коефіцієнтом опору стискання Rст, відповідно, для комбінованих міжк2 вартирних панелей з Rст5кг/см , а для горизонтальних конструктивних елементів каркаса - з 2 Rст15кг/cм , як наповнювач для багатошарового горизонтального конструктивного елементу каркаса будинку, що є середнім прошарком зазначеного конструктивного елемента, використано будь-який із зазначених термо-звукоізоляційних матеріалів. При цьому при виконанні самонесучої зовнішньої стіни з більше, ніж одного шару, додаткові шари стіни виконано утепленими з використанням одного чи більше матеріалів, що характеризуються малою вагою, достатньою міцністю, вогнестійкістю, а також високими теплотехнічними якостями. При цьому як утеплюючий зовнішній шар багатошарової самонесучої зовнішньої стіни може бути використано матеріал з високими теплотехнічними якостями типу поробетону із щільністю =6003 630кг/м та з коефіцієнтом опору стискання 2 Rст=20-25кг/см , або жорстких мінераловатних плит, або пінополістирольних плит, або сіопорбетону, або панелей типу «сендвіч» чи інші конструкції з фасадними системами, що вентилюються. Таким чином принаймні частину зовнішніх стін будинку/споруди виконують із самонесучих тришарових панелей. В інших випадках (згідно із конструкторською та технологічною документацією) застосовуються наступні технології зведення несучих стін: - внутрішні стіни і перегородки виконують цегельними, і/або з керамзитобетонних каменів/блоків, і/або з гипсоперлитових елементів висотою, що відповідає висоті поверху, і/або з листових матеріалів, причому принаймні частину перегородок пристрілюють металевими скобами до каркаса будинку/споруди (як один з варіантів технології); – принаймні частину кладки виконують «колодязевою», полегшеною Із розташованих на відстані одного від другого зовнішнього і внутрішнього шарів і розташованого між ними утеплювача, при цьому зовнішній шар кладки виконують із силікатної цегли, внутрішній - із глиняної звичайної цегли, або з керамзитобетонних блоків, а як утеплювач використовують керамзитовий гравій, або ековату, або пенополістирол, або мінеральну вату, або гернит, або пенополіетилен. Також можливо при виконанні кладки з керамзитобетонних блоків використовувати як утеплювач керамзитовий гравій. Можливе застосування технології виконання кладки зовнішніх стін із цеглин, коли між зовнішнім і внутрішнім шарами кладки встановлюють вертикальні поперечні ребра жорсткості на відстані друг від друга, що не перевищує 1,2 м, з утворенням між ребрами колодязів, які заповнюють утеплювачем, наприклад керамзитом, з пошаровим ущільненням, при цьому через 0,5-0,7 м по висоті кладки виконують розчинні горизонтальні діафрагми 21 (товщиною 25-35 мм), у які укладають арматурні скоби (арматурні скоби розміщують із кроком 400500 мм - як варіант технології). У варіанті виконання будинку/споруди каркасним, технологічно кладку зовнішніх стін можна кріпити до каркаса в рівні перекриттів, при цьому кріплення кладки до каркаса здійснюють, наприклад, шляхом установки дискретних анкерів у монолітний шар перекриття із розташуванням їх у відповідній горизонтальній розчинній діафрагмі стіни. У варіанті виконання будинку/споруди каркасним із самонесучими кам'яними стінами, можливо застосувати варіант кріплення стін до вертикальних елементів каркаса гнучкими «зв'язками» із забезпеченням можливості вільного осідання стін, при цьому гнучкі «зв'язки» встановлюють по висоті із кроком, що не перевищує 1,5 м. У всіх випадках при проведенні робіт по кладці стін у зимовий час використовують розчини з рухливістю 9-13 см для кладки з повнотілої цегли, і з рухливістю 7-8 см - для кладки із цегли з порожнечами. Технологічно при зведенні стін по периметру будинку/споруди (або в межах між осадочними швами), кладку стін виконують рівномірно, при цьому найбільший розрив по висоті в рівні кладки допускають таким, що не перевищує висоти половини поверху. При кладці ж глухих ділянок стін і кутів будинку/споруди, розриви допускають висотою не більше половини висоти поверху. У місцях віконних прорізів установлюють панель із віконним прорізом, обрамлення якого утворює додатковий об'єднуючий шар панелі елемент у вигляді рами, а при цегельній кладці - у стіні формують віконний проріз, верх якого закривають силовим конструктивним елементом (переважно із залізобетону). Паралельно (і/чи послідовно з процесом зведення зовнішніх стін будинку/споруди) зводять внутрішні стіни/перегородки. При цьому використовують технології, відповідно до яких: - внутрішні перегородки будинку/споруди кріплять до каркаса поярусно із кроком по висоті, що не перевищує 1,2 м; - сполучення армованих цегельних перегородок з капітальними стінами при зведенні їх у різний час виконують шляхом розміщення в капітальній стіні паза, у який заводять перегородку, або за допомогою стрижнів арматури, які закладають у шви кладки капітальних стін. - сполучення перегородок з колонами виконують за допомогою випускної «штраби» або сталевих стрижнів, що попередньо закладаються в колони (як варіант конструктивного виконання колон із залізобетону); - принаймні частину перегородок виконують гіпсопрокатними, причому кріплення панелі перегородок до перекриттів роблять при довжині панелей до 4 м в одному місці, а при більшій довжині у двох місцях, а по висоті стін кріплення панелі перегородок роблять у двох місцях; - принаймні частину зазорів між панелями і стінами або перекриттями законопачують клоччям, 63190 22 змоченим гіпсовим розчином (і після засихання затирають). Далі по мірі монтажу поверхів будинку/споруди здійснюють монтаж стояків для виконання внутрішніх теплової й газової мереж теплогазопостачання, при цьому одночасно або послідовно з виконанням несучих конструкцій будинку/споруди здійснюють монтаж системи внутрішнього водопроводу й каналізації, причому водомірний вузол установлюють за першою капітальною стіною з боку вуличної водопровідної магістралі в сухому опалювальному приміщенні - підвалі, або сходовій клітці, або в теплому колодязі, а розводящу мережу укладають зі сталевих газових труб з ухилом 0,05 до спускної пробки, відповідно, по стіні або під стелею в підвалі - у системах з нижнім розведенням і по горищу - у системах з верхнім розведенням. Продовжують технологічний процес зведення будинку/споруди тим, що проводять заходи щодо гідроізоляції конструктивних елементів будинку/споруди, при цьому із застосуванням одної технології принаймні частину поверхні конструктивних елементів будинку/споруди виконують із горизонтальною та вертикальною обклеювальною гідроізоляцією, а із застосуванням іншої технології принаймні частину поверхні конструктивних елементів будинку/споруди виконують із фарбувальною гідроізоляцією (наприклад, у вигляді бітумних гарячих і/або холодних мастик, і/або мастик, приготовлених на основі синтетичних смол, які наносять не менше, ніж у два шари - як варіант). Згідно із зазначеними варіантами проведення заходів щодо гідроізоляції конструктивних елементів будинку/споруди, на цьому етапі застосовують, відповідно, такі технологічні процеси: - горизонтальну гідроізоляцію виконують, наприклад (як варіант технології) з двох шарів руберойду, склеєних між собою і наклеєних на поґрунтовану поверхню по стяжці із кладочного розчину, причому полотнища руберойду у всіх шарах розгортають