Заміщені сульфаматні похідні, які мають властивості антиконвульсантів

Ця заявка претендує на переваги тимчасової [заявки США №60/378017, зареєстрованої 13 травня 2002p.], яку цілком включено сюди за посиланням. Даний винахід стосується нових похідних антиконвульсантів загальної формули (І): (I) у якій R1, R2, R3 , R4, R5, R6 та X мають вказані тут значення, та фармацевтичних композицій, що містять зазначені похідні. Сполуки формули (І) є придатними для лікування епілепсії. Даний винахід далі стосується способу одержання сполук формули (XX) (XX) у якій X, R 3, R4 , R5 та R6 мають вказані тут значення. Даний винахід далі стосується сполук, одержаних у відповідності до будь-якого з описаних тут способів. Епілепсією називають стан, при якому у особи спостерігаються рецидивні напади, спричинені хронічним основним процесом. Епілепсія стосується клінічного явища, а не окремої нозологічної форми, оскільки існує багато форм та причин епілепсії. Якщо використовувати визначення епілепсії як двох чи більше неспровокованих нападів, то захворюваність на епілепсію оцінюють у приблизно 0,3-0,5 процента для різних популяцій в усьому сві ті, з частотою випадків епілепсії, яка за оцінками знаходиться на рівні 5-10 осіб на 1000. Суттєвою стадією оцінки та лікування пацієнта, у якого спостерігаються напади, є визначення типу нападу, що виникнув. Головною характеристикою, за якою розрізняють різні категорії нападів, є визначення активності нападів як парціальної (синонім фокальної) чи генералізованої. Парціальними нападами є такі, при яких активність нападів обмежена окремими ділянками кори головного мозку. Якщо під час нападу свідомість повністю зберігається, то клінічні вияви вважаються досить простими і напад називають простим парціальним нападом. Якщо свідомість порушується, то напад називають складним парціальним нападом. Важлива додаткова підгрупа включає напади, що починаються як парціальні напади, а згодом дифузно поширюються у корі мозку, відомі як парціальні напади із вторинною генералізацією. Генералізовані напади охоплюють одночасно обширні ділянки мозку і мають двобічно симетричний характер. Абсанс чи малий напад характеризується раптовими короткотривалими втратами свідомості без втрати постурального контролю. Атиповий абсанс звичайно включає більш тривалі у часі втрати свідомості з менш раптовими початком та припиненням, і більш очевидні моторні ознаки, які можуть включати ознаки фокального чи латералізованого характеру. Генералізовані тонікоклонічні чи великі епілептичні напади, які є основним типом генералізованих нападів, характеризуються раптовим початком, без попереджувальних ознак. Початковою фазою нападу є звичайно тонічне скорочення м'язів, порушення дихання, помітне зростання симпатичного тонусу, що приводить до збільшення частоти серцевих скорочень, кров'яного тиску та розміру зіниць. Через 10-20 с тонічна фаза нападу типово переходить у клонічну фазу, спричинену накладанням періодів м'язової релаксації на тонічні скорочення м'язів. Періоди релаксації прогресивно зростають до закінчення іктальної фази, яка звичайно триває не більше 1 хв. Постіктальна фаза характеризується несприйнятливістю, млявістю м'язів та надлишковим слиновиділенням, що може спричинити шумне дихання та часткову обструкцію дихальних шляхів. Атонічні напади характеризуються раптовою втратою постурального м'язового тонусу, яка триває 1-2 с Свідомість порушується на короткий час, але постіктальної сплутаності свідомості звичайно не спостерігається. Міоклонічні напади характеризуються раптовим та короткотерміновим м'язовим скороченням, яке може поширюватися на одну частину тіла чи на все тіло (www.harrisonsonline.com, 29 березня 2001р.) [Патент США №4513006] розкриває клас нових антиепілептичних сполук. Клінічні випробування з лікування епілепсії людини продемонстрували, що одна з цих сполук, 2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-b-Dфр уктопіранози сульфамат, відома як топірамат, є ефективним засобом допоміжної терапії чи монотерапії при лікуванні простих та складних парціальних нападів і вторинних генералізованих нападів (Е. Faught, B.J. Wilder, R.E. Ramsey, R.A. Reife, L.D. Kramer, G. Pledger, R.M. Karim, et al, Epilepsia, 36 (S4) 33, (1995); S.K. Sachdeo, R.C. Sachdeo, R.A. Reife, P. Lim and G. Pledger, Epilepsia, 36 (S4) 33, (1995)). Даний винахід стосується нових сполук формули (І) (I) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R1 вибирають з групи, що складається з гідрогену, алкілу, алкенілу, алкінілу, циклоалкілу, циклоалкілалкілу, циклоалкенілу, арилу, аралкілу, гетероарилу, гетероарилалкілу, гетероциклоалкілу, гетероциклоалкілалкілу, алкоксикарбонілалкілу, -(С2-8-алкіл)-О-С(О)-(алкілу), -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, аралкілоксикарбонілу, -Si(R10)(О0- 1R11) 2, -SO2R12 та 2 (триметилсиліл)етоксиметильного радикала (SEM); причому алкільна, циклоалкільна, арильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R1, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R вибирають з групи, що складається з гідроксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкенілу, алкінілу, циклоалкілу, циклоалкілалкілу, циклоалкенілу, арилу, арилоксигрупи, аралкілу, аралкілоксигрупи, гетероарилу, гетероарилалкілу, ге тероциклоалкілу, гетероциклоалкілалкілу, алкоксикарбонілалкілу, -(С2-8-алкіл)-О-С(О)(алкілу), -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу. аралкілоксикарбонілу, C(O)O-Si(R 17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -SO2R12, -P(=O)(R13)2 та SEM; причому алкільна, циклоалкільна, арильна, аралкільна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R 9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, аікіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R12 є незалежно вибраним з аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R12, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, трифлюорметилу, трифлюорметоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, нітрогрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, алкілкарбоніламіногрупи, арилкарбоніламіногрупи, аралкілкарбоніламіногрупи, арилу, гетероарилу, бензолсульфонілу чи феноксигрупи; причому феноксигрупа є необов'язково заміщеною одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, алкілу, алкоксигрупи чи нітрогрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R13, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1 та R разом з атомом N, до якого вони приєднані, утворюють гетероарильну чи гетероциклоалкільну груп у; причому гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, оксогрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи, ціаногрупи, -С(=NН)-аміногрупи,-С(=NН)-алкіламіногрупи чи -С(=NН)-діалкіламіногрупи; де арильний замісник є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи, ціаногрупи, -С(=NН)-аміногрупи, -С(=NН)-алкіламіногрупи чи -С(=NН)діалкіламіногрупи; де -C(=NH)- аміногрупa, -С(=NH)-алкіламіногрупа чи -С(=NН)-діалкіламіногрупа приєднані до атома нітрогену чи карбону арилу, гетероарилу чи гетероциклоалкілу; і де не більш ніж одна -С(=NН)аміногрупа, -С(=NH)-алкіламіногрупа чи -C(=NH)-діалкіламіногрупа є зв'язаною з арилом, гетероарилом чи гетероциклоалкілом; альтернативно, R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють N=C(R 14)2; де кожний R14 є незалежно вибраним з гідрогену, циклоалкілу, алкілу, діалкіламіногрупи, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 є вибраним з групи, що складається з гідрогену та алкілу; альтернативно дві групи R14 разом з атомом карбону до якого вони приєднані утворюють гетероциклоалкільну групу формули де R20 позначає нижчий алкіл; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і є з'єднаними з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; за умови, що коли R1 позначає алкіл, R2 не є алкілом; за додаткової умови, що коли R1 позначає гідроген, R2 не є алкілом, метилкарбонілом, фенілом, бензилом чи карбоксіалкілом; за додаткової умови, що R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, не є імідазолілом; за додаткової умови, що коли X позначає О, R2 та R3 разом утворюють метилендіоксигрупу формули: R4 та R5 разом утворюють метилендіоксигрупу формули: де R7 та R8 у кожному випадку позначають кожний метил, і R1 позначає гідроген, R2 не є ізопропілсульфонілом, 4-(N-бензил)піперидинілом чи 4-піридилом; або їхніх фармацевтично прийнятних солей. Ілюстрацією винаходу є фармацевтична композиція, яка включає будь-яку з описаних тут сполук та фармацевтично прийнятний носій. Прикладом винаходу є фармацевтична композиція, виготовлена шляхом змішування будь-якої з описаних тут сполук та фармацевтично прийнятного носія. Прикладом винаходу є спосіб виготовлення фармацевтичної композиції, який включає змішування будьякої з описаних тут сполук та фармацевтично прийнятного носія. Ілюстрацією винаходу є спосіб лікування епілепсії, який включає введення особі, що потребує цього, терапевтично ефективної кількості будь-якої з описаних тут сполук чи фармацевтичних композицій. Ілюстрацією винаходу є використання описаних тут сполук для виготовлення лікарських засобів для лікування епілепсії у особи, що потребує цього. Даний винахід далі стосується способу одержання сполуки формули (XX) (XX) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; або її фармацевтично прийнятної солі; який включає проведення реакції сполуки формули (Ij) (Ij) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, 10 бензилоксикарбонілу, -Si(R )(O0-1R11)2 тa SEM; де замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R1, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R2a вибирають з групи, що складається із заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), бензилоксигрупи, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -C(O)O-Si(R17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -P(=O)(R13) 2 та SEM; де замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна група, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи. арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R 9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R13, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1а та R2а разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють груп у формули де n позначає ціле число від 1 до 3; і де кожний R 15 є незалежно вибраним з групи, що складається з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи та ціаногрупи; альтернативно, дві групи R15 разом з атомами карбону, до яких вони приєднані, утворюють фенільне кільце; причому фенільне кільце є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1a та R2a разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; де кожний R14 є незалежно вибраним з гідрогену, діалкіламіногрупи, алкілу, циклоалкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 вибирають з групи, яка складається з гідрогену та алкілу; альтернативно, дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну групу формули де R20 позначає нижчий алкіл; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; або її фармацевтично прийнятної солі; за умов, які забезпечують видалення захисної групи, з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Даний винахід далі стосуються продукту, одержаного згідно з будь-яким з описаних тут способів. Даний винахід стосується