Спосіб виробництва щонайменше однієї сполуки-похідної етилену

Реферат: Спосіб виробництва щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, виходячи з малоцінного залишкового газу, переважно ROG, згідно з яким: а) малоцінний залишковий газ піддають ряду стадій обробки в установці витягання малоцінного залишкового газу для того, щоб видалити небажані компоненти, присутні в ньому, і щоб отримати суміш продуктів, що містить етилен та інші складові; b) вказану суміш продуктів розділяють на фракцію, збагачену сполуками, які легші за етилен, що містить частину етилену (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В) і на важку фракцію (фракція С); с) фракцію А і фракцію В окремо одну від одної направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену. UA 102843 C2 (12) UA 102843 C2 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Даний винахід належить до способу виробництва щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, зокрема до способу виробництва 1,2-дихлоретану (DCE) і щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, що виробляється безпосередньо з етилену, що відрізняється від DCE. Аж до теперішнього часу етилен, який є чистим більше ніж на 99,8%, звичайно використовують для виробництва сполук-похідних етилену, зокрема DCE. Даний етилен дуже високої чистоти отримують за допомогою крекінгу різних нафтових продуктів з подальшими численними складними операціями розділення, що дорого коштують, для того, щоб відділити етилен від інших продуктів крекінгу і отримати продукт дуже високої чистоти. Враховуючи високі витрати, пов'язані з виробництвом етилену такої високої чистоти, розроблені різні способи виробництва сполук-похідних етилену, зокрема DCE, використовуючи етилен, що має чистоту меншу за 99,8%. Дані способи мають перевагу зниження витрат за рахунок спрощення ходу розділення продуктів, отриманих в результаті крекінгу, і, таким чином, за рахунок відмови від складних операцій розділення, які не приносять користі виробництву сполук-похідних етилену, зокрема DCE. Наприклад, заявка на патент WO 00/26164 описує спосіб виробництва DCE спрощеним крекінгом етану, спареним з хлоруванням етилену. З цією метою стадія хлорування етилену має місце в присутності домішок, отриманих в результаті крекінгу етану. Заявка на патент WO 03/048088 описує отримання етилену низької концентрації для хімічної реакції з хлором за допомогою дегідрування етану. Навантажений етаном газовий потік містить не лише водень і метан, але також великі кількості неперетвореного етану. У економічно вигідному проекті способу неперетворений етан повинен бути повернений для проведення дегідрування етану після складних процедур очищення. Даний спосіб може використовувати як сировину тільки етан. Значним недоліком є дуже низька концентрація етилену, менше ніж 60%, а також той факт, що додаткові компоненти газового потоку, такі як водень, пропілен, бутадієн, дозволяють використовувати етилен тільки у досить спеціальних процесах. Далі, заявки на патент WO 2006/067188, WO 2006/067190, WO 2006/067191, WO 2006/067192, WO 2006/067193 і WO 2007/147870 описують способи виробництва DCE, виходячи з вуглеводневого джерела, зокрема нафти, газойлю, зрідженого природного газу, етану, пропану, бутану, ізобутану або їх сумішей, яке спочатку піддають спрощеному крекінгу. Заявки на патент WO 2008/000705, WO 2008/000702 і WO 2008/000693, зі свого боку, описують способи виробництва DCE, виходячи з потоку етану, який спочатку піддають каталітичному оксидегідруванню. Способи, описані у вищезазначених заявках на патент, метою яких є отримання і використання етилену, що має чистоту меншу ніж 99,8%, виявляють, однак, недоліки, вимагаючи проведення першої стадії крекінгу або каталітичного оксидегідрування, для якої необхідні значні капіталовкладення, що призводять до зростання витрат виробництва, і, більш того, до залучення застосування вуглеводневого джерела, яке дорого коштує. Малоцінні залишкові гази, такі як відхідні гази нафтопереробки (так звані нафтохімічні відхідні гази), ті, що виробляються на нафтопереробних заводах (в установках крекінгу з псевдозрідженим каталізатором (FCC), установках коксування і інших установках нафтопереробних заводів) звичайно спалюють і використовують як паливо, наприклад на нафтопереробному заводі, без будь-якого витягання олефінів, що містяться них, оскільки вміст олефінів відносно малий і витрати, пов'язані з проведенням такого витягання, дуже високі. Задача даного винаходу, зі свого боку, полягає в тому, щоб надати спосіб виробництва щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, зокрема щонайменше DCE, використовуючи етилен з чистотою меншою ніж 99,8%, який не виявляє недоліків вищезазначених способів, використовуючи етилен, що має чистоту меншу ніж 99,8%, і який дозволяє валолізувати малоцінні залишкові гази, такі як відхідні нафтопереробні гази, які зазвичай спалюють і використовують як паливо. Для досягнення даної мети винахід належить до способу виробництва щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, виходячи з малоцінного залишкового газу, згідно з яким: a) малоцінний залишковий газ піддають ряду стадій обробки в установці витягання малоцінного залишкового газу для того, щоб видалити небажані компоненти, присутні в ньому, і щоб отримати суміш продуктів, що містить етилен та інші складові; b) вказану суміш продуктів розділяють на фракцію, збагачену сполуками, які легші за етилен, що містить частину етилену, (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом, (фракція В) і на важку фракцію (фракція С); c) фракцію А і фракцію В окремо одну від одної направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену. 1 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Вираз “щонайменше одна сполука-похідна етилену” розуміють в межах даного винаходу таким чином, що одна або більше ніж одна сполука-похідна етилену можуть бути виготовлені способом за даним винаходом. Вираз “сполука-похідна етилену”, вжитий надалі в формі однини або множини, розуміють в межах даного винаходу як будь-яку сполуку-похідну етилену, виготовлену безпосередньо виходячи з етилену, а також будь-яку сполуку, що походить від нього. Вираз “сполука-похідна етилену, виготовлена безпосередньо з використанням етилену”, вжитий надалі в формі однини або множини, розуміють в межах даного винаходу як будь-яку сполуку, виготовлену безпосередньо з етилену. Вираз “сполука, що походить від нього”, вжитий надалі в формі однини або множини, розуміють в межах даного винаходу як будь-яку сполуку, виготовлену з однієї сполуки, що сама виготовлена з етилену, а також будь-яку сполуку, що походить від нього. Як приклади таких сполук-похідних етилену, виготовлених безпосередньо виходячи з етилену, можуть бути згадані серед інших етиленоксид, лінійні альфа-олефіни, лінійні первинні спирти, гомополімери і сополімери етилену, етилбензол, вінілацетат, ацетальдегід, етиловий спирт, пропіоновий альдегід і DCE. Як приклади таких сполук, що виготовлені з нього, можуть бути згадані серед інших: - гліколі і прості ефіри, виготовлені з етиленоксиду, - стирол, виготовлений з етилбензолу, і полімери стиролу, що походять від стиролу, - вінілхлорид (VC), виготовлений з DCE, - вініліденхлорид, фторовані вуглеводні і PVC, що походять від VC, і фторовані полімери, що походять від фторованих вуглеводнів, а також - полівініліденхлорид і фторовані вуглеводні (і фторовані полімери), що походять від вініліденхлориду. Спосіб за винаходом являє собою спосіб, виходячи із малоцінного залишкового газу. Вираз “малоцінний залишковий газ” (LVRG), вжитий надалі в формі однини, розуміють в межах даного винаходу як один газ або суміш декількох газів, що містять етилен і/або його попередник(и), які являють собою відхідні гази, виготовлені як побічний продукт в установках, метою яких є виробництво щонайменше однієї горючої рідини, причому LVRG утворений більше ніж на 10% по масі газом, що не конденсується. Вираз “газ” слід розуміти в межах даного винаходу в значенні визначення, що дається Стандартом по системах запобігання вибухам (NFPA69 Standard on Explosion Prevention Systems, 1997 рік видання), тобто як агрегатний стан, що відрізняється повною молекулярною рухливістю і необмеженим розширенням. Вираз “попередник” розуміють в межах даного винаходу як будь-які вуглеводневі сполуки, що містять два атоми вуглецю, відмінні від етилену, зокрема етан, етанол і ацетилен, частіше етан і ацетилен. Вираз “горюча рідина” розуміють в межах даного винаходу як будь-яку вуглеводневу фракцію, що містить вуглець, водень і, можливо, кисень, тобто, щонайменше частково, рідку при 21°С при її тиску надування, і яка має здатність горіти. Вираз “горіння” слід розуміти в межах даного винаходу в значенні визначення, що дається NFPA69 Standard on Explosion Prevention Systems, 1997 рік видання, тобто як хімічний процес окислення, що походить зі швидкістю, досить великою для того, щоб виробляти тепло і звичайно світло у формі або світіння, або полум'я. Вираз “газ, що не конденсується” розуміють в межах даного винаходу як будь-який газ, критична температура якого менша 0°С, і який не може бути зріджений за допомогою простого зрідження. Прикладами газів, що не конденсуються, є водень, кисень, азот, аргон, монооксид вуглецю і метан. LVRG може бути отриманий щонайменше у одному вигляді установок, що переробляють вуглеводневі джерела, щоб виробити горючі рідини. Такі установки могли б являти собою установки піролізу, гідропіролізу, каталітичного піролізу, електродугового піролізу вуглеводневих джерел, синтезу Фішера-Тропша або нафтопереробні установки. Вуглеводневими джерелами могли б бути тверді джерела, такі як вугілля, лігніт і дерево, рідкі джерела, такі як нафтопродукт (нафта) і нафта, або газоподібні джерела, такі як синтез-газ, або залишковий газ нафто- і/або газопромисловості. Такі LVRG звичайно спалюють як паливо або в факелах спалення попутного газу. Вираз “щонайменше один вид установок, що перетворюють вуглеводневі джерела” розуміють в межах даного винаходу як LVRG, що може бути отриманий у одному вигляді установок, що перетворюють вуглеводневі джерела, або в декількох видах установок, що 2 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 перетворюють вуглеводневі джерела. Переважно LVRG отримують у одному вигляді установок, що перетворюють вуглеводневі джерела. Переважно LVRG знаходиться при тиску, що вищий за атмосферний тиск, і переважно при тиску, що знаходиться в діапазоні від атмосферного тиску до тиску установки, в якій його генерують. LVRG, який є домінуючим для способу за даним винаходом, являє собою LVRG, вироблений на нафтопереробних заводах, що зазвичай називається відхідним газом нафтопереробки (так званий нафтохімічний відхідний газ), що позначається надалі як ROG. Отже, спосіб за винаходом, являє собою переважно спосіб, виходячи з ROG. ROG можна отримати в одній або більше серед установок, присутніх на нафтопереробних заводах. ROG переважно отримують в щонайменше одній з наступних установок, присутніх на нафтопереробних заводах: в установці крекінгу з псевдозрідженим каталізатором (FCC), установці коксування (установка уповільненого коксування, установка коксування в киплячому шарі, установка flexicoker), газогенераторній установці, установці реформінгу, установці гідрокрекінгу, установці гідроочищення і установці гідрознесірчення (HDS). Переважно в більшості випадків, ROG отримують в щонайменше одній FCC-установці. ROG може бути отриманий на одному або на декількох нафтопереробних заводах. ROG переважно отримують на одному нафтопереробному заводі і, найчастіше, в одній FCC-установці. LVRG, переважно ROG, звичайно включає: - водень, метан, етан, етилен, пропан, пропілен, вуглеводні, що містять 4, 5 або 6 атомів вуглецю, більш важкі вуглеводні C6+ і сульфід водню; - азот, аргон, діоксид вуглецю і воду; - кисень, монооксид вуглецю і оксиди азоту; - хлорид водню, ціанід водню, аміак, нітриди, нітрили, карбонілсульфід, органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, такі як меркаптани і сульфіди, органічні сполуки, які містять більше ніж один атом сірки, такі як дисульфіди, оксиди сірки, ацетилен, пропадієн, метилацетилен, бутадієн, діетаноламін, метанол, фосфіни, інші неорганічні сполуки, що містять хлор, і органічні сполуки, що містять азот; і - миш'як (як арсини), ртуть, ванадій, бром, фтор, кремній, алюміній і карбоніли металів. Всі вищезазначені компоненти, за винятком етилену, можуть бути позначені як небажані компоненти. Вираз “небажані компоненти” розуміють в межах даного винаходу як усі компоненти, що підлягають щонайменше частковому видаленню, якщо вони шкідливі для щонайменше однієї з наступних стадій способу. Дані небажані компоненти можна класифікувати на: - горючі гази, такі як водень, метан, етан, пропан, вуглеводні, що містять 4, 5 або 6 атомів вуглецю, більш важкі вуглеводні C6+; - інертні гази, такі як азот і аргон; - кисневі сполуки, такі як кисень і оксиди азоту; - корозійні сполуки, такі як діоксид вуглецю, сульфід водню, вода, хлорид водню, ціанід водню, аміак, нітриди, нітрили, карбонілсульфід, органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, такі як меркаптани і сульфіди, а також оксиди сірки; - реакційноздатні сполуки, такі як пропілен, ацетилен, пропадієн, метилацетилен, бутадієн, діетаноламін, метанол, фосфіни, інші неорганічні сполуки, що містять хлор, органічні сполуки, що містять азот, органічні сполуки, які містять більше ніж один атом сірки в молекулі, такі як дисульфіди, а також монооксид вуглецю; і - сполуки, що отруюють каталізатор, такі як миш'як (як арсини), ртуть, ванадій, бром, фтор, кремній, алюміній і карбоніли металів. Дані небажані компоненти можуть бути також класифіковані на: 1. небажані компоненти, які можуть бути шкідливі для стадії b) і які переважно частково видаляють в ході стадії a), тобто - корозійні сполуки, такі як діоксид вуглецю, сульфід водню, вода, хлорид водню, ціанідводню, аміак, нітриди, нітрили, карбонілсульфід, органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, такі як меркаптани і сульфіди, а також оксиди сірки; і - сполуки, що отруюють каталізатор, такі як миш'як (як арсини), ртуть, ванадій, бром, фтор, кремній, алюміній і карбоніли металів. 