Метод лікування хвороби альцгеймера

Реферат: Винахід стосується лікування хвороби Альцгеймера за допомогою введення активованої потенційованої форми антитіл до мозкоспецифічого білка S-100 та активованої потенційованої форми антитіл до ендотеліальної NO-синтази. UA 107836 C2 (12) UA 107836 C2 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 ГАЛУЗЬ ВИНАХОДУ Даний винахід відноситься до медичної сфери і може використовуватись для лікування хвороби Альцгеймера. Хвороба Альцгеймера (ХА) - це нейродегенеративне захворювання, яке характеризується погіршенням когнітивних функцій, втратою пам'яті, розгубленістю, погіршення емоційного контролю і деменцією (прогресуюче погіршення пам'яті з нездатністю запам'ятовувати інформацію отриману у минулому або нездатністю запам'ятовувати нову інформацію). Вважається, що головною причиною розвитку ХА є накопичення бета-амілоїду, який призводить до утворення бета-амілоїдних бляшок і нейрофібрилярних клубків в клітинах головного мозку. ХА також супроводжується порушенням роботи холінергічної системи. Погіршення стану пам'яті і процесу навчання може бути викликано хімічно у експериментальних тварин за допомогою використання сколопаміну, який, як відомо, нейтралізує передачу ацетилхолінових сигналів. Така модель, коли у експериментальних тварин була викликана амнезія за допомогою скополіну, широко використовувалася для демонстрації складових з потенціальною терапевтичною цінністю проти деменції. Відомі нейротропні засоби виготовлені на основі імунної сироватки до мозкоспецифічного білка S-100 (RU 2156621 С1, А61К39/395, 27.09.2000). Терапевтичний ефект надзвичайно розбавленої форми (або ультра слабкий розчин) антитіл підсилених гомеопатичною технологією (активована потенційована форма) був винайдений лікарем Олегом І. Епштейном, винахідником даної заявки на патент. Патент США номер 7,582,294 на препарат для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, або простатиту, вводячи гомеопатично активну форму антитіл у простато-специфічний антиген (ПСА). Патент США номер 7,700,096 на гомеопатично підсилену форму антитіл до ендотеліальної NO-синтази. Білок S-100, що зв'язує кальцій, що знаходиться у сірій речовині мозку, в основному у нервових тканинах і шванновських клітинах. Цей білок існує у кількох гомо або гетеродімерних ізоформах, який складається з двух імуннологічно різних білків - альфа і бета. Білок S-100 було запропоновано використовувати у діагностиці та оцінці мозкових та неврологічних ушкодженнях, які виникають при пошкодженні мозку, наприклад через інсульт. Ярдан та ін., "Застосування білка S-100В при неврологічних захворюваннях", Журнал Пакистанської Медичної Асоціації, 61 том, N 3, березень 2011, включений тут як посилання. Як показали дослідження, ультра слабкі дози антитіл у білок S-100 призвели до анксіолітичної, антиастенічної, антидепресивної, антистресової, протигіпоксичної, протиішемічної, нейропротекторної, ноотропної діяльності. Див. Кастан В. та ін., Антитіла до білка S-100 призводять до анксіолітичної дії при слабких дозах у дорослих щурів, Вісник фармації та фармакології. 2008, 60(3):309-16; Епштейн О.І. Антитіла до зв'язуючого кальцій білка S-100 блокують кондиціювання довготривалого підвищення чутливості у наземних равликів, Біохімічна фармакологія та поведінка., 2009, 94(1):37-42; Вороніні Т.А. та ін., Розділ 8. Антитіла до білка S-100 при депресивних розладах у експериментальних та клінічних умовах. У "Тваринна модель у біологічній психіатрії", Видання Калуефф А.В., Нью Йорк, Корпорація Nova Science Publishers Inc., 2006, ст.137-152, включені тут як посилання. Оксид азоту (NO) - це газоподібна молекула, яка відома завдяки своїй властивості передавати сигнали різних біологічних процесів. NO отримана через ендотелій - це головна молекула у регуляції судинного тонусу і вже давно була визнана її роль у лікуванні судинних захворювань. NO гальмує багато процесів пов'язаних з формуванням атеросклеротичних бляшок, включаючи адгезію моноцитів, агрегації тромбоцитів і судинної проліферації клітин гладких м'язів. Ще одна важлива роль ендотеліального NO це захист судинних стінок від окисного стресу викликаного їх власними продуктами обміну речовин та продуктами окиснення ліпідів та ліпопротеїнів. Ендотеліальна дисфункція виявляється на ранніх стадіях розвитку атеросклерозу. Таким чином, можливо, що дефіцит доступності місцевого NO може бути кінцевим спільним шляхом, який прискорює атерогенезис у людей. На додачу до його ролі у судинному ендотелії, доступність NO ще й регулює обмін речовин ліпопротеїнів. Відомо, що негативна кореляція виникає між концентрацією плазми в продуктах обміну NO та загальної плазми, та рівнем холестеролу у Ліпопротеїнах низької щільності (ЛПНЩ), в той час як, Ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) покращують функції судин у гіпохолестеринемічних організмах. Втрата NO має значний вплив на розвиток хвороби. Цукровий діабет характеризується високим відсотком захворювання і смертності спричинених в першу чергу пришвидшеним розвитком атеросклерозу. Крім того, звіти показують, що діабет ослаблює функції легенів. Була запропонована ідея, що резистентність до інсуліну призводить до 1 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 запалення дихальних шляхів. Хабіб та ін., Вимірювання оксиду азотну у легеневій крові. Чи є зв'язок?; Пакистанський журнал з фізіології; 2007;3(1). Оксид азоту синтезується ендотелієм з L-аргініну за допомогою синтази оксид азоту (NOсинтаза). NO синтез виникає у різних ізоформах, включаючи конститутивну (cNOS) та індуцибельну (iNOS). Конститутивна форма присутня у звичайних ендотелієвих клітинах, нейронах та інших тканинах. Існує постійна потреба у нових препаратах з бажаним терапевтичним ефектом для лікування таких нейродегенеративних хвороб, як хвороба Альцгеймера. СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ ВИНАХОДУ Даний винахід надає більш ефективний лікарський засіб для лікування хвороби Альцгеймера. Даний винахід надає метод лікування хвороби Альцгеймера, який полягає у введенні фармацевтичної композиції, що складається з введення активованих потенційованих форм антитіл до мозкоспецифічного білка S-100 та активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази, як додатковий підсилюючий компонент. В одному варіанті даний винахід забезпечує комбінацію фармацевтичних композицій, що складаються з введення активованих потенційованих форм антитіл у мозкоспецифічний білок S-100 та активованих потенційованих форм антитіл у ендотеліальна NO-синтаза, де