в одному напрямку без перехресного їхнього розташування в суміжних шарах, а кожне наступне полотнище з'єднують із попереднім у поздовжніх і поперечних стиках «внахлест» на 100 мм, поздовжні і поперечні стики полотнищ у суміжних шарах ізоляції розташовують «врозбіжку», при цьому наклеєні полотнища накочують до поверхні, що ізолюється. - вертикальну гідроізоляцію виконують, наприклад (як варіант технології) шляхом наклеювання полотнищ рулонного матеріалу знизу нагору з розгладженням, при цьому останній шар обклеювальної гідроізоляції на мастиці з бітумних рулонних матеріалів покривають суцільним шаром гарячої бітумної мастики з посипанням його сухим гарячим піском, який на горизонтальних поверхнях накочують. - кожний наступний шар фарбувальної гідроізоляції наносять після отвердіння і просушки раніше нанесеного шару (при цьому фарбувальну гідроізоляцію наносять механізованим способом [8]). Продовжують технологічний процес зведення будинку/споруди тим, що одночасно чи послідовно 23 з формуванням об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди з несучих конструкцій (а саме, по мірі монтажу поверхів будинку/споруди) здійснюють/проводять монтаж санітарно-технічного обладнання та інших інженерних систем - систем внутрішнього водопроводу і каналізації, внутрішніх теплової і газової мереж теплогазопостачання, приточно-витяжної вентиляції, при цьому монтаж санітарно-технічного обладнання виконують шляхом прокладання мереж теплогазопостачання, вентиляції, водопостачання і каналізації. Перед цим попередньо здійснюють монтаж стояків для встановлення внутрішніх теплової і газової мереж теплогазопостачання. Конструктивно і технологічно при прокладці мереж теплопостачання принаймні частину мереж виконують водяними, двохтрубними, з насосним спонуканням, а частину системи вентиляції виконують приточно-витяжною. Як варіант при виконанні мереж теплопостачання принаймні частину зазначених мереж виконують автономними для незалежного теплопостачання принаймні одного приміщення будинку/споруди. Технологічно систему внутрішнього водопроводу виконують шляхом монтажу введень, водомірного вузла, що розводить мережі, стояків, підводок до водорозбірних точок, водорозбірної запірної і регулювальної арматур, причому введення виконують зі сталевих або чавунних водопровідних труб, які зашпаровують цементом з азбестом (при цьому сталеві труби, які технологічно розміщують в ґрунті, захищають від корозії відповідним чином, використовуючи відомі технології). Введення, що прокладається через фундамент або капітальну стіну, поміщають у сталевий патрубок для виключення деформацій у процесі осадки будинку/споруди, причому зазор між стінками труби введення і патрубком зашпаровують просмоленим канатом, а із зовнішньої та внутрішньої сторони заповнюють цементним розчином шаром 20-30 мм. На завершальному етапі зведення будинку/споруди (коли сформований об'ємнопросторовий каркас будинку/споруди згідно із зазначеним вище) проводять послідовно заходи, що включають штукатурку зовнішніх та внутрішніх поверхонь частин будинку/споруди, проведення малярських робіт та виконання оздоблювальних робіт. Перед оштукатурюванням прогрів поверхні, що підлягає оштукатурюванню, роблять за допомогою діючої системи опалення і вентиляції. При наявності електропостачання прогрів поверхні, що підлягає оштукатурюванню, роблять за допомогою електрокалориферів, і/або тепловентиляційних установок. У цьому ж випадку для локального прогріву і сушіння можна використовувати інфрачервоні випромінювачі. Для проведення заходів щодо оштукатурювання зовнішніх поверхонь елементів будинку/споруди використовують цементні розчини з пластифіцюючими добавками і добавками, що підвищують морозостійкість. Також при оштукатурюванні внутрішніх поверхонь елементів будинку/споруди можуть бути використані вапняно 63190 24 піщані розчини на гідравлічному вапні, і/або мелене негашене вапно, і/або замінники вапна. Для обризкування, і/або ґрунтовки, і/або накривання зовнішніх поверхонь елементів будинку/споруди можуть бути використані вапняно-гіпсові розчини. Технологічно оштукатурювання внутрішніх поверхонь здійснюють шляхом, наприклад (як варіант технології) виконання насічки, зрубання напливів, покриття цементним молоком, кріплення штукатурною сіткою, обмазки сітки зазначеними вище розчинами, установки марок і/або маячків, нанесення «обризгу», першого шару ґрунту з розрівнюванням, другого шару, вивірки ґрунту, насічки маячків або їхньої вирубки, нанесення «накривного» шару, затірки і загладжування та розрізки «рустів» і їхньої обробки. В процесі оштукатурювання внутрішніх поверхонь принаймні частину поверхонь елементів конструкцій будинку/споруди оштукатурюють водонепроникною, і/або водовідштовхувальною, і/або акустичною, і/або теплозахисною, і/або рентгенозахисною, і/або радіаційно-захисною штукатуркою, що містить добавки відповідного призначення. При виробництві штукатурних робіт в умовах негативних температур зовнішнього повітря внутрішні штукатурні роботи виконують у приміщеннях з температурою не нижче +10 °С, причому розчин використовують із температурою в момент нанесення не нижче +8° С, а вологість цегельної кладки при оштукатурюванні не повинна перевищувати 8 %. При виробництві принаймні частини штукатурних робіт використовують штукатурно-змішувальні агрегати, і/або малогабаритні пересувні розчинозмішувачі, пневматичні і/або електричні штукатурно-затирочні машини. Після виконання штукатурних робіт проводять малярські роботи. Виробництво малярських робіт здійснюють при вологості оштукатурених поверхонь не більше 8 %. Згідно із зазначеним обробку приміщень і фасадів будинків/споруд роблять із використанням вапняної фарбувальної сполуки - сполуки з повареною сіллю або вапняно-цементного, або вапняно-хлористого, або вапняно-мастичного, або полімервапняного, причому підготовку поверхні під вапняні сполуки здійснюють шляхом їхнього очищення, розшивки тріщин, ґрунтування і часткового підмазування поверхні. Для фарбування оштукатурених і цегельних поверхонь фасаду й внутрішніх поверхонь, що піддаються зволоженню, використовують силікатні сполуки, причому підготовку проводять шляхом очищення поверхні, затірки ушкоджених місць ґрунтування слабким розчином рідкого скла або водою. Обробку фасаду і зовсім сухих внутрішніх поверхонь здійснюють казеїновим фарбуванням, причому підготовку здійснюють шляхом очищення та розшивання тріщин, квачі, згладжування поверхонь ґрунтування і шпатлювання. Для обробки внутрішніх оштукатурених або бетонних поверхонь використовують клейове фарбування, причому підготовку здійснюють шляхом 25 очищення поверхонь, їхнього згладжування, розшивання тріщин, ґрунтування, часткової підмазки й шпаклівки. Також обробку зовнішніх і внутрішніх оштукатурених, бетонних, дерев'яних, металевих поверхонь роблять масляним фарбуванням, і/або фарбуванням емульсійними сполуками, і/або цементними, і/або полімерцементними сполуками. Для виконання зазначених вище технологій щодо проведення малярських робіт використовують вудку універсальну, і/або форсунку безкомпресорну, і/або пістолети-розпилювачі, а також універсальну затирочну машину і ручні інструменти. При виконанні оздоблювальних робіт обробку принаймні частини поверхні здійснюють шляхом склейки шпалерами і/або