2. небажані компоненти, які можуть бути допустимими на стадії b), але які можуть бути шкідливі для щонайменше однієї зі стадій способу, які йдуть за стадією b), і які, можливо,, щонайменше частково, видалені в ході стадії a), тобто 3 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 - горючі гази, такі як водень, метан, етан, пропан, вуглеводні, що містять 4, 5 або 6 атомів вуглецю, більш важкі вуглеводні C6+; - інертні гази, такі як азот і аргон; - кисневі сполуки, такі як кисень і оксиди азоту; і - реакційноздатні сполуки, такі як пропілен, ацетилен, пропадієн, метилацетилен, бутадієн, діетаноламін, метанол, фосфіни, інші неорганічні сполуки, що містять хлор, органічні сполуки, що містить азот, органічні сполуки, які містять більше ніж один атом сірки в молекулі, такі як дисульфіди, а також монооксид вуглецю. Вираз “щонайменше частково видалений" в межах даного винаходу має на увазі, що видаляють переважно щонайменше 25%, переважно щонайменше 40%, більш переважно щонайменше 50% кількості кожного небажаного компонента, присутнього в LVRG, переважно в ROG, поданого на стадію a) і/або що утворився на стадії a). Переважно видаляють не більше 90% кількості кожного такого небажаного компонента, присутнього в LVRG, переважно в ROG, поданого на стадію a) і/або що утворився на стадії a). Вираз “по суті видалений” розуміють в межах даного винаходу, таким чином, що видаляють переважно щонайменше 95%, переважно щонайменше 98%, більш переважно щонайменше 99% кількості кожного небажаного компонента, присутньої в LVRG, переважно в ROG, поданого на стадію a) і/або що утворився на стадії a). Композиції, які подані далі для LVRG, переважно ROG, виражені з розрахунку на сухий газ (вода не включена). Як згадано вище, LVRG, переважно ROG, може являти собою один газ або суміш декількох газів (об'єднаний LVRG), що містять етилен і/або його попередник(и). Композиції, які подані далі при згадці індивідуального LVRG, переважно ROG, відповідають випадку, коли LVRG, переважно ROG, являє собою один газ, що містить етилен і/або його попередник(и). При згадці об'єднаного LVRG, переважно ROG, композиції відповідають випадку, коли LVRG, переважно ROG, являє собою суміш декількох газів, що містять етилен і/або його попередник(и). Індивідуальний LVRG, переважно ROG, включає переважно від 0,25 до 60% по масі етилену. LVRG, переважно ROG, включає переважно щонайменше 0,25%, переважно щонайменше 2%, більш переважно щонайменше 5%, найбільш переважно щонайменше 8% і ще більш переважно щонайменше 10% по масі етилену. LVRG, переважно ROG, включає переважно не більше 60%, переважно не більше 55%, більш переважно не більше 50% і найбільш переважно не більше 48% по масі етилену. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає переважно від 10 до 60% по масі етилену. LVRG, переважно ROG, включає переважно щонайменше 10%, переважно щонайменше 15%, більш переважно щонайменше 18% і найбільш переважно щонайменше 20% по масі етилену. LVRG, переважно ROG, включає переважно не більше 60%, переважно не більше 55%, більш переважно не більше 50% і найбільш переважно не більше 48% по масі етилену. Індивідуальний LVRG, переважно ROG, включає переважно від 3 до 60% по масі етилену разом з його попередником(ами). LVRG, переважно ROG, включає переважно щонайменше 3%, переважно щонайменше 5%, більш переважно щонайменше 8% і найбільш переважно щонайменше 10% по масі етилену разом з його попередником(ами). LVRG, переважно ROG, включає переважно не більше 60%, переважно не більше 55%, більш переважно не більше 50% і найбільш переважно не більше 48% по масі етилену разом з його попередником(ами). Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає переважно від 10 до 60% по масі етилену разом з його попередником(ами). LVRG, переважно ROG, включає переважно щонайменше 10%, переважно щонайменше 15%, більш переважно щонайменше 20%, найбільш переважно щонайменше 22% і ще більш переважно щонайменше 22,5% по масі етилену разом з його попередником(ами). LVRG, переважно ROG, включає переважно не більше 60%, переважно не більше 55%, більш переважно не більше 50% і найбільш переважно не більше 48% по масі етилену разом з його попередником(ами). Індивідуальний LVRG, переважно ROG, відрізняється нижчою теплотворною здатністю, переважно в діапазоні від 10 до 90МДж/кг сухого газу. LVRG, переважно ROG, відрізняється нижчою теплотворною здатністю, яка дорівнює переважно щонайменше 10МДж/кг, переважно щонайменше 12МДж/кг і більш переважно щонайменше 15МДж/кг сухого газу. LVRG, переважно ROG, відрізняється нижчою теплотворною здатністю, яка дорівнює переважно не більше 90МДж/кг, переважно не більше 85МДж/кг і більш переважно не більше 80МДж/кг сухого газу. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, відрізняється нижчою теплотворною здатністю, переважно в діапазоні від 20 до 75МДж/кг сухого газу. LVRG, переважно ROG, відрізняється нижчою теплотворною здатністю, яка дорівнює переважно щонайменше 20МДж/кг, переважно 4 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 щонайменше 25МДж/кг, більш переважно щонайменше 30МДж/кг і найбільш переважно щонайменше 35МДж/кг сухого газу. LVRG, переважно ROG, відрізняється нижчою теплотворною здатністю, яка дорівнює переважно не більше 75МДж/кг, переважно не більше 70МДж/кг, більш переважно не більше 60МДж/кг і найбільш переважно не більше 55МДж/кг сухого газу. Індивідуальний LVRG, переважно ROG, включає переважно не більше 90%, переважно не більше 85%, більш переважно не більше 80% і найбільш переважно не більше 75% по об'єму інертних газів. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає переважно не більше 25%, переважно не більше 20%, більш переважно не більше 18% і найбільш переважно не більше 15% по об'єму інертних газів. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає переважно не більше 25%, переважно не більше 20%, більш переважно не більше 18% і найбільш переважно не більше 15% по об'єму азоту. Індивідуальний LVRG, переважно ROG, включає кисневі сполуки в сумарній кількості переважно меншій або більшій, ніж вміст, необхідний для того, щоб зробити газову суміш легкозаймистою (тобто, поза зоною займання), в кількості переважно не більше 21%, більш переважно не більше 18% і найбільш переважно не більше 15% по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає кисневі сполуки в сумарній кількості переважно меншій, ніж вміст, необхідний для того, щоб зробити газову суміш легкозаймистою, в кількості переважно не більше 10%, більш переважно не більше 7% і найбільш переважно не більше 5% по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає кисень в кількості переважно не більше 9%, переважно не більше 7% і більш переважно не більше 5% по об'єму. Індивідуальний LVRG, переважно ROG, включає корозійні сполуки в сумарній кількості переважно не більше 50%, переважно не більше 40% і більш переважно не більше 35% по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає корозійні сполуки в сумарній кількості переважно не більше 20%, переважно не більше 15% і більш переважно не більше 10% по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає кожну корозійну сполуку в індивідуальній кількості переважно не більше 10%, переважно не більше 8% і більш переважно не більше 5% по об'єму. Індивідуальний LVRG, переважно ROG, включає реакційноздатні сполуки в сумарній кількості переважно не більше 40%, переважно не більше 35% і більш переважно не більше 33% по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає реакційноздатні сполуки в сумарній кількості переважно не більше 20%, переважно не більше 18% і більш переважно не більше 15% по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає кожну реакційноздатну сполуку в індивідуальній кількості переважно не більше 15%, переважно не більше 12% і більш переважно не більше 10% по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає монооксид вуглецю в кількості переважно не більше 5%, переважно не більше 3% і більш переважно не більше 2% по об'єму. Індивідуальний LVRG, переважно ROG, включає сполуки, що отруюють каталізатор, в сумарній кількості переважно не більше 200, переважно не більше 100 і більш переважно не більше 50 частин на мільйон (ppm) по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає сполуки, що отруюють каталізатор, в сумарній кількості переважно не більше 5, переважно не більше 2 і більш переважно не більше 1 частини на мільйон (ppm) по об'єму. Об'єднаний LVRG, переважно ROG, включає сполуки, що отруюють каталізатор, в індивідуальному об'ємі переважно не більше 500, переважно не більше 300 і більш переважно не більше 200 частин на мільярд (ppb) по об'єму. У способі виробництва щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, зокрема в способі виробництва DCE і щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, що виготовляється безпосередньо виходячи з етилену, відмінної від DCE, виходячи з LVRG, переважно ROG, за даним винаходом, LVRG, переважно ROG, піддають ряду стадій обробки (стадія a)) в установці витягання LVRG, переважно ROG, для того, щоб видалити небажані компоненти, присутні в ньому, і отримати суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, які будуть піддані стадії b). 5 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Коли LVRG, переважно ROG, являє собою суміш декількох газів, всі різні гази можуть бути піддані одному і тому ж ряду стадій обробки на стадії a), кожний з них може бути підданий спеціальному ряду стадій обробки на стадії a) або кожний з них може бути підданий поєднанню спеціального ряду стадій обробки і звичайного ряду стадій обробки на стадії a). Переважно кожний з них піддають поєднанню спеціального ряду стадій обробки і звичайного ряду стадій обробки на стадії a). Ряд стадій обробки в установці добування LVRG, переважно ROG, на стадії a) переважно складається з наступних стадій, що не обов'язково проводяться в порядку, в якому вони перераховані: a1) необов'язково, стадії зрідження, a1bis) необов'язково, однієї або декількох стадії(ій) знепилювання, a2) видалення корозійних сполук, a3) видалення сполук, що отруюють каталізатор, a4) необов'язково, охолодження, a5) необов'язково, щонайменше часткового видалення деяких горючих газів, a6) необов'язково, щонайменше часткового видалення деяких інертних газів, a7) необов'язково, щонайменше часткового видалення деяких кисневих сполук, і a8) необов'язково, щонайменше часткового видалення деяких реакійноздатних сполук. Проведення стадії зрідження (стадії a1)) є необов'язковим. Якщо її використовують, стадія зрідження LVRG, переважно ROG, збільшує тиск переважно до щонайменше 8, переважно до щонайменше 10, більш переважно до щонайменше 12 і 2 найбільш переважно до щонайменше 14 кг/см ·г і переважно до не більше 60, переважно до не 2 більше 55, більш переважно до не більше 50 і найбільш переважно до не більше 45 кг/см ·м. Стадію a1) переважно проводять на декількох рівнях або в багатоступінчастому газовому компресорі, або в декількох компресорах. Краплевідділення переважно проводять до стадії зрідження a1). Міра зрідження на кожному рівні зрідження є такою, що температура на виході ступеню о о зрідження складає переважно не більше 150 С, переважно не більше 120 С і більш переважно не більше 100°С. Газ, який виходить зі ступеню, згодом переважно охолоджують непрямим охолодженням за допомогою охолоджуючого середовища. Охолоджуюче середовище переважно вибирають з води градирні, холодної води, атмосферного повітря і більш холодного газу, що утворюється при втіленні способу. Охолоджуюче середовище переважно вибирають з води градирні і атмосферного повітря. Охолоджуюче текуче середовище більш переважно являє собою воду градирні. о о Газ переважно охолоджують нижче 50 С, переважно нижче 48 С і більш переважно нижче о о 45°С, але переважно не нижче 0 С, переважно не нижче 5 С і більш переважно не нижче 10°С. Наприкінці охолодження може утворитися деяка кількість конденсатів. Якщо утвориться деяка кількість конденсатів, вони можуть бути відділені або залишені без відділення. Переважно, їх відділяють. Конденсати переважно дегазують, зменшуючи тиск, переважно, зменшуючи тиск, при тиску переднього ступеню. Випарювання відділених рідин може бути проведене для того, щоб видалити леткі фракції. Отриманий газ, більш переважно, рециркулюють з газами переднього ступеню. Тверді частинки, присутні в газі або генеровані на будь-якій стадії попередньої обробки, необов'язково можуть бути видалені прийнятною операцією, тобто однією або декількома стадією(ями) знепилювання (стадія(ії) знепилювання a1bis)). Серед прийнятних операцій можна згадати, наприклад, гравітаційне осадження, відбійне осадження, застосування циклону, фільтрування, електрофільтрування і/або електричне осадження. Застосування циклону, фільтрування і електрофільтрування є переважаючим. Видалення корозійних сполук (стадія a2)) може бути проведене в одній або декількох групах стадій, причому кожна включає в себе одну або декілька стадій. Перша група стадій (стадії a2a)) включає переважно одну або декілька стадій абсорбції. Абсорбція переважно являє собою абсорбцію регенеруючим розчином, таким як розчин аміну (переважно алканоламіну), фізичну абсорбцію прийнятним розчинником, таким як метанол або диметиловий ефір поліетиленгліколю, або абсорбцію хімічною реакцією, що проводиться промиванням в скрубері лужним розчином. Луг являє собою переважно гідроксид, оксид або карбонат. Прикладами лугів є гідроксид натрію, гідроксид калію, оксид кальцію, оксид магнію, карбонат натрію і карбонат калію. Видалення корозійних сполук абсорбцією (стадії a2a)) включає в себе переважно першу стадію, що являє собою абсорбцію розчином аміну, що піддають регенерації, переважно 6 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 алканоламіну, з подальшою абсорбцією лужним розчином (промивна вежа, що використовує каустик/воду), переважно розчином гідроксиду натрію. Розчин, що піддають регенерації, може регенерувати або бути залишеним без регенерації. Якщо має місце регенерація, вона відбувається переважно на одній або декількох стадіях, зокрема, щоб відділити діоксид вуглецю і сульфід водню. Розчин, що піддають регенерації, переважно регенерує і частіше в дві стадії. Видалення корозійних сполук абсорбцією (стадії a2a)) включає в себе, більш переважно, першу стадію, яка являє собою абсорбцію розчином аміну, що піддають регенерації, переважно алканоламіну, який регенерує в дві стадії, з подальшою абсорбцією лужним розчином (промивна вежа, що використовує каустик/воду), переважно розчином гідроксиду натрію. Корозійні сполука, які можуть бути, щонайменше частково, видалені стадіями a2a), являють собою переважно сульфід водню, хлорид водню, карбонілсульфід ціаніду водню, діоксид вуглецю, аміак і органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, такі як меркаптани і сульфіди. Альтернативно, органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, такі як меркаптани і сульфіди, аміак, а також оксиди сірки можуть бути, щонайменше частково, гідролізовані в ході стадій a2a). Вода також може бути, щонайменше частково, видалена стадіями a2a), якщо застосовують фізичний сорбент, такий як метанол. Друга група стадій (стадії a2b)) включає в себе переважно одну або декілька стадій гідрування. Гідрування корозійних сполук таких як, наприклад, ціанід водню, нітриди, нітрили, карбонілсульфід органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, такі як меркаптани і сульфіди, а також оксиди сірки, відбуваються переважно в реакторі гідрування, використовуючи каталізатор гідрування. Після стадій a2b) ціанід водню, нітриди, нітрили, карбоніл сульфід, органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, як меркаптани і сульфіди, а також оксиди сірки, є переважно, щонайменше частково, гідрованими. Прийнятні види каталізаторів включають переважно метали групи VIII, метали групи Ib і метали групи VIb. Каталізатори на основі паладію, нікелю або золота є переважними. Каталізатори на основі паладію або нікелю є ще переважними. Каталізатори на основі нікелю є особливо переважними, де особливу перевагу віддано сульфідним нікелевим каталізаторам. Каталізатори гідрування можуть являти собою каталізатори на підкладці або без неї. Переважно вони являють собою каталізатори на підкладці. Також можуть бути використані каталізатори, такі як каталізатори, визначені для стадії a7). Карбонілсульфід, якщо він все ще присутній в матеріалі гідрування, що подається, переважно хоча б частково перетворюється в меркаптани в ході стадій гідрування a2b), переважно з використанням каталізатора на основі паладію або нікелю, більш переважно з використанням сульфідного нікелевого каталізатора. Нітрили, присутні в матеріалі гідрування, що подається, також переважно, щонайменше частково, перетворюються, переважно з використанням каталізатора на основі