сполуки формули (І) (I) у якій R1, R2, R 3, R4 , R5, R6 та X мають вказані вище значення, придатної для лікування епілепсії. Згідно з варіантом втілення, даний винахід пропонує сполуку формули (І) (I) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R1 вибирають з групи, що складається з гідрогену, алкілу, алкенілу, алкінілу, циклоалкілу, циклоалкілалкілу, циклоалкенілу, арилу, аралкілу, гетероарилу, гетероарилалкілу, гетероциклоалкілу, гетероциклоалкілалкілу, алкоксикарбонілалкілу, -(С2-8-алкіл)-О-С(О)-(алкілу), -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, аралкілоксикарбонілу, -Si(R10)(O0-1R 11)2 , -SO 2R12 та SEM; причому алкільна, циклоалкільна, арильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R1, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R2 вибирають з групи, що складається з гідроксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкенілу, алкінілу, циклоалкілу, циклоалкілалкілу, циклоалкенілу, арилу, арилоксигрупи, аралкілу, аралкілоксигрупи, гетероарилу, гетероарилалкілу, ге тероциклоалкілу, гетероциклоалкілалкілу, алкоксикарбонілалкілу, -(С2-8-алкіл)-О-С(О)(алкілу), -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, аралкілоксикарбонілу, C(O)O-Si(R 17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -SO2R12, -P(=O)(R13)2 та SEM; причому алкільна, циклоалкільна, арильна, аралкільна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R12 є незалежно вибраним з алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R12, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, трифлюорметилу, три флюорметоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, нітрогрупи, алкілкарбоніламіногрупи, арилкарбоніламіногрупи, аралкілкарбоніламіногрупи, арилу, бензолсульфонілу чи феноксигрупи; де феноксигрупа є необов'язково заміщеною одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, алкілу, алкоксигрупи чи нітрогрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R13, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1 та R2 разом з атомом N, до якого вони приєднані, утворюють гетероарильну чи гетероциклоалкільну груп у; причому гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, оксогрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи, ціаногрупи, -С(=NН)-аміногрупи, -С(=NH)-алкіламіногрупи чи -С(=NН)-діалкіламіногрупи; причому арильний замісник є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи, ціаногрупи, -С(=NH)-аміногрупи, -С(=NH)-алкіламіногрупи чи -С(=NН)діалкіламіногрупи; де -С(=NН)-аміногрупа, -С(=NH)-алкіламіногрупа чи -С(=NН)-діалкіламшогрупа приєднані до атома нітрогену чи карбону арилу, гетероарилу чи гетероциклоалкілу; і де не більш ніж одна -(C=NН)аміногрупа, -С(=NН)-алкіламіногрупа чи -С(=NH)-діалкіламіногрупа є приєднаною до арилу, гетероарилу чи гетероциклоалкілу; альтернативно, R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; де кожний R14 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, циклоалкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену та алкілу; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; за умови, що коли R1 позначає алкіл, R2 не є алкілом; за додаткової умови, що коли R1 позначає гідроген, R2 не є алкілом, метилкарбонілом, фенілом, бензилом чи карбоксіалкілом; за додаткової умови, що R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, не є імідазолілом; за додаткової умови, що, якщо X позначає О, R2 та R3 разом утворюють метилендіоксигрупу формули: R4 та R5 разом утворюють метилендіоксигрупу формули: де R7 та R8 у кожному випадку позначають кожний метил, і R 1 позначає гідроген, то R2 не є ізопропілсульфонілом, 4-(N-бензил)піперидинілом чи 4-піридилом; або її фармацевтично прийнятну сіль. У варіанті втілення даного винаходу, X позначає О. В іншому варіанті втілення даного винаходу, R3 і R4 та R5 і R6 разом утворюють метилендіоксигрупи формули де R7 та R8, у кожному випадку, обидва позначають гідроген чи обидва позначають нижчий алкіл. Краще, R та R8 обидва позначають гідроген чи метил. У варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуку формули (І), у якій X позначає О, R3 і R4 та R5 і R6 7 разом утворюють метилендіоксигрупи формули , де R7 та R8, у кожному випадку, позначають кожний нижчий алкіл, краще, метил. В іншому варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуку формули (It) (It) у якій R1 та R2 мають вказані вище значення. У варіанті втілення даного винаходу, R1 вибирають з групи, що складається з гідрогену, нижчого алкілу та аралкілу, краще, R1 позначає гідроген, метил чи бензил. В іншому варіанті втілення даного винаходу, R1 позначає гідроген чи нижчий алкіл, краще, R1 позначає гідроген, метил чи етил. У ще іншому варіанті втілення даного винаходу, R1 позначає гідроген. У варіанті втілення даного винаходу, R2 вибирають з групи, що складається з гідроксильної групи, алкілу, бензгідрилу, алкоксигрупи, алкенілу, арилу, аралкілу, аралкілоксигрупи, алкоксикарбонілалкілу, -C(O)-R9, алкоксикарбонілу, аралкілоксикарбонілу, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), нітрогенвмісного гетероарилу, нітрогенвмісного гетероциклоалкілу, -SO2R12, -C(O)O-Si(R 17)3 , Si(R10)(O0-1R11)2, -P(=O)(R13)2 та SEM; причому алкіл, аралкіл, нітрогенвмісний гетероарил чи нітрогенвмісний гетероциклоалкіл, самі чи у складі замінної групи, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи. В іншому варіанті втілення даного винаходу, R2 вибирають з групи, що складається з гідроксильної групи, галогенованого алкілу, бензгідрилу, алкоксигрупи, алкенілу, аралкілу (де аралкіл є необов'язково заміщеним замісником, вибраним з алкоксигрупи), аралкілоксигрупи, алкоксикарбонілалкілу, карбоксіалкілу, алкілкарбонілу (де алкіл є необов'язково заміщеним замісником, вибраним з карбоксигрупи чи алкоксикарбонілу), арилкарбонілу (де арил є необов'язково заміщеним замісником, вибраним з алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу чи карбоксигрупи), аралкілкарбонілу, алкоксикарбонілу, аралкілоксикарбонілу, алкоксіалкілкарбонілу, аміноалкілу, алкіламіноалкілу, діалкіламіноалкілу, нітрогенвмісного гетероарилу (краще, нітрогенвмісний гетероарил не є 4-піридилом), нітрогенвмісного гетероциклоалкіламіносульфонілу (де аміногрупа є необов'язково заміщеною однією-двома нижчими алкілами), алкілсульфонілу (де алкільна група є необов'язково заміщеною одним-трьома замісниками, незалежно вибраними з галогену), арилсульфонілу (де арильна група є необов'язково заміщеною одним-трьома замісниками, незалежно вибраними з алкілу, трифлюорметилу, трифлюорметоксигрупи, галогену, алкоксигрупи, алкілкарбоніламіногрупи, ацетамідогрупи, нітрогрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи чи 2-хлор-4-нітрофенілоксигрупи), аралкілсульфонілу, біфенілсульфонілу, гетероарилсульфонілу (де гетероарил є необов'язково заміщеним одним-двома замісниками, незалежно вибраними з галогену, алкілу, ге тероарилу чи бензолсульфонілу), бензгідрилу, -Sі-(арил)3, -С(О)О-Sі(арил)3, -Р(=О)(арил)2, -Р(=О)(алкокси)2 та SEM. В іншому варіанті втілення даного винаходу, R2 вибирають з групи, що складається з гідроксильної групи, галогенованого алкілу, бензгідрилу, алкоксигрупи. алкенілу, алкоксизаміщеного аралкілу, аралкілоксигрупи, алкоксикарбонілалкілу, заміщеного алкілкарбонілу (де алкільна частина алкілкарбонілу є заміщеною замісником, вибраним з карбоксигрупи чи алкоксикарбонілу), арилкарбонілу (де арил є необов'язково заміщеним замісником, вибраним з алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу чи карбоксигрупи), аралкілкарбонілу, алкоксикарбонілу, аралкілоксикарбонілу, алкоксіалкілкарбонілу, аміноалкілу, алкіламіноалкілу, діалкіламіноалкілу, нітрогенвмісного гетероарилу (краще, нітрогенвмісний гетероарил не є 4піридилом), нітрогенвмісного гетероциклоалкілу, аміносульфонілу (де аміногрупа є необов'язково заміщеною одним-двома нижчими алкілами), алкілсульфонілу (де алкільна група є необов'язково заміщеною однимтрьома замісниками, незалежно вибраними з галогену), арилсульфонілу (де арильна група є необов'язково заміщеною одним-трьома замісниками, незалежно вибраними з метилу, трифлюорметилу, трифлюорметоксигрупи, галогену, алкоксигрупи, метилкарбоніламіногрупи, ацетамідогрупи, нітрогрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи чи 2-хлор-4-нітрофенілоксигрупи), аралкілсульфонілу, біфенілсульфонілу, гетероарилсульфонілу (де гетероарил є необов'язково заміщеним одним-двома замісниками, незалежно вибраними з галогену, алкілу, гетероарилу чи бензолсульфонілу), бензгідрилу, -Sі(арил)3, -С(О)О-Sі(арил)3, -Р(=О)(арил)2, -Р(=О)(алкоксигрупа)2 та SEM. Краще, R2 вибирають з групи, що складається з гідроксильної групи, метоксигрупи, алілу, 1-(2-бром)етилу, 1-(2-етоксикарбоніл)етилу, метоксикарбонілметилу, метоксикарбонілетилу, 1-(метоксикарбоніл)-н-пропілу, карбоксиметилу, 1-(3-карбокси)-н-пропілу, 1-(2-карбоксі)етилу, етоксикарбонілу, т-бутоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, метилкарбонілу, етилкарбонілу, н-пропілкарбонілу, ізобутилкарбонілу, фенілетилкарбонілу, бензилкарбонілу, фенілкарбонілу, 2-метоксикарбонілфенілкарбонілу, 2карбоксифенілкарбонілу, метоксикарбонілетилкарбонілу, карбоксіетилкарбонілу, діетоксифосфінілу, трифенілсилілу, три фенілсилілоксикарбонілу, три флюорметилсульфонілу, диметиламіноетилу, бензилу, 4метоксибензилу, бензилоксигрупи, 3-піролідинілу, SEM, ди феніл фосфінілу, бензгідрилу, 2метоксифенілкарбонілу, 3-метоксифенілкарбонілу, 4-метоксифенілкарбонілу, метоксиметилкарбонілу, 2толілкарбонілу, 3-толілкарбонілу, 4-толілкарбонілу, 5-гептилкарбонілу, аміносульфонілу, 4трифлюорметоксифенілсульфонілу, 1-нафтилсульфонілу, 2-нафтилсульфонілу, 1-(5диметиламінонафтил)сульфонілу, 4-біфенілсульфонілу, 2-тієнілсульфонілу, 2-(3-(2-піридил)тієніл)сульфонілу, 4-трифлюорметилфеніл-сульфонілу, 3-трифлюорметилфенілсульфонілу, 2,6-дифлюорфенілсульфонілу, бензилсульфонілу, 4-метоксифенілсульфонілу, 4,5-дибром-2-тієнілсульфонілу, 2-бензолсульфоніл-5тієнілсульфонілу, трифлюорметилсульфонілу, 3-три флюорметилфенілсульфонілу, 2,2,2трифлюоретилсульфонілу, фенілсульфонілу, 2,4,6-триметилфенілсульфонілу, 2-хлор-1-етилсульфонілу, ізобутилсульфонілу, 1-бутилсульфонілу, 4-(2,1,3-бензоксадіазоліл)сульфонілу, 4-(2-хлор-4-нітрофенокси)-3,5дихлорфенілсульфонілу, 4-бромфенілсульфонілу, етилсульфонілу, 8-хінолінілсульфонілу, 3,5-диметил-4ізоксазолілсульфонілу, 4-(2,1,3-бензотіадіазоліл)сульфонілу, 1-пропілсульфонілу, 4-метилкарбоніламінофенілсульфонілу, 4-ацетамідофенілсульфонілу та 4-нітрофенілсульфонілу. У варіанті втілення даного винаходу, R2 вибирають з групи, що складається з гідроксильної групи, метоксигрупи, алілу, 1-(3-метоксикарбоніл)-н-пропілу, 1-(2-карбоксі)етилу, 1-(2-бром)етилу, 1-(2етоксикарбоніл)етилу, метоксикарбоніл-метилу, т-бутоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, метилкарбонілу, етилкарбонілу, трифенілсилілу, три фенілсилілоксикарбонілу, трифлюорметилсульфонілу та бензгідрилу. У варіанті втілення даного винаходу, R2 вибирають з групи, що складається з -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О (алкілу) та -SO2R12. В іншому варіанті втілення даного винаходу, R2 позначає -C(O)-R9, де R9 вибирають з групи, що складається з алкілу, арилу (де арильна група є необов'язково заміщеною замісником, вибраним з алкілу чи алкоксигрупи) та аралкілу. Краще, R9 вибирають з групи, що