антитіло вводиться в цілий білок S-100 або у його частин. В одному варіанті даний винахід забезпечує комбінацію фармацевтичних композицій, що складаються з введення активованих потенційованих форм антитіл у мозкоспецифічний білок S-100 та активованих потенційованих форм антитіл у ендотеліальна NO-синтаза, де антитіло вводиться в цілий ендотеліальна NO-синтаза або у його частини. В одному варіанті комбінація фармацевтичних композицій цього аспекту винаходу включає введення активованих потенційованих форм антитіл до білок S-100, який у суміші (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) гомеопатичний розчин імпрегнований у твердий носій. При введенні активованої потенційованої форми антитіла до NO-синтази у суміші (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) гомеопатичний розчин може бути згодом імпрегнований у твердий носій. В одному варіанті комбінація фармацевтичних композицій цього аспекту винаходу включає введення активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази, який у суміші (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) гомеопатичний розчин імпрегнований у твердий носій. При введенні активованої потенційованої форми антитіла до білка S-100 у суміші (С-12, С-30 і С-50) або (С-12, С-30 і С-200) гомеопатичний розчин може бути згодом імпрегнований у твердий носій. Бажано, щоб активовані потенційовані форми антитіл, при введенні у білок S-100, були моноклональними, полікнональними або природними антитілами. Краще, щоб це були полікнональні антитіла. В одному варіанті даного аспекту винаходу, активована потенційована форма антитіл, введена у білок S-100, готується послідовним поділом на сто частин, струшуючи кожну відділену частину. Рекомендовано саме вертикальне струшування. Бажано, щоб активовані потенційовані форми антитіл, при введенні у ендотеліальна NOсинтаза, були моноклональними, полікнональними або природними антитілами. Краще, щоб це були полікнональні антитіла. В одному варіанті даного аспекту винаходу, активована потенційована форма антитіл, введена у ендотеліальна NO-синтаза, готується послідовним поділом на сто частин, струшуючи кожну відділену частину. Рекомендовано саме вертикальне струшування. В одному варіанті винаходу забезпечується введення від однієї до двох одиниць дозування активованих потенційованих форм антитіл до білка S-100 та від однієї до двох одиниць дозування активованих потенційованих форм антитіл до ендотеліальної NO-синтази. Кожну дозу треба вводити від одного до шести разів на день. Бажано, щоб одна або дві одиниці дозування кожної з активованих потенційованих форм антитіл вводилась двічі на день. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ Даний винахід буде продемонстровано за допомогою формул. Тому нижче, у глосарії, будуть наведені тлумачення понять використаних у таблицях. Термін "антитіло", використане тут, буде означати імуноглобулін, який приєднується до конкретних просторових і полярних структур іншої молекули, і таким чином, визначається як доповнююча її частина. Антитіла наведені у таблицях можуть мати цілий імуноглобулін або його фрагмент, це можуть бути моноклональні, полікнональні або природні антитіла і можуть включати в себе різні класи та ізотопи, такі як IgA, IgD, IgE, lgG1, lgG2a, lgG2b, lgG3, IgM та ін. 2 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Фрагменти антитіл, в свою чергу, можуть мати Fab, Fv та F(ab')2, Fab' та подібні. "Антитіло" - це теж саме що й "антитіла". Термін "активована потенційована форма" або просто "потенційована форма" по відношенню до антитіл, використаний у дослідженні, означає продукт гомеопатичної потенціації будь-якого вихідного розчину антитіл. "Гомеопатична потенціація" означає використання методів гомеопатії для передачі гомеопатичної сили вихідного розчину відповідної речовини. Хоча і не настільки обмежена "гомеопатична потенціація" може включати в себе, наприклад, повторювані, послідовні розбавлення в поєднанні з зовнішнім лікуванням, особливо вертикальним (механічним) струшуванням. Іншими словами, відповідно з гомеопатичною технологією, вихідний розчин антитіл має піддаватись повторюваному послідовному розбавленню і багаторазовому вертикальному струшуванню кожної отриманої субстанції. Переважна концентрація початкового розчину антитіл у розчині, бажано воді або у суміші етилового спирту з водою, становить від 0.5 до 5.0 мг/мл. Бажана процедура приготування кожного компоненту розчину антитіл - це використання суміші трьох водних або водноспиртових розчинів вихідного розчину міжклітинної речовини тканини (материнська настойка) 12 30 200 антитіл розчинена відповідно 100 , 100 , 100 разів, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розчину (С-12, С-30 і С-200) або використання вихідного матричного 12 30 50 розчину (материнська настойка) антитіл розчинена відповідно 100 , 100 , 100 разів, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розчину (С-12, С-30 і С-50). Приклади гомеопатичної потенціації описані у патенті США 7,572,441 та 7,582.294, які включені тут як посилання у їх повноті і зазначені з метою. В той час як термін "активована потенційована форма" використовується в описі, термін "ультра слабкі дози" був сформований під час досліду у цій сфері і означає гомеопатично розбавлену і потенційовану форму речовини. Термін "ультра малі дози" або "ультра мала доза" вживається як абсолютно синонімічна терміну "активована потенційована", який використовується у прикладах. Іншими словами, антитіло - це "активована потенційована" або "потенційована" форма за присутності трьох факторів. По-перше, "активована потенційована" форма антитіла це продукт підготовчого процесу прийнятого у гомеопатичній науці. По-друге, "активована потенційована" форма антитіла має бути біологічно активною, визначеною методами прийнятими у сучасній фармакології. І по-третє, біологічна активність "активовано потенційованої" форми антитіла не пояснюється присутністю молекулярної форми антитіла у кінечному продукті гомеопатичного процесу. Наприклад, активовану потенційовану форму антитіл можна підготувати піддавши вихідне ізольоване антитіло у молекулярній формі численним послідовним розчиненням разом із зовнішнім впливом на нього, таким як механічне трясіння. Зовнішнього впливу, у процесі зменшення концентрації, можна досягти, наприклад, під впливом ультразвукових, електромагнітних хвиль або інших фізичних факторів. У В.