паладію або нікелю, більш переважно з використанням сульфідного нікелевого каталізатора, в аміни в ході стадій гідрування a2b). Ціанід водню, якщо він все ще присутній в матеріалі гідрування, що подається, переважно хоча б частково видаляють в ході стадій гідрування a2b), переважно з використанням каталізатора на основі паладію або нікелю, більш переважно з використанням сульфідного нікелевого каталізатора. Стадії a2b) переважно проводять при температурі від 25 до 100°С. Третя група стадій (стадії a2c)) включає в себе переважно одну або декілька стадій охолодження . Охолодження переважно проводять безпосереднім або непрямим охолодженням за допомогою охолоджуючого середовища. Під безпосереднім охолодженням мають на увазі фізичний контакт технологічного потоку з охолоджуючим середовищем. Прикладами прийнятного охолоджуючого середовища для прямоконтактного охолодження є вода, метанол, вуглеводень або їх суміш. Іншим прикладом прийнятного охолоджуючого середовища є водний розчин алканоламіну, карбонату або бікарбонату металу, неорганічна кислота, така як сірчана кислота або азотна кислота. Іншим прикладом прийнятного середовища є метаноловий розчин алканоламіну або карбонату або бікарбонату металу. Переважно, охолоджуюче середовище знаходиться при температурі, яка нижча від температури потоку. Охолодження переважно проводять непрямим охолодженням за допомогою охолоджуючого середовища. Охолоджуюче середовище переважно вибирають з води градирні, холодної води, атмосферного повітря і 7 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 більш холодного газу, що утворюється при втіленні способу. Охолоджуюче середовище переважно вибирають з води градирні і атмосферного повітря. Охолоджуюче текуче середовище більш переважно являє собою воду градирні. о º Газ переважно охолоджують нижче 50 С, переважно нижче 48 С і більш переважно нижче о º 45°С, але переважно не нижче 0 С, переважно не нижче 5 С і більш переважно не нижче 10°С. Альтернативно, для висушування може бути використана стадії сушіння виморожування. Конденсати можуть бути відділені або залишені без відділення. Переважно, їх відділяють. Четверта група стадій (стадії a2d)) включає переважно одну або декілька стадій адсорбції. Адсорбція переважно являє собою адсорбцію на прийнятній твердій речовині, такій як активоване вугілля, деревне вугілля, молекулярне сито, цеоліт, силікагель або оксид алюмінію. Адсорбцію води переважно здійснюють, щонайменше частково, стадією адсорбції на молекулярному ситі, силікагелі або оксиді алюмінію. Переважно видалення води, щонайменше частково, проводять, використовуючи поєднання охолодження (стадії a2c)) і адсорбції (стадії a2d)). Меркаптани, що походять із карбонілсульфіду, а також сульфідів переважно, щонайменше частково, видаляють адсорбцією в шарі прийнятного матеріалу. Прийнятні адсорбенти включають переважно вуглецевий матеріал, такий як активоване вугілля, і, особливо, 2 активоване вугілля, що має питому поверхню від 500 до 2500 м /г, молекулярне сито 3, 4A або 13X, цеоліт, мезопористий адсорбент, що включає активований оксид алюмінію, такий як 2 мезопористий активований оксид алюмінію з питомою поверхнею по BET від 150 м /г до 800 2 м /г, силікагель, адсорбент з мезопористого силікагелю з питомою поверхнею по BET від 2 2 150м /г до 800 м /г, цеоліт типу А, цеоліт типу 5A, фожазитний цеоліт типу X, фожазитний цеоліт типу Y і MFI-цеоліт. Переважними є активоване вугілля, молекулярне сито 3 або 4A і активований оксид алюмінію. Аміни, що походять від нітрилів, а також залишкові нітрили переважно хоча б частково видаляють адсорбцією тим же видом адсорбентів, що і для видалення меркаптанів. Нітриди також можуть бути, щонайменше частково, адсорбовані в ході стадій a2d). Аміак також переважно, щонайменше частково, видаляють адсорбцією тим же видом адсорбентів, що і для видалення меркаптанів, якщо він вже не був видалений. Діоксид вуглецю, якщо він не був видалений в ході стадій a2a), може бути також, щонайменше частково, видалений адсорбцією на прийнятному адсорбенті. Прийнятні адсорбенти включають активовану мідь, мінеральні глини, силікагель і активований оксид алюмінію. Видалення сполук, що отруюють каталізатор, (стадія a3)) може бути проведене в одній або декількох групах стадій, причому кожна включає в себе одну або декілька стадій. Перша група стадій (стадії a3a)) включає в себе переважно одну або декілька стадій адсорбції. Адсорбція являє собою переважно хімічну або фізичну адсорбцію на прийнятній твердій речовині, такій як активоване вугілля, деревне вугілля, молекулярне сито, цеоліт або оксид алюмінію, що є активованим або не активованим. Переважно сполуки, що отруюють каталізатор, щонайменше частково, видаляють хімічною або фізичною адсорбцією на оксиді алюмінію, переважно активованому, або на активованому вугіллі. Переважно щонайменше 1 або щонайменше 2 адсорбенти використовують для адсорбції. Переважно не більше 6, переважно не більше 5, більш переважно не більше 4 адсорбентів використовують для адсорбції. Найчастіше використовують 3 адсорбенти. Газовий потік може бути приведений в контакт з твердими адсорбентами в будь-яких прийнятних пристроях. Шари, що рухаються на пневматичному транспортері, і нерухомі шари можуть бути використані як прийнятні пристрої. Переважно використовують нерухомі шари. Адсорбенти можуть бути розміщені в змішаних шарах або в спеціалізованих шарах. Вони можуть бути розміщені в єдиній посудині або в розділених посудинах. Адсорбенти переважно розміщені в спеціалізованих шарах, частіше в 3 спеціалізованих шарах, і переважно в розділених посудинах. Кожна стадія адсорбції може бути здійснена в одному або декількох паралельних шарах. Кожну стадію адсорбції переважно здійснюють в декількох паралельних шарах, частіше щонайменше в 2 розділених шарах. Регенерація може бути здійснена в самому апараті або поза ним. Регенерацію переважно здійснюють в самому апараті. Друга група стадій (стадії a3b)) включає в себе переважно одну або декілька стадій абсорбції. 8 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Абсорбція являє собою переважно фізичну абсорбцію, наприклад, за допомогою прийнятного розчинника, такого як диметиловий ефір поліетиленгліколю або метанол, або хімічну абсорбцію, наприклад, лужним водним розчином, як описано у стадіях a2a). Стадію a3) переважно проводять при температурі в діапазоні від 25 до 100°С. Як доповнення до стадій a2c) необов'язково проводять стадію охолодження (стадія a4)) за допомогою посереднього охолодження за допомогою охолоджуючого середовища. Охолоджуюче середовище вибирають переважно з води градирні, холодної води, вуглеводню, такого як етилен, етан, пропілен, пропан або суміш двох або більше з них, CO2, фторвуглеводневого холодоагенту, атмосферного повітря і більш холодного газу, що утворюється при втіленні способу. Охолоджуюче середовище вибирають переважно з води градирні, вуглеводню, такого як етилен, етан, пропілен, пропан або суміш двох або більше з них, або більш холодного газу, що утворюється при втіленні способу, або атмосферного повітря. Охолоджуюче текуче середовище являє собою більш переважно воду градирні або вуглеводні, такі як етилен, етан, пропілен, пропан або суміш двох або більше з них, або більш холодний газ, що утворюється при втіленні способу. º о Газ охолоджують переважно нижче 0 С, переважно нижче -10 С і більш переважно нижче о о 20°С, але переважно не нижче -150 С, переважно не нижче -120 С і більш переважно не нижче -100°С. Конденсати можуть бути відділені або залишені без відділення. Переважно їх відділяють. Необов'язково проводити щонайменше часткове видалення деяких з горючих газів (стадія a5)). Щонайменше частина водню і/або метану може бути частково видалена (стадія a5a)). Дане видалення необов'язково проводять в ході стадії a) способу за винаходом. Така стадія видалення щонайменше частини водню і/або метану може бути також проведена в ході стадії b) способу за винаходом, наприклад, в ході розділення суміші продуктів, що відбувається на стадії a), або для фракції A. Переважно, якщо його проводять, видалення щонайменше частини водню і/або метану проводять в ході стадії a) (стадія a5a)) способу за винаходом. Прийнятні стадії відділення водню і/або метану являють собою переважно адсорбцію, основану на проникненні через мембрану, і адсорбцію при змінному тиску (PSA). PSA є більш використовуваною. Щонайменше частина етану, пропану і/або вуглеводнів, що містять 4, 5 або 6 атомів вуглецю, або більш важких вуглеводнів C6+ може бути, щонайменше частково, видалена (стадія a5b)), переважно на декількох стадіях. Дане видалення необов'язково проводять в ході стадії a) способу за винаходом. Така стадія видалення щонайменше частини етану, пропану і/або вуглеводнів, що містять 4, 5 або 6 атомів вуглецю, або більш важких вуглеводнів C6+ може бути також проведена в ході стадії b) способу за винаходом, наприклад, в ході розділення суміші продуктів, що відбувається на стадії a). Прийнятна стадія відділення етану, пропану і/або вуглеводнів, що містять 4, 5 або 6 атомів вуглецю, або більш важких вуглеводнів C6+ являє собою переважно конденсацію. Переважно стадію a5b) об'єднують зі стадією зрідження a1) і/або стадіями охолодження a2c) і/або a4). Необов'язково проводити щонайменше часткове видалення деяких з інертних газів (стадія a6)). Дане видалення необов'язково проводять в ході стадії a) способу за винаходом. Така стадія видалення щонайменше інертних газів може бути також проведена в ході стадії b) способу за винаходом, наприклад, в ході розділення суміші продуктів, що походить зі стадії a), або для фракції A. Переважно, якщо його проводять, то проводять видалення щонайменше частини інертних газів в ході стадії a) (стадія a6)) способу за винаходом. Прийнятні стадії видалення інертних газів являють собою переважно адсорбцію, основану на проникненні через мембрану, і адсорбцію при змінному тиску (PSA). PSA є переважаючою. Щонайменше часткове видалення деяких з кисневих сполук проводять необов’язково (стадія a7)). Щонайменше частина кисню може бути частково видалена (стадія a7a)) хімічною стадією або фізичною стадією. Прийнятну хімічну стадію проводять, переважно використовуючи відновлений шар міді або сульфідний нікелевий каталізатор, частіше використовуючи сульфідний нікелевий каталізатор (стадія a7a1)). Інша прийнятна хімічна стадія являє собою переважно стадію гідрування, яка може бути каталізованою або не каталізованою, переважно вона є каталізованою (стадія a7a2)). Стадія гідрування може бути проведена за допомогою будь-якого відомого каталізатора гідрування, такого як, наприклад, каталізатори на основі паладію, платини, родію, рутенію, 9 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 іридію, золота, срібла або суміші даних елементів, що осіли на підкладці, такій як оксид алюмінію, оксид кремнію, оксид кремнію/оксид алюмінію, вугілля, карбонат кальцію або сульфат барію, а також каталізаторів на основі нікелю і каталізаторів на основі кобальтомолібденового комплексу. Переважно стадію гідрування проводять за допомогою каталізатора на основі паладію або платини, що осіли на оксиді алюмінію або вугіллі, каталізатора на основі нікелю або каталізатора на основі кобальтомолібденового комплексу. У більш переважному випадку її проводять за допомогою каталізатора на основі нікелю. Стадія гідрування використовує переважно частину водню, який доступний в LVRG, переважно ROG. Прийнятний фізичний процес переважно проводять адсорбцією (стадія a7a3)), наприклад за допомогою PSA (адсорбція при змінному тиску), абсорбцією (стадія a7a4) або за допомогою мембранного процесу (стадія a7a5)). Стадія a7a2) найбільш переважною. Стадію a7a) проводять переважно при температурі в діапазоні від 25 до 100°С. Щонайменше частина оксидів азоту (стадія a7b)) може бути, щонайменше частково, видалена хімічною стадією або фізичною стадією. Прийнятну хімічну стадію проводять, переважно використовуючи денокс з аміаком або з сечовиною, частіше з сечовиною (стадія a7b1)). Інша прийнятна хімічна стадія являє собою переважно стадію гідрування, яка може бути каталізованою або не каталізованою, переважно вона є каталізованою (стадія a7b2)). Прийнятні каталізатори являють собою переважно каталізатори на основі паладію або нікелю, більш переважно, сульфідні нікелеві каталізатори. Стадія гідрування може бути проведена за допомогою тих же каталізаторів, які визначені для гідрування кисню, з тими ж перевагами. Стадія гідрування використовує переважно частину водню, що доступний в LVRG, переважно ROG. Гідрування є переважнішим, ніж денокс. Прийнятний фізичний процес переважно проводять адсорбцією (стадія a7b3)), наприклад за допомогою PSA (адсорбція при змінному тиску), абсорбцією (стадія a7b4) або за допомогою мембранного процесу (стадія a7b5)). Прийнятні адсорбенти включають активовану мідь, мінеральні глини, силікагель і активований оксид алюмінію. Стадії a7b2) і a7b3) є особливо переважними. Стадію a7b) проводять переважно при температурі в діапазоні від 25 до 100°С. Щонайменше часткове видалення деяких з реакційноздатних сполук проводять необов'язково (стадія a8)). Видалення реакційноздатних сполук (стадія a8)) може бути проведене в одній або декількох групах стадій, причому кожна включає в себе одну або декілька стадій. Перша група стадій (стадії a8a)) включає в себе переважно одну або декілька стадій гідрування. Часткове гідрування ацетилену проводять переважно в конвертері ацетилену, використовуючи каталізатор гідрування. Після стадії a8a) ацетилен є, щонайменше частково, гідрованим. Прийнятні види каталізаторів включають переважно метали групи VIII, метали групи Ib і метали групи VIb. Каталізатори на основі паладію, нікелю або золота є більш переважними. Каталізатори на основі паладію або нікелю є ще більш переважними. Каталізатори на основі нікелю є особливо переважними, де особлива перевагу віддана сульфідним нікелевим каталізаторам. Каталізатори гідрування можуть являти собою каталізатори на підкладці або без неї. Переважно вони являють собою каталізатори на підкладці. Іншими словами, можуть бути використані каталізатори, такі як каталізатори, визначені для стадії a2b). Органічні сполуки, що містять азот, які присутні в матеріалі гідрування, що подається, щонайменше частково, видаляють в ході стадій гідрування a8a), переважно використовуючи каталізатор на основі паладію або нікелю, частіше використовуючи сульфідний нікелевий каталізатор. Органічні сполуки, які містять більше ніж один атом сірки, такі як дисульфіди, можуть бути частково гідровані в ході стадій a8a). Вищі ацетиленові сполуки, присутні в матеріалі гідрування, що подається, що включають метилацетилен, пропадієн і бутадієн, переважно хоча б частково гідрують в ході стадій a8a), переважно використовуючи каталізатор на основі паладію або нікелю, частіше використовуючи сульфідний нікелевий каталізатор. Стадії a8a) проводять переважно при температурі в діапазоні від 25 до 100°С. 10 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Друга група стадій (стадії a8b)) включає в себе переважно одну або декілька стадій адсорбції. Адсорбцію переважно проводять на хімічно специфічних адсорбентах, щоб хоча б частково видалити інші небажані компоненти. Органічні сполуки, які містять більше ніж один атом сірки, такі як дисульфіди, щонайменше частково, видаляються адсорбцією в шарі прийнятного матеріалу. Прийнятні адсорбенти включають переважно вуглецевий матеріал, такий як активоване вугілля, і особливо 2 2 активоване вугілля, що має питому поверхню від 500 м /г до 2500 м /г, молекулярне сито 3, 4A або 13X, цеоліт, мезопористий адсорбент, що включає активований оксид алюмінію, такий як 2 мезопористий активований оксид алюмінію з питомою поверхнею по BET від 150 м /г до 800 2 м /г, силікагель, адсорбент з мезопористого силікагелю з питомою поверхнею по BET від 150 2 2 м /г до 800 м /г, цеоліт типу А, цеоліт типу 5A, фожазитний цеоліт типу X, фожазитний цеоліт типу Y і MFI-цеоліт. Переважними є активоване вугілля, молекулярне сито 3 або 4A і активований оксид алюмінію. Фосфіни, метанол і неорганічні сполуки, що містять хлор, можуть бути також, щонайменше частково, адсорбовані в ході стадій a8b). Переважно хоча б 1 або 2 адсорбенти використовують на стадіях адсорбції a8b). Переважно не більше 6, не більше 5, частіше не більше 4 адсорбентів використовують на стадіях адсорбції a8b). Найчастіше використовують 3 адсорбенти. Якщо їх здійснюють, то стадії a8b) могли б бути об'єднані або ні зі стадіями a3). Газовий потік може бути приведений в контакт з твердими адсорбентами в будь-яких прийнятних пристроях. Шари, що рухаються на пневматичному транспортері, і нерухомі шари можуть бути використані як прийнятні пристрої. Нерухомі шари є більш переважними. Адсорбенти можуть бути розміщені в змішаних шарах або в спеціалізованих шарах. Вони можуть бути розміщені в єдиній посудині або в розділених посудинах. Адсорбенти переважно розміщені в спеціалізованих шарах, більш переважно в 3 спеціалізованих шарах, і переважно в розділених посудинах. Кожна стадія адсорбції може бути здійснена в одному або декількох паралельних шарах. Кожну стадію адсорбції переважно здійснюють в декількох паралельних шарах, частіше щонайменше в 2 розділених шарах. Регенерація може бути здійснена в самому апараті або поза ним. Регенерацію переважно здійснюють в самому апараті. Стадію a8b) проводять переважно при температурі в діапазоні від 25 до 100°С. Третя група стадій (стадії a8c)) включає в себе переважно одну або декілька стадій абсорбції. Абсорбцію переважно проводять прийнятним розчинником, наприклад, диметиловим ефіром поліетиленгліколю, для того, щоб, щонайменше частково, видалити, серед інших органічні сполуки, які містять більше ніж один атом сірки в молекулі, такі як дисульфіди. Діетаноламін і метанол можуть бути, щонайменше частково, видалені в ході стадії a8c). Різні вищезгадані стадії не обов'язково проводять в тому порядку, в якому вони приведені. Вони можуть бути здійснені в будь-якому іншому порядку. Однак, стадія a4) являє собою переважно останню стадію серед стадій обробки. Всі або деякі зі стадій гідрування a2b), a7a2), a7b2) і a8a) переважно можуть бути об'єднані. Всі або деякі зі стадій адсорбції a3a), a7a3), a7b3) і a8b) переважно можуть бути об'єднані. Всі або деякі зі стадій абсорбції a2a), a3b), a7a4), a7b4) і a8c) також можуть бути об'єднані. В основному порядок, згідно з яким мають місце стадії обробки a2) і a3), має такий вигляд: 1. стадії a3a), 2. стадії a3b), 3. стадії a2b), 4. стадії a2a), 5. стадії a2c), і 6. стадії a2d). Коли має місце необов'язкова стадія зрідження a1), стадії a3a), a3b), a2b) і a2c) переважно вводять перед останнім ступенем зрідження. Коли має(ють) місце необов'язкова(і) стадія(ії) знепилювання a1bis), її(їх) проводять переважно після стадій a2d). Коли має місце необов'язкова стадія охолодження a4), вона переважно є останньою стадією. Коли має місце стадія a5a), її переважно вводять в стадії охолодження a2c). Коли має місце стадія a5b), її переважно проводять на декількох стадіях, розташованих на стадіях охолодження a2c) і/або стадії a4). 11 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Коли має місце стадія a6), її переважно вводять в стадії охолодження a2c). Коли мають місце стадія a5a) і стадія a6), їх переважно об'єднують. Коли має місце стадія a7a2), її переважно об'єднують зі стадіями a2b). Коли має місце стадія a7b2), її переважно об'єднують зі стадіями a2b). Коли має місце стадія a7b3), її переважно об'єднують зі стадіями a3a). Коли мають місце стадії a8a), a8b) і a8c), їх переважно об'єднують прийнятно зі стадіями a2b), a3a) і a3b). Переважний порядок, згідно з яким мають місце стадії обробки, має такий вигляд: 1. перший(і) ступінь(і) стадії a1) з подальшими стадіями, введеними перед останнім або єдиним ступенем зрідження, 2. стадії a3a), об'єднані зі стадіями a8b) і стадією a7b3), 3. стадії a3b), об'єднані зі стадіями a8c), 4. стадії a2b), об'єднані зі стадією a7a2), стадіями a8a) і стадією a7b2), 5. стадії a2a), 6. останній ступінь зрідження стадії a1), 7. стадії a2c), об'єднані з частиною стадії a5b), 8. стадії a2d), 9. стадія(ії) a1bis), і 10. стадія a4), об'єднана з частиною стадії a5b). Найбільш переважний порядок, згідно з яким мають місце стадії обробки, має такий вигляд: 1. перший(і) ступінь(і) стадії a1) з подальшими стадіями, введеними перед останнім або єдиним ступенем зрідження, 2. стадії a3a), об'єднані зі стадіями a8b) і стадією a7b3), 3. стадії a3b), об'єднані зі стадіями a8c), 4. стадії a2b), об'єднані зі стадією a7a2), стадіями a8a) і стадією a7b2), 5. стадії a2a), 6. останній ступінь зрідження стадії a1), 7. стадії a2c), об'єднані зі стадією a5a), стадією a6) і частиною стадії a5b), 8. стадії a2d), 9. стадія(і) a1bis), і 10. стадія a4), об'єднана з частиною стадії a5b). Переважно, в способі за винаходом суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, що походить зі стадії a), містить водень, метан, етан, етилен, пропан, вуглеводні, які містять 4, 5 або 6 атомів вуглецю, і більш важкі вуглеводні C6+, інертні гази, кисневі сполуки, реакційноздатні сполуки та істотно знижена кількість корозійних сполук і сполук, що отруюють каталізатор. Необов'язково вміст інертних газів хоча б частково знижений відносно їх вмісту на вході. Необов'язково вміст деяких реакційноздатних сполук хоча б частково знижений відносно їх вмісту на вході. Переважно вміст деяких реакційноздатних сполук частково знижений відносно їх вмісту на вході. Необов'язково вміст горючих газів (відмінних від етилену) хоча б частково знижений відносно їх вмісту на вході. Переважно, вміст деяких з горючих газів, що мають нормальну точку кипіння вищу нормальної точки кипіння етилену, щонайменше частково, знижений відносно їх вмісту на вході. Переважно, вміст деяких з горючих газів, що мають нормальну точку кипіння нижчу нормальної точки кипіння етилену, хоча б частково знижений відносно їх вмісту на вході. Більш переважно, вміст деяких з горючих газів, що мають нормальну точку кипіння нижчу нормальної точки кипіння етилену, і вміст деяких з горючих газів, що мають нормальну точку кипіння вищу нормальної точки кипіння етилену, хоча б частково знижений відносно їх вмісту на вході. Композиції, які надані далі для суміші продуктів, що містить етилен і інші складові, що походить зі стадії a), вказані з розрахунку на сухий газ (без урахування води). Суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, що походять зі стадії a), включає переважно щонайменше 10%, щонайменше 15%, але частіше щонайменше 20% по масі етилену. Вона переважно включає не більше 60%, не більше 55%, частіше не більше 50% по об'єму етилену. Суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, що походять зі стадії a), переважно відрізняється нижчою теплотворною здатністю рівною щонайменше 30, щонайменше 33, переважно щонайменше 35 і більш переважно щонайменше 37 МДж/кг сухого газу. Суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, що походить зі стадії a), переважно відрізняється 12 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 нижчою теплотворною здатністю рівною переважно не більше 75, не більше 70, переважно не більше 65 і більш переважно не більше 60 МДж/кг сухого газу. Парціальний тиск води, яка входить до суміші продуктів, що містить етилен і інші складові, що походить зі стадії a), складає переважно менше 55, менше 25, переважно менше 15 і більш переважно менше 10 мм ртутного стовпчика. Суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, що походить зі стадії a), включає кожну з наступних складових, тобто діоксид вуглецю, сульфід водню, карбонілсульфід, органічні сполуки, що містять один атом сірки в молекулі, такі як меркаптани і сульфіди, оксиди сірки, аміак, нітриди, нітрили, хлорид водню, ціанід водню, ртуть, миш'як (як арсини), ванадій, бром, фтор, кремній, алюміній і карбоніли металів, в кількості, яка складає переважно не більше 5%, не більше 2% і переважно не більше 1% кількості тієї ж складової в LVRG, переважно ROG, поданої на стадію a) і/або що утворилася в ході стадії a). Після вищезазначеної стадії a) суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, розділяють згідно зі стадією b) на фракцію, збагачену сполуками, які легші, ніж етилен, що містить частину етилену, (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом, (фракція В) і на важку фракцію (фракція С). Стадія b) переважно включає максимум чотири або три стадії розділення, щоб отримати дві фракції, що містять етилен, а саме фракцію А і фракцію В, і важку фракцію, а саме фракцію С. Згідно з першим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом суміш продуктів, що походить зі стадії a), переважно піддають першій стадії розділення, що називається стадією S1, і другої стадії розділення, що називається стадією S1', щоб отримати фракцію А, фракцію В і фракцію С. Стадія S1 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, що походить зі стадії a), всередині головної колони (так званої, колони C1) на три різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони C1, фракцію С, яка виходить в нижній частині колони C1, і фракцію (так звану, фракцію F1), яку відводять збоку колони C1. Стадія S1' полягає в розділенні фракції F1 на дві різні фракції, а саме фракцію F1', яку направляють в колону C1, і фракцію В. Згідно з першим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом стадія b), переважно включає: - першу стадію розділення S1, яка полягає в розділенні вказаної суміші продуктів всередині головної колони C1 на фракцію А у верхній частині колони C1, на фракцію С в нижній частині колони C1 і на фракцію F1, що відводиться збоку колони C1, і - другу стадію розділення S1', яка полягає в розділенні фракції F1 на фракцію F1', яку направляють в колону C1, і на фракцію В. У найбільш переважному випадку стадія b) включає тільки дві вищезазначені стадії. Перед її введенням в колону C1 суміш продуктів, що походить зі стадії a), може бути піддана стадії теплового кондиціонування. Вираз “стадія теплового кондиціонування” розуміють як такий, що має на увазі послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолодження суміші продуктів в серії теплообмінників, що спочатку охолоджуються охолоджуючою водою, потім крижаною водою, а потім все більш охолодженими текучими середовищами в поєднанні з перехресними теплообмінниками, що утилізують відчутну кількість тепла вироблених потоків. Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C1 в ході стадії S1 у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Головна колона C1 переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище ніж відпарювальна секції. Колону C1 переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що містять тільки одну з двох секцій. Переважно, колона C1 являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S1 являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C1 переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. Пристрої, що дозволяють проміжне відведення і проміжний теплообмін, можуть бути додані до головної колони. Фракція А, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони C1, тоді як фракція С, збагачена менш леткими сполуками, вийде в нижній частині колони C1. 13 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Що стосується фракції F1, її в основному відводять збоку колони C1, збираючи рідину або пар, що циркулюють в колоні. Частіше проводять відведення рідини. Відведення може відбуватися у відпарювальній секції або в ректифікаційній секції колони. Його переважно проводять в ректифікаційній секції. Відведення в центральній третині ректфікаційної секції є особливо переважним. Відведення рідини в центральній третині ректфікаційної секції є найбільш переважним. Вищезазначену стадію S1 проводять переважно при тиску щонайменше 8, переважно щонайменше 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар. Стадію S1 проводять переважно при тиску не більше 45, переважно не більше 40 і найбільш переважно не більше 38 бар. о Температура, при якій проводять стадію S1, складає переважно щонайменше -140 С, більш о переважно щонайменше -120 С і найбільш переважно щонайменше -100°С у верхній частині о о колони C1. Вона складає переважно не більше -20 С, переважно не більше -30 С і найбільш переважно не більше -40°С у верхній частині колони C1. Фракцію F1, відведену збоку колони C1, переважно піддають стадії розділення S1' для того, щоб розділити її на дві різні фракції, а саме фракцію F1', яку направляють в колону C1, і фракцію В. Фракція F1 може бути відведена з колони C1 в рідкому або в газоподібному стані. Якщо фракцію F1 відводять в рідкому стані, вона може бути направлена у випарник або у допоміжну колону C1'. У випадку, коли фракцію F1 направляють у випарник, частину фракції F1 в формі фракції F1' переважно випаровують і рециркулюють в головну колону C1, тоді як іншу частину витягують з випарника, отримуючи, таким чином, фракцію B. Як варіант, фракція F1 може бути також частково випарувана, щоб отримати фракцію В, баланс в формі фракції F1', що рециркулює в колону C1. У випадку, коли фракцію F1 направляють у допоміжну колону C1', допоміжна колона C1' являє собою переважно відпарювальну колону, а саме колону, яка включає тільки відпарювальну секцію. Допоміжна колона C1' переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, в основному ребойлером. Фракцію В переважно витягують з неї, а баланс фракції F1 в формі фракції F1', яка в такому випадку являє собою потік, збагачений домішками, більш леткими чим етилен (H2, CO, N2, O2 і CH4), направляють в колону C1. Якщо фракцію F1 відводять в рідкому стані, її в основному направляють у допоміжну колону C1', що являє собою відпарювальну колону. Отже, в такому випадку стадія S1' являє собою переважно стадію відпарювання. Якщо фракцію F1 відводять в газоподібному стані, вона може бути направлена в конденсатор або у допоміжну колону C1'. У випадку, коли фракцію F1 направляють в конденсатор, частину фракції F1 в формі фракції F1' переважно конденсують і рециркулюють в головну колону C1, тоді як іншу частину витягують з конденсатора, отримуючи, таким чином, фракцію B. Як варіант, фракція F1 може бути також частково сконденсованою, щоб отримати фракцію В, баланс в формі фракції F1', що рециркулює в колону C1. У випадку, коли фракцію F1 направляють у допоміжну колону C1', допоміжна колона C1' являє собою переважно ректифікаційну колону, тобто колону, яка включає тільки ректифікаційну секцію. Допоміжна колона C1' в основному забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, переважно конденсатором. Фракцію В витягують з неї, а баланс фракції F1 в формі фракції F1', яка в такому випадку являє собою потік, збагачений домішками, менш леткими чим етилен (етан, сполука, що містять щонайменше 3 атоми вуглецю), переважно направляють в колону C1. Якщо фракцію F1 відводять в газоподібному стані, її переважно направляють у допоміжну колону C1', яка являє собою ректифікаційну колону. Отже, в такому випадку стадія S1' являє собою стадію ректифікації. Згідно з першим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом найбільша перевага віддається випадку, коли фракцію F1 направляють у допоміжну колону C1'. Прийнятно до того, що найбільша перевага надається стадії b), вона включає найбільш переважно: - першу стадію розділення S1, що полягає в розділенні вказаної суміші продуктів всередині головної колони C1 на фракцію А у верхній частині колони C1, на фракцію С в нижній частині колони C1 і на фракцію F1, що відводиться збоку колони C1, і - другу стадію розділення S1', що полягає в розділенні фракції F1 всередині колони C1' на фракцію F1' у верхній частині колони C1', яку направляють в колону C1, і на фракцію В у нижній частині колони C1'. 