складається з метилу, етилу, н-пропілу, ізобутилу, 5-гептилу, фенілу, бензилу, фенілетилу, 2-метоксифенілу, 3-метоксифенілу, 4-метоксифенілу, 2-толілу, 3толілу та 4-толілу. У ще іншому варіанті втілення даного винаходу, R2 позначає -SO2-R12; де R12 вибирають з групи, що складається з аміногрупи, нижчої алкіламіногрупи, ди-(нижчий алкіл)-аміногрупи, алкілу (де алкільна група, сама чи у складі замінної групи, є необов'язково заміщеною одним-трьома замісниками, незалежно вибраними з галогену), арилу (де арильна група є необов'язково заміщеною одним-трьома замісниками, незалежно вибраними з алкілу, три флюорметилу, три флюорметоксигрупи, галогену, алкоксигрупи, метилкарбоніламіногрупи, ацетамідогрупи, нітрогрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діал кіл аміногрупи чи 2хлор-4-нітрофенілоксигрупи), аралкілу, біфенілу та геретоарилу (де гетероарил є необов'язково заміщеним одним-двома замісниками, незалежно вибраними з галогену, алкілу, гетероарилу чи бензолсульфонілу). Краще, R12 вибирають з групи, що складається з трифлюорметилу, 4-три флюорметоксифенілу, 1нафтилу, 2-нафтилу, 1-(5-диметиламінонафтилу), 4-біфенілу, 2-тієнілу, 4-трифлюорметилфенілу, 3трифлюорметил фенілу, 2,6-дифлюорфенілу, бензилу, 4-метоксифенілу, 4,5-дибром-2-тієнілу, 2бензолсульфоніл-5-тієнілу, 2-(3-(2-піридил)тієнілу), 3-трифлюорметил фенілу, 2,2,2-трифлюоретилу, фенілу, 2,4,6-триметилфенілу, 2-хлор-1-етилу, ізобутилу, 1-бутилу, 4-(2,1,3-бензоксадіазолілу), 4-(2-хлор-4нітрофенокси)-3,5-дихлорфенілу, 4-бромфенілу, етилу, 8-хінолінілу, 3,5-диметил-4-ізоксазолілу, 4-(2,1,3бензотіадіазолілу), 1-пропілу, 4-метилкарбоніламінофенілу, 4-ацетамідофенілу та 4-нітрофенілу. У варіанті втілення даного винаходу, R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють груп у, вибрану з гетероарилу чи гетероциклоалкілу; причому гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, оксогрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи, ціаногрупи, -С(=NH)-аміногрупи, -С(=NН)алкіламіногрупи чи -C(=NH)-діалкіламіногрупи; причому арильний замісник є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи, ціаногрупи, С(=NН)-аміногрупи, -С(=NН)-алкіламіногрупи чи -С(=NН)-діалкіламіногрупи; причому -C(=NH)-аміногрупа, С(=NН)-алкіламіногрупа чи -С(=NН)-діалкіламіногрупа приєднані до атома нітрогену чи карбону арилу, гетероарилу чи гетероциклоалкілу; і де не більш ніж одна -С(=NН)-аміногрупа, -С(=NН)-алкіламіногрупа чи C(=NH)-діалкіламіногрупа є приєднаною до арилу, ге тероарилу чи гетероциклоалкілу. Краще, R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну гр упу, шестичленну моноциклічну гетероарильну груп у чи дев'яти-десятичл енну біциклічну гетероарильну гр упу, де гетероциклоалкільна чи гетероарильна групи є необов'язково заміщеними, як визначено вище. Ще краще, R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну групу чи дев'ятидесятичл енну біциклічну гетероарильну груп у, де ге тероциклоалкільна чи гетероарильна групи є необов'язково заміщеними, як визначено вище. Ще краще, R1 та R 2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють гр упу, вибрану з морфолінілу, 1-(2-ізопропоксифеніл)піперазинілу чи ізоіндол-1,3-діону. У варіанті втілення даного винаходу, R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; де R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену, діалкіламіногрупи, циклоалкілу та арилу; причому циклоалкіл чи арил є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи. Краще, R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену, ди-(нижчий алкіл)-аміногрупа, три-восьмичленного моноциклічного циклоалкілу та арилу, ще краще, R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену, диметиламіногрупи, циклогексилу та фенілу. У варіанті втілення даного винаходу, R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; причому дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну групу формули де R20 позначає нижчий алкіл. Краще, дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють 2-(1-метилпіролідиніл). У варіанті втілення, даний винахід стосується сполуки формули (Ij) (Ij) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, 10 бензилоксикарбонілу, -Si(R )(O0-1R11)2 та SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R1, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R2a вибирають з групи, що складається із заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), бензилоксигрупи, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -C(O)O-Si(R17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -P(=O)(R13) 2 та SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; деалкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R 9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи. діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R13, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1а та R2а разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють груп у формули у якій n позначає ціле число від 1 до 3; і де кожний R 15 є незалежно вибраним з групи, що складається з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи та ціаногрупи; альтернативно, дві групи R15 разом з атомами карбону, до яких вони приєднані, утворюють фенільне кільце; причому фенільне кільце є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1d та R2a разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2, де кожний R14 є незалежно вибраним з гідрогену, діалкіламіногрупи, алкілу, циклоалкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 вибирають з групи, яка складається з гідрогену та алкілу; альтернативно, дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну гр упу формули у якій R20 позначає нижчий алкіл; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; за умови, що коли R1 позначає гідроген, R2 не є метилкарбонілом чи карбоксіетилом, або її фармацевтично прийнятної солі. В іншому варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуку формули (Ik) (Ik) у якій R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -Si(R10)(O0-1R11)2 тa SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R1, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R2a вибирають з групи, що складається із заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), бензилоксигрупи, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -C(O)O-Si(R17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -P(=O)(R13) 2 та SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково замішеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R 9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R1 , є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногругіи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1а та R2а разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють груп у формули у якій n позначає ціле число від 1 до 3; і де кожний R 15 є незалежно вибраним з групи, що складається з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи та ціаногрупи; альтернативно, дві групи R15 разом з атомами карбону, до яких вони приєднані, утворюють фенільне кільце; причому фенільне кільце є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1a та R2a разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; де кожний R14 є незалежно вибраним з гідрогену, діалкіламіногрупи, алкілу, циклоалкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену та алкілу; альтернативно, дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну групу формули у якій R20 позначає нижчий алкіл; за умови, що коли R1 позначає гідроген, R2 не є метилкарбонілом чи карбоксіетилом; або її фармацевтично прийнятну сіль. У варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуки формули (Ij) та (Ik), у яких замісник R1а є замісником, який може бути видаленим в кислотних (кислотне розщеплення) умовах видалення захисних груп. В іншому варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуки формули (Ij) та (Ik), у яких замісник R1a є замісником, який може бути видаленим в основних умовах видалення захисних груп. У ще іншому варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуки формули (Ij) та (Ik), у яких замісник R1a є замісником, який може бути видаленим в умовах каталітичного відновлення. У варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуки формули (Ij) та (Ik), у яких замісник R2a є замісником, що може бути видаленим у кислотних (кислотне розщеплення) умовах видалення захисних гр уп. В іншому варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуки формули (Ij) та (Ik), у яких замісник R2a є замісником, який може бути видаленим в основних умовах видалення захисних груп. У ще іншому варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуки формули (Ij) та (Ik), у яких замісник R2a є замісником, який може бути видаленим в умовах каталітичного відновлення. У варіанті втілення, даний винахід пропонує сполуки формули (Ij) та (Ik), у яких R1a та R2а разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють групу, що може бути видалена в умовах видалення захисних груп. Сполуки формули (Ij) та (Ik) є придатними для використання як проміжні сполуки у синтезі відповідних сполук формули (XX) (XX) у якій X, R 3, R4 , R5 та R6 мають вказані вище значення, і сполуки формули (ХХа) (XXa) відповідно. Даний винахід далі стосується способу одержання сполуки формули (XX) (XX) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і вибрані з гідрогену, нижчого алкілу, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; який включає проведення реакції сполуки формули (Ij) (Ij) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, 10 бензилоксикарбонілу, -Si(R )(O0-1R11)2 , та SEM причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R1, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R2a вибирають з групи, що складається із заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), бензилоксигрупи, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -C(O)O-Si(R17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -P(=O)(R13) 2 та SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R 9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R13, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1a та R2a разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють груп у формули у якій n позначає ціле число від 1 до 3; і де кожний R 15 є незалежно вибраним з групи, що складається з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи та ціаногрупи; альтернативно, дві групи R15 разом з атомами карбону, до яких вони приєднані, утворюють фенільне кільце; причому фенільне кільце є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1a та R2a разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; де кожний R14 є незалежно вибраним з гідрогену, діалкіламіногрупи, алкілу, циклоалкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи. арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену та алкілу; альтернативно, дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну групу формули у якій R20 позначає нижчий алкіл; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу і, якщо X позначає СН2, R5 та 6 R можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метил єн діоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; або її фармацевтично прийнятної солі; в умовах видалення захисних груп, з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Сполуки