Швейб, "Гомеопатична медицина", М., 1967, Патент США 7,229,648 і 4,311,897, які включені тут як посилання у їх повноті і зазначені з метою, описані такі методи гомеопатичної потенціації, які прийняті у гомеопатичній практиці. Ця процедура породила рівномірному зменшенню молекулярної концентрації початкової молекулярної форми антитіла. Ця процедура повторюється до отримання бажаного гомеопатичного ефекту. Необхідна гомеопатична сила для окремого антитіла може бути визначена піддаючи проміжний розчин біологічному тестуванню на бажаній фармакологічній моделі. Хоча і не настільки обмежена "гомеопатична потенціація" може включати в себе, наприклад, повторюванні послідовні розбавлення в поєднанні з зовнішнім впливом, особливо (механічним) трясінням. Іншими словами, відповідно з гомеопатичною технологією, початковий розчин антитіл має піддаватись повторюваному послідовному розбавленню і багаторазовому вертикальному трясінню кожної отриманої субстанції. Переважна концентрація вихідного розчину антитіл у розчині, бажано воді або у суміші етиловому спирту з водою, становить від 0.5 до 5.0 мг/мл. Бажана процедура приготування кожного компоненту розчину антитіл - це використання суміші трьох водних або водно-спиртових розчинів вихідного матричного розчину 12 30 200 (материнська настойка) антитіл розчинена відповідно 100 , 100 , 100 разів, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розчину (С-12, С-30 і С-200) або використання вихідного матричного розчину (материнська настойка) антитіл розчинена 12 30 50 відповідно 100 , 100 , 100 разів, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розчину (С-12, С-30 і С-50). Приклади гомеопатичної потенціації описані у патенті США 7,229,648 і 4,311,897, які включені тут як посилання у їх повноті і зазначені з метою. Ця процедура придатна до вище описаної активовано потенційованої форми антитіл і більш детально описана нижче. 3 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Існує велика розбіжність у думках стосовно гомеопатичного лікування людей. В той час як даний винахід спирається на прийняті гомеопатичні процеси для отримання активовано потенційованої форми антитіл, він не твердо спирається на доказах його активності на людях. Винахідником даного винаходу на диво було виявлено і широко продемонстровано на прийнятних фармацевтичних моделях, що розчин, отриманий після численних послідовних розріджень вихідної молекулярної форми антитіл має дефінітивну активність не пов'язану з присутністю слідів молекулярної форми антитіл у кінцевому розчині. Наведена тут "активована потенційована" форма антитіл була досліджена на біологічну активність на прийнятних фармакологічних моделях активності, таких як відповідних експериментах в пробірці або в природних умовах на підходящих експериментальних тваринах. Описані нижче експерименти надають доказ біологічної активності в таких моделях. Клінічні дослідження за участі людини також надали доказ того, що активність, яка спостерігалась у експериментальних тварин може бути використана і для лікування людей. Дослідження за участі людей також надали доказ придатності описаної тут "активованої потенційованої форми" для лікування зазначених хвороб або розладів, які прийнято вважати як патологічні стани в медичній науці. Також, описана тут "активована потенційована форма" антитіл стосується лише розчинів і чистих препаратів, чия біологічна активність не може пояснюватись присутністю молекулярної форми антитіл, яка залишилась від вихідного розчину. Іншими словами, в той час як передбачається, що "активована потенційована форма" антитіл може мати риси початкової молекулярної форми антитіл, досвідчений у науці вчений не може пояснювати побачену біологічну активність у прийнятних фармакологічних моделях як залишки молекулярної форми антитіл з будь-якою ймовірністю, через низьку концентрацію молекулярної форми антитіл, яка залишилась після послідовних розчинень. У той час, як винахід не обмежений ніякою специфічною теорією, біологічна активність "активовано потенційованої форми" антитіл даного винаходу не пов'язана з початковою молекулярною формою антитіл. Переважна "активована потенційована форма" антитіл у рідкій або твердій формі, у якій концентрація початкової молекулярної форми антитіла нижче норми виявлення прийнятих аналітичних методів, таких як капілярного електрофорезу, Високоефективної рідинної хроматографії. Особливо бажано, щоб концентрація початкової молекулярної форми антитіла "активованої потенційованої форми" антитіл у рідкій або твердій формі, була нижче числа Авогадро. У фармакології молекулярних форм терапевтичних речовин є звичною практикою створювати криву доза-ефект, у якій рівень фармакологічної реакції нанесений на графік напроти концентрації активного препарату введеного суб'єкту досліду або при тестуванні у пробірці. Мінімальний рівень препарату, який виробляє будь-яку реакцію-відповідь, яку можна виявити, відомий під назвою порогова доза. Передбачено і переважно, щоб "активована потенційована форма" антитіл містила в собі молекулярне антитіло у концентрації нижче порогової дози для молекулярної форми антитіл у отриманій біологічній моделі. В одному аспекті, даний винахід надає комбінацію фармацевтичного складу, яка містить а) активовано потенційовану форму антитіл до ендотеліальної NО-синтази і б) активовано потенційовану форму антитіл до мозкоспецифічного білка S-100. Як вже зазначено вище, кожен з незалежних компонентів комбінації загально відомий через своє індивідуальне використання у медицині. Однак, винахідники даної заяви несподівано виявили, що введення сполуки надзвичайно корисне для лікування хвороби Альцгеймера. В іншому аспекті, винахід надає метод лікування хвороби Альцгеймера шляхом введення в організм активовано потенційованої форми антитіл до мозкоспецифічного білка S-100 одночасно з активовано потенційованою формою антитіл до ендотеліальної NO-синтази в ультра малих дозах споріднено очищених антитіл. Для вдалого лікування, бажано, щоб комбінацію фармацевтичної структури вводили від одного до чотирьох раз на день. Кожне введення має бути дозою в одну або дві комбінації. Фармацевтичний склад даного додатку має мати активні компоненти насамперед у співвідношенні 1:1 для вдалого лікування хвороби Альцгеймера. Для вдалого лікування хвороби Альцгеймера, комбінацію фармацевтичного складу можна вводити окремо. Однак, бажано одночасне введення об'єднаних компонентів як єдиного розчину та/або твердої дозованої лікарської форми (пігулка), яка містить активовано потенційовану форму антитіл мозкоспецифічного білка S-100 та ендотеліальної NO-синтази. Крім того, під час лікування хвороби Альцгеймера, можливо окреме та одночасне використання (надходження в організм) зазначеної фармацевтичної композиції у формі двох окремо приготовлених препаратів як у формі рідини, так і у твердій дозованій лікарській формі (пігулці), кожна з яких має активовано потенційовану форму антитіл ендотеліальної NO-синтази та мозкоспецифічного білка S-100. 