14 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Згідно з першим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом дійсно найбільшу перевагу віддано випадку, коли фракцію F1 відводять з колони C1 в рідкому стані і направляють у допоміжну колону C1', що являє собою відпарювальну колону. Отже, вищезазначену стадію S1' проводять переважно при тиску щонайменше 8, більш переважно 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар. Стадію S1' проводять переважно при тиску не більше 45, переважно не більше 40 і найбільш переважно не більше 38 бар. о Температура, при якій проводять стадію S1', складає переважно щонайменше -70 С, о переважно щонайменше -65 С і найбільш переважно щонайменше -60°С у верхній частині о відпарювальної колони C1'. Вона складає переважно не більше 0 С, переважно не більше о 10 С і найбільш переважно не більше -15°С у верхній частині колони C1'. о Температура в нижній частині відпарювальної колони C1' рівна щонайменше -30 С, о переважно щонайменше -20 С і найбільш переважно щонайменше -15°С. Вона рівна о о переважно не більше 20 С, переважно не більше 15 С і найбільш переважно не більше 10°С. Згідно з першим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом фракцію В переважно направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену після випаровування і розширення, якщо фракцію F1 відводять в рідкому стані, або після розширення, якщо фракцію F1 відводять в газоподібному стані, в обох випадках переважно з утилізацією енергії. У найбільш переважному випадку, фракцію В направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену після випаровування і розширення у випадку, коли фракцію F1 відводять в рідкому стані, переважно з утилізацією енергії. Основний підваріант першого варіанту здійснення стадії b) способу за винаходом полягає в проведенні стадії розділення S1' за допомогою допоміжної колони C1', що ідентична головній колоні C1, причому обидві колони необов'язково термічно інтегровані і експлуатуються при різному тиску; конденсатор однієї служить ребойлером для іншої. Згідно з другим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом суміш продуктів, що походить зі стадії a), переважно піддають першій стадії розділення, що називається стадією S2, другій стадії розділення, що називається стадією S2', і третій стадії розділення, що називається стадією S2'', щоб отримати фракцію А, фракцію В і фракцію С. Стадія S2 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, що походить зі стадії a), в головній колоні (так званій колоні C2) на дві різні фракції, а саме фракцію F2, яка виходить у верхній частині колони C2, і фракцію С, яка виходить у нижній частині колони C2. Стадія S2' переважно полягає в розділенні фракції F2 на дві різні фракції, а саме фракцію А і фракцію F2'. Стадія S2'' переважно полягає в розділенні фракції F2' на дві різні фракції, а саме фракцію В і фракцію F2''. Отже, згідно з другим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом стадія b) переважно включає: - першу стадію розділення S2, яка полягає в розділенні вказаної суміші продуктів в головній колоні C2 на фракцію F2 у верхній частині колони C2 і на фракцію С в нижній частині колони C2, - другу стадію розділення S2', яка полягає в розділенні фракції F2 на фракцію А і на фракцію F2' , і - третю стадію розділення S2'', яка полягає в розділенні фракції F2' на фракцію В і на фракцію F2''. У найбільш переважному випадку стадія b) включає тільки три вищезазначені стадії. Перед її введенням в колону C2 суміш продуктів, що походить зі стадії a), може бути піддана стадії теплового кондиціонування, визначення якої можна знайти в описі колони C1. Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C2 в ході стадії S2 у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Головна колона C2 в основному являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище, ніж відпарювальна секція. Колону C2 переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що включають тільки одну з двох секцій. Переважно колона C2 являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S2 переважно являє собою стадію дистиляції. Колона C2 переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. 15 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Фракція F2, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони C2, тоді як фракція С, збагачена менш леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони C2. Вищезазначену стадію S2 проводять переважно при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і найбільш переважно щонайменше 25бар. Стадію S2 проводять переважно при тиску не більше 45, переважно не більше 40 і найбільш переважно не більше 38бар. о Температура, при якій проводять стадію S2, складає переважно щонайменше 70 С, о переважно щонайменше 65 С і найбільш переважно щонайменше 60°С у верхній частині ° ° колони C2. Вона складає переважно не більше 20 С, переважно не більше 30 С і найбільш переважно не більше 40°С у верхній частині колони C2. Фракцію F2, яка виходить у верхній частині колони C2, переважно піддають стадії розділення S2' для того, щоб розділити її на дві різні фракції, а саме фракцію А і фракцію F2'. Стадія розділення S2' являє собою переважно стадію абсорбції, на якій фракцію F2 приводять в контакт з промивним агентом, що містить розчинник. У даному описі термін “промивний агент, який містить розчинник” або простіше “промивний агент” розуміють як такий, що має на увазі композицію, в якій присутній розчинник в рідкому стані. Отже, промивний агент, який може бути використаний за даним винаходом, переважно містить розчинник в рідкому стані. Присутність у вказаному промивному агенті інших сполук ні скільки не виключається з об'єму винаходу. Однак, щоб промивний агент містив щонайменше 50% по об'єму розчинника, більш переважно щонайменше 65% по об'єму і найбільш переважно щонайменше 70% по об'єму. Розчинник вибирають переважно серед спиртів, гліколей, поліолів, простих ефірів, сумішей гліколю(ів) і простого(их) ефіру(ів), вуглеводнів, суміші вуглеводнів, масел, а також DCE. Прикладами вуглеводневих сумішей є C4-, C5- або C6-погони. Розчинник вибирають переважно серед спиртів, вуглеводнів, суміші вуглеводнів, мінеральних масел і DCE, і більш переважно серед азеотропного етанолу (водний етанол, що переважно містить щонайменше 70%, переважно щонайменше 80% і більш переважно щонайменше 85% по об'єму етанолу) і DCE. Найбільш переважним розчинником є DCE. Промивний агент, використаний на стадії S2', може складатися зі свіжого промивного агенту будь-якого походження, наприклад, сирого азеотропного етанолу або DCE, що залишає установку оксихлорування, що не був очищений, причому вказаний промивний агент, заздалегідь очищений, або промивний агент, витягнений в ході стадії S2'', детально описаної нижче (фракція F2''), необов'язково поповнюють свіжим промивним агентом. Переважно, промивний агент, що використовують на стадії S2', складається із фракції F2'', необов'язково поповненої свіжим промивним агентом. У найбільш переважному випадку промивний агент, використаний на стадії S2', складається із фракції F2'', поповненої свіжим промивним агентом (щоб компенсувати втрату промивного агенту в ході стадій S2' і S2''). Головною перевагою другого варіанту проведення стадії b) способу за винаходом, якщо розглядати перший варіант проведення (виробництво DCE і необов'язково будь-якої сполуки, що походить від нього, а також сполуки-похідної етилену, що виготовлена безпосередньо з етилену і відрізняється від DCE) і другий варіант проведення (виробництво DCE як єдиної сполуки-похідної етилену, що виготовлена безпосередньо з етилену) способу за винаходом, полягає в тому, що присутність даного DCE зовсім не викликає ускладнень, оскільки він являє собою сполуку, що головним чином утворюється в ході оксихлорування або хлорування. Співвідношення між прийнятними коефіцієнтами використання промивного агента і етилену, що підлягає витяганню з фракції F2, не є вирішальним і може у великій мірі варіювати. На практиці воно обмежене лише вартістю регенерації промивного агента. Загалом, коефіцієнт використання промивного агента складає щонайменше 1, переважно щонайменше 5 і найбільш переважно щонайменше 10 тонн на тонну етилену, що підлягає видобуванню з фракції F2. Загалом, коефіцієнт використання промивного агента складає не більше 100, переважно не більше 50 і найбільш переважно не більше 25 тонн на тонну етилену, що підлягає видобуванню з фракції F2. Стадію S2' переважно проводять за допомогою абсорбера, такого як, наприклад, абсорбер з падаючою плівкою або плівкою, що підіймається, або абсорбційної колони C2', вибраної з тарілчастих колон, насадкових колон, колон зі структурованою насадкою, колон, що поєднують один або більш з вищезазначених внутрішніх елементів, і розпилювальних колон. Стадію S2' переважно проводять за допомогою абсорбційної колони C2' і найбільш переважно за допомогою тарілчастої абсорбційної колони C2'. 16 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Колона C2' переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один конденсатор або один холодильник, розташований всередині або поза колоною. Вищезазначену стадію S2' проводять переважно при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і найбільш переважно щонайменше 25 бар. Стадію S2' проводять переважно при тиску не більше 40, переважно не більше 35 і найбільш переважно не більше 30 бар. о Температура, при якій проводять стадію S2', складає переважно щонайменше -10 С, о переважно щонайменше 0 С і найбільш переважно щонайменше 10°С у верхній частині о о абсорбера або колони C2'. Вона складає переважно не більше 60 С, переважно не більше 50 С і найбільш переважно не більше 40°С у верхній частині абсорбера або колони C2'. о Температура в нижній частині абсорбера або колони C2' складає щонайменше 0 С, о переважно щонайменше 10 С і найбільш переважно щонайменше 20°С. Вона складає о о переважно не більше 70 С, переважно не більше 60 С і найбільш переважно не більше 50°С. Фракцію F2' переважно піддають стадії розділення S2'', щоб розділити її на дві різні фракції, а саме фракцію В і фракцію F2''. Стадія розділення S2'' являє собою переважно стадію десорбції, на якій фракцію В добувають з промивного агента. Промивний агент, повернений після стадії S2'', що складає фракцію F2'', може бути видалений, направлений повністю або частково в секцію оксихлорування або секцію хлорування, якщо вона присутня, необов'язково з проміжною(ими) додатковою(ими) обробкою(ами), якщо необхідно, або направлений на стадію S2' з необов'язковим додаванням свіжого промивного агента. Переважно, фракцію F2'' направляють на стадію S2' з необов'язковим додаванням свіжого промивного агента. У найбільш переважному випадку фракцію F2'' направляють на стадію S2' з додаванням свіжого промивного агента. Стадію S2'' переважно проводять за допомогою десорбера, такого як, наприклад, десорбер з падаючою плівкою або плівкою, що підіймається, ребойлера або десорбційної колони C2'', що вибрана з тарілчастих колон, насадкових колон, колон зі структурованою насадкою, колон, що поєднують один або більш з вищезазначених внутрішніх елементів, і розпилювальних колон. Стадію S2'' переважно проводять за допомогою десорбційної колони C2'' і найбільш переважно за допомогою тарілчастої десорбційної колони C2''. Колона C2'' переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один конденсатор або один холодильник, розташований всередині або поза колоною, і щонайменше один ребойлер. Вищезазначену стадію S2'' проводять переважно при тиску щонайменше 1, переважно щонайменше 2 і найбільш переважно щонайменше 3 бар. Стадію S2'' проводять переважно при тиску не більше 20, переважно не більше 15 і найбільш переважно не більше 10 бар. Температуру, при якій проводять стадію S2'', вибирають переважно таким чином, щоб більше 90%, переважно більше 95% етилену, що міститься у фракції F2' виявилося у фракції B. о Температура, при якій проводять стадію S2'', складає переважно щонайменше -10 С, о переважно щонайменше 0 С і найбільш переважно щонайменше 10°С у верхній частині о десорбера або колони C2''. Вона складає переважно не більше 60 С, переважно не більше о 50 С і найбільш переважно не більше 40°С у верхній частині десорбера або колони C2''. о Температура в нижній частині десорбера або колони C2'' складає щонайменше 60 С, о переважно щонайменше 80 С і найбільш переважно щонайменше 100°С. Вона складає о о переважно не більше 200 С, переважно не більше 160 С і найбільш переважно не більше 150°С. Згідно з другим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом найбільша перевага віддано випадку, коли фракцію F2 направляють в абсорбційну колону C2', а фракцію F2' направляють в десорбційну колону C2''. Отже, прийнятно до даної найбільшої переваги стадія b) включає в найбільш переважному варіанті: - першу стадію розділення S2, яка полягає в розділенні вказаної суміші продуктів в головній колоні C2 на фракцію F2 у верхній частині колони C2 і на фракцію С в нижній частині колони C2, - другу стадію розділення S2', яка полягає в розділенні фракції F2 в абсорбційній колоні C2' на фракцію А у верхній частині колони C2' і на фракцію F2' в нижній частині колони C2' і - третю стадію розділення S2'', яка полягає в розділенні фракції F2' в десорбційній колоні C2'' на фракцію В у верхній частині колони C2'' і на фракцію F2'' в нижній частині колони C2''. Згідно з третім варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом суміш продуктів, що походить зі стадії a), переважно піддають першій стадії розділення, що називається стадією S3, 17 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 і другої стадії розділення, що називається стадією S3', щоб отримати фракцію А, фракцію В, і фракцію С. Стадія S3 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, що походить зі стадії a), в головній колоні (так званій колоні C3) на дві різні фракції, а саме фракцію F3, яка виходить у верхній частині колони C3, і фракцію С, яка виходить у нижній частині колони C3. Стадія S3' переважно полягає в розділенні фракції F3 в колоні C3' на дві різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони C3', і фракцію В, яка виходить у нижній частині колони C3'. Отже, згідно з третім варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом стадія b) переважно включає: - першу стадію розділення S3, яка полягає в розділенні вказаної суміші продуктів в головній колоні C3 на фракцію F3 у верхній частині колони C3 і на фракцію С в нижній частині колони C3 і - другу стадію розділення S3', яка полягає в розділенні фракції F3 в колоні C3' на фракцію А у верхній частині колони C3' і на фракцію В в нижній частині колони C3'. У найбільш переважному випадку стадія b) включає тільки дві вищезазначені стадії. Перед її введенням в колону C3 суміш продуктів, що походить зі стадії a), може бути піддана стадії теплового кондиціонування, визначення якої можна знайти в описі колони C1. Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C3 в ході стадії S3 у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Головна колона C3 переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. Колону C3 переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що містять тільки одну з двох секцій. Переважно, колона C3 являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S3 являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C3 переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. Фракція F3, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони C3, тоді як фракція С, збагачена менш леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони C3. Вищезазначену стадію S3 проводять переважно при тиску щонайменше 8, переважно щонайменше 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар. Стадію S3 проводять переважно при тиску не більше 45, переважно не більше 40 і найбільш переважно не більше 38 бар. о Температура, при якій проводять стадію S3, складає переважно щонайменше -140 С, о переважно щонайменше -120 С і найбільш переважно щонайменше -100°С у верхній частині о о колони C3. Вона складає переважно не більше -20 С, переважно не більше -30 С і найбільш переважно не більше -40°С у верхній частині колони C3. Фракцію F3, яка виходить у верхній частині колони C3, потім піддають стадії розділення S3' в колоні C3', щоб розділити її на дві різні фракції, а саме фракцію А у верхній частині колони C3' і фракцію В в нижній частині колони C3'. Колона C3' переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. Колону C3' переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що включають тільки одну з двох секцій. Переважно, колона C3' являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S3' являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C3' переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. Вищезазначену стадію S3' проводять переважно при тиску щонайменше 8, переважно щонайменше 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар. Стадію S3' проводять переважно при тиску не більше 40, переважно не більше 37 і найбільш переважно не більше 35 бар. о Температура, при якій проводять стадію S3', складає переважно щонайменше -90 С, о переважно щонайменше -85 С і найбільш переважно щонайменше -80°С у верхній частині о о колони C3'. Вона складає переважно не більше -40 С, переважно не більше -45 С і найбільш переважно не більше -50°С у верхній частині колони C3'. 18 UA 102843 C2 о 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Температура в нижній частині колони C3' складає щонайменше -30 С, переважно о щонайменше -25 С і найбільш переважно щонайменше -20°С. Вона складає переважно не о о більше 20 С, переважно не більше 15 С і найбільш переважно не більше 10°С. Згідно з четвертим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом, суміш продуктів, що походить зі стадії a), переважно піддають першій стадії розділення, що називається стадією S4, і другої стадії розділення, що називається стадією S4', щоб отримати фракцію А, фракцію В, і фракцію С. Стадія S4 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, що походить зі стадії a), в головній колоні (так званій колоні C4) на дві різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони C4, і фракцію F4, яка виходить у нижній частині колони C4. Стадія S4' переважно полягає в розділенні фракції F4 в колоні C4' на дві різні фракції, а саме фракцію В, яка виходить у верхній частині колони C4', і фракцію C, яка виходить у нижній частині колони C4'. Згідно з четвертим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом стадія b) переважно включає: - першу стадію розділення S4, яка полягає в розділенні вказаної суміші продуктів в головній колоні C4 на фракцію А у верхній частині колони C4 і на фракцію F4 в нижній частині колони C4, і - другу стадію розділення S4', яка полягає в розділенні фракції F4 в колоні C4' на фракцію В у верхній частині колони C4' і на фракцію С в нижній частині колони C4'. У найбільш переважному випадку стадія b) включає тільки дві вищезазначені стадії. Перед її введенням в колону C4 суміш продуктів, що походить зі стадії a), може бути піддана стадії теплового кондиціонування, визначення якої може бути знайдене в описі колони C1. Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C4 в ході стадії S4 у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Головна колона C4 переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректификаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. Колону C4 переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що включають тільки одну з двох секцій. Переважно колона C4 являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S4 являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C4 переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. Фракція А, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони C4, тоді як фракція F4, збагачена менш леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони C4. Вищезазначену стадію S4 проводять переважно при тиску щонайменше 8, переважно щонайменше 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар. Стадію S4 проводять переважно о о о при тиску не більше 45 С, переважно не більше 40 С і найбільш переважно не більше 38 С бар. о Температура, при якій проводять стадію S4, складає переважно щонайменше -140 С, о переважно щонайменше -120 С і найбільш переважно щонайменше -100°С у верхній частині о о колони C4. Вона складає переважно не більше -20 С, переважно не більше -30 С і найбільш переважно не більше -40°С у верхній частині колони C4. Фракцію F4, яка виходить у нижній частині колони C4, потім переважно піддають стадії розділення S4' в колоні C4' для того, щоб розділити її на дві різні фракції, а саме фракцію В у верхній частині колони C4' і фракцію С в нижній частині колони C4'. Колона C4' переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. Колону C4' переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що включають тільки одну з двох секцій. Переважно колона C4' являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S4' являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C4' переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. 19 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Вищезазначену стадію S4' проводять переважно при тиску щонайменше 8, переважно щонайменше 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар. Стадію S4' проводять переважно при тиску не більше 40, переважно не більше 37 і найбільш переважно не більше 35 бар. о Температура, при якій проводять стадію S4', складає переважно щонайменше -70 С, о переважно щонайменше -65 С і найбільш переважно щонайменше -60°С у верхній частині о о колони C4'. Вона складає переважно не більше 0 С, переважно не більше -5 С і найбільш переважно не більше --10°С у верхній частині колони C4'. о Температура в нижній частині колони C4' складає щонайменше 20 С, переважно о щонайменше -15 С і найбільш переважно щонайменше -10°С. Вона складає переважно не о о більше 20 С, переважно не більше 15 С і найбільш переважно не більше 10°С. Згідно з п'ятим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом суміш продуктів, що походить зі стадії a), переважно піддають першій стадії розділення, що називається стадією S5, другої стадії розділення, що називається стадією S5', і третьої стадії розділення, що називається стадією S5'', щоб отримати фракцію А, фракцію В, і фракцію С. Стадія S5 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, що походить зі стадії a), в головній колоні (так званій колоні C5) на дві різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони C5, і фракцію F5, яка виходить у нижній частині колони C5. Стадія S5' переважно полягає в розділенні фракції F5 в колоні C5' на дві різні фракції, а саме фракцію F5', яка виходить у верхній частині колони C5', і фракцію С, яка виходить у нижній частині колони C5'. Стадія S5'' переважно полягає в розділенні фракції F5' в колоні C5'' на дві різні фракції, а саме фракцію В, яка виходить у верхній частині колони C5'' і фракцію F5'', яка виходить у нижній частині колони C5''. Згідно з п'ятим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом стадія b) переважно включає: - першу стадію розділення S5, яка полягає в розділенні вказаної суміші продуктів в головній колоні C5 на фракцію А у верхній частині колони C5 і на фракцію F5 в нижній частині колони C5, - другу стадію розділення S5', яка полягає в розділенні фракції F5 в колоні C5' на фракцію С у верхній частині колони C5' і на фракцію F5' в нижній частині колони C5', і - третю стадію розділення S5'', яка полягає в розділенні фракції F5' в колоні C5'' на фракцію В у верхній частині колони C5'' і на фракцію F5'' в нижній частині колони C5''. У найбільш переважному випадку стадія b) включає тільки три вищезазначені стадії розділення. Перед її введенням в колону C5 суміш продуктів, що походить зі стадії a), може бути піддана стадії теплового кондиціонування, визначення якої може бути знайдене в описі колони C1. Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C5 в ході стадії S5 у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Головна колона C5 переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. Колону C5 переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що включають тільки одну з двох секцій. Переважно колона C5 являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S5 являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C5 переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. Фракція А переважно виходить з верхньої частини колони C5, тоді як фракція F5, переважно збагачена менш леткими сполуками, виходить з нижньої частини колони C5. Вищезазначену стадію S5 проводять переважно при тиску щонайменше 5, переважно щонайменше 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар в абсолютному значенні. Стадію S5 проводять переважно при тиску не більше 40, переважно не більше 38 і найбільш переважно не більше 36 бар в абсолютному значенні. о Температура, при якій проводять стадію S5, складає переважно щонайменше 0 С, о переважно щонайменше 5 С і найбільш переважно щонайменше 10°С в нижній частині колони о о C5. Вона складає переважно не більше 80 С, переважно не більше 60 С і особливо переважно не більше ніж 40°С в нижній частині колони C5. о Температура, при якій проводять стадію S5, складає переважно щонайменше -140 С, о переважно щонайменше -120 С і найбільш переважно щонайменше -100°С у верхній частині 20 UA 102843 C2 о 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 о колони C5. Вона складає переважно не більше 0 С, переважно не більше -15 С і найбільш переважно не більше -25°С у верхній частині колони C5. Фракцію F5, яка виходить у нижній частині колони C5, потім піддають другій стадії розділення S5', яка полягає в розділенні фракції F5 всередині колони C5' на фракцію F5' і на важку фракцію (фракцію С). Перед її введенням в колону C5' суміш продуктів може бути піддана стадії термічного і/або хімічного кондиціонування, такого як, наприклад, гідрування ацетилену. Термін “стадія термічного кондиціонування” має на увазі послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолодження суміші продуктів в серії теплообмінників, що спочатку охолоджуються охолоджуючою водою, потім крижаною водою і потім все холоднішими рідинами в поєднанні з перехресними теплообмінниками, що утилізують відчутну кількість тепла вироблених потоків. Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C5' в ході стадії S5' у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Колона C5' переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні обидві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. Колону C5' переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, які включають тільки одну з двох секцій. Переважно, колона C5' являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S5' являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C5' переважно обладнана супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. Фракція F5', переважно збагачена більш леткими сполуками, переважно виходить з верхньої частини колони C5', тоді як важка фракція С, переважно збагачена менш леткими сполуками, виходить з нижньої частини колони C5'. Вищезазначену стадію S5' проводять переважно при тиску щонайменше 5, переважно щонайменше 8 і найбільш переважно щонайменше 10 бар в абсолютному значенні. Стадію S5' проводять переважно при тиску не більше 40, переважно не більше 37 і найбільш переважно не більше 35 бар в абсолютному значенні. о Температура, при якій проводять стадію S5', складає переважно щонайменше 0 С, о переважно щонайменше 10 С і найбільш переважно щонайменше 15°С в нижній частині о о колони C5'. Вона складає переважно не більше 90 С, переважно не більше 86 С і найбільш переважно не більше 83°С в нижній частині колони C5'. о Температура, при якій проводять стадію S5', складає переважно щонайменше -65 С, о переважно щонайменше -55 С і найбільш переважно щонайменше -50°С у верхній частині о о колони C5'. Вона складає переважно не більше -5 С, переважно не більше 0 С і найбільш переважно не більше -2°С у верхній частині колони C5'. Фракцію F5, яка виходить у нижній частині колони C5, потім переважно піддають другій стадії розділення S5', яка полягає в розділенні фракції F5 всередині колони C5' на фракцію F5' і на важку фракцію (фракцію С). Фракцію F5' піддають третій стадії розділення S5'', яка полягає в розділенні фракції F5' всередині колони C5'' на фракцію, збагачену етиленом, (фракція В) і на фракцію F5'', що утворена, в основному, з етану. Перед її введенням в колону C5'' суміш продуктів піддається стадії термічного і/або хімічного кондиціонування, такого як, наприклад, гідрування ацетилену. Термін “стадія термічного кондиціонування” має на увазі послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолодження суміші продуктів в серії теплообмінників, що спочатку охолоджуються охолоджуючою водою, потім крижаною водою і потім все холоднішими рідинами в поєднанні з перехресними теплообмінниками, що утилізують відчутну кількість тепла вироблених потоків. Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C5'' в ході стадії S5'' у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Колона C5'' переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні обидві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. 