формули (XX) є придатними для лікування епілепсії. У варіанті втілення, даний винахід пропонує спосіб одержання сполуки формули (XX) (XX) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; або її фармацевтично прийнятної солі; який включає проведення реакції сполуки формули (Ij) (Ij) у якій X вибирають з СН 2 чи О; R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, 10 бензилоксикарбонілу, -Si(R )(O0-1R11)2 та SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R2a вибирають з групи, що складається із заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), бензилоксигрупи, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -C(O)O-Si(R17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -P(=O)(R13) 2 та SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R13, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1а та R2а разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють груп у формули у якій n позначає ціле число від 1 до 3; і де кожний R 15 є незалежно вибраним з групи, що складається з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи та ціаногрупи; альтернативно, дві групи R15 разом з атомами карбону, до яких вони приє днані, у творюють фенільне кільце; причому фенільне кільце є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної гр упи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1а та R2а разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; де кожний R14 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, циклоалкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену та алкілу; R3, R4, R5 та R6 кожний незалежно вибирають з гідрогену чи нижчого алкілу, причому, якщо X позначає СН2, R5 та R 6 можуть бути алкеновими групами, з'єднаними з утворенням бензольного кільця, і, якщо X позначає О, R3 і R4 та/або R5 і R6 разом можуть бути метилендіоксигрупою формули: де R7 та R8 є однаковими чи різними і позначають гідроген, нижчий алкіл, або позначають алкіл і з'єднані з утворенням циклопентильного чи циклогексильного кільця; або її фармацевтично прийнятної солі; в умовах видалення захисних груп, з утворенням відповідної сполуки формули (XX). У варіанті втілення, даний винахід пропонує спосіб одержання сполуки формули (ХХа) (XXa) який включає проведення реакції сполуки формули (Ik) (Ik) у якій R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -Si(R10)(O0-1R11)2 та SEM: причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R1, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; R2a вибирають з групи, що складається із заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), бензилоксигрупи, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу, -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -C(O)O-Si(R17)3, -Si(R 10)(O 0-1R11) 2, -P(=O)(R13) 2 та SEM; причому замісники на етильній групі є одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, карбоксигрупи, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де алкільна, бензильна, гетероарильна чи гетероциклоалкільна групи, самі чи у складі замінної групи R2, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R9 є незалежно вибраним з алкілу, арилу, аралкілу чи гетероарилу; причому алкільна, арильна чи гетероарильна групи, самі чи у складі замінної групи R 9, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R10 є незалежно вибраним з гідрогену, алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R10, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R11 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R11, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, алкоксикарбонілу, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R13 є незалежно вибраним з алкілу, алкоксигрупи, арилу, арилоксигрупи, аралкілу чи аралкілоксигрупи; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R13, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; де кожний R17 є незалежно вибраним з алкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R17, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1a та R2a разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють груп у формули де n позначає ціле число від 1 до 3; і де кожний R 15 є незалежно вибраним з групи, що складається з галогену, гідроксильної групи, карбоксигрупи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи та ціаногрупи; альтернативно, дві групи R15 разом з атомами карбону, до яких вони приєднані, утворюють фенільне кільце; причому фенільне кільце є необов'язково заміщеним одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; альтернативно, R1а та R2а разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2; де кожний R14 незалежно вибирають з гідрогену, діалкіламіногрупи, алкілу, циклоалкілу, арилу чи аралкілу; причому алкільна, циклоалкільна чи арильна групи, самі чи у складі замінної групи R14, є необов'язково заміщеними одним чи кількома замісниками, незалежно вибраними з галогену, гідроксильної групи, карбоксильної групи, алкілу, алкоксигрупи, арилу, аралкілу, аміногрупи, алкіламіногрупи, діалкіламіногрупи, нітрогрупи чи ціаногрупи; за умови, що щонайменше один R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену та алкілу; альтернативно, дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну групу формули у якій R20 позначає нижчий алкіл; або її фармацевтично прийнятної солі; в умовах видалення захисних груп, з утворенням відповідної сполуки формули (ХХа). Сполуки формули (ХХа) є придатними для лікування епілепсії. Даний винахід далі стосується продукту, одержаного шляхом проведення реакції сполуки формули (Ij), яку визначено вище, в умовах видалення захисних груп. У варіанті втілення, даний винахід пропонує продукт, одержаний шляхом проведення реакції сполуки формули (Ik), яку визначено вище, в умовах видалення захисних гр уп. В тому значенні, що використовується тут, "галоген" має позначати хлор, бром, флюор та йод. В тому значенні, що використовується тут, термін "алкіл", що використовується сам чи у складі замінної групи, включає лінійні та розгалужені ланцюги. Наприклад, алкільні радикали включають метил, етил, пропіл, ізопропіл, бутил, ізобутил, втор-бутил, т-бутил, пентил і т.п. Краще, алкільна група містить від одного до восьми атомів карбону. Якщо не вказано інше, "нижчий" при використанні з алкілом позначає вуглецевий ланцюг, що містить 1-4 атоми карбону. В тому значенні, що використовується тут, термін "алкеніл" має позначати частково ненасичені лінійні та розгалужені алкільні ланцюги, що містять один чи більше подвійних зв'язків, краще, один-два подвійні зв'язки. Придатні приклади включають аліл, бутеніл, пропеніл і т.п. Краще, подвійний зв'язок в алкенільній групі віддалений від точки приєднання щонайменше на один атом карбону. Аналогічно, термін *алкініл" має позначати частково ненасичені лінійні та розгалужені алкільні ланцюги, які містять один чи більше потрійних зв'язків, краще, один-два потрійні зв'язки, ще краще, один потрійний зв'язок. Придатні приклади включають пропаргіл, -СН2СН2ССН, і т.п.; причому потрійний зв'яок в алкенільній групі віддалений від точки приєднання щонайменше на один атом карбону. В тому значенні, що використовується тут, термін "циклоалкіл" має позначати будь-яку стабільну 3-8членну моноциклічну чи 9-14-членну насичену біциклічну кільцеву систему. Придатні приклади включають циклопропіл, циклобутил, циклопентил, циклогексил, циклогептил, циклооктил, октагідроінденіл, декагідронафтил і т.п. Термін "циклоалкеніл" має позначати будь-яку стабільну 3-8-членну моноциклічну, частково ненасичену кільцеву систему, що містить один чи більше подвійних зв'язків, чи будь-яку стабільну 914-членну біциклічну частково ненасичену (тобто, таку, що містить один чи більше подвійних зв'язків) чи частково ароматичну кільцеву систему. Придатні приклади включають циклогексеніл, циклопентеніл, циклопропеніл, циклогекс-1,4-дієніл, тетрагідронафтил, інданіл і т.п. В тому значенні, що використовується тут, якщо не вказано інше, термін "арил", що використовується сам чи у складі замінної групи, має стосуватися карбоциклічної ароматичної групи, такої як феніл, нафтил і т.п. В тому значенні, що використовується тут, якщо не вказано інше, термін "аралкіл", який використовується сам чи у складі замінної групи, має позначати будь-яку нижчу алкільну групу, заміщену арильною групою, такою як феніл, нафтил і т.п. Придатні приклади включають бензил, фенілетил, нафтилметил і т.п. В тому значенні, що використовується тут, якщо не вказано інше, термін "алкокси", який використовується сам чи у складі замінної групи, має позначати кисневмісний радикал простого ефіру вказаних вище алкільних груп з лінійним чи розгалуженим ланцюгом. Наприклад, метоксигрупу, етоксигруггу, н-пропоксигрупу, вторбутоксигруп у, т-бутоксигрупу, n-гексилоксигрупу і т.п. Аналогічно, терміни "арилокси" та "аралкілокси" мають позначати кисневмісний радикал простого ефіру вказаних ви ще арильних та аралкільних груп, відповідно. В тому значенні, що використовується тут, якщо не вказано інше, термн "гетероарил", що використовується сам чи у складі замінної групи, має позначати будь-яку п'яти- чи шестичленну моноциклічну ароматичну кільцеву структур у, що містить щонайменше один гетероатом, вибраний з групи, що складається з О, N та S, і, необов'язково, містить один-три додаткові гетероатоми, незалежно вибрані з групи, що складається з О, N та S; або дев'яти- чи десятичленну біциклічну ароматичну кільцеву структур у, що містить щонайменше один гетероатом, вибраний з групи, що складається з О, N та S, і, необов'язково, містить одинчотири додаткові гетероатоми, незалежно вибрані з групи, що складається з О, N та S. Гетероарильна група може бути приєднана до будь-якого гетероатома чи атома карбону кільця з утворенням при цьому стабільної структури. Краще, гетероарильна група приєднана до будь-якого атома карбону кільця з утворенням в результаті цього стабільної структури. Приклади придатних гетероарильних груп включають, без обмеження, піроліл, фурил, тієніл, оксазоліл, імідазоліл, піразоліл, ізоксазоліл, ізотіазоліл, триазоліл, тіадіазоліл, піридил, піридазиніл, піримідиніл, піразиніл, піраніл, фуразаніл, індолізиніл, індоліл, ізоіндоліл, індазоліл, бензофурил, бензотієніл, бензімідазоліл, бензтіазоліл, бензтіадіазоліл, бензоксадіазоліл, пуриніл, хінолізиніл, хінолініл. Ізохінолініл, ізотіазоліл, пинолініл, фталазиніл, хіназолініл, хіноксалініл, нафтиридиніл, птеридиніл і т.п. Особливо кращі гетероарильні групи включають тієніл, 2,1,3-бензоксадіазоліл, 2,1,3-бензотіадіазоліл, хінолініл та ізоксазоліл. В тому значенні, що використовується тут, термін "гетероциклоалкіл", що використовується сам чи у складі замінної групи, має позначати будь-яку п'яти-семичленну моноциклічну насичену чи частково ненасичену кільцеву структур у, яка містить щонайменше один гетероатом, вибраний з групи, що складається з О, N та S, яка необов'язково містить один-три додаткові гетероатоми, незалежно вибрані з групи, що складається з О, N та S; або дев'яти-десятичленну насичену частково ненасичену чи частково ароматичну біциклічну кільцеву систему, яка містить щонайменше один гетероатом, вибраний з групи, що складається з О, N та S, і, необов'язково, містить один-чотири додаткові гетероатоми, незалежно вибрані з групи, що складається з О, N та S. Гетероциклоалкільна група може бути приєднана до будь-якого гетероатома чи атома карбону кільця з утворенням в результаті стабільної структури. Приклади придатних гетероциклоалкільних груп включають, без обмеження, піролініл, піролідиніл, діоксаланіл, імідазолініл, імідазолідиніл, піразолініл, піразолідиніл, піперидиніл, діоксаніл, морфолініл, дитіаніл, тіоморфолініл, піперазиніл, тритіаніл, індолініл, хроменіл, 3,4-метилендіоксифеніл, 2,3дигідробензофурил, 2,3-дигідро-1Н-ізоіндол і т.