мінкрустом, і/або нетканим і/або тканим матеріалом, і/або натуральними бавовняними, і/або шовковими тканинами. На цьому процес зведення будинку/споруди вважається закінченим. Після отримання закінченої будівельної конструкції здійснюють заходи щодо випробування зведеного будинку /споруди [9]. В процесі експлуатації будинків/споруд здійснюють заходи щодо їх відбудови чи реконструкції. При виконанні заходів щодо відбудови чи реконструкції будинку/споруди проводять, відповідно, відновлення або реконструкцію каркаса або його частин, включаючи колони, ригелі, плити перекриттів, стін, а також розбирання й заміну інженерних систем з виконанням на завершальному етапі відбудови чи реконструкції заходів, що включають штукатурку зовнішніх та внутрішніх поверхонь частин будинку/споруди, проведення малярських робіт на поверхнях, що підвергалися відбудові чи реконструкції, та виконання оздоблювальних робіт на визначених ділянках. Після проведення заходів щодо відновлення або реконструкції [9] об'ємно-просторового каркаса будинку/споруди або його частин знов здійснюють заходи щодо випробування будинку/споруди [10]. Спосіб зведення будинку/споруди, що заявляється (див. блок-схему на фіг. 1 та схеми на фіг. 237), пояснюється прикладом (варіантом) зведення багатоповерхового житлового будинку (див. схеми на фіг. 38-39) відповідно до технології, покладеної в основу зазначеного способу. Починають технологічний процес зведення будинку/споруди тим, що відривають котлован під фундамент будинку/споруди. Далі виконують щебеневу підготовку. Після цього бетонують основу, установлюють опалубку для монолітного фундаменту. Також на даному етапі укладають арматуру, що містить спільно працюючі протяжні силові елементи різної міцності, зі складу яких принаймні один елемент (позиція 1) виконують із матеріалу з більш високою границею текучості, ніж інші силові елементи (позиція 2) тієї ж спрямованості, причому обидва силових елемента (силовий 1 або силовий елемент 2, що виконаний з матеріалу з більш високою границею текучості) включають у силове армування (позиція 3) (наприклад, у вигляді плоских сіток – позиція 4, див. схему на фіг. 2) 63190 26 принаймні частини монолітних і/або збірних, і/або збірно-монолитних (сприймаючих у тому числі згинаючі навантаження) ділянок будинків/споруд і/або їхніх елементів, і/або їхніх з'єднань і вузлів, і/або конструкцій у зонах, що відповідають зонам епюри згинальних моментів для найбільш несприятливих розрахункових статичних і/або динамічних впливів у діапазоні, що перекриває максимальні значення останніх, причому в зоні, що включає максимальний згинальний момент і обмеженої в інтервалах значень згинального моменту від максимального до трьох чвертей максимального в обидва боки від нього, відношення кількості арматури (арматурного силового елемента - позиція 1) з матеріалу з більш високою границею текучості (позиція 2) до загальної кількості силового армування (що знаходиться в просторовому силовому каркасі - позиція 5, див. схему на фіг. 3 та схеми на фіг. 4-12) у кожному перерізі приймають не меншим, ніж 10 %. Площу поперечного перерізу арматурного силового елемента 1 або сумарну площу односпрямованих силових елементів 1, виконаних з матеріалу з більш високою границею текучості, приймають менше площі поперечного перерізу іншого елемента 2 або сумарної площі інших силових елементів 2 тієї ж спрямованості, виконаних з матеріалу з більш низькою границею текучості (див. схеми на фіг. 4-12). Армування будівельних виробів і конструкцій можна здійснювати або силовим елементом 1, або односпрямованими силовими елементами 2 з матеріалу з більш високою границею текучості, причому сумарна площа поперечного перерізу їх становить менше 5% від загальної площі поперечного перерізу односпрямованих силових елементів 1 і 2 з різною міцністю та границею текучості. Армування будівельних виробів і конструкцій можна здійснювати силовим елементом 1 або силовими елементами 2 з матеріалу з більш високою границею текучості, сумарна площа поперечного перерізу яких становить не більше 35 % від загальної площі поперечного перерізу односпрямованих силових елементів 1 і 2 з різною міцністю та границею текучості. При армуванні будівельних виробів і конструкцій принаймні два силових елементи 1 і 2 з матеріалів з різними границями текучості можна скріплювати між собою по довжині не менше, ніж у двох точках. При цьому протяжні силові елементи арматури можна поєднувати розподільними арматурами 3, які розташовують під кутом до силових елементів з утворенням плоских сіток 4 (див. схему на фіг. 2) і/або просторових каркасів 5 (див. схему на фіг. 3), і/або використовують у сполученнях плоских і просторових каркасів з окремими і/або спареними в об'ємі конструкції силовими елементами (див. схеми на фіг. 4-12), причому принаймні частину силових елементів з матеріалу з більш високою границею текучості з'єднують по довжині з елементами з матеріалу з більш низькою границею текучості і/або розташовують між ними (див. схеми на фіг. 4-12). Таким чином, для армування фундаменту використовують як окремі стрижні (див. схеми на фіг. 4-12) і/або сітки з них (див. схему на фіг. 2), так і 27 каркаси (див. схему на фіг. 3), у складі яких принаймні один силовий елемент (позиції 1, 2 або 3) принаймні з матеріалу з більш високою границею текучості виконують зі змінною площею поперечного перерізу по довжині і/або складовим, і/або меншої або більшої довжини щодо односпрямованих з ними силових елементів з іншим, ніж у даного елемента границею текучості (при цьому принаймні один силовий елемент із матеріалу принаймні з більш низькою границею текучості виконують профільованим (позиції 6, 7, 8, 9 і 10, наприклад, з формою поперечного перерізу профілю, показаних, відповідно, на схемах на фіг. 812). У процесі виготовлення арматури і/або армування виробів і конструкцій принаймні частину протяжних силових елементів можна поєднувати в пасмо або в пасмі (на фіг. 2-37 - не показано), у кожну з яких включають не менше одного елемента з матеріалу з більш високою границею текучості. Силові елементи арматури з більш низькою границею текучості виконуються зі сталі класу А-3 і/або А-4. Технологічно арматурні каркаси (позиції 4 і 5) принаймні частини протяжних елементів будинку/споруди збирають на спеціальному стенді. Перед бетонуванням у відриті котловани і/або траншеї укладають підготовлені (за технологією, що показана вище) просторові каркаси (позиція 5) з окремими і/або спареними в об'ємі конструкції силовими елементами (позиції 1, 2 і 3) - армовані вироби. Після цього заливають котловани і/або траншеї (з покладеними в них армованими виробами позиції 1-10) бетоном. Бетонну суміш готовлять, наприклад, у бетономішалці примусової дії. Порядок завантаження компонентів приймають наступний (як варіант): спочатку завантажують у працюючий пристрій змішування великий заповнювач, потім дрібний заповнювач - пісок, цемент, воду. Причому великий заповнювач одержують змішанням щебенів фракції 10-20 мм або 10-40 мм і гравію фракції 510 мм. Підбор складу бетонної суміші здійснюють шляхом визначення насипної і реальної щільності дрібного та великого заповнювачів, реальної щільності в'язкого, потім принаймні для частини конструкцій установлюють відношення дрібного заповнювача до загального