21 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Колону C5'' переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, які включають тільки одну з двох секцій. Переважно, колона C5'' являє собою дистиляційну колону. Отже, стадія S5'' являє собою переважно стадію дистиляції. Фракція В переважно виходить з верхньої частини колони, тоді як фракція F5'', утворена в основному з етану, переважно виходить з нижньої частини колони. Вищезазначену стадію S5'' проводять переважно при тиску щонайменше 5, переважно щонайменше 6 і найбільш переважно щонайменше 7 бар абсолютному значенні. Стадію S5'' проводять переважно при тиску не більше 30, переважно не більше 25 і найбільш переважно не більше 22 бар в абсолютному значенні. о Температура, при якій проводять стадію S5'', складає переважно щонайменше -50 С, о переважно щонайменше -45 С і найбільш переважно щонайменше -40°С в нижній частині о о колони C5''. Вона складає переважно не більше 10 С, переважно не більше 0 С і найбільш переважно не більше -5°С в нижній частині колони C5''. о Температура, при якій проводять стадію S5'', складає переважно щонайменше -70 С, о переважно щонайменше -65 С і найбільш переважно щонайменше -60°С у верхній частині о о колони C5''. Вона складає переважно не більше -15 С, переважно не більше -20 С і найбільш переважно не більше -25°С у верхній частині колони C5''. У способі за винаходом кожен раз, коли згадується використання дистиляційної колони, вона може бути вибрана з тарілчастих дистиляційних колон, насадкових дистиляційних колон, дистиляційних колон зі структурованою насадкою і дистиляційних колон, що поєднують два або більше з вищезазначених внутрішніх елементів. Стадії розділення згідно з різними варіантами здійснення способу за винаходом переважно є термічно інтегрованими. Термічну інтеграцію переважно проводять або безпосередньо, або за допомогою одного чи більше циклів охолодження з температурними рівнями, які є більш або менш холодними, переважно двох циклів охолодження, один з яких знаходиться при низькій температурі, а інший - при середній температурі, або за допомогою їх поєднання, частіше за допомогою їх поєднання. Цикли охолодження переважно основані на сполуках, що містять два атоми вуглецю, сполуках, що містять три атоми вуглецю або їх сумішах. Серед сполук, що містять два атоми вуглецю, можуть бути згадані етилен, етан і їх суміші. Етилен є частіше використовуваним. Серед сполук, що містять три атоми вуглецю, можуть бути згадані пропілен, пропан і їх суміші. Пропілен є частіше використовуваним. Цикл низької температури і цикл середньої температури переважно є взаємопов'язаними, це означає, що гаряче джерело циклу низької температури являє собою холодне джерело циклу середньої температури, тоді як гаряче джерело циклу середньої температури являє собою воду з атмосферної градирні. Цикл низької температури переважно використовує сполуки з 2 атомами вуглецю і переважно містить щонайменше 95 мол. % етилену. Цикл середньої температури переважно використовує сполуки з 3 атомами вуглецю і переважно містить щонайменше 95 мол. % пропану або щонайменше 95 мол. % пропілену. Найчастіше цикл середньої температури містить щонайменше 95 мол. % пропілену. Згідно з шостим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом суміш продуктів, що походить зі стадії a), переважно піддають одній стадії розділення, що називається стадією S6, щоб отримати фракцію А, фракцію В, і фракцію С. Стадія S6 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, що походить зі стадії a), всередині головної колони (так званої колони C6) на три різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони C6, фракцію С, яка виходить у нижній частині колони C6, і фракцію В, яку відводять збоку колони C6. Згідно з шостим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом стадія b) переважно включає одну стадію розділення S6, яка полягає в розділенні вказаної суміші продуктів всередині головної колони C6 на фракцію А у верхній частині колони C6, на фракцію С в нижній частині колони C6 і на фракцію В, що відводиться збоку колони C6. Перед її введенням в колону C6 суміш продуктів, що походить зі стадії a), може бути піддана стадії теплового кондиціонування. Вираз “стадія теплового кондиціонування” має на увазі послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолодження суміші продуктів в серії теплообмінників, що спочатку охолоджуються охолоджуючою водою, потім крижаною водою, а потім все більш охолодженими текучими середовищами в поєднанні з перехресними теплообмінниками, що утилізують відчутну кількість тепла вироблених потоків. 22 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Вказана суміш продуктів може бути введена в колону C6 в ході стадії S6 у вигляді єдиної фракції або у вигляді декількох субфракцій. Її переважно вводять у вигляді декількох субфракцій. Головна колона C6 переважно являє собою колону, що включає відпарювальну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться вище відпарювальної секції. Колону C6 переважно вибирають з дистиляційних колон, що включають дві вищезазначені секції, і колон, що містять тільки одну з двох секцій. Переважно колона C6 являє собою дистиляційну колону. Дистиляційна колона C6 може бути вибрана серед звичайних дистиляційних колон і колон з перегородками. У випадку, коли дистиляційна колона являє собою колону з перегородками, матеріал, що подається, переважно вводять в секцію з перегородками, а бічний потік відводять з секції з перегородками в зоні, що відмінна від тієї, куди вводять матеріал, що подається. Найчастіше колона C6 являє собою звичайну дистиляційну колону. Отже, стадія S6 являє собою переважно стадію дистиляції. Колона C6 переважно забезпечена супутнім допоміжним обладнанням, таким як, наприклад, щонайменше один ребойлер і один конденсатор. Пристрої, що дозволяють проміжне відведення і проміжний теплообмін, можуть бути додані до головної колони. Фракція А, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони C6, тоді як фракція С, збагачена менш леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони C6. Що стосується фракції В, її переважно відводять збоку колони C6, збираючи рідину або пару, що циркулють в колоні. Переважно проводять відведення рідини. Відведення може бути проведене в відпарювальній секції або в ректифікаційній секції колони. Його переважно проводять в ректифікаційній секції. Відведення в центральній третині ректифікаційної секції є більш використовуваним. Відведення рідини в центральній третині ректифікаційній секції є найбільш використовуваним. Вищезазначену стадію S6 проводять переважно при тиску щонайменше 8, переважно щонайменше 10 і найбільш переважно щонайменше 12 бар. Стадію S6 проводять переважно при тиску не більше 45, переважно не більше 40 і найбільш переважно не більше 38 бар. о Температура, при якій проводять стадію S6, складає переважно щонайменше -140 С, о переважно щонайменше -120 С і найбільш переважно щонайменше -100°С у верхній частині о о колони C6. Вона складає переважно не більше -20 С, переважно не більше -30 С і найбільш переважно не більше -40°С у верхній частині колони C6. Згідно з першим варіантом здійснення стадії b) способу за винаходом фракцію В переважно направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену після випаровування і розширення, якщо фракцію В відводять в рідкому стані, або після розширення, якщо фракцію В відводять в газоподібному стані, в обох випадках переважно з утилізацією енергії. У найбільш переважному випадку фракцію В направляють на виробництво сполукипохідної етилену після випаровування і розширення у випадку, коли фракцію В відводять в рідкому стані, переважно з утилізацією енергії. У способі за винаходом четвертий і п'ятий варіанти здійснення стадії b) є переважними. Кількості, визначені нижче для характеристики фракції А і фракції В, являють собою кількості, що відносяться до даних фракцій перед їх введенням у прийнятне виробництво сполук-похідних етилену. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом горючих газів, відмінних від етилену, переважно нижче 20%, переважно нижче 15% і більш переважно нижче 12%. Фракція В переважно відрізняється вмістом водню, що менший або рівний 2%, переважно менший або рівний 0,5% і в найбільш переважно менший або рівний 0,1% по об'єму відносно сумарного об'єму фракції В. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом інертних газів нижче 20%, переважно нижче 18% і більш переважно нижче 15%. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом кисневих сполук нижче 2%, переважно нижче 1% і більш переважно нижче 0,8%. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом кисню нижче 1,8%, переважно нижче 1% і більш переважно нижче 0,8%. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом оксидів азоту нижче 0,00025%, переважно нижче 0,0002% і більш переважно нижче 0,00015%. 23 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом корозійних сполук нижче 0,2%, переважно нижче 0,1% і більш переважно нижче 0,08%. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом сульфіду водню нижче 0,005%, переважно нижче 0,001% і більш переважно нижче 0,0005%. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом реакційноздатних сполук нижче 2%, переважно нижче 1% і більш переважно нижче 0,8%. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом реакційноздатних сполук, що відмінні від монооксиду вуглецю, нижче 0,02%, переважно нижче 0,01% і більш переважно нижче 0,005%. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом ацетилену нижче 0,2%, переважно нижче 0,1%, більш переважно нижче 0,05% і найбільш переважно нижче 0,02%. Фракція В відрізняється вмістом сполук, які містять щонайменше 3 атоми вуглецю, що переважно менший або рівний 0,01%, переважно меншим або рівним 0,005% і найбільш переважно менший або рівний 0,001% по об'єму відносно сумарного об'єму фракції В. Фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом сполук, що отруюють каталізатор, що нижчий 0,001%, переважно нижчий 0,0005% і більш переважно нижчий 0,0002%. Фракція В переважно містить від 60% до 99,5% по об'єму етилену відносно сумарного об'єму фракції B. Фракція В переважно містить щонайменше 60%, переважно щонайменше 70%, більш переважно щонайменше 80% і в найбільш переважно щонайменше 85% по об'єму етилену відносно сумарного об'єму фракції B. Фракція В переважно містить не більше 99,5%, переважно не більше 99%, найбільш переважно не більше 98,5% і найбільш переважно не більше 98% по об'єму етилену відносно сумарного об'єму фракції В. Фракція А збагачена сполуками, які легші за етилен. Дані сполуки звичайно являють собою метан, азот, кисень, водень і монооксид вуглецю. Переважно фракція А містить щонайменше 70%, переважно щонайменше 80% і найбільш переважно щонайменше 85% сполук, що легші за етилен, які містяться в суміші продуктів, підданій стадії b). Переважно фракція А містить не більше 99,99%, переважно не більше 99,97% і найбільш переважно не більше 99,95% сполук, легших за етилен, які містяться в суміші продуктів, підданій стадії b). Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом кисневих сполук нижче 2%, переважно нижче 1% і більш переважно нижче 0,8%. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом кисню нижче 1,8%, переважно нижче 1% і більш переважно нижче 0,8%. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом оксидів азоту нижче 0,00025%, переважно нижче 0,0002% і більш переважно нижче 0,00015%. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом корозійних сполук нижче 0,2%, переважно нижче 0,1% і більш переважно нижче 0,08%. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом сульфіду водню нижче 0,001%, переважно нижче 0,0005% і більш переважно нижче 0,0002%. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом реакційноздатних сполук нижче 2%, переважно нижче 1% і більш переважно нижче 0,8%. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом реакційноздатних сполук, що відмінні від монооксиду вуглецю, нижче 0,01%, переважно нижче 0,005% і більш переважно нижче 0,001%. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом ацетилену нижче ніж 0,2%, переважно нижче ніж 0,1%, більш переважно нижче 0,05% і найбільш переважно нижче 0,02%. Фракція А відрізняється вмістом сполук, що містять щонайменше 3 атоми вуглецю, що переважно менший або рівний 0,01%, переважно менший або рівний 0,005% і найбільш переважно менший або рівний 0,001% по об'єму відносно сумарного об'єму фракції А. Фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом сполук, що отруюють каталізатор нижче 0,0005%, переважно нижче 0,0002% і більш переважно нижче 0,0001%. Фракція А переважно має такий вміст етилену по об'єму, що складає від 10% до 90% вмісту по об'єму етилену у фракції B. Фракція А переважно має такий вміст етилену по об'єму, що менший або дорівнює 90%, переважно менший або дорівнює 85% і найбільш переважно менший або дорівнює 80% вмісту етилену по об'єму у фракції B. Фракція А переважно має такий вміст етилену по об'єму, що рівний щонайменше 10%, переважно щонайменше 15% і найбільш переважно щонайменше 20% вмісту по об'єму етилену у фракції В. Фракція С переважно містить сполуки, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю. Переважно дані сполуки, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, походять із суміші продуктів, що містить етилен та інші складові, що походять зі стадії a), або вони генеровані побічними реакціями в ході стадії b). Серед сполук, що включають щонайменше 3 атоми 24 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вуглецю, можна згадати пропан, пропілен, бутани і їх ненасичені похідні, а також всі насичені або ненасичені важчі сполуки. Фракція С переважно містить щонайменше 95%, переважно щонайменше 98% і найбільш переважно щонайменше 99% сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, продуктів, які містяться в суміші, що була піддана стадії b). Фракція С переважно містить не більше 1%, переважно не більше 0,8% і найбільш переважно не більше 0,5% по масі етилену відносно сумарної маси фракції С. Фракція С переважно збагачена компонентами, що важчі за етилен. Переважно фракцію С спалюють як паливо або хімічно валоризують. Частіше фракцію С хімічно валоризують. У випадку, коли LVRG, переважно ROG, дуже збагачений етаном, він може використовуватися для виділення етану, щоб валоризувати його. За даних обставин спосіб за винаходом може бути адаптований так, що етан направляють у фракцію С, у фракцію С фракції А і фракції В, яку направляють на хлорування або відділяють як індивідуальну фракцію. У випадку, коли етан направляють у фракцію С, він може бути відділений від важчих вуглеводнів, що присутні у фракції С, застосуванням додаткової дистиляційної колони. Етан також може бути витягнений шляхом його відведення збоку дистиляційної колони, що використовують для відділення фракції С (відведений в нижній частині) від інших фракцій, або застосовуючи колони з перегородками замість звичайної дистиляційної колони при виділенні фракції С. У випадку, коли етан подають у фракцію, що направляється на хлорування, етан може бути витягнений з вихідного газоподібного потоку хлорування, переважно проміжною стадією розділення по газопроникності, випаровуванням або адсорбцією при змінному тиску. У випадку, коли етан виділяється як індивідуальна фракція, він може бути відділений від інших фракцій в ході стадії b). Після витягання етан може бути спалений як паливо або хімічно валоризований. Переважно етан хімічно валоризують. Тобто етан частіше піддають оксидегідруванню (ODH), як описано в заявках на патент WO2008/000705, WO2008/000702 і WO2008/000693, щоб генерувати етилен, що згодом піддається оксихлоруванню. Згідно зі стадією с) способу за винаходом фракцію А і фракцію В окремо одну від одної направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену. Перед стадією с) фракцію А і/або фракцію В необов'язково піддають стадії гідрування ацетилену, за якою не завжди слідує стадія висушування, зокрема, коли направляють на виробництво DCE і необов'язково будь-яку сполуку, що походить з нього. Переважно фракцію А і/або фракцію В, що направляється(ються) на виробництво DCE і необов'язково будь-яку сполуку, що походить з нього, піддають гідруванню ацетилену. Частіше фракцію А і/або фракцію В, що направляється(ються) на виробництво DCE прямим хлоруванням, піддають стадії гідрування ацетилену з подальшою стадією висушування. Найчастіше фракцію А і/або фракцію В, що направляється(ються) на виробництво DCE оксихлоруванням, піддають