4 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Цей медичний препарат готується в основному наступним чином. Комбінація фармацевтичного складу, у згідності з даним винаходом, може бути у формі рідини і у твердій формі. Кожна з активовано потенційованих форм антитіл, включена в фармацевтичну композицію, виготовлена з вихідної молекулярної форми антитіл за допомогою процесу прийнятого в гомеопатії. Вихідні антитіла можуть бути моноклональними або поліклональними антитілами виготовленими у згідності з відомим процесом, який, наприклад, описано у "Імуннотехніки" Г.Фрімель, Жур, "Медицына", 1987, ст. 9-33; "Люд. антитіла. Моноклональні та рекомбінантні антитіла. 30 років потому" Е.Лаффлі, Р.Содоєр. - 2005 - Том 14 - Η 1-2. Ст.33-55, які включені тут як посилання. Моноклональні антитіла можна отримати шляхом технології гібридома. Початкова стадія процесу включає імунізацію на основі вже розроблених принципів виготовлення поліклональної імунної сироватки. Наступні стадії роботи включають вироблення гібридних клітин, які породжують клони антитіл з ідентичною специфікою. Їх відокремлення відбувається за допомогою тих самих методів, що й і у випадку поліклональної імунної сироватки. Поліклональні антитіла можна отримати шляхом активної імунізації тварин. Для цього, наприклад, підходящі тварини (нап. кролики) отримують ряд ін'єкцій відповідного антигену: мозкоспецифічного білка S-100 та ендотеліальної NO-синтази. Імунна система тварин виробляє відповідні антитіла, які потім збирають у тварин відомим способом. Ця процедура робить можливим підготовку моно специфічної сироватки багатої на антитіла. При бажанні, сироватку з антитілами можна очистити, наприклад, використовуючи адсорбційну хроматографію, фракціонування солями чи іонно-обмінної хроматографії. У результаті, отримана счищена і насичена антитілами сироватка може використовуватись як початковий матеріал для приготування активовано потенційованої форми антитіл. Бажана концентрація вихідного розчину антитіл у розчині, бажано воді або у суміші етилового спирту з водою, становить від 0.5 до 5.0 мг/мл. Бажана процедура приготування кожного компоненту - це використання суміші трьох водноспиртових розчинів вихідного розчину матричної речовини (материнська настойка) антитіл 12 30 200 розчинена відповідно 100 , 100 , 100 разів, що є еквівалентом розділеному на 100 частин гомеопатичному розчину С-12, С-30 і С-200. Для приготування твердої лікарської форми, тверда основа обробляється розчином отриманим за допомогою гомеопатичного процесу. Для приготування твердої лікарської форми із складом винаходу, в тверду основу треба ввести кожен з розчинів. Порядок введення того чи іншого розчину не важливий. Початковий матеріал (у будь-якій формі) для приготування активовано потенційованої форми, до складу якої входить суміш винаходу - це поліклональні антитіла до мозкоспецифічного білка S-100 та ендотеліальної NO-синтази, вихідний матричний) розчин з концентрацією від 0.5 до 5.0 мг/мл використовується для наступної підготовки активовано потенційованих форм. Для приготування фармацевтичної композиції переважно використовуються поліклональні антитіла до мозкоспецифічного білка S-100 та ендотеліальнсї NO-синтази. Поліклональні антитіла до ендотеліальної NO-синтази отримуються, використовуючи таку допоміжну лікарську речовину, як імуноген (антиген), який використовується для імунізації кроликів, та ціла молекула бичачого ендотеліальної NO-синтази наступної послідовності: 5 UA 107836 C2 6 UA 107836 C2 7 UA 107836 C2 8 UA 107836 C2 9 UA 107836 C2 Полігональні антитіла до ендотеліальної NO-синтази можна отримати використовуючи цілу молекулу людського ендотеліальної NO-синтази наступної послідовності: 5 10 UA 107836 C2 11 UA 107836 C2 12 UA 107836 C2 13 UA 107836 C2 14 UA 107836 C2 Для отримання поліклонічних антитіл до синтезу NО можна також використовувати фрагмент ендотеліальної NO-синтази вибраного, наприклад, з наступної послідовності: 5 15 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Приклад процедури приготування вихідних поліклональних антитіл до синтезу NО можна описати наступним чином: кроликам робиться 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій за 7-9 днів до взяття проби крові, для того щоб збільшити рівень поліклональних антитіл у крові кролика. При імунізації береться проба крові для перевірки рівня антитіл. В основному, максимальний рівень імунної реакції розчинного антигену досягається через 40-60 днів після першої ін'єкції. По закінченню першого імунізаційного циклу, кроликам надається 30 денний реабілітаційний період після якого повторюється повторна імунізація з 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій. Для отримання сироватки, що містить потрібні антитіла, у імунізованих кроликів збирають кров і поміщають в 50 мл центрифужні пробірки. Згустки продукту, які утворюються на стінках пробірок видаляються дерев'яним шпателем, і паличка поміщається в згусток в центрі пробірки. Потім кров поміщають в холодильник на одну ніч при температурі близько 4 °C. На наступний день згусток видаляють зі шпателя, а рідину що залишилася центрифугують протягом 10 хв при 13000 обертах за хвилину. Плаваюча на поверхні рідина і є потрібною сироваткою. Отримана сироватка, як правило, жовтого кольору. 