п. Особливо кращі гетероциклоалкільні групи включають піролідиніл, піперидиніл, морфолініл, піперазиніл та 2,3-дигідро-1Н-ізоіндол. При посиланні на замісники, термін "незалежно" позначає, що коли можливе існування більш ніж одного такого замісника, ці замісники можуть бути однаковими чи відрізнятися один від одного. Якщо будь-яка конкретна група є "заміщеною" (наприклад, феніл, арил, аралкіл, гетероарил), то ця група може мати один чи більше замісників, краще, від одного до чотирьох замісників, ще краще, від одного до трьох замісників, і ще краще, один-два замісники. В тому значенні, що використовується тут, символ «▬» має позначати зв'язок, розташований над площиною молекули. Аналогічно, символ «""""» має позначати зв'язок, розташований нижче площини молекули. Для застосування у медицині, солі сполук за даним винаходом стосуються нетоксичних "фармацевтично прийнятних солей." Однак, інші солі можуть бути використані для одержання сполук за даним винаходом чи їхні х фармацевтично прийнятних солей. Придатні фармацевтично прийнятні солі сполук включають кислотно-адитивні солі, які, наприклад, можуть бути утворені шляхом змішування розчину сполуки з розчином фармацевтично прийнятної кислоти, такої як хлористоводнева кислота, сірчана кислота, фумарова кислота, малеїнова кислота, бурштинова кислота, оцтова кислота, бензойна кислота, лимонна кислота, винна кислота, вугільна кислота чи фосфорна кислота. Крім того, у ти х випадках, коли сполуки за винаходом містять кислотний фрагмент, або коли R1 чи R1a позначають гідроген, їхні придатні фармацевтично прийнятні солі можуть включати солі лужних металів, наприклад, солі натрію чи калію; солі лужноземельних металів, наприклад, солі кальцію чи магнію; і солі, утворені з придатними органічними лігандами, наприклад, первинними, вторинними, третинними чи четвертинними амонієвими солями, такими як морфолініл, т-бутиламіногрупа, холін і т.п. Типові фармацевтично прийнятні солі включають також такі: ацетат, бензолсульфонат, бензоат, бікарбонат, бісульфат, бітартрат, борат, кальцій-едетат, камзилат, карбонат, клавуланат, цитрат, едетат, едизилат, естолат, езилат, фумарат, глуцептат, глюконат, глутамат, гліколіларсанілат, гексилрезорцинат, гідрабамін, гідробромід, гідрохлорид, гідроксинафтоат, йодид, ізотіонат, лактат, лактобіонат, лаурат, малат, малеат, манделат, мезилат, метилбромід, метилнітрат, метилсульфат, мукат, напсилат, нітрат, амонієву сіль N-метилглюкаміну, олеат, памоат (ембонат), пальмітат, пантотенат, фосфат/дифосфат, полігалактуронат, саліцилат, стеарат, сульфат, основний ацетат, сукцинат, танат, тартрат, теоклат, тозилат, триетйодид, валерат, бензантин, хлорпрокаїн, холін, діетаноламін, етилепедіамін, меглумін, прокаїн, алюміній, кальцій, літій, магній, калій, натрій та цинк. До обсягу даного винаходу входять форми проліків сполук за даним винаходом. Загалом, такі проліки будуть функціональними похідними сполук, які можуть бути легко перетворені in vivo на потрібну сполуку. Таким чином, у способах лікування за даним винаходом, термін "введення" має включати лікування різних описаних розладів конкретною розкритою тут сполукою чи сполукою, яка може не бути конкретно розкритою, але яка перетворюється на зазначену сполуку in vi vo після введення пацієнту. Типові процедури вибору та одержання придатних похідних-проліків описані, [наприклад, у "Design of Prodrugs", ed. H.Bundgaard, Elsevier, 1985.]. У тих випадках, коли сполуки за даним винаходом мають щонайменше один хіральний центр, вони можуть, відповідно, існувати у формі енантіомерів. Якщо сполуки мають два чи більше хіральних центри, вони можуть, відповідно, існувати у формі діастереомерів. Слід розуміти, що всі такі ізомери та їхні суміші входять до обсягу даного винаходу. Крім того, деякі кристалчні форми сполук можуть існувати у виді поліморфів і як такі вважаються частиною даного винаходу. Крім того, деякі сполуки можуть утворювати сольвати з водою (тобто, гідрати) чи звичайними органічними розчинниками, і такі сольвати також мають вважатися частиною даного винаходу. Термін "суб'єкт" в тому значенні, що використовується тут, стосується тварини, краще, ссавця, ще краще, людини, яка є об'єктом лікування, спостереження чи експерименту. Термін "терапевтично ефективна кількість" в тому значенні, що використовується тут, позначає таку кількість активної сполуки чи фармацевтичного агента, що викликає біологічну чи медичну відповідь у тканинній системі, тварині чи людині, якої домагається дослідник, ветеринар, лікар чи інший клініцист, і яка включає полегшення симптомів хвороби чи розладу, лікування яких проводиться. В тому значенні, що використовується тут, термін "композиція" має охоплювати продукт, який включає зазначені інгредієнти у зазначеній кількості, а також будь-який продукт, утворений, прямо чи опосередковано, в результаті поєднання зазначених інгредієнтів у зазначеній кількості. Абревіатури, що використовуються в описі, особливо в Схемах та Прикладах, включають такі: AcN=ацетонітрил Бензгідрил=-СН(феніл)2 CDI=1,1'-карбонілдіімідазол DAF=діацетонфруктоза DCC=1,3-дициклогексилкарбодіімід ДХМ=ди хлорметан DIPEA=діізопропілетиламін DME=диметоксіетан ДМФ=диметилформамід ЕtOАс=етилацетат EtOH=етанол ГХ=газова хроматографія HBTU=О-(1Н-бензотриазол-1-іл)-N,N,N',N'-тетраметилуронію гексафлюорфосфат ВЕРХ=високоефективна рідинна хроматографія (рідинна хроматографія високого тиску) МеОН=метанол SEM=2-(триметилсиліл)етоксиметил SEM-Cl=2-(триметилсиліл)етоксиметилхлорид ТВАН=гідроксид тетрабутиламонію TEA=триетиламін ТГФ=тетрагідрофуран ТШХ=тонкошарова хроматографія Топірамат=2,3:4,5-біс-O-(1-метилетилідин)-b-D-фруктопіранози сульфамат Сполуки формули (І) можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 1. Конкретніше, сполуку формули (II), яка є відомою сполукою [одержаною, як описано у патенті США №4513006, на ім'я Maryanoff et al., виданому 23 квітня 1985p.] вводять у реакцію з придатним заміщеним аміном формули (III), який є відомою сполукою чи сполукою, одержаною у відомий спосіб, краще, у кількості від приблизно 1 до приблизно 2 еквівалентів, в органічному розчиннику, такому як ацетонітрил, ТГФ, DME, метиленхлорид і т.п., у присутності органічної основи, такої як піридин, DIPEA, TEA і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (І). Альтернативно, сполуки формули (І), у якій один з R1 чи R2 вибирають з гідроксильної групи, алкоксигрупи, арилоксигрупи чи аралкілоксигрупи, можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 2. Конкретніше, сполуку формули (II) вводять в реакцію з придатною заміщеною сполукою формули (IV), де один з R1b чи R2b є гідроксильною групою, алкоксигрупою, арилоксигрупою чи аралкілоксигрупою, яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими способами, краще, у кількості від приблизно 1 до приблизно 2 еквівалентів, в органічному розчиннику, такому як ацетонітрил, ТГФ, DME і т.п., у присутності основи, такої як K2СО3, DIPEA, TEA і т.п., краще, K2СО 3, з утворенням відповідної сполуки формули (Іа). Сполуки формули (І), у якій один з R1 позначає гідроген, a R2 вибирають з алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу чи аралкілоксикарбонілу (тобто, у якій R1 чи R2 позначають -C(O)-O-R15, де R16 позначає алкіл, арил чи аралкіл), можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 3. Конкретніше, сполуку формули (V), яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, вводять у реакцію з придатною заміщеною сполукою формули (VI), де R 16 вибирають з алкілу, арилу чи аралкілу, яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, в органічному розчиннику, такому як ацетонітрил, ТГФ і тлі., у присутності неорганічної основи, такої як гідроксид натрію, K2СО3, Na2CO3, CsCO3 і т.п., або органічної основи, такої як TEA, DIPEA, піридин і т.п., краще, у присутності органічної основи, з утворенням відповідної сполуки формули (Іb). Сполуки формули (І), у якій обидва R1 та R2 вибрані з -C(O)O-R16, де R16 має вказані вище значення, можуть бути одержані шляхом наступного проведення реакції сполуки формули (Іb) з придатною заміщеною сполукою формули R16-O-С(О)-Сl, чи придатною заміщеною симетричною чи асиметричною сполукою формули R16-O-C(O)O-O-R16 , у присутності основи, такої як TEA, DIPEA, піридин і т.п., в органічному розчиннику, такому як ацетонітрил, ТГФ і т.п. Альтернативно, сполуки формули (І) можуть бути одержані безпосередньо зі сполуки формули (XX). (XX) Сполуки формули (І), у якій один з R1 чи R2 вибирають з групи, що складається з -C(O)-R9, де R9 має вказані вище значення, можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 4. Відповідно, сполуку формули (XX) вводять у реакцію з придатно заміщеним симетричним чи асиметричним ангідридом, краще, придатно заміщеним симетричним ангідридом, який є сполукою формули (VIII), що є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, де R9 має вказані вище значення, у присутності органічної основи, такої як TEA, DIPEA, піридин і т.п., в органічному розчиннику, такому як ТГФ, AcN, е тилацетат, DME і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (Іс). Альтернативно, сполуку формули (XX) вводять у реакцію з придатно заміщеним хлорангідридом кислоти, який є сполукою формули (IX), де R 9 має вказані вище значення, у присутності органічної основи, такої як TEA, DIPEA, піридин і т.п., в органічному розчиннику, такому як ТГФ, ацетонітрил, етилацетат, DME і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (Іс). Фахівцю в цій області зрозуміло, що у способі, зображеному на Схемі 4 вище, хлорангідрид кислоти формули (IX) може, у варіанті втілення, бути замінений на придатно заміщений бромангідрид кислоти (тобто, сполуку формули R9-C(O)-Br) чи придатно заміщений флюорангідрид кислоти (тобто, сполуку формули R9C(O)-F) і введений в реакцію зі сполукою формули (XX) з утворенням відповідної сполуки формули (Іс). Сполуки формули (І), у якій R1 та R2 обидва вибирають з -C(O)-R9, можуть бути одержані шляхом проведення реакції сполуки формули (XX) з щонайменше двома еквівалентами придатно заміщеного хлорангідриду кислоти формули (IX), у відповідності до описаного вище процесу. Альтернативно, сполуки формули (І), у якій обидва R1 та R2 вибрані кожний з -C(O)-R9 і не є однаковими, можуть бути одержані шляхом проведення реакції сполуки формули (Іс) з придатно заміщеним хлорангідридом кислоти формули (IX), у відповідності до описаного вище процесу. Аналогічно, сполуки формули (І), у якій один з R1 чи R2 вибирають з групи, що складається з -SO2-R12, де 12 R має вказані вище значення, можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 4, шляхом вибору придатно заміщеного симетричного чи асиметричного ангідриду сульфокислоти (R12-SO2-O-SO 2-R12) та його використання замість симетричного чи асиметричного ангідриду формули (VIII), або вибору придатно заміщеного сульфонілхлориду (R12-SO2-Cl) та його використання замість хлорангідриду кислоти формули (IX). Фахівцю в цій області також зрозуміло, що придатно заміщений сульфонілбромід (R12-SO2-Br) може бути використаний замість придатно замішеного сульфонілхлорилу для одержання бажаного продукту. Аналогічно, сполуки формули (І), у якій один з R 1 чи R2 вибирають з -SO2-R12, a R12 вибирають з групи, що складається з аміногрупи, алкіламіногрупи та діалкіламіногрупи, можуть бути одержані шляхом проведення реакції придатно заміщеної сполуки формули (XX) із суль фурилхлоридом (SO2Cl2), а потім реакції з придатно заміщеним аміном, алкіламіном чи діалкіламіном. Сполуки формули (І), у якій один чи обидва з R 1 чи R2 позначає SEM, можуть бути одержані шляхом проведення реакції сполуки формули (XX) з SEM-Сl у присутності основи, такої як гідрид натрію, н-бутиллітій, діізопропіламід літію і т.