об'єму дрібного і великого заповнювача в бетонній суміші. У бетонну суміш (або принаймні в приповерхній шар бетону) можна вводити пігменти (як варіант технології). Для контролю якості бетону приготовлену бетонну суміш укладають залежно від максимальної величини заповнювача в контрольні форми типу 2ФК-10 і 2ФК-15. Для прискореного набору міцності бетон піддають тепловій обробці в режимі: 2 години витримки, 3 години підйом температури до +80 °С, 6 годин ізотермічний прогрів при температурі +75-80 °С, зниження температури – 2 години. Бетон випробовують або через 4 години після теплової обробки, або через 28 діб нормального твердіння (у природних умовах). При виготовленні фундаменту бетонування здійснюють принаймні частково в незнімній опалу 63190 28 бці і/або у формотворних елементах, які частково або повністю виконують із залізобетонних і/або бетонних, або комбінованих з іншими матеріалами елементів. Для готування бетонної суміші можуть використовуватися пуцолановий цемент або портландцемент, або шлакопортландцемент, або цемент, що швидко твердіє, або цементно-вапняне в'язке або їхні сполучення. Як дрібний заповнювач у бетонній суміші можуть використовувати пісок з модулем великості Мк 1,7...3. Як великий заповнювач у бетонній суміші можуть використовувати щебені фракції 10-20 мм або фракції 10-40 мм. Як великий заповнювач у бетонній суміші можна використовувати щебені з вивержених або метаморфічних, або осадових порід або з їх сполучень. Як великий заповнювач також можна використовувати щебені із дробимістю Др 812. Ущільнення бетонної суміші у фундаменті 11 здійснюють шляхом вібрування або вібровакуумування, а отвердження здійснюють шляхом витримки конструкцій у нормальних умовах до набору розпалубочної або марочної міцності, або отвердження принаймні частково здійснюють при тепловій і/або тепловологій обробці (наприклад, отвердження здійснюють при тепловій обробці за рахунок використання сонячної енергії - як варіант технології). Після бетонування фундаментів 11 зводять надземні конструкції з монолітного і збірного залізобетону (див. схеми на фіг. 13-18). При цьому монолітні і збірні бетонні та залізобетонні конструкції виготовляють або безпосередньо на споруджуваному об'єкті, або на заводі залізобетонних конструкцій з бетонної суміші при певному співвідношенні компонентів. При зведенні фундаментів палями після занурення паль 12 до нульової відмітки (див. схему на фіг. 13) або до 85 % проектної позначки при нульовій відмітці виступаючу частину палі 12 строплять канатом і підкосом або підкосами (на схемі на фіг. 2-37 - не показано), на занурену палю 12 наносять ризики, що вказують позначку верху палі 12 після зрубання та величину закладення паль 12 у ростверк 13. Після цього встановлюють на палю 12 інвентарний хомут (на фіг. 2-37 - не показано) з розташуванням верхніх його крайок у рівні ризиків і затискають хомут стяжним пристосуванням (на фіг. 2-37 - не показано), після чого здійснюють вирубку бетону оголовка палі 12 по кутах з оголенням робочих арматур на величину закладення палі 12 у ростверк 13, а потім вирубують горизонтальну канавку на рівні хомута, причому глибину канавки з боку натягнутого каната виконують такою, що перевищує глибину канавки з боку підкоса/підкосів (див. схему на фіг. 13). При кущовому та багаторядному розташуванні паль 12 зрубання оголовка кожної наступної частини палі 12 виконують після видалення зрубаного оголовка попередньої палі 12. При однорядному розташуванні паль 12 здійснюють почергове зрубання оголовків паль із наступним збиранням всіх зрубаних оголовків одночасно. 29 Ростверки 13 (див. схеми на фіг. 13-14) виконують монолітними і/або збірними, і/або збірномонолитними, що мають «стакан» 14, який розширюється до обрізу під колону 15, або збірний залізобетонний «підколонник» 16 з каналами 17 під випуски 18 арматур (позиції 1-3) колони 15, які після (або до установки колони 15) заповнюють матеріалом, що швидко твердіє, наприклад, полімерцементним розчином 19 (див. схеми на фіг. 1415). Ростверк 13 або блок фундаменту 11 виконують із арматурними випусками 18, а «підколонник» 16 - з вирізами 19, співвісними випускам 18 арматур, причому після закладу їх у вирізи 19 «підколонника» 16 зазначені вирізи 19 омоноличують (позиція 20) бетоном. Фундаменти 11 виконують блоковими, збірними або монолітними, або збірно-монолитними, зі «стаканом» 14 під колону 15 або «підколонником» 16 з омоноличуваними (позиція 20) каналами під випуски 18 арматур колони 15. Принаймні частину протяжних елементів конструкцій будинку/споруди можна виконувати з арматурою (позиції 1-3), що напружується. При зведенні об'ємно-просторового каркаса (позиція 21) будинку/споруди використовують збірно-монолитні колони 15, які виконують по висоті складовими з не менше, ніж з двох збірних секцій (позиції 22 і 23), кожну з яких виконують із розташованими одна від другої на відстані, рівній висоті h поверху, ділянками 24, вільними від бетону, випусками 18 робочих арматур на одному торці та каналами 17 під випуски арматур суміжної секції на іншому торці (див. схеми на фіг. 16-17). Довжину випусків 18 робочих арматур секцій 22 і 23 колон 15 приймають рівній 1,3-2,7 найбільшого розміру поперечного перерізу колони 15, а глибину каналів 17 у секціях 22 і 23 колон 15 і/або «підколонниках» 16 – перевищуючу довжину відповідного випуску 18 не більш, ніж на два діаметри випуску 18 робочих арматур (позиції 1-3), причому канали 17 виконують принаймні на частині довжини конічними, що розширюються догори з кутом нахилу утворюючого конуса до вертикалі, тангенс якого не менше 0,01. При цьому на стінках каналів 17 утворюють розташовані по двохзахідній спирали западини, які виконують у поздовжньому перерізі у формі трапеції з більшою основою на поверхні каналу, а меншим - шириною, що становить 0,1 середнього діаметра каналу 17 (див. схему на фіг.18). «Підколонники) (позиція 16) і/або ростверки (позиція 13), і/або кінці секцій колон 15 у зоні розташування каналів 17 виконують із додатковими арматурами 25, що розташовують по спіралі в тілі бетону (колони 15) навколо каналів 17 (див. схему на фіг. 18). При установці колони 15 в «стакан» 14 ростверку 13 або фундаменту 11 здійснюють тимчасову фіксацію положення колони 15 за допомогою підкосів 26 щодо фундаментних балок 27, які укладають після виконання ростверків 13 або фундаментів 11, причому положення колони 15 регулюють і тимчасово фіксують, наприклад, за 63190 30 допомогою клинів 28 або будь-яким іншим відомим способом [11] - (див. схему на фіг. 16). Після установки колони 15 у рівнях ділянок 24, вільних від бетону, встановлюють збірні ригелі 29 з обпиранням на тимчасові опорні хомути (на фіг.2-37 - не показано) і підпирають знизу інвентарними стійками (на фіг. 2-37 – не показано), після чого здійснюють бетонування плити 30 перекриття, причому при бетонуванні монолітної плити 30 заливання бетону проводять вище ділянки 24 колони 15, вільній від бетону, не менше, ніж на 15 см і здійснюють вібрування бетону з одночасним омоноличуванням стикових з'єднань колони 15 з ригелем 29, плитою 30 і ділянок 24 колони 15, вільних від бетону. Збірні залізобетонні ригелі 29 (див. схеми фіг.19-20) виконують із гніздами 31 і випусками арматур 18 на кінцевих ділянках 32. Гнізда 31 на кінцевих