20 % NaN3 (вага розчину) додається у сироватку до кінцевої концентрації 0,02 % і зберігається до використання в замороженому стані при температурі -20 °C (або без додавання NaN3 - при температурі -700 °С). Для виділення цільових антитіл до ендотеліального синтазу NО з сироватки, підходить наступна послідовність твердої фази поглинання: (a) 10 мл сироватки кролика двічі розбавляють в 0,15 Μ NaCI, після яких додають 6,26 г Na 2 SO4, перемішують і інкубують протягом 12-16 годин при 4 °C; (b) осад видаляють центрифугуванням, розчиняють у 10 мл фосфатного буфера і діалізують навпроти того ж буфера протягом однієї ночі при кімнатній температурі; (c) Після того як осад видаляють центрифугуванням, розчин врівноважений фосфатним буфером кладуть на колонку з DEAE-целюлозою; (d) фракція антитіла визначається шляхом вимірювання оптичної щільності елюату при 280 нм. Виділені неочищені антитіла очищають методом афінної хроматографії, шляхом приєднання отриманих антитіл до ендотеліальної NO-синтази. розташованого на нерозчинній матриці хроматографії середньої оболонки стінки кровоносної судини, з наступною елюцією концентрованих водно-сольових розчинів. В результаті, буферний розчин використовується в якості вихідного розчину для процесу гомеопатичного розведення, який використовується для підготовки активовано потенційованої форми антитіл. Бажана концентрація вихідного розчину матриці антигенно-очищених поліклональних кролячих антитіл до ендотеліальної синтезу NО становить від 0,5 до 5,0 мг/мл, бажано від 2,0 до 3,0 мг/мл. Специфічний білок мозку S-100, виражений нейронами і гліальними клітинами (астроцити та олігодендроцити) безпосередньо або через взаємодію з іншими білками, виконує в ЦНС цілий ряд функцій, спрямованих на підтримання нормального функціонування мозку, в тому числі впливають на процеси навчання і запам'ятовування, ріст і життєздатність нейронів, 16 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 регулювання обмінних процесів в нейронних тканин та ін. Для отримання поліклональних антитіл до спеціфічного білка мозку S-100 використовується спеціфічний білок S-100, чиї фізичні і хімічні властивості описані у статті М.В. Старостіна, С.Μ. Свиридова, Нейроспецифічний Білок S-100, Прогрес сучасної біології, 1977, том 5, ст. 170-178; що знах. В книзі М.Б. Штарк, Антигени мозкоспецифічних білків і функції нейронів, "Медицина", 1985; ст. 12-14. мозкоспецифічний білок 100 виділяється з мозкової тканини бика наступним способом: - Мозкову тканину бика, заморожену в рідкому азоті, перемелюють в порошок за допомогою спеціального преса; - Білки виділяють в співвідношенні 1:3 (вага/об'єм) за допомогою буфера для екстракції з гомогенізацією; - Гомогенат нагрівають протягом 10 хв при 60 °C, а потім охолоджують до 4 °C в крижаний ванні; - Термолабільні білки видаляються шляхом центрифугування; - Фракціонування амонію сульфатом здійснюється в кілька етапів, з подальшим видаленням осадкових білків; - Частину, яка містить білок S-100, осаджують за допомогою 100 % насиченням сульфатом амонію і зниженням рН до 4,0; потрібна частка збирається шляхом центрифугування; - Осад розчиняють у мінімальному обсязі буфера, що містить ЕДТА і меркаптоетанол, осад діалізується деіснізованою водою та ліофілізацією; Молекулярна вага очищеного специфічного білка S-100 становить 21000 D. Завдяки високій концентрації аспарагінової і глутамінової кислот, мозкоспецифічний білок S100 є високо кислотним і займає крайню анодну позицію під час електроендоосмосу в переривчастій буферній системі поліакриламідного гелю, який полегшує його ідентифікацію. Поліклональні антитіла до білків S-100 також можуть бути отримані схожим методом, описаним для ендотеліальної NO-синтази антитіл з використанням ад'ютанта. Вся молекула білка S-100 може бути використана в якості іммуногена (антиген) для імунізації кролів: 17 UA 107836 C2 18 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Для отримання сироватки, мозкоспецифічний білок S-100 або суміш білків S-100 (антигени) в комплексі з денатурованим бичачим сироваточним альбуміном, як речовиною носієм, готується повний ад'ютант Фрейнда і додається до білка S-100 введеного підшкірно лабораторній тварині - кролику, в область спини в розмірі 1-2 мл. Імунізацію повторюють на 8 і 15 день. Забір крові проводиться (наприклад, з вени у вусі) на 26 і 28-й день. Титр отриманої сироватки становить 1:500-1:1000, утворює одиничний преципітиновий зв'язок з екстрактом нервової тканини, але не реагує з екстрактами гетерологічних тіл і форми єдиного піку преципітації як з чистого білка S-100, так і з екстрактом нервової тканини, який вказує, що отримана сироватка моноспецифічна. Активована потенційована форма кожного компонента комбінації може бути отримана з вихідного розчину за допомогою гомеопатичного потенціювання, переважно з використанням метода пропорційного зниження концентрації послідовного розведення 1 частини кожного попереднього розчину (починаючи з вихідного розчину) в 9 частинах (для десяткового розведення), або у 99 частинах (для сотенного розведення), або у 999 частинах (тисячного розведення-розбавлення М) нейтрального розчинника, починаючи з концентрації вихідного розчину антитіл у розчиннику, переважно воді або суміші води та етилового спирту, в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 5,0 мг/мл, в поєднанні з зовнішнім впливом. Переважно, щоб зовнішній вплив включав багаторазове вертикальне струшування (динамізація) кожного розведення. Переважно, щоб використовувалися окремі контейнери для кожного подальшого розведення до необхідного рівня потенції, або фактору розведення. Цей метод використовується у гомеопатії. Див, напр., В. Швейб "Гомеопатичні лікарські засоби", Ж., 1967, с 14-29, включені тут як посилання. Наприклад, для підготування 12-сотенного розведення (позначається С12), одну частину вихідного розчину матриці антитіл до специфічного білка S-100 (або ендотеліальної синтезу NO) з концентрацією 2,5 мг/мл розбавляють в 99 частини нейтрального водного або водноспиртового розчину (переважно, 15 %-етилового спирту), а потім вертикально струшують багато разів (10 і більше), щоб створити перше сотенне розведення (позначається як С1). 2-ге сотенне розведення (С2) отримують з 1-го сотенного розведення С1. Ця процедура повторюється 11 разів, щоб підготувати 12-ти сотенне розведення С12. Таким чином, 12-го сотенне розведення С12 являє собою розчин, отриманий після 12 серійних розведень однієї частини розчину вихідної матриці антитіл до мозкоспецифічного білка S-100 з концентрацією 2,5 мг/мл у 99 частинах нейтрального розчину у різних контейнерах, що еквівалентно сотенному гомеопатичному розведенню С12. Аналогічні процедури з відповідними коефіцієнтами розбавлення проводяться для отримання розведень С30, С50 і С200. Проміжні розведення можуть бути перевірені на бажаних біологічних моделях для перевірки їх діяльності. Кращою активованою потенційованою формою для обох антитіл, що містять поєднання винаходів, являють собою суміш розчинів С12, С30, і С200 аборозчинів С12, С30 і С50. При використанні суміші різних гомеопатичних розведень (в основному сотенних) активної речовини в якості 19 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 компоненту біологічно активної рідини, кожен компонент композиції (наприклад, С12, С30, С50, С200) готується окремо відповідно до описаної вище процедури, до отримання передостаннього розведення (наприклад, до С11, С29, С49 і С199 відповідно), а потім