п., в органічному розчиннику, такому як ТГФ, DME, ацетонітрил, етилацетат і т.п. У тих випадках, коли один з R1 чи R2 позначає SEM, реагент SEM-Cl є присутнім у кількості, що дорівнює приблизно 1 еквіваленту. У тому випадку, коли R1 та R2 обидва позначають SEM, реагент SEM-Cl є присутнім у кількості більше 1 еквівалента, краще, у кількості, що дорівнює чи перевищує приблизно 2 еквіваленти. Сполуки формули (І), у якій R1 позначає -P(O)(R13)2, де R13 має вказані вище значення, можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 5. Відповідно, придатно заміщену сполуку формули (Іb'), одержану, як зображено на Схемі 2, вводять у реакцію з придатно заміщеною сполукою формули (XI), яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, у присутності основи, такої як TEA, DIPEA, піридин і т.п., в органічному розчиннику, такому як толуол, ксилол, бензол і т.п., при зниженій температурі, з утворенням відповідної сполуки формули (XII), яку нагрівають при підвищеній температурі, краще, при температурі, що дорівнює чи перевищує приблизно 80°С, з утворенням відповідної сполуки формули (Id). Фахівцю в цій області зрозуміло, що у способі, зображеному на Схемі 5 вище, придатно заміщену сполуку формули Br-P(Rb)2 можна використовувати замість сполуки формули (XI) та вводити в реакцію зі сполукою формули (Іb'), з утворенням відповідної сполуки формули (XII), яку згодом вводять у реакцію з утворенням відповідної сполуки формули (Id). Сполуки формули (І), у якій R1 та R2 разом з атомом N, до якого вони приєднані, утворюють групу формули -N=C(R 14)2; і де щонайменше один R14 вибирають з групи, що складається з гідрогену та алкілу, можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 6. Відповідно, придатно заміщену сполуку формули (XX), яка є відомою сполукою, вводять у реакцію з придатно заміщеною сполукою формули (XIII), яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, в органічному розчиннику, такому як МеОН, ТГФ, AcN і т.п., краще, у присутності каталітичної кількості кислоти, такої як оцтова кислота, п-толуолсульфонова кислота, НСl і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (Іе). Аналогічно, сполуки формули (І), у якій R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2, де один R14 позначає діалкіламіногрупу, можуть бути одержані шляхом проведення реакції придатно заміщеної сполуки формули (XX) з придатною заміщеною сполукою формули яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, в органічному розчиннику, такому як метиленхлорид, діетиловий ефір, ТГФ і т.п. Аналогічно, сполуки формули (І), у якій R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють -N=C(R 14)2, і де дві групи R14 разом з атомом карбону, до якого вони приєднані, утворюють гетероциклоалкільну групу формули можуть бути одержані шляхом проведення реакції придатно заміщеної сполуки формули (XX) з придатною заміщеною сполукою формули яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, у присутності основи, такої як гідрид натрію, метоксид натрію, етоксид натрію і т.п., в органічному розчиннику, такому як метиленхлорид, диметиловий ефір, ТГФ і т.п. Сполуки формули (І), у якій R1 та R2 разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють групу формули можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 7. Відповідно, сполука формули (XX), яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, вводять в реакцію з придатно заміщеною сполукою формули (XIV), де W позначає -ОН, -СІ, -Вr чи -F, яка є відомою сполукою чи сполукою, одержаною відомими методами, у присутності агента сполучення, такого як DCC, GDI, HBTU і т.п., у присутності органічної основи, такої як DIPEA, TEA, піридин і т.п., в органічному розчиннику, такому як ДХМ, ТГФ, ДМФ і т.п. чи їхня сумі1H, з утворенням відповідної сполуки формули (If). Якщо у сполуці формули (XIV) W позначає СІ, Вr чи F, органічна основа є основою типу органічного третинного аміну, такою як TEA, DIPEA, піридин і т.п. Сполуку формули (If) вводять у реакцію з основою, такою як NaOH, KOH, ТВАН і т.п., у полярному органічному розчиннику, такому як ацетон, метанол, ДМФ, ТГФ і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (Ig). Сполуку формули (Ig) піддають циклізації у присутності агента сполучення, такого як CDI, DCC, HBTU і т.п., у присутності органічної основи, такої як DIPEA, TEA, піридин і т.п., в органічному розчиннику, такому як ТГФ, ДМФ, AcN і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (Ih). Сполуки формули (XX) можуть бути одержані у спосіб, зображений на Схемі 8. Відповідно, сполуку формули (Ij), одержану у відповідності до будь-якої з описаних вище Схем, вводять у реакцію в умовах видалення захисних груп [наприклад, як описано у T.W. Greene & P.G.M. Wuts, Protective Groups in Organic Synthesis, John Wiley & Sons, 1991], з утворенням відповідної сполуки формули (XX). У випадку сполук формули (Ij), у якій R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, бензилу, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу та бензилоксикарбонілу; і у якій R2a вибирають з групи, що складається з бензилу, гетероарил-С1-алкілу, гетероциклоалкіл-С1-алкілу та бензилоксикарбонілу, сполуку формули (Ij) піддають каталітичному відновленню, з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Конкретніше, сполуку формули (Ij) обробляють відновним агентом, таким як газоподібний Н 2, краще, газоподібним воднем при тиску від приблизно 6,9 до приблизно 482,6кПа (1-70psi), краще, приблизно 344,7кПа (50psi), у присутності каталізатора, такого як 10% Pd на вугіллі, Pt на вугіллі і т.п., в органічному розчиннику, такому як етанол, метанол і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Альтернативно, у випадку сполук формули (Ij), у якій R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, - Si(R10)(O0-1R11) 2 та SEM; і у якій R2a вибирають з групи, що складається із заміщеного етилу, алкенілу (у якому подвійний зв'язок алкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), циклоалкенілу (у якому подвійний зв'язок циклоалкенільної групи приєднаний безпосередньо до атома нітрогену чи на один атом карбону віддалений від нього), алкоксикарбонілу, арилоксикарбонілу, бензилоксикарбонілу, -C(O)OSi(R17)3, -Si(R10)(O0-1R11)2, -P(=O)(R13) 2 та SEM; чи у якій R1a та R2a разом з атомом нітрогену, до якого вони приєднані, утворюють групу формули -N=C(R 14)2; сполук у формули (Ij) піддають кислотному розщепленню з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Конкретніше, сполуку формули (Ij) вводять у реакцію з кислотою, такою як хлористоводнева кислота, сірчана кислота, трифлюороцтова кислота і т.п., у полярному розчиннику, такому як ацетон, ТГФ, ДХМ і т.п., краще, ацетон, з утворенням відповідної сполуки формули (XX). У ще одному альтернативноу варіанті, у випадку сполук формули (Ij), у якій R1a вибирають з групи, що складається з гідрогену, алкоксикарбоніл-С 2-алкілу та -C(O)-R9 , -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу); і R2a вибирають з групи, що складається з карбоксіетилу, алкоксикарбоніл-С2-алкілу та -C(O)-R9, -С(О)-(алкіл)-О-(алкілу); сполуку формули (І) піддають основному розщепленню, з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Конкретніше, сполуку формули (Ij) вводять у реакцію з основою, такою як гідроксид натрію, гідроксид калію, ТВАН і т.п., в органічному розчиннику, такому як ТГФ, ДМФ і т.п., з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Сполуки формули (Ij), у якій R1a та R2a разом утворюють гр уп у формули можуть бути введені у реакцію в умовах видалення захисних груп з утворенням відповідної сполуки формули (XX). Наприклад, сполуку формули (Ij) вводять у реакцію з реагентом, таким як гідразин, метилгідразин чи фенілгідразин, в органічному розчиннику, такому як нижчий спирт (такий як етанол, метанол, ізопропанол і т.п.), ТГФ, ДМФ і т.п. Фахівцю в цій області зрозуміло, що, якщо R1a та R2a незалежно позначають групи, які не можуть бути видалені в однакових умовах (наприклад, коли група R 1a може бути видалена кислотним розщепленням, а група R2a може бути видалена основним розщепленням), сполука формули (Ij) може бути піддана дії індивідуальних умов видалення захисних груп, потрібних для груп R 1a та R2a, послідовно чи одночасно, з утворенням відповідної сполуки формули (XX). У кращому варіанті втілення даного винаходу, спосіб одержання сполуки формули (ХХа) включає проведення реакції сполуки формули (Ik) в умовах видалення захисних груп [наприклад, як описано у T.W. Greene & P.G.M. Wuts, Protective Groups in Organic Synthesis, John Wiley & Sons, 1991]. У варіанті втілення даного винаходу, видаляють захисні групи сполуки формули (Ij) шляхом проведення каталітичного відновлення сполуки формули (Ij) у відповідності до описаної вище процедури. В іншому варіанті втілення даного винаходу, захисні групи сполуки формули (Ij) видаляють шляхом проведення кислотного розщеплення сполуки формули (Ij) у відповідності до описаної вище процедури. У ще іншому варіанті втілення даного винаходу, видалення захисних груп сполуки формули (Ij) здійснюють шляхом проведення основного розщеплення сполуки формули (Ij) у відповідності до описаної вище процедури. У ще іншому варіанті втілення даного винаходу, видалення захисних груп сполуки формули (Ij) здійснюють шляхом проведення реакції сполуки формули (Ij) з реагентом, таким як гідразин, метилгідразин чи фенілгідразин, у відповідності до описаної вище процедури. У варіанті втілення даного винаходу, видалення захисних гр уп сполуки формули (Ik) здійснюють шляхом проведення каталітичного відновлення сполуки формули (Ik) у відповідності до описаної вище процедури. В іншому варіанті втілення даного винаходу, видалення захисних груп сполуки формули (Ik) здійснюють шляхом кислотного розщеплення сполуки формули (Ik) у відповідності до описаної вище процедури. У ще іншому варіанті втілення даного винаходу, видалення захисних груп сполуки формули (Ik) здійснюють шляхом проведення основного розщеплення сполуки формули (Ik) у відповідності до описаної вище процедури. У ще іншому варіанті втілення даного винаходу, видалення захисних груп сполуки формули (Ik) здійснюють шляхом проведення реакції сполуки формули (Ik) з реагентом, таким як гідразин, метилгідразин чи фенілгідразин, у відповідності до описаної вище процедури. У тих випадках, коли процеси одержання сполук за винаходом приводять до одержання суміші стереоізомерів, ці ізомери можуть бути розділені звичайними