ділянках 32 ригелів 29 виконують відкритими з торця ригеля 29 і з боку верхньої його поверхні, трапецієподібними в поперечному перерізі, що звужуються в напрямку від верхньої поверхні ригеля до дна 33 гнізда 31, при цьому бічні поверхні 34 гнізд 31 виконують такими, що розширюються в напрямку від торцевої поверхні гнізда 31 до кінця ригеля 29, та похилими або паралельними щодо вертикальної площини, що проходить через поздовжню вісь ригеля 29, а торцеву поверхню 35 гнізд 31 утворюють щодо поверхні дна 33 гнізда 31 під кутом не менше 90°. Принаймні бічні поверхні 34 гнізд 31 ригелів 29 можна виконувати складчастими, з осями складок, що перетинають донну 33 поверхню гнізда 31 і такими, що представляють собою прямі і/або ламані, або криволінійні лінії, або бічні поверхні 34 гнізд 31 виконують з виїмками і/або виступами у вигляді циліндрів або півсфер, або частин півсфер, або тора, або їхніх сполучень, або у вигляді призми і/або усіченої піраміди, або усіченого конуса, і/або сполучень частини усіченого конуса та частини півсфери або тора (на фіг. 2-37 - не показано). Ригелі 29 бетонують у формах з натягом арматур (позиції 1-3) і використанням кінцевих вкладишів, при цьому кінцеві вкладиші виконують відповідними за формою гніздам 31 ригелів 29 (див. схему на фіг. 20). Принаймні частину перекриттів 36 виконують збірно-монолитними (див. схеми на фіг. 21-24). Технологічно збірно-монолитне перекриття 36 виконують шляхом встановлення зборок попередньо напружених плит 30 перекриття 36 (див. схеми на фіг. 21 -24), що утворюють незнімну опалубку, на краї ригелів 29 з наступними омоноличуванням (позиція 20) і армуванням арматурами (позиції 13). При монтажі збірних плит 37 під них установлюють тимчасові інвентарні добірки 38 для сприйняття навантаження при омоноличуванні (позиція 20) перекриттів 36 (див. схему на фіг. 23). При бетонуванні принаймні частини плит 30 перекриттів 36 і/або елементів фундаментів 11, і/або з'єднань і вузлів елементів конструкцій будинку/споруди теплову обробку можна здійснювати, наприклад, електропідігріванням бетону шляхом 31 установки електродів і пропущення змінного струму промислової частоти з одночасним регулюванням температурного режиму прогріву шляхом зміни напруги і/або відключення електродів від мережі за показниками контрольних приладів, при цьому відкриті поверхні покладеного бетону пароізолюють. Пароізоляцію бетону можна здійснювати, наприклад, шляхом укривання його утеплювачем, у якості якого можна використовувати руберойд або пергамін, або ошурки, або пінопласт, або мінеральні плити, або ватин. Прогрів, як варіант технологічного процесу, починають при температурі бетону не вище +5-10° С струмом з напругою 50-60 В, причому в процесі прогріву напругу струму збільшують в міру твердіння бетону щаблями до величини, що не перевищує 127 В. Контроль температури бетону при електропрогріві здійснюють, наприклад, шляхом виконання свердловин у бетоні в місцях найбільш несприятливого температурного режиму глибиною, що дорівнює половині товщини шару бетону, що укладається, й установки в свердловинах технічних термометрів з витримкою їх у свердловинах не менше 3-4 хвилин і ізолюванням від впливу температури зовнішнього повітря. При цьому в перші три години контроль температури роблять через щогодини, а далі - не менше трьох разів за зміну, при цьому прогрів здійснюють із забезпеченням розбіжності в показаннях термометрів ділянки, що прогрівається, не перевищуючого +10° С, а різниці температур зовнішнього повітря і бетону в момент розпалубки не допускають більше 20° С При зведенні будинку/споруди висотою до п'яти поверхів стійкість об'ємно-просторового каркаса 21 забезпечують вузлами сполучення ригелів 29 з колонами 15, які виконують жорсткими, а при зведенні будинку/споруди більшої поверховості додатково встановлюють діафрагми жорсткості або зв'язки по колонах 15 (на схемах на фіг. 21-24 не показано). При виконанні монолітного шару перекриття 36 утворюють анкерні випуски (на схемах на фіг. 20-24 - не показано) для кріплення елементів зовнішніх стін. Бетонування балок (позиція «Б» - див. схему на фіг. 24) і плит 30 перекриттів 36 (див. схеми на фіг. 21-25) можна робити одночасно [12], причому робочі шви при перервах у бетонуванні призначають: - при бетонуванні плоских плит - у будь-якому місці паралельно меншої сторони плити 30; - при бетонуванні ребристих перекриттів - у напрямку, паралельному другорядним балкам, а також окремих балок у межах середньої третини прольоту балок; - при бетонуванні в напрямку, паралельному головним балкам - у межах двох середніх чвертей прольоту балок (позиція «Б») і плит 30 (див. схеми на фіг. 20-25). Принаймні частину армованих (позиції 1-5) конструкцій перекриття 36 виконують шаруватими і/або такими, що виконуються пошарово, у тому числі й з використанням збірних елементів, що виконують функцію незнімної опалубки, причому 63190 32 принаймні частину принаймні однієї поверхні, що контактує з шаром, який зводиться монолітно, або його частиною, і/або поверхню елемента, що виконує функції незнімної опалубки, виконують на завершальній стадії формування або після її завершення до набору бетоном не більше 5 % його розрахункової міцності з обробкою системою штирових циліндричних і/або клиноподібних, і/або пластинчастих, і/або комбінованих елементів (на фіг. 2-37 - не показані), наприклад, у вигляді гребінки (позиція 39, див. схему на фіг. 35), шляхом поступального і/або зворотнопоступального переміщення останніх не менше, ніж в одному напрямку, і/або періодичного вдавлення і витягування, у тому числі з можливістю кутових переміщень останніх. Обробку також можна здійснювати стислими повітряними і/або пароповітряними, і/або повітряними струменями, що подаються, наприклад, через систему форсунок (на схемах на фіг. 2-37 - не показано) з підведенням торців сопел останніх, звернених до оброблюваної поверхні, на відстань від неї, що не перевищує двох максимальних діаметрів найбільш великої фракції великого заповнювача. Також обробку можна здійснювати шляхом утворення поглиблень у вигляді канавок і/або точкових, і/або обмежено-протяжних виїмок (на фіг. 237 - не показано) однакової і/або змінної глибини в межах кожної окремо взятої виїмки і/або їхньої системи до часткового оголення великого заповнювача. Таким чином формують об'ємно-просторовий каркас 21 будинку/споруди 40 (див. схему на фіг.25). По мірі зведення елементів конструкцій будинку/споруди 40 роблять монтаж санітарнотехнічного устаткування. Монтаж санітарно-технічного устаткування виконують шляхом прокладки зовнішніх і/або внутрішніх мереж теплогазопостачання, вентиляції, водопостачання та каналізації. Також по мірі монтажу поверхів будинку/споруди 40 здійснюють: - монтаж стояків для виконання внутрішніх теплової і газової мереж теплогазопостачання; - монтаж системи внутрішнього водопроводу і каналізації. Монтаж системи внутрішнього водопроводу виконують, наприклад, шляхом монтажу введень, водомірного вузла, розвідної мережі, стояків, підводок до водорозбірних точок, водорозбірної запірної і регулювальної арматур, причому введення виконують зі сталевих або чавунних водопровідних розтрубних труб, які зашпаровують цементом з азбестом, при цьому сталеві труби, що розташовані в ґрунті, необхідно захищати від