одну частину кожного компоненту додають в один контейнер відповідно до складу суміші і змішують з необхідною кількістю розчинника (наприклад, з 97 частинами для сотенного розведення). Таким чином, активована потенційована форма антитіл до мозкоспецифічного білка S-100 в 12 30 200 малих дозах отримується додатковим загасанням розчину матриці 100 , 100 , 100 разів 12 30 відповідно, що відповідає сотенним розчинам С-12, С-30 і С-200 або відповідно 100 , 100 , 50 100 разів, що відповідає сотенним розчинам С12, С30 і С50 виготовлених по гомеопатичній технології. Можливе використання активної речовини у вигляді суміші інших різних розчинів по гомеопатичній технології, наприклад, десяткових та/або сотенних (С12, С30, С100, С12, С30, С50, D20, С30, С100 або D10, С30, М100 і т. д.). Ефективність визначається експериментально. Зовнішня обробка в процесі потенціювання та концентрації скорочення також може бути виконана за допомогою ультразвуку, електромагнітних або будь-яких інших фізичних впливів, прийнятих в гомеопатії. Переважно, щоб комбінація фармацевтичної композиції винаходу була у вигляді рідини чи твердої лікарської форми. Кращою формою рідини фармацевтичної композиції являє собою суміш, переважно, у співвідношенні 1:1 активовано потенційовані форми антитіл до ендотеліальної синтезу NО та активовано потенційовані форми антитіл до білка S-100. Кращим носієм рідини є вода або суміш води з етиловим спиртом. Тверду лікарську форму фармацевтичної композиції винаходу можна отримати за допомогою просочення твердого фармацевтично прийнятного носія сумішшю активовано потенційованої форми у воді або водно-спиртовому розчині активних компонентів, які є змішаними, в першу чергу в співвідношенні 1:1 і використовувати в рідкій лікарській формі. Як альтернатива, носій може бути просочений послідовно кожним з необхідних розчинів. Обидва порядки просочення є прийнятними. Переважно, фармацевтична композиція в твердій лікарській формі готується з гранул фармацевтично прийнятного носія, який попередньо був насичений водним або водноспиртовим розчином активовано потенційованої форми антитіл. Тверда лікарська форма може бути в будь-якій формі відомій у фармацевтичній галузі, в тому числі у формі пігулок, капсул, драже, та ін. Можна використовувати і неактивні фармацевтичні інгредієнти, такі як глюкоза, сахароза, мальтоза, крохмаль, ізомальтоза, ізомальт та інші -моно, -оліго і полісахариди, які використовуються у виробництві фармацевтичних препаратів, а також технологічних сумішей зазначених вище неактивних фармацевтичних інгредієнтів з іншими фармацевтично прийнятними наповнювачами (наприклад, ізомальтом, кросповідоном, цикламатом натрію, натрієм сахарином, лимонною безводною кислотою і т.д.), у тому числі мастильними матеріалами, розпушувачами, сполучними речовинами і барвниками. Бажаними носіями є лактоза і ізомальт. До фармацевтичної лікарської форми можуть додатково включатись стандартні фармацевтичні наповнювачі, наприклад, такі як мікрокристалічна целюлоза, стеарат магнію та лимонна кислота. Приклад приготування твердої лікарської форми описаний нижче. Для приготування твердої форми для внутрішнього вживання, 100-300 мкм гранули лактози просочують у водному або водно-спиртовому розчині активовано потенційованої форми антитіл до ендотеліального синтезу NО та активовано потенційованої форми антитіл до білка S-100 у співвідношенні 1 кг розчину антитіл до 5 або 10 кг лактози (1:5 до 1:10). Щоб здійснити просочення, гранули лактози піддаються насичувальному зрошенню у псевдоожиженному киплячому шарі в установці киплячого шару (наприклад, "Hüttlin Pilotlab" виробництва компанії Hüttlin GmbH) з наступним сушінням за допомогою нагрітого потоку повітря при температурі нижче 40 °С. Приблизна кількість висушених гранул (від 10 до 34 вагових частин), насичених активовано потенційованою формою антитіл поміщають в змішувач і змішують з 25-45 ваговими частинами "ненасиченої" чистої лактози (використовується в цілях скорочення витрат, спрощення і прискорення технологічного процесу без зниження ефективності лікування), разом з 10 від 0,1 до 1 вагових частин стеарату магнію, і від 3 до 10 вагових частин мікрокристалічної целюлози. Отриману масу для виготовлення пігулки рівномірно змішують і надають форму пігулок сухим пресуванням (наприклад, в пресі Korsch - XL 400 tablet press) для формування круглих пігулок масою 150-500 мг, переважно 300 мг. Таким чином, ми отримаємо 300 мг пігулки, що насичені водно-спиртовим розчином (3,0-6,0 мг/пігулку) з комбінацією активовано потенційованих форм антитіл. Кожен компонент комбінації, який використовується для просочення носія, знаходиться у вигляді суміші сотенного гомеопатичного розведення, переважно, С12, С30 і С200. 20 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Бажано вживати по 1-2 таблетки заявленої фармацевтичної композиції 2-4 рази на день. Крім того, цей препарат розширює асортимент ліків розроблених для лікування хвороби Альцгеймера. Крім того, поєднання фармацевтичної композиції за даним винаходом може бути використано для лікування хвороби Альцгеймера. Для лікування зазначеного захворювання поєднана фармацевтична композиція може містити активні компоненти в об'ємному співвідношенні 1:1, таким чином, кожен компонент використовується в якості суміші трьох 12 30 200 матричних рідин (материнська настойка) антитіла розчинених 100 , 100 , 100 разів відповідно, що відповідає сотенним гомеопатичним розчинам (С-12, С-30 і С-200) або суміші 12 30 50 трьох матричних рідин антитіл розчинених відповідно 100 , 100 , 100 разів, що відповідає сотенним гомеопатичним розчинам (С-12, С-30 і С50). Цю фармацевтичну композицію рекомендовано приймати по 1-2 пігулки 2-6 разів (бажано 2-4 раз) на день. Зазначена фармацевтична композиція, а також її компоненти, не мають седативного і міорелаксантного ефекту, не викликають звикання і залежності. ПРИКЛАДИ Приклад 1 Дослідження впливу комплексного препарату, що містить ультра слабкі дози (ULD) поліклональних афінно очищених антитіл кролика до мозкоспецифічного білка S-100 (antieNOS), отриманих супер-розбавленням вихідного розчину матриці (концентрація 2,5 мг/мл) 12 30 200 (100 , 100 , 100 разів) еквівалентну до суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200 (співвідношення: 1:1) (ULD anti-S-100+anti-eNOS), а також її складових - ультра слабких доз (ULD) поліклональних афінно очищених антитіл кролика до мозкоспецифічного білка S-100 12 30 (anti-eNOS), очищених антигеном, отриманим супер-розбавленням вихідної матриці 100 , 100 , 200 100 разів, що відповідає сотенним гомеопатичним розчинам С-12, С-30 і С-200 і ультра слабких доз поліклональних антитіл кролика до ендотеліально синтезу NO (ULD anti-eNOS), 12 30 200 отриманих супер-розведенням вихідного розчину матриці (100 , 100 , 100 разів) еквівалентну до суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С200 в пробірці на зв'язку 3 стандартного ліганда [ Н] пентазоцин в людському рекомбінантному рецепторі σ1 оцінювали за допомогою методу радіоліганда. В якості тестового препарату контролю використовувалась підсилена дистильована вода (суміш гомеопатичних розведень С12 + С30 + С200). Рецептор сігма-1 (σ1) - внутрішньоклітинний, який знаходиться в клітинах центральної нервової системи, клітини із самих периферичних тканин та клітини імунних компонентів. Рецептори мають унікальну здатність переміщуватись, що викликано багатьма психотропними препаратами. Динаміка рецепторів сігма-1 безпосередньо пов'язана з різними впливами, які відбуваються підготовкою в діючих рецепторах сигма-1. Ці ефекти включають в себе регулювання діяльності каналів, екоцитоз, сигнал передачі, реконструкція плазматичної мембрани (утворення сплавів), та ліпідної передачі/обмін речовин. Це все може сприяти пластичності нейронів у мозку. Є доказ того, що рецептори сігма-1 мають модулюючу дію на всі основні системи нейромедіаторів: норадреналіну, серотонінергічної, дофамінергічної, холінергічної систем і NMDA-глутаматних регуляторних ефектів. Рецептор сігма-1 грає важливу роль у патофізіології нейродегенеративних хвороб (напр., хвороба Альцгеймера та Паркінсона), психіатричних і афективних розладах, інсульту та приймає участь в процесі навчання і пам'яті. У зв'язку з цим, здатність препаратів впливати на ефективність взаємодії лігандів з рецепторами сігма-1 вказує на наявність нейропротекторного, антиішемічного, антидепресивного та антиастенічного компонентів в спектрі його фармакологічної активності, що дозволяє розглядати ці препарати як особливо ефективні препарати для лікування цереброваскулярних захворювань. Під час тестування (для вимірення загального зв'язку) 20 мкл комплексної підготовки ULD anti-S-100+anti-eNOS або 10 мкл ULD АВ до S-100 або 10 мкл ULD АВ до NOS були передані в середовище інкубації. Таким чином, кількість ULD anti-S-100+anti-eNOS, передані упробний шурф при тестуванні комплексного приготування, яке було ідентичне до ULD АВ до S-100 і ULD АВ до NOS випробувані як монопрепарати, що дозволяє порівняти ефективність підготовки до її окремих компонентів. 20 мкл і 10 мкл потенційованої води були перенесені до інкубаційного середовища. Далі, 160 мкл (близько 200 мкг білка) мембран клітини Jurkat гомогенізують (людська лейкемічна лінія Т-лімфоцитів) і, нарешті, було перенесено 20 мкл поміченого тритієм 3 радіоліганд [ Н] пентазоцин (15 нм). Для того, щоб виміряти неспецифічний зв'язок, 20 мкл неміченого ліганда-галоперидолу (10 мкМ) були передані в середовище інкубації замість препаратів або підсиленої води. 21 UA 107836 C2 5 Радіоактивність виміряли за допомогою сцинтилометра (Topcount, Packard) та сцинтиляційного бленда (Microscint 0, Packard), після чого послідувала інкубація протягом 120 хвилин при 22 °С в 50 мМ Tris-HCI буфері (рН = 7,4) і фільтрації з використанням фільтрів із скловолокна (GF/B, Packard). Специфічне зв'язування (під час випробувань або контролю) було виміряно як різниця між загальним (в ході випробувань або контролю) і неспецифічним зв'язком. Результати представлені у відсотках специфічного зв'язувального гальмування при контролі (в якості контролю була використана дистильована вода) (Таблиця 1). Таблиця 1 Тестова група ULD anti-S100+anti-eNOS ULD anti-S-100 ULD anti-eNOS Потенційована вода Потенційована вода % специфічного зв'язування радіоганда під контролем % гальмування зв'язування радіоганда під контролем Кількість на оцінну свердловину 1й тест 2й тест середній 20 мкл 48.4 35.5 42.0 58.0 10 мкл 10 мкл 67.3 147.5 63.1 161.1 65.2 154.3 34.8 -54.3 20 мкл 98.1 75.8 86.9 13.1 10 мкл 140.1 106.2 123.2 -23.2 3 Ефект препаратів і потенційованої води на зв'язування стандартної ліганди [ Н] пентазоцину на людський рекомбінантний рецептор σ1 Замітка: % специфічного зв'язку при контролі = (специфічне зв'язування під час тестування/специфічне зв'язування при контролі)*100 %; % специфічного зв'язку гальмування при контролі = 100 %-(специфічне зв'язування під час тестування/специфічне зв'язування при контролі)*100 %); 10 15 20 25 30 35 Результати, які відображають гальмування вище 50 % становлять значний ефект на випробувальні сполуки; гальмування від 25 % до 50 % підтверджують легкий або помірний ефект; гальмування менше 25 % вважається незначним ефектом випробовувального з'єднання і знаходиться в межах фонового рівня. Таким чином, умови цієї моделі випробування показали, що комплексний препарат ULD antiS-100+anti-eNOS є більш ефективним, ніж його окремі компоненти (ULD anti-S-100 та ULD anti3 eNOS) в гальмуванні зв'язку стандартної радіоліганди [ Н] пентазоцину на людський рекомбінантний рецептор σ1; ULD anti-S-100, перенесений у пробний шурф а саме 10 мкл, 3 гальмує зв'язування стандартної радіоліганди [ Н] пентазоцину на людський рекомбінантний рецептор σ1, але ефект інтенсивності поступається комплексному препарату ULD anti-S100+anti-eNOS; ULD anti-eNOS перенесений у пробний шурф, а саме 10 мкл, не мав жодного 3 впливу на зв'язування стандартної радіоліганди [ Н] пентазоцину на людський рекомбінантний рецептор σ1; потенційована вода перенесена у пробний шурф, а саме 10 мкл або 20 мкл, не 3 мала жодного впливу на зв'язування стандартної радіоліганди [ Н] пентазоцину на людський рекомбінантний рецептор σ1. Приклад 2 Для вивчення властивостей комбінації фармацевтичного складу даної заявки для лікування хвороби Альцгеймера, були використані пігулки вагою 300 мг. Пігулки були насичені фармацевтичною композицією, що містить водно-спиртовий розчин (6 мг/пігулку) активовано потенційованої форми поліклональних афінно очищених специфічних білків мозку антитіл кролика S-100 (anti-S-100) та ендотеліальної NO-синтази (anti-eNOS) в надзвичайно ультра слабких дозах (ULD), отриманих супер розведенням вихідного розчину (з концентрацією 2,5 12 30 200 мг/мл) 100 , 100 , 100 раз, що відповідає сотенним гомеопатичним розчинам С-12, С-30 і С200 (співвідношення: 1:1) ("ULD anti-S-100+anti-eNOS"). Пацієнти контрольної групи отримували 300 мг пігулок просочених фармацевтичною композицією, що містить водно-спиртовий розчин (3 мг/пігулку) з активовано потенційованою формою