гідруванню ацетилену без стадії висушування. Гідрування ацетилену проводять переважно як описано раніше у стадії a8a). Переважно у разі такого гідрування ацетилену фракції А, оброблена фракція А переважно відрізняється об'ємним вмістом ацетилену нижче 0,01%, переважно нижче 0,005%, більш переважно нижче 0,002% і найбільш переважно нижче 0,001%. Переважно у разі такого гідрування ацетилену фракції В, оброблена фракція В переважно відрізняється об'ємним вмістом ацетилену нижче 0,01%, переважно нижче 0,005%, більш переважно нижче 0,002% і найбільш переважно нижче 0,001%. Згідно з першим варіантом втілення, спосіб за винаходом є переважно таким, що допускає виробництво DCE і необов'язково будь-якої сполуки, що походить з нього, а також щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, що виробляється безпосередньо з етилену, відмінної від DCE, і необов'язково будь-якої сполука, що виробляється з нього. Для досягнення цієї мети спосіб по першому варіанту втілення є таким, що після стадій a) і b), с) одну фракцію С фракції А і фракції В направляють на виробництво DCE і необов'язково будь-якої сполуки, що виробляється з нього, необов'язково після того, як її піддадуть гідруванню ацетилену, тоді як іншу фракцію направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, що виробляється безпосередньо з етилену, відмінної від DCE, і необов'язково будь-якої сполуки, що виробляють з неї. Згідно з першим варіантом втілення, DCE часто додатково піддають стадії DCE-крекінгу, щоб отримати VC, а VC згодом полімеризують з отриманням PVC. Згідно з першим варіантом першого варіанту втілення, спосіб за винаходом є переважно таким, що після стадій a) і b), с) фракцію А направляють на виробництво DCE і необов'язково 25 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 будь-якої сполуки, що походить від нього, необов'язково після того, як її піддадуть гідруванню ацетилену, а фракцію В направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, що виробляється безпосередньо з етилену, відмінної від DCE, і необов'язково будьякої сполуки, що виробляється з нього. Згідно з першим підваріантом першого варіанту першого варіанту здійснення, спосіб є переважно таким, що після стадій a) і b), c) фракцію А направляють на виробництво DCE, необов'язково після того, як її піддадуть гідруванню ацетилену в реакторі хлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється в DCE за допомогою реакції з молекулярним хлором, а фракцію В направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, що виробляється безпосередньо з етилену, відмінної від DCE, і необов'язково будь-якої сполуки, що виробляється з нього; d) отриманий DCE відділяють від потоку продуктів, що виходять з реактора хлорування; e) відділений DCE піддають стадії DCE-крекінгу, отримуючи, таким чином, VC і хлорид водню; і f) отримані VC і хлорид водню відділяють від потоку продуктів, що виходить зі стадії DCEкрекінгу. Реакцію хлорування (звичайно називається прямим хлоруванням) переважно проводять в рідкій фазі (переважно, головним чином DCE), що містить розчинений каталізатор, такий як FeCl3 або іншу кислоту Льюїса. Можливо, це і забезпечує перевагу, об'єднати даний каталізатор зі співкаталізатором, таким як хлориди лужних металів. Пара, яка давала хороші результати, являє собою комплекс FeCl3 із LiCl (тетрахлорферат літію - як описано в заявці на патент Нідерландів 6901398). Переважно використана кількість FeCl3 являє собою біля 1-30г FeCl3 на кг рідкої сировини. Молярне відношення FeCl3 до LiCl рівне переважно приблизно від 0,5 до 2. Крім того, реакцію хлорування переважно проводять в середовищі хлорованої органічної рідини. Найчастіше середовище хлорованої органічної рідини, що також називається рідким сировинним матеріалом, утворене, головним чином, з DCE. Реакцію хлорування згідно з винаходом проводять переважно при температурах від 30 до 150°С. Хороші результати були отримані незалежно від тиску, як при температурі нижче точки кипіння (спосіб хлорування в умови часткового охолодження ), так і при самій точці кипіння (спосіб хлорування при точці кипіння). Коли спосіб хлорування за винаходом являє собою спосіб хлорування в умовах часткового охолодження, він давав хороші результати у разі його проведення при температурі, що була переважно, яка більша або дорівнює 50°С і переважно, яка більша або дорівнює 60°С, але переважно, яка менша або дорівнює 80°С і переважно, яка менша або дорівнює 70°С, і при тиску в газовій фазі переважно, який більший або дорівнює 1 і переважно, який більший або дорівнює 1,1 бар в абсолютному значенні, але переважно, який менший або дорівнює 20, переважно, який менший або дорівнює 10 і найбільш переважно, який менший або дорівнює 6 бар в абсолютному значенні. Спосіб хлорування при точці кипіння може бути придатним для практично вигідної утилізації теплоти реакції. У цьому випадку реакція переважно відбувається при температурі, яка більша або дорівнює 60°С, переважно, яка більша або дорівнює 70°С і найбільш переважно, яка більша або дорівнює 85°С, але переважно, яка менша або дорівнює 150°С і переважно, яка менша або дорівнює 135°С, і при тиску в газовій фазі переважно, який більший або дорівнює 0,2, переважно, який більший або дорівнює 0,5, найбільш переважно, який більший або дорівнює 1,1 і більш переважно, який більший або дорівнює 1,3 бар в абсолютному значенні, але переважно, який менший або дорівнює 10 і переважно, який менший або дорівнює 6 бар в абсолютному значенні. Спосіб хлорування може являти собою також гібридний спосіб з петельним охолодженням хлорування при точці кипіння. Вираз “гібридний спосіб з петельним охолодженням хлорування при точці кипіння” розуміють як спосіб, в якому охолодження реакційного середовища проводиться, наприклад, за допомогою теплообмінника, зануреного в реакційне середовище, або за допомогою контуру, що циркулює в теплообміннику, під час отримання в газовій фазі щонайменше частини кількості DCE, що виходить. В основному температуру і тиск реакції регулюють так, щоб отриманий DCE виходив в газовій фазі, а залишок тепла реакційної середовища видалявся за допомогою теплообмінної площі поверхні. Фракція, що піддається хлоруванню, а також молекулярний хлор (чистий або розбавлений) можуть бути введені разом або окремо в реакційне середовище за допомогою будь-якого відомого пристрою. Окреме введення фракції, що піддається хлоруванню, може бути 26 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 використане для того, щоб збільшити її парціальний тиск і полегшити її розчинення, яке часто являє собою лімітуючу стадію способу. Молекулярний хлор додають в достатній кількості, щоб перетворити велику частину етилену, і без необхідності додавання надлишку неперетвореного хлору. Співвідношення хлор/етилен, що використовується, складає переважно від 1,2 до 0,8 і найбільш переважно від 1,05 до 0,95 моль/моль. Отримані продукти хлорування містять головним чином DCE, а також малі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан, або малі кількості продуктів хлорування етану або метану. Відділення отриманого DCE від потоку продуктів, що виходять з реактора хлорування, проводять прийнятно до відомих методик, і зазвичай воно допускає можливість використання тепла реакції хлорування. Його переважно проводять за допомогою конденсації і газорідинного розділення. Неперетворені продукти (метан, етан, монооксид вуглецю, азот, кисень і водень), потім переважно піддають більш легкому розділенню, ніж розділення, яке було б необхідне для того, щоб відділити чистий етилен, виходячи з первинної суміші. Водень, зокрема, можна добути з неперетворених продуктів і валоризувати, наприклад, для гідрування робочого розчину у виробництві пероксиду водню або для безпосереднього синтезу пероксиду водню. Умови, при яких може бути проведена стадія DCE-крекінгу, відомі фахівцям в даній галузі. DCE-крекінг може бути проведений в присутності або за відсутності третіх сполук, серед яких можна згадати каталізатори; DCE-крекінг являє собою в даному випадку каталітичний DCEкрекінг. DCE-крекінг, однак, переважно проводять за відсутності третіх сполук і під дією лише тепла; DCE-крекінг часто називають в даному випадку піролізом. Даний піроліз переважно проводять реакцією в газовій фазі в трубчастій печі. Звичайні температури піролізу знаходяться між 400 і 600°С з переважним діапазоном від 480 до 540°С. Час перебування складає переважно від 1 до 60 секунд з переважним діапазоном від 5 до 25 секунд. Міра конверсії DCE переважно обмежена від 45 до 75% для того, щоб обмежити утворення побічних продуктів і засмічування труб печі. Розділення VC і хлориду водню, отриманих з потоку продуктів, що утворюються з піролізу, проводять прийнятно до відомих методик, використовуючи будь-який відомий пристрій, для того, щоб зібрати очищені VC і хлорид водню. Після очищення неперетворений DCE переважно направляють в піролітичну піч. Згідно з першим підваріантом першого варіанту першого варіанту втілення VC згодом переважно полімеризують з отриманням PVC. Виробництво PVC може являти собою спосіб полімеризації в масі, в розчині або у водній дисперсії, переважно воно являє собою спосіб полімеризації у водній дисперсії. Вираз “полімеризація у водній дисперсії” розуміють як вільнорадикальну полімеризацію у водній суспензії, а також вільнорадикальну полімеризацію у водній емульсії і полімеризацію у водній мікросуспензії. Вираз “вільнорадикальна полімеризація у водній суспензії” розуміють як будь-який спосіб вільнорадикальної полімеризації, що проводиться у водному середовищі за присутності диспергуючих агентів і олієрозчинних ініціаторів вільних радикалів. Вираз “вільнорадикальна полімеризація у водній емульсії” розуміють як будь-який спосіб вільнорадикальної полімеризації, що проводиться у водному середовищі за присутності емульгуючих агентів і водорозчинних ініціаторів вільних радикалів. Вираз “полімеризація у водній мікросуспензії”, що також називається полімеризацією в гомогенізованій водній дисперсії, розуміють як будь-який спосіб вільнорадикальної полімеризації, в якому використовують олієрозчинні ініціатори, і емульсію крапельок мономерів отримують за допомогою сильного механічного перемішування і за присутності емульгуючих агентів. Після відділення хлорид водню може бути використаний з будь-якою метою. Наприклад, він може бути направлений для синтезу сполук, таких як хлориду кальцію, хлороспирту(ів) з одним або більше атомами хлору, серед яких можна згадати хлорпропанол(и) з одним або більше атомами хлору, реакцією з 1,2-пропандіолом, 1,3-пропандіолом або 1,2,3-пропантріолом (гліцерином або гліцеролом, що призводить до синтезу епіхлоргідрину), хлоралкану(ів) з одним або більше атомами хлору, серед яких можна згадати хлорметан, реакцією з метанолом, водний розчин хлористоводневої кислоти, хлорид тривалентного заліза, хлорид алюмінію, хлорсилани, хлорид титану, хлорид цинку, інші неорганічні хлориди, як хлорид амонію, а також для використання в способах оксихлорування, наприклад, ароматичних сполук, для 27 UA 102843 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 гідрохлорування алкінів (наприклад, гідрохлорування ацетилену в VC) або алкенів, або для окислення в молекулярний хлор. Після відділення, згідно з стадією f), g), хлорид водню переважно піддають окисленню в молекулярний хлор, який згодом найчастіше рециркулюють в реактор хлорування. Окислення відділеного хлориду водню в молекулярний хлор може бути зроблене прийнятно до будь-якого відомого способу. Серед даних відомих способів можна згадати електроліз хлористоводневої кислоти, способи каталітичного окислення хлориду водню киснем, як хлорний спосіб KEL, названий Kellogg (використовуючи концентровану сірчану кислоту і нітрозилсірчану кислоту як каталізатор), спосіб Shell-Deacon (використовуючи суміш хлориду міді(II) та інші хлориди металів на силікатному носії як каталізатор) і модифіковані способи Deacon, як спосіб MitsuiToatsu (MT-Chlorine) (використовуючи оксид хрому(III) на силікатному носії як каталізатор), а також окислення хлориду водню азотною кислотою. Каталітичне окислення хлориду водню киснем є основним для способу за винаходом. Дане окислення переважно проводять за допомогою газу, що містить кисень. Як газ, що містить кисень, може бути використаний молекулярний кисень або повітря. Кисень може бути отриманий звичайними промисловими способами, такими як спосіб, що оснований на використанні змінного тиску повітря, або розділення повітря при глибокому охолоджуванні. Хоча теоретична молярна кількість кисню, що необхідна для окислення одного молю хлориду водню становить 0,25 моль, переважно використовують кисень в такій кількості, що перевищує теоретичну кількість, і переважніше використовують від 0,25 до 2 молів кисню на один моль хлориду водню. Каталізатор, використаний в реакції окислення прийнятно до даного винаходу, може являти собою будь-який відомий каталізатор, що застосовується у виробництві хлору окисленням хлориду водню. Прикладами каталізаторів є каталізатори на основі міді, як в способі Deacon, оксид хрому, оксид рутенію або суміш оксиду рутенію і оксиду титану. Каталізатори Deacon включають переважно хлорид міді, хлорид калію і різні види сполук третіх компонентів. Форма каталізатора може являти собою будь-яку з форм, що зазвичай використовуються, таку як сферична частка, циліндрична дробинка, екструдована форма, кільцева форма, стільниковоподібна форма або гранула, що має прийнятний розмір, яку отримують за допомогою подрібнення литого матеріалу з подальшим просіюванням. Розмір каталізатора складає переважно 10 мм або менше. Хоча нижня межа розміру каталізатора може бути не обмежена, розмір каталізатора складає переважно щонайменше 0,1 мм. В даному випадку розмір каталізатора означає діаметр сфери у випадку сферичної частинки, діаметр поперечного перетину у випадку циліндричної дробини або найбільшу величину поперечного перерізу у випадку інших форм. Інтерес може становити розділення газу, що містить кисень, на частини і введення його щонайменше в дві реакційні зони. Реакцію окислення переважно проводять щонайменше в двох реакційних зонах, причому кожна включає шар наповненого каталізатора, що переважно розташований серіями. Тиск реакції складає переважно від 0,1 до 5 МПа. Температура реакції складає переважно від 200 до 650°С, більш переважно від 200 до 500°С. Реактори являють собою переважно трубчасті реактори, внутрішній діаметр яких складає переважно від 10 до 50 мм, більш переважно від 10 до 40 мм. Переважніше молекулярний хлор рециркулює в реактор хлорування. Рециркуляція може бути здійснена будь-яким відомим способом. Молекулярний хлор спочатку висушують, а потім повідомляють йому необхідний тиск для введення в хлорування. Висушування переважно проводять або зрідженням з конденсацією на виході, або застосовуючи колону з сірчаною кислотою чи з адсорбентом, сумісним з хлором, переважно колону з сірчаною кислотою. Згідно з першим підваріантом першого варіанту першого варіанту втілення фракцію В направляють на виробництво щонайменше однієї сполуки-похідної етилену, що виробляється безпосередньо з етилену, яка відмінна від DCE, і необов'язково будь-якої сполуки, що походить з нього. Як приклади сполук-похідних етилену, що виготовлені безпосередньо з етилену, які відмінні від DCE, і можуть бути зроблені з фракції В, можна згадати серед інших етиленоксид, лінійні альфа-олефіни, лінійні первинні спирти, гомополімери і співполімери етилену, етилбензол, вінілацетат, ацетальдегід, етиловий спирт і пропіоновий альдегід. 28