корозії відомими способами. Введення, що прокладається через фундамент або капітальну стіну, розміщується у сталевому патрубку для виключення деформацій у процесі опаду будинку/споруди 40, причому зазор між стінками труби введення і патрубком зашпаровують просмоленим канатом, а із зовнішньої і внут 33 рішньої сторін заповнюють цементним розчином шаром товщиною 20-30 мм. Конструктивно і технологічно водомірний вузол встановлюють переважно за першою капітальною стіною з боку вуличної водопровідної магістралі в сухому опалювальному приміщенні, наприклад, у підвалі або на сходовій клітці, або в теплому колодязі, а розводящу мережу укладають зі сталевих газових труб з ухилом 0,005 до спускної пробки, відповідно, по стіні або під стелею в підвалі - у системах з нижнім розведенням, і по горищу - у системах з верхнім розведенням, причому при використанні системи з верхньої розведенням мережу утеплюють. При виконанні мереж теплопостачання, принаймні частину мереж виконують або автономними (для незалежного теплопостачання принаймні одного приміщення будинку/споруди 40), або утилізаційними. Одночасно із зазначеним вище здійснюють монтаж сходових маршів (позиція 41 - див. схеми на фіг. 26), які розміщують у вирізах (позиція «В»), які виконано в перекритті 36 (див. схеми на фіг. 2526). Сходові марші (позиція 41) укладають на збірні залізобетонні балки (позиція 42), які виконують із вирізами 43 під опорні частини маршів 41, а площадки 44 виконують із плит 30 перекриттів 36 (див. схеми на фіг. 25-26). При цьому плити 30 перекриття 36 з'єднують із ригелем 29 (див. схему на фіг. 27, де: позицією 45 позначено нижню частину ригеля 29, позицією 46 позначено порожнечу плити 30 перекриття 36, позицією 47 позначено верхню частину ригеля 29, позицією 48 позначено виступ ригеля 29, позицією 49 позначено омоноличування опорних порожнеч 46 плит 30 перекриття 36). На схемах на фіг. 28 і фіг. 29 показано вузли з'єднання плит 30 перекриття 36 з ригелем 29 у варіантах, відповідно, армування каркасом 5, де верхню 47 частину ригеля 29 виконано у вигляді протяжного багатогранника з поперечним перерізом у формі прямокутника, і армування окремими стрижнями арматури (позиції 1-3), де верхню 47 частину ригеля 29 виконано з поперечним перерізом у вигляді квазіпрямокутника (на схемах на фіг.28-29 позначено: позицією 50 - омоноличування приопорних порожнеч 46 плит 30 перекриття 36, позицією 51 - заглушку). На фіг. 30 показано схему об'ємнопросторового каркаса 21 будинку/споруди 40 на виді в плані, з показом конструктивного виконання стиків каркаса 21 (у вузлі «С» - див. схему на фіг.31, у вузлі «D» - див. схему на фіг. 32, у вузлі «Е» - див. схему на фіг. 33). Після цього зводять зовнішні стіни (позиція 52, див. схеми на фіг. 25, 30, 34), внутрішні стіни (позиція 53, див. схему на фіг. 34) і перегородки (позиція 54) - див. схеми на фіг. 38-39. Зовнішні стіни 52, внутрішні стіни 53 і перегородки 54 (див. схеми на фіг. 38-39) виконують або цегельними і/або з керамзитобетонних каменів, і/або з гіпсоперлітових елементів висотою, що відповідає висоті h поверху, і/або з листових матеріалів, причому принаймні частину перегородок 54 63190 34 пристрілюють металевими скобами до каркаса 21 будинку/споруди 40. Принаймні частину стін (позиції 52, 53 і 54) виконують або з кладки цеглою (див. схему на фіг.34), і/або з керамзитобетонних блоків. Принаймні частину кладки виконують у вигляді «колодязя», полегшеною, з розташованих зовнішнього (позиція 55) і внутрішнього (позиція 56) шарів на відстані один від іншого, І утеплювача 57, розміщеного між ними (див. схеми на фіг. 34, 36). Згідно зі схемою на фіг. 34 зовнішній шар (позиція 55) кладки (стіни 52) виконують із силікатної цегли, внутрішній (позиція 56) - із глиняної звичайної цегли або з керамзитобетонних блоків, а як утеплювач 57 використовують, наприклад, керамзитовий гравій або ековату, або пінополістирол, або мінеральну вату. При виконанні кладки з керамзитобетонних блоків як утеплювач можна використовувати керамічний гравій. Також при виконанні кладки зовнішніх та внутрішніх стін (позиції 52 і 53) з цеглин, між зовнішніми й внутрішніми шарами кладки можна встановлювати вертикальні поперечні ребра жорсткості на відстані одне від другого, що не перевищує 1,2 м, з утворенням між ребрами колодязів, які заповнюють утеплювачем 57, наприклад, керамзитом, з пошаровим ущільненням. Співвідношення об'єму штучних матеріалів у кладці до об'єму утеплювача витримують, наприклад, від 1:0,2 до 1:0,4, при цьому співвідношення опору теплопередачі стіни в найбільш теплопровідному місці (по цеглі) до наведеного опору теплопередачі стіни з урахуванням залізобетонного каркаса в її товщині повинно становити від 1:1,7 до 1:3. Через 0,5-0,7 м по висоті кладки можна за технологією виконувати розчинні горизонтальні діафрагми, у які укладають арматурні металеві скоби (на фіг. 2-37 - не показано). Розчинні діафрагми можна виконувати товщиною 25-35 мм, а арматурні скоби розміщують із кроком 400-500 мм. При зведенні будинку/споруди 40 каркасного типу, кладку зовнішніх стін (позиція 52) кріплять до конструктивних елементів каркаса 21 у рівні перекриттів 36. Кріплення кладки до каркаса 21 можна здійснювати шляхом установки дискретних анкерів у монолітний шар перекриття 36 з розташуванням їх у відповідній горизонтальній розчинній діафрагмі стіни 52. Внутрішні перегородки (позиція 54) будинку/споруди 40 можна кріпити до каркаса 21 поярусно із кроком по висоті, що не перевищує 1,2 м. Як варіант технології, кріплення принаймні частини внутрішніх перегородок 54 до каркаса 21 будинку/споруди 40 можна здійснювати за допомогою пристрілювання до нього скоб з листової сталі й кріплення перегородок до зазначених скоб. При виконанні будинку/споруди 40 з навісними фасадними блоками 58 (див. фіг. 38-39) кріплення останніх можуть здійснювати шляхом приварки їх каркасів до оцинкованих закладних деталей, які встановлюють у монолітному шарі перекриття 36. При проведенні робіт в умовах негативних температур зовнішнього повітря кладку можна вико 35 нувати на розчині із проти морозними хімічними добавками, причому використовують розчин не нижче марки М50. При виконанні будинку/споруди 40 каркасного типу із самонесучими кам'яними стінами (позиція 52) можна здійснювати кріплення стін до вертикальних елементів каркаса (колони - позиція 15) гнучкими зв'язками із забезпеченням можливості вільного осідання стін (позиція 52), при цьому гнучкі «зв'язки» необхідно встановлювати по висоті із кроком, що не перевищує 1,5 м. При провадженні робіт у зимовий час переважно використовувати розчини з рухливістю 9-13 см для кладки з повнотілої цегли та з рухливістю 78см для кладки із цегли з порожнечами. При зведенні стін (позиція 52) по периметру будинку/споруди 40 (див. схему на фіг. 25), між осадочними швами кладку необхідно виконувати рівномірно, при цьому найбільший розрив по висоті в рівні кладки допускають не перевищуючим висоти h половини поверху (див. схеми на фіг. 25, 34). При цьому при кладці глухих ділянок стін (позиція 52) і кутів будинку/споруди 40 допускаються розриви висотою не більше половини висоти h поверху. Технологічно при проведенні робіт у зимовий час (на період до настання позитивних температур зовнішнього повітря) під опорні частини прорізів