поліклональних афінно очищених специфічних білків мозку антитіл кролика S-100 (antiS-100) у ультра слабких дозах отриманих супер розведенням вихідного розчину (з 22 UA 107836 C2 12 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 30 200 концентрацією 2,5 мг/мл) 100 ,·100 , 100 разів, що відповідає сотенним гомеопатичним розчинам С-12, С-30 і С-200. У дослідженні приймали участь пацієнти з діагнозом хвороба Альцгеймера. Хвороба Альцгеймера характеризується деменцією (набутого слабоумства, постійним порушенням пізнавальної діяльності з певною втратою раніше набутих знань і практичних навичок, труднощі або неможливість отримати нові знання). Це було відкрите рандомізоване порівняльне клінічне дослідження ефективності та безпечності терапії в двох паралельних групах (препарати ULD anti-S-100 та ULD anti-S100+anti-eNOS) в лікуванні пацієнтів з легкою та помірною стадією хвороби Альцгеймера. У дослідженні приймало участь 6 пацієнтів віком 55-64 років (середній вік 59.0±3.58), у яких поставлено діагноз від легкої до помірної стадії хвороби Альцгеймера. Була перевірена відповідність пацієнтів по критеріям включення і виключення: Критерії включення: 1. Пацієнтів з легкою та помірною стадією хвороби Альцгеймера, що підтверджено медичною історією, неврологічним обстеженням і медичною документацією. 2. Пацієнт без зміни в супутній терапії протягом не менше одного місяця до першого візиту. 3. Без необхідності в зміні супутньої терапії протягом всього періоду спостереження. 4. Без необхідності вживати імуномодулюючих препаратів протягом наступних 6 місяців. 5. Пацієнти з рівнем освіти достатнім, щоб адекватно спілкуватися з дослідником і координатором дослідження. 6. Пацієнти оцінені дослідником, як надійні і готові виконувати всі заплановані клінічні візити, тести і процедури, передбачені в протоколі. 7. Пацієнти, які мають дійсну домашню адресу. Критерії виключення: 1. Будь-яка операція на мозку в медичній історії. 2. Гострий інфаркт міокарда. 3. Геморагічний інсульт. 4. Помітки в історії хвороби про психоз, біполярні розлади або шизоаффективний розлад. 5. Значний депресивний розлад за критеріями модулю депресії міжнародного психоневрологічного міні-інтерв'ю (MINI). 6. Фактори/стани медичного або іншого характеру, які, на думку дослідника можуть вплинути на результати тестування пацієнтів у дослідженні. 7. Відповіді "2А", "2В", "2С" або "3" у секції "І" у анкеті Шкала депресій Бека (активні суїцидальні думки з деякими намірами діяти без конкретного плану, або активні суїцидальні думки з певним планом і наміром). 8. Аутоімунні захворювання в медичній історії. 9. Гостре пошкодження печінки або тяжкий цироз (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). 10. Невиліковне порушення функції щитовидної залози. 11. Декомпенсована артеріальна гіпертензія в медичній історії. 12. Тяжке або некомпенсоване серцево-судинне захворювання, хвороби печінки, нирок, метаболічні, дихальні або гематологічні захворювання, симптоматичне захворювання периферичних судин або іншого медичного чи психіатричного стану які, на думку дослідника, можуть вплинути на участь пацієнта в дослідженні або можуть призвести до тривалої госпіталізації і повторної госпіталізації в ході дослідження. 13. Хвороби та стани, які, на думку дослідника можуть завадити пацієнту в участі у дослідженні. 14. Прийом препаратів, що містили ULD anti-eNOS або препаратів, що містили ULD anti-S100 до включення в дослідження. 15. Прийом антидепресантів будь-якої групи, включаючи рослинних та гомеопатичних препаратів. 16. Прийом анксіолітиків будь-якої групи, включаючи рослинних та гомеопатичних препаратів. 17. Прийом імуномодуляторів, включаючи рослинних та гомеопатичних препаратів. 18. Лікування системними стероїдами протягом 1 місяця до 0 візиту. 19. Участь у дослідженні препарату, що містить ULD anti-eNOS або препарату, що містить ULD anti-S-100, якщо пацієнти приймали принаймні одну дозу такого препарату. 20. Участь в інших клінічних дослідженнях протягом 1 місяця за 1 місяць до включення в дане дослідження. 23 UA 107836 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 21. Вагітність, годування груддю, неможливість використання адекватної контрацепції протягом періоду дослідження і протягом наступного місяця після останнього прийому досліджуваного препарату. 22. Наявність алергії/непереносимості будь-якого компонента лікарських засобів, включаючи непереносимості лактози. 23. Пацієнти, які приймають наркотичні засоби і нейролептики, алкогольно залежні, пацієнти з психіатричним захворюванням. 24. Пацієнти співробітників центру, які безпосередньо пов'язані з проведеним дослідження і/або є членами сім'ї співробітників науково-дослідного центру, які безпосередньо пов'язаних з поточним дослідженням. "Члени сім'ї" - це чоловік (дружина), батьки, діти, брати (сестри). 25. Участь у суді або отриманню компенсації або участь в судовому процесі, якщо дослідник вважає це за проблему. Після відбору пацієнтів, які відповідали по усім критеріям, пацієнти були довільно розділені на дві дослідницькі групи: в першій групі пацієнти отримували ULD anti-S-100 (3 пацієнта, жінки 100 %, чоловіки 0 %, середній вік - 59,0±3,6 років); в другій групі пацієнти отримували ULD antiS-100+anti-eNOS (3 пацієнта, жінки 66,66 %, чоловіки 33,33 %, середній вік - 59,0±4,36 років). Під час цього дослідження було нанесено п'ять візитів. Фаза лікування тривала від 1 візиту до 4 візиту і становила приблизно 84±5 днів. 4 візит (день 84±5) був першою кінцевою точкою дослідження, після чого послідували подальші спостереження. Наступна фаза тривала з 4 візиту до 5 візиту (приблизно День 168±5). В аналізі безпеки були включені данні усіх пацієнтів, що беруть участь в дослідженні (N=6). У ході дослідження була зареєстрована хороша переносимість препарату. Побічних ефектів не зареєстровано. Всі пацієнти дослідницьких груп завершили лікування відповідно до протоколу, ніхто не покинув програму раніше строку. Був визначений ефект препарату ULD anti-S-100+anti-eNOS на основні клінічної ознаки та симптоми хвороби Альцгеймера (NPI нейропсихіатрична характеристика, розділ інтенсивності), на інтенсивність супутнього дистресу людини, яка відвідує пацієнта (NPI нейропсихіатрична характеристика, розділ дистресу), а також на когнітивні функції пацієнта (Коротка шкала оцінки психічного стану, MMSE). Було виявлено поліпшення ключових симптомів хвороби Альцгеймера, таких як статистично значуще зниження в розділі інтенсивності NPI нейропсихіатричної характеристики (з 24,33±4,73 до 12,0±3,46, р