методами, такими як препаративна хроматографія. Сполуки можуть бути одержані у рацемічній формі, або індивідуальні енантіомери можуть бути одержані шляхом енантіоспецифічного синтезу чи розділення. Сполуки можуть, наприклад, бути розділені на їхні складові енантіомери стандартними методами, такими як утворення діастереометричних пар шляхом утворення солей з оптично активною кислотою, такою як (-)-ди-п-толуоїл-d-винна кислота та/або (+)-ди-птолуоїл-І-винна кислота з наступною фракційною кристалізацією та відновленням вільної основи. Сполуки можуть бути також розділені шляхом утворення діастереомерних складних ефірів чи амідів з наступним хроматографічним розділенням та видаленням хіральної домішки. Альтернативно, сполуки можуть бути розділені з використанням хіральної колонки для ВЕРХ. Для будь-якого зі способів одержання сполук за даним винаходом може бути необхідним та/або бажаним захистити чутливі чи реакційноздатні групи у будь-якій зі згаданих молекул. Це може бути досягнуто за допомогою звичайних захисних груп, таких як описані [у Protective Groups in Organic Chemistry, ed. J.F.W. McOmie, Plenum Press, 1973; та T.W. Greene & P.G.M. Wuts, Protective Groups in Organic Synthesis, John Wiley & Sons, 1991]. Захисні групи можуть бути зручно видалені на наступній стадії з використанням методів, відомих фа хівцям. Фахівцю далі зрозуміло, що якщо стадія реакції даного винаходу може бути проведена у різноманітних придатних розчинниках, то зазначена стадія реакції може бути проведена також у суміші придатних розчинників. Даний винахід також пропонує фармацевтичні композиції, які включають одну чи кілька сполук за даним винаходом у поєднанні з фармацевтично прийнятним носієм. Краще, ці композиції мають вигляд дозованих лікарських форм, таких як таблетки, пілюлі, капсули, порошки, гранули, стерильні парентеральні розчини чи суспензії, дозовані аерозольні чи рідинні спреї, краплі, ампули, автоінжекторні пристрої чи супозиторії; призначених для перорального, парентерального, інтраназального, сублінгвального чи ректального введення або для введення шляхом інгаляції чи інсуфляції. Альтернативно, композиція може мати форму, придатну для введення раз на тиждень чи раз на місяць; наприклад, нерозчинна сіль активної сполуки, така як деканоатна сіль, може бути адаптована для одержання препарату депо для внутрішньом'язової ін'єкції. Для виготовлення твердих композицій, таких як таблетки, основний активний інгредієнт змішують з фармацевтичним носієм, наприклад, звичайними інгредієнтами для таблетування, такими як кукурудзяний крохмаль, лактоза, сахароза, сорбіт, тальк, стеаринова кислота, стеарат магнію, дикальційфосфат чи смолисті речовини, та іншими фармацевтичними розріджувачами, наприклад, водою, з утворенням твердої композиції попередньо визначеного складу, яка містить гомогенну суміш сполуки за даним винаходом чи її фармацевтично прийнятної солі. Коли ці композиції попередньо визначеного складу називаються гомогенними, це означає, що активний інгредієнт рівномірно диспергований у масі композиції, так що композиція може бути легко розділена на дозовані форми, які мають рівну ефективність, такі як таблетки, пілюлі та капсули. Цю тверду композицію попередньо визначеного складу згодом ділять на уніфіковані дозовані форми описаного вище типу, які містять від приблизно 5 до приблизно 2000мг активного інгредієнта за даним винаходом. Таблетки чи пілюлі нової композиції можуть мати покриття чи інакше бути виготовлені у спосіб, який забезпечує одержання дозованої форми, що має переваги подовженої дії. Наприклад, таблетка чи пілюля може включати внутрішній дозований та зовнішній дозований компонент, причому останній має форму оболонки першого. Два компоненти можуть бути розділені ентеросолюбільним шаром, який має запобігти дезінтеграції у шлунку та дозволити внутрішньому компоненту досягти в інтактному стані дванадцятипалої кишки чи забезпечити його уповільнене вивільнення. Для таких ентеросолюбільних шарів чи покриттів можуть бути використані різноманітні матеріали, які включають ряд полімерних кислот і такі матеріали, як шелак, цетиловий спирт та ацетат целюлози. Рідкі форми, у які можуть бути втілені нові композиції за даним винаходом, призначені для введення перорально чи шляхом ін'єкції, включають водні розчини, сиропи з придатними смаковими домішками, водні чи масляні суспензії та ароматизовані емульсії з їстивними маслами, такими як бавовняна олія, кунжутна олія, кокосова олія чи арахісова олія, а також еліксири та подібні фармацевтичні носії. Придатні диспергувальні чи суспендувальні агенти для водних суспензій включають синтетичні та природні смолисті речовини, такі як трагакант, гуміарабік, альгінат, декстран, натрієву сіль карбоксиметилцелюлози, метилцелюлозу, полівінілпіролідон чи желатин. Спосіб лікування епілепсії, описаний у даному винаході, може бути здійснений також з використанням фармацевтичної композиції, що містить будь-яку з визначених тут сполук та фармацевтично прийнятний носій. Фармацевтична композиція може містити від приблизно 1 мг до приблизно 2000 мг, краще, від приблизно 5 мг до приблизно 1000 мг, ще краще, від приблизно 10 мг до приблизно 500 мг сполуки, і може бути виготовлена в будь-якій формі, придатній для вибраного способу введення. Носії включають необхідні та інертні фармацевтичні ексципієнти, включаючи, без обмеження, зв'язуючі, суспендувальні агенти, змащувальні речовини, ароматизатори, підсолоджувачі, консерванти, барвники та матеріали покриттів. Композиції, придатні для перорального введення, включають тверді форми, такі як пілюлі, таблетки, таблетки у формі капсул, капсули (кожна з яких включає композиції з негайним вивільненням, з вивільненням через визначений проміжок часу та з уповільненим вивільненням), гранули та порошки, і рідкі форми, такі як розчини, сиропи, еліксири, емульсії та суспензії. Форми, придатні для парентерального введення, включають стерильні розчини, емульсії та суспензії. Краще, сполуки за даним винаходом можуть бути введені у вигляді разової добової дози, або ж загальна добова доза може бути введена кратними дозами по два, три чи чо тири рази на день. Крім того, сполуки за даним винаходом можуть бути введені в інтраназальній формі шляхом локального використання придатних інтраназальних носіїв, чи за допомогою трансдермальних шкірних пластирів, добре відомих пересічним фа хівцям в цій області. Звичайно, при введення у формі трансдермальної системи доставки режим введення буде безперервним протягом періоду приймання засобу, а не періодичним. Наприклад, для перорального введення у формі таблетки чи капсули, активний компонент лікарського засобу може бути поєднаний з придатним для перорального введення нетоксичним фармацевтично прийнятним інертним носієм, таким як етанол, гліцерин, вода і т.п. Крім того, якщо це було бажано чи потрібно, до суміші можуть бути також введені придатні зв'язуючі, змащувальні речовини, розпушувальні агенти та барвники. Придатні зв'язуючі включають, без обмеження, крохмаль, желатин, природні цукри, такі як глюкоза чи бета-лактоза, цукристі речовини кукурудзи, природні та синтетичні смолисті речовини, такі як гуміарабік, трагакант чи олеат натрію, стеарат натрію, стеарат магнію, бензоат натрію, ацетат натрію, хлорид натрію і т.п. Розпушувальні речовини включають, без обмеження, крохмаль, метилцелюлозу, агар, бентоніт, ксантанову смолу і т.п. Рідкі форми можуть включати придатно ароматизовані суспендувальні чи диспергувальні агенти, такі як синтетичні та природні смолисті речовини, наприклад, трагакант, гуміарабік, метилцелюлозу і т.п. Для парентерального введення бажаними є стерильні суспензії та розчини. Якщо бажаним є внутрішньовенне введення, то використовують ізотонічні препарати, які звичайно містять придатні консерванти. Сполука даного винаходу може бути також введена у формі ліпосомальних систем доставки, таких як малі одношарові везикули, великі одношарові везикули та багатошарові везикули. Ліпосоми можуть бути утворені з різноманітних фо фсоліпідів, таких як холестерин, стеариламін чи фосфатидилхоліни. Доставка сполук за даним винаходом може також здійснюватися шляхом використання моноклональних антитіл як індивідуальних носіїв, з якими спряжені молекули сполук. Сполуки за даним винаходом можуть бути також спряжені з розчинними полімерами, що використовуються як цільові носії лікарських засобів. Такі полімери можуть включати полівінілпіролідон, співполімер пірану, полігідроксипропілметакриламідфенол, полігідроксіетиласпартамідфенол чи поліетиленоксидполілізин, заміщений пальмітоїльним залишком. Крім того, сполуки за даним винаходом можуть бути спряжені з класом біорозкладаних полімерів, придатних для забезпечення контрольованого вивільнення лікарського засобу, наприклад, полімолочною кислотою, поліепсилон-капролактоном, поліоксимасляною кислотою, поліортоефірами, поліацеталями, полідигідропіранами, поліціанакрилатами та зшитими чи амфіпатичними блок-співполімерами гідрогелів. Сполуки за даним винаходом можуть бути введені у виді будь-якої з описаних вище композицій та у відповідності до схем введення лікарських засобів, відомих фа хівцям, коли потрібно проводити лікування епілепсії. Добова доза продуктів може змінюватися в широкому інтервалі значень від 5 до 1000мг для дорослої людини за добу. Композиції для перорального введення, краще, мають форму таблеток, які містять 5,0, 10,0, 15,0, 25,0, 50,0, 100, 250 та 500 міліграмів активного інгредієнта, з метою симптоматичного регулювання дозування для пацієнта, що проходить лікування. Ефективна кількість лікарського засобу звичайно знаходиться на рівні доз від приблизно 0,01мг/кг до приблизно 50мг/кг ваги тіла за добу. Краще, цей інтервал складає від приблизно 0,1мг/кг до приблизно 25мг/кг ваги тіла за добу, ще краще, від приблизно 0,2мг/кг до приблизно 10мг/кг, ще краще, від приблизно 0,5мг/кг до приблизно 10мг/кг ваги тіла за добу. Сполуки можуть вводитися за схемою введення від 1 до 4 разів на добу. Оптимальні дози введення можуть бути легко визначені фахівцями в цій області, і будуть змінюватися у залежності від конкретної сполуки, що використовується, ефективності препарату, способу введення та стадії хворобливого стану. Крім того, фактори, асоційовані з пацієнтом, лікування якого проводиться, включаючи вік пацієнта, вагу, дієту та час введення, будуть приводити до необхідності коригування доз. Наведені далі приклади описують винахід більш детально і мають ілюструвати винахід, не обмежуючи його. Приклад 1 Сульфамат N-алкіл-2,3:4,5-біс-O-(1-метилетиліден)-b-В-фруктопіранози (Сполука №2) До тригорлої реакційної колби на 500мл, обладнаної термометром, стрижнем для перемішування, крапельною воронкою та вихідним отвором N2 завантажують аліламін (2,1мл, 28ммоль), тетрагідрофуран (85мл) та триетиламін (4,7мл, 33,5ммоль). Крапельну воронку завантажують 2,2,7,7-тетраметилтетрагідробіс[1,3]діоксоло[4,5-b;4'5'-d]піран-3а-ілметиловим складним ефіром хлорсульфонової кислоти (10,0г, 28ммоль) і тетрагідрофураном (20мл), які повільно додають (на протязі 10 хвилин) при кімнатній температурі. Після завершення додавання, реакцію нагрівають до 50°С та перемішують протягом 4год. Одержану суспензію фільтрують та концентрують, одержуючи сирову маслянисту рідину. Маслянисту рідину розводять у етилацетаті (200мл) і промивають насиченим NH 4CI (1´50мл) та розсолом (1´50мл). Після розділення фаз, органічний шар осушають над Na2SO4 (150г), а потім фільтрують та концентрують під вакуумом, одержуючи світло-жовту маслянисту рідину (9,3г). Маслянисту рідину наносять на силікагель та елююють етилацетатом та гексаном (30%), одержуючи названу у заголовку сполука. З часом сполука повільно кристалізується з утворенням низькоплавкої білої твердої речовини, т.