і перемичок необхідно встановлювати тимчасові стійки на клинах, які встановлюють у всіх нижчерозташованих поверхах будинку/споруди 40. При провадженні робіт у зимовий час для виключення осад цегельних перегородок (позиція 54) у періоди відлиг необхідно встановлювати дерев'яні стійки з підкосами із кроком, що не перевищує 2 м (на фіг. 2-37 - не показано). При провадженні робіт у зимовий час і використанні бетону із протиморозними добавками, бетон відразу після ущільнення вкривають, наприклад, шаром ошурок (як варіант технології). Сполучення армованих цегельних перегородок (позиція 54) з капітальними стінами (позиція 52) при зведенні їх у різний час можна виконувати шляхом виконання в капітальній стіні 52 паза, у який заводять перегородку 54, або за допомогою стрижнів арматури (позиції 1-3), які закладають у шви кладки капітальних стін (позиція 52). Сполучення перегородок 54 з колонами 15 краще виконувати за допомогою випускної штраби або сталевих стрижнів, що закладаються в колони 15 (на фіг. 2-37 – не показано). Принаймні частину перегородок 54 можна виконувати гіпсопрокатними, причому кріплення панелей перегородок 54 до перекриттів 36 можна робити по довжині панелей до 4 м в одному місці, а при більшій довжині - у двох місцях, а по висоті кріплення здійснюють у двох місцях. Зазори між панелями 54 І стінами (позиції 52 і 53) або перекриттями 36 можна законопачувати клоччям, змоченої гіпсовим розчином. Після чого місця закладення затирають. Балконні плити 59 (див. схеми на фіг. 36, 3839) і перемички (на фіг. 2-37 - не показані) можна монтувати одночасно зі зведенням зовнішніх стін 52, причому різницю рівнів площин плити 59 бал 63190 36 кона і підлоги (плити 30 перекриття 36) виконують такою, що не перевищує 8-10 см, при цьому балконні плити 59 встановлюють із ухилом  в 2 % від зовнішньої стіни 52 (див. схему на фіг. 36). Принаймні частину зовнішніх стін 52 будинку/споруди 40 можна виконувати із самонесучих тришарових панелей 60 (див. схему на фіг. 37). Для цього можна використовувати самонесучі тришарові панелі 60, які виконують, наприклад, із зовнішнього і внутрішнього шарів з армованого бетону, розташованого між ними шару теплоізоляційного матеріалу, і об'єднуючого обрамляючого елемента у вигляді рами (з металевих профілів, що мають стінку і розташовані під кутом до неї полки). Конструктивно і технологічно у верхньому торці панелі 60 у межах внутрішнього її шару замоноличують виступаючі за межі панелі стрижні 61 і 62, а в нижньому торці утворюють співвісні стрижням отвори 63, у які установлюють формотворні, наприклад, пінополістирольні пробки 64 (див. схему на фіг. 37). Панель 60 виконують або суцільною, або з віконним прорізом 65, обрамлення 66 (наприклад, елемент у вигляді рами) якого утворює додатковий об'єднуючій шар панелі 60 (див. схему на фіг. 37). Як варіант виготовлення самонесучих панелей можна застосувати технологію, відповідно до якої зазначені самонесучі панелі виготовляють шляхом установки на піддоні металевої рамки, укладання робочих арматур зовнішнього шару, кріплення до неї профілів, бетонування зовнішнього шару в просторі (обмеженому піддоном і профілем), з наступним укладанням теплоізоляційного матеріалу, робочої арматур внутрішнього шару із кріпленням її до профілю й бетонуванням внутрішнього шару панелі поверх теплоізоляційного матеріалу в просторі (обмеженому профілями). При цьому зовнішні та внутрішні шари панелі 60 можна виконувати із дрібнозернистого керамзитобетону щільні3 стю від 1200 до 1400 кг/м обрамлення віконного прорізу (позиція 65) - з легкого бетону, а як теплоізоляційний матеріал 57 використовують, наприклад, пінополістирол. Панель 60 можна виконувати з додатковими металевими сполучними елементами, за допомогою яких панель 60 при монтажі кріплять до каркаса 21 будинку/споруди 40 (див. схему на фіг. 37). При монтажі вищележачі панелі 60 установлюють на нижчележачі, причому на поверхню нижчележачої панелі 60 укладають пружну прокладку (під виступ профілю), а стрижні, що виступають з нижчележачої панелі, заводять у співвісні їм отвори в нижньому торці вищележачої панелі, причому у зовнішньому стику панелей із примиканням безпосередньо до виступу профілю встановлюють пружну прокладку. Потім виконують прокладку з мастики, що не твердіє, поверх якої укладають, наприклад, полімерцементний склад, а внутрішній стик панелей виконують шляхом укладання пружної прокладки безпосередньо до виступу профілю та прокладки, що утеплює, яка технологічно перекриває внутрішній стик (на фіг. 2-37 – не показано). 37 Принаймні частину поверхні частини елементів (об'ємно-просторового каркаса 21) будинку/споруди 40 можна виконувати з горизонтальною та вертикальною обклеювальною гідроізоляцією. При цьому горизонтальну гідроізоляцію виконують із двох шарів руберойду, склеєних між собою І наклеєних на відґрунтовану поверхню по стяжці із кладочного розчину, причому полотнища у всіх шарах розгортають в одному напрямку без перехресного їхнього розташування в змінних шарах, а кожне наступне полотнище з'єднують із попереднім у поздовжніх і поперечних стиках «внахлестку» на 100 мм, поздовжні і поперечні стики полотнищ у суміжних шарах ізоляції розташовують «врозбіжку», причому наклеєні полотнища накочують до ізолюючої поверхні певним чином. Вертикальну гідроізоляцію краще виконувати шляхом наклеювання полотнищ рулонного матеріалу знизу нагору з розгладженням. При цьому останній шар обклеювальної гідроізоляції на мастиці з бітумних рулонних матеріалів бажано (як варіант технології) покривати суцільним шаром гарячої бітумної мастики з посипанням його сухим гарячим піском, який накочують на горизонтальних поверхнях. Також для частини поверхні, принаймні частини елементів будинку/споруди 40, бажано застосовувати фарбувальну гідроізоляцію у вигляді бітумних гарячих і/або холодних мастик, і/або мастик, приготовлених на основі синтетичних смол, які наносять не менше, ніж у два шари. При цьому кожний наступний шар фарбувальної гідроізоляції наносять після отвердження й просушки раніше нанесеного. Принаймні частину зовнішньої І/або внутрішньої поверхні частини елементів будинку/споруди 40 бажано/необхідно відштукатурювати, при цьому можна застосовувати принаймні дві технології: - монолітне оштукатурювання; - оштукатурювання сухою штукатуркою. При оштукатурюванні зовнішніх поверхонь елементів будинку/споруди 40 можна використовувати цементні розчини із пластифіцюючими добавками і добавками, що підвищують морозостійкість. При оштукатурюванні внутрішніх поверхонь (позиції 52, 53 і 54) елементів будинку/споруди 40 можна використовувати вапняно-піщані розчини на гідравлічному вапні і/або мелене негашене вапно, і/або замінники вапна. При цьому при оштукатурюванні внутрішніх поверхонь елементів будинку/споруди 40 можна використовувати вапняногіпсові розчини для «обризгу» і/або ґрунтовки, і/або «накривки». Як варіант технології можна застосувати процес оштукатурювання, у відповідності до якого оштукатурювання внутрішніх поверхонь здійснюють шляхом виконання насічки, зрубання напливів, покриття цементним «молоком», кріплення штукатурною сіткою, обмазки сітки розчином, установки марок і/або маяків, нанесення «обризгу», першого шару ґрунту з розрівнюванням, другого шару, вивірки ґрунту, насічки маяків або їхньої вирубки, нанесення «накривного» шару, затірки та загладжування, розрізання рустів і їхньої обробки. При 63190 38 цьому оштукатурювання бажано проводити водонепроникною і/або водовідштовхувальною, і/або акустичною, і/або теплозахисною, і/або рентгенозахисною, і/або радіаційнозахисною штукатуркою, що містить добавки відповідного призначення. При проведенні штукатурних робіт в умовах негативних температур зовнішнього повітря, у розчини необхідно вводити протиморозні хімічні добавки, у якості яких використовують нітрит натрію або поташ у вигляді концентрованих водяних розчинів, причому розчин укладають із температурою не менше +8° С. При готуванні суміші з додаванням нітрату натрію використовують воду з температурою, що не перевищує +60° С Також при здійсненні штукатурних робіт в умовах негативних температур зовнішнього повітря, внутрішні штукатурні роботи виконують у приміщеннях з температурою не нижче +10° С, причому розчин використовують із температурою в момент нанесення не нижче +8° С, а вологість цегельної кладки при проведенні процесу оштукатурювання не повинна перевищувати 8 %. У зв'язку із зазначеним вище перед оштукатурюванням необхідно робити прогрів поверхні, що підлягає оштукатурюванню. Зазначене можна здійснювати або за допомогою діючої системи опалення й вентиляції, або за допомогою електрокалориферів, і/або тепловентиляційних установок, а для локального прогріву і сушіння можна застосовувати інфрачервоні випромінювачі. Для виконання штукатурних робіт також можуть бути використані штукатурно-змішувальні агрегати і/або малогабаритні пересувні розчинозмішувачі, пневматичні і/або електричні штукатурно-затирочні машини [13]. Після виконання штукатурних робіт переходять до малярських робіт. Виконання малярських робіт здійснюють при вологості відштукатурених поверхонь не більше 8%. Обробку приміщень і фасадів будинку/споруди 40 проводять із використанням відомого фарбувального складу - сполуки з повареною сіллю або вапняно-цементної, або вапняно-хлористої, або вапняно-мастичної, або полімервапняної речовини, причому підготовку поверхні під вапняні сполуки здійснюють шляхом їхнього очищення, розшивки тріщин, ґрунтування й часткового підмазування поверхні. Для фарбування відштукатурених і цегельних поверхонь фасаду і внутрішніх поверхонь, які піддані зволоженню, бажано використовувати силікатні состави, причому підготовку проводять шляхом очищення поверхні, затірки ушкоджених місць, ґрунтування слабким розчином рідкого скла або водою. Обробку фасаду (позиція 67) будинку/споруди 40 (див. схеми на фіг. 38-39) і зовсім сухих внутрішніх поверхонь (позиції 52, 53 і 54) можна здійснювати казеїновим фарбуванням, причому підготовку здійснюють шляхом очищення й розшивки тріщин, підмазки, згладжування поверхонь ґрунтування та шпатлювання. Для обробки внутрішніх відштукатурених або бетонних поверхонь використовують клейове фа 39 рбування, причому підготовку здійснюють шляхом очищення поверхонь, їхнього згладжування, розшивки тріщин, ґрунтування, часткової підмазки та шпаклівки. Обробку частини зовнішніх і внутрішніх відштукатурених, бетонних, дерев'яних, металевих поверхонь здійснюють масляним фарбуванням і/або фарбуванням емульсійними составами, і/або цементними, і/або полімерцементними сполуками. Для проведення малярських робіт використовують наступне устаткування: вудку універсальну і/або форсунку безкомпресорну, і/або пістолетирозпилювачі, а також універсальну затирочну машину та спеціальні ручні інструменти [13]. Після виконання малярських робіт переходять до остаточного етапу зведення будинку/споруди до оздоблювальних робіт у внутрішніх приміщення будинку/споруди 40, а саме, до обробки внутрішніх поверхонь зовнішніх стін 52, поверхонь внутрішніх стін 53 і перегородок 54 тощо. Обробку (принаймні частини зазначених внутрішніх поверхонь будинку/споруди 40) здійснюють шляхом обклеювання шпалерами і лінкрустом, і/або нетканим і/або тканим матеріалом, і/або натуральними бавовняними і/або шовковими тканинами. Після отримання закінченої будівельної конструкції (див. схеми на фіг. 38-39) здійснюють заходи щодо випробування будинку/споруди 40 [10]. Спосіб зведення будинків/споруд, який заявляється, може бути використано як при зведенні житлових, суспільних і адміністративних будинків і споруд, так і при їхньому відновленні або реконструкції. Технічний результат способу зведення будинків/споруд, який заявляється, полягає в забезпеченні можливості проведення робіт при будь-яких погодних умовах переважно в регіонах, що відносяться до суворих кліматичних зон з низькими негативними температурами в зимовий час, при одночасному зменшенні строків проведення робіт і скороченні праце- і матеріаловитрат. Підвищення ефективності способу зведення будинку/споруди, у порівнянні з прототипом, досягається за рахунок введення у виробничий процес зведення будинку/споруди нових технологічних операцій, які підвищують якість і ефективність зазначеного способу. Підвищення ефективності способу зведення будинку/споруди, у порівнянні з прототипом, досягається за рахунок проведення заходів щодо випробування будинку/споруди після остаточного його/її зведення. 63190 40 Джерела інформації: 1. Теличко В. И. «Технология возведения зданий и сооружений». Учебник для строительных вузов / В. И. Теличко, О. М. Терентьев, А. А. Лапидус. 2-е издание, переработанное и дополненное. - М.: Высшая школа, 2004, с. 3-Ю. 2. С. М. Анпилов «Технология возведения зданий и сооружений из монолитного железобетона». Издательство Ассоциации строительных ВУЗов, - М: 2010, с. 21-540 - аналог. 3. Патент Российской Федерации RU (11) №2107784 (13) С1 от 27.03.1998, МПК 6 Е 04 В 1/35, Е 04 G 23/00, Е 04 G 21 /00 - аналог. 4. Б. И. Березовый, Н. И. Евдокимов, Б. В. Ждановский «Возведение монолитных конструкцій и зданий». - М.: Высшая школа, 1998, с. 18-244 аналог. 5. Теличко В. И. «Технология возведения зданий и сооружений». Учебник для строительных вузов / В. И. Теличко, О. М. Терентьев, А.А. Лапидус. 2-е издание, переработанное и дополненное. - М.: Высшая школа, 2004, с. 15-17, 55-79, 225-335 - прототип. 6. Патент Российской Федерации RU (11) №2198270 (13) С1 от 05.09.2001г., МПК 6 Е 04 В 1/35, Е 04 G 23/00, Е 04 G 21/00. 7. Гершберг Д. А. Технология бетонных и железобетонных изделий. - М.: Стройиздат, 1965, с. 134-146, 161, 195-259. 8. Попченко С. Н. «Гидроизоляция сооружений и зданий». Всесоюзный ордена Трудового Красного Знамени научно-исследовательский институкт гидротехники имени Б.Е. Веденеева. Ленинград, Стройиздат, 1981, с. 44-91. 9. Реконструкция зданий и сооружений. / Под редакцией доктора технических наук. Профессора Шагина А.К., Издательство Высшая школа, 1991,352 с. 10. Казачек В.Г., Нечаев Н.В., Нотенко С.Н. «Обследования и испытания зданий и сооружений». - М.: Высшая школа, 2004, 447 с. 11. А. А. Афанасьев «Технология возведения полносборных зданий». Издательство Ассоциации строительных ВУЗов, - М: 2000, 361 с. 12. Санников И. В. «Монолитные перекрытия зданий и сооружений». Киев, Издательство «Будівельник», 1991, 153 с. 13. Ганичев И. А. Технология строительного производства. - М: Стройиздат, 1972, с. 292-294, 206, 344-352. 41 63190 42 43 63190 44 45 63190 46 47 63190 48 49 63190 50 51 63190 52 53 63190 54 55 63190 56 57 63190 58 59 63190 60