пл. 51-52°С. 1H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 5,99-5,80 (1Н, м), 5,30 (1H, д, J=17,5Гц), 5,24 (1H, д, J=10,2Гц), 4,63 (1H, дд, J=8,3, 2,5Гц), 4,35 (1H, д, J=2,7Гц), 4,27 (1H, с), 4,19 (2H, дд, J=12,9, 10,5Гц), 3,93 (1Н, дд, J=13,0, 1,9Гц), 3,83-3,74 (3Н, м), 1,56 (3Н, с), 1,49 (3Н, с), 1,44 (3Н, с), 1,36 (3Н, с). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 47,48; Η, 6,64; Ν, 3,69; О, 33,73; S, 8,45; F: С, 47,52; Η, 6,77. Сполуки №№ 3-6, 8, 21-27, 37-39 та 45 були одержані аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури при використанні відповідно вибраного придатно заміщеного аміну замість описаного вище аліламіну. Приклад 2 Сульфамат N-гідрокси-2,3:4.5-біс-О-(1-метилетиліден)-b-D-фруктопіранози (Сполука №9) До тригорлої реакційної колби на 250мл, обладнаної термометром, стрижнем для перемішування, крапельною воронкою та вихідним отвором N2, завантажують гідроксиламіну гідрохлорид (2,1г, 29ммоль), тетрагідрофуран (65мл), воду (1,7мл) та карбонат калію (3,8г, 27ммоль). Повільно (на протязі 10 хвилин) додають 2,2,7,7-тетраметилтетрагідро-біс[1,3]діоксоло[4,5-b;4',5'-d]піран-3а-ілметиловий складний ефір хлорсуль фонової кислоти (9,3г, 26ммоль) у тетрагідрофурані (20мл) через крапельну воронку при кімнатній температурі. Після завершення додавання суспензію перемішують протягом 12год. Реакційну суміш фільтрують та концентрують, одержуючи названий у заголовку продукт у ви гляді білої твердої речовини. Продукт далі очищають перекристалізацією з трет-бутилметилового ефіру/гексану, одержуючи білу тверду речовину. Т.пл. 45-48°С. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 7,10 (1Н, с), 7,05 (1H, с), 4,62 (1H, дд, J=8,0, 2,5Гц), 4,35 (1H, д, J=2,6Гц), 4,25 (1H, д, J=7,6Гц), 3,93 (1H, дд, J=13,0, 1,8Гц), 3,78 (1H, д, J=12,9Гц), 3,69 (2H, кв, J=17,4, 12,1Гц), 1,55 (3Н, с), 1,49 (3Н, с), 1,40 (3Н,с), 1,36 (3Н, с). Сполуки №10-12 були одержані аналогічно до описаної вище процедури при використанні відповідно вибраного придатно заміщеного заміщеного аміну замість описаного вище гідроксиламіну гідрохлориду. Приклад 3 Сульфамат N-т-бутоксикарбоніл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-b-D-фруктопіранози (Сполука №14) До реакційної колби на 100мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором N 2, завантажують хлорсульфонілізоціанат (1,85мл, 21ммоль) та дихлорметан (10мл). При кімнатній температурі повільно додають трет-бутиловий спирт (2,13мл, 21ммоль) і розчин перемішують протягом 30хв. Реакцію потім концентрують і залишок розводять AcN (20мл). Після цього додають DAF (5,5г, 21ммоль) у піридині (2,6мл, 32ммоль) через крапельну воронку і реакцію перемішують протягом ночі. Матеріал потім концентрують до сухого залишку, одержуючи маслянисту рідину. Маслянисту рідину розводять у ДХМ (100мл) та промивають 0,5Н НСl (2´50мл) і розсолом (1´50мл). Після розділення фаз, органічний шар осушають над Na2SO4 (150г), фільтр ують та концентрують під вакуумом, одержуючи світло-жовту маслянисту рідину (10,5г). Маслянисту рідину наносять на силікагель та елююють етилацетатом і гексаном (30 %), одержуючи названу у заголовку сполуку у вигляді білого порошку. Т.пл. 88-90°С. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 4,60 (1Н, д, J=7,7Гц), 4,45-4,34 (2H, м), 4,30-4,19 (2Н, м), 3,91 (1Н, д, J=12,8Гц), 3,75 (1H, д, J - 13,0Гц), 1,60-1,38 (18Н, м), 1,33 (3Н, с). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 46,46; Η, 6,65; Ν, 3,19; О, 36,41; S, 7,30, F: С, 46,78; Η, 6,89; Ν, 3,15. Сполуку №13 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури при використанні трифенілсилінолу замість трет-бутилового спирту, з одержанням білої твердої речовини. Приклад 4 Сульфамат N-бензилоксикарбонш-2,3:4,5-біс-О-(1-метил етиліден)-b-D-фруктопіранози (Сполука №15) Стадія А: Синтез -[[[(хлорсуль фоніл)аміно]карбоніл1-окси]бензолу Реакційну колбу на 250мл, обладнану стрижнем для перемішування, термопарою та вихідним отвором N 2, завантажують хлорсульфонілізоціанатом (10,0мл, 115ммоль) та дихлорметаном (20мл). Після охолодження реакційної колби до 0°С додають бензиловий спирт (11,9мл, 115ммоль) через крапельну воронку на протязі 30хв. Вн утрішню температуру підтримують нижче 10°С. Після завершення додавання, реакційну суміш нагрівають до кімнатної температури, перемішують протягом 15хв., а потім концентрують під вакуумом, одержуючи білу тверду речовину. Білу тверду речовину тритур ують у петролейному ефірі (100мл). Тверду речовину збирають фільтруванням, промивають петролейним ефіром (2´50мл) та висушують під вакуумом, одержуючи кінцевий продукт у вигляді тонкодисперсного білого порошку. Стадія В: До реакційної колби на 100мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором N 2, завантажують [[[(хлорсульфоніл)аміно]карбоніл]окси]бензол (5,0г, 21ммоль) та ацетонітрил (20мл). Після цього додають діацетонфруктозу (5,2г, 20ммоль) у піридині (2,4мл, 30ммоль) через крапельну воронку і реакцію перемішують протягом ночі. Матеріал потім концентрують до сухого залишку, одержуючи маслянисту рідину. Маслянисту рідину розводять у ДХМ (100мл) та промивають 0,5Н НСl (2´50мл) та розсолом (1x50мл). Після розділення фаз, органічний шар осушають над Na2SO4 (150г), фільтрують та концентрують під вакуумом, одержуючи липку білу тверду речовину (9,3г). Матеріал наносять на силікагель та елююють етилацетатом і гексаном (50%), одержуючи названу у заголовку сполук у у вигляді в'язкої маслянистої рідини. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 8,58 (1Н, с), 7,45-7,30 (5H, м), 5,21 (1Н, с), 4,58-4,50 (1Н, м), 4,42 (1Н, дд, J=10,6, 3,0Гц), 4,35-4,17 (3Н, м), 3,87 (1Н, д, J=13,4Гц), 3,74 (1Н, д, J=13,2Гц), 1,51 (3Н, с), 1,43 (3Н, с), 1,36 (3Н, с), 1,32 (3Н, с). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 50,73; Η, 5,75; Ν, 2,96; О, 33,79; S, 6,77, F:C, 50,97; Η, 6,10; Ν, 2,67. Приклад 5 Сульфамат N-пропаноїл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-b-D-фруктопіранози (Сполука №28) До тригорлої реакційної колби на 200мл, обладнаної стрижнем для перемішування, крапельною воронкою та вихідним отвором N2, завантажують топірамат (3,0г, 9ммоль), триетиламін (1,5мл, 11ммоль), тетрагідрофуран (88мл), пропіоновий ангідрид (3,4мл, 27ммоль) та каталітичну кількість 1,1диметиламінопіридину (0,5г, 4ммоль). Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 16 год., після чого реакцію гасять водою (200мл) та етилацетатом (150мл). Органічний шар промивають розсолом (1x100мл), осушають над Na2SO4 (75г), фільтрують та концентрують, одержуючи названу у заголовку сполуку у вигляді в'язкої маслянистої рідини. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 4,61 (1Н, дд, J=8,0, 2,6Гц), 4,39 (1H, д, J=10,7), 4,33-4,20 (3Н, м), 3,90 (1H, д, J=13,4Гц), 3,76 (1H, д, J - 13,4), 2,54-2,34 (2Н, м), 1,54 (3Н, с), 1,47 (3Н, с), 1,42 (3Н, с), 1,34 (3Н, с), 1,16 (3Н, т, J=7,2Гц). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 45,56; Η, 6,37; Ν, 3,54; О, 36,42; S, 8,11, F: С, 45,28; Η, 6,47; Ν, 3,26. Сполуку №29 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури із заміщенням пропіонового ангідриду на оцтовий ангідрид, одержуючи жовту маслянисту рідину. Сполуки №49-61 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури при використанні відповідно вибраного придатно заміщеного хлорангідриду кислоти замість пропіонового ангідриду. Приклад 6 Натрієва сіль сульфамату N-ацетил-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №18) До тригорлої реакційної колби на 200мл, обладнаної стрижнем для перемішування, крапельною воронкою та ви хідним отвором Ν 2, завантажують гідрид натрію (0,2г, 8ммоль) та тетрагідрофуран (70мл). Додають повільно через крапельну воронку (15мл) розчин сульфамату N-ацетил-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетилідин)-β-Dфр уктопіранози (3,2г, 8ммоль) у те трагідрофурані. Суміш залишають при перемішуванні при кімнатній температурі протягом 1год., після чого розчинник видаляють при зниженому тиску. Тверду речовину тритур ують з гексаном, одержуючи продукт у вигляді твердої речовини. Зразок твердого продукту перекристалізовують з ацетону та фільтрують, одержуючи названий у заголовку продукт у формі натрієвої солі, у вигляді дисперсного білого порошку. 1 Н ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 4,54 (1Н, дд, J=8,0, 2,7Гц), 4,35 (1H, д, J=2,7Гц), 4,21 (1H, д, J=8,2Гц), 3,89-3,68 (3Н, м), 3,56 (1Н, д, J=13,3Гц), 1,70 (3Н, с), 1,43 (3Н,с), 1,34 (3Н, с), 1,27 (3Н, с). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 41,69; Η, 5,50; Ν, 3,47; Na, 5,70; О. 35,70; S, 7,95, F: С, 41,56; Η, 5,89; Ν, 2,94; Na, 5,93. Сполуки №№16, 17. 19 та 20 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури. Приклад 7 Сульфамат N-трифлюорметилсульфоніл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №30) До реакційної колби на 100мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором N 2, завантажують топірамат (3,0г, 9ммоль), піридин (0,8мл, 10ммоль) та тетрагідрофуран (10мл). Додають по краплях при кімнатній температурі N-трифлюорметансульфонілхлорид (0,94мл, 9ммоль) та перемішують протягом 2,5 год. Реакцію гасять додаванням 1,0Н НСl (50мл) та екстрагують етилацетатом (100мл). Після розділення фаз, органічний шар промивають розсолом (1´50мл), осушають над Na2SO4 (100г), фільтрують та концентрують під вакуумом, одержуючи липку білу тверду речовину (3,0г). Тверду речовину перекристалізовують з гексану/ефіру, одержуючи названу у заголовку сполуку у вигляді білого порошку. Т.пл. 126°С. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 4,63 (1Н, дд, J=8,0, 2,7Гц), 4,36-4,2 (4H, м), 3,93 (1Н, д, J=13,0, 1,9Гц), 3,80 (1H, д, J=13,0Гц), 1,56 (3Н, с), 1,51 (3Н, с), 1,44 (3Н, с), 1,37 (3Н, с). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 33,12; Η, 4,28; Ν, 2,97; О, 33,94; S, 13,60; F, 12,19, F:C, 33,25; Η, 4,18; Ν, 3,06. Сполуки №44 та 62-91 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури при використанні відповідно вибраного придатно заміщеного хлориду замість Nтрифлюорметансульфонілхлориду. Приклад 8 Морфолінільна сіль сульфамату N-трифлюорметилсульфоніл-2,3:4,5-біс-O-(1-метилетиліден)-β-Dфр уктопіранози (Сполука №31) До тригорлої реакційної колби на 50мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором N2, завантажують сульфамат N-трифлюорсуль фоніл-2,3:4,5-біс-O-(1-метилетилідин)-β-D-фруктопіранози (0,4г, 1ммоль), тетрагідрофуран (10мл), а потім додають морфолін (0,07мл, 1ммоль). Після перемішування протягом 12год. при кімнатній температурі реакцію концентрують і одержану тверду речовину перекристалізовують з гексану/етилацетату, одержуючи названий у заголовку продукт у формі водорозчинної солі, що має вигляд білуватої твердої речовини. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 4,70 (8Н, с), 4,43-4,37 (2Н, м), 4,16 (2Н, д, J=3,6Гц), 3,93 (1Н, д, J=13,7Гц), 3,83 (1Н, т, J=5,0Гц), 3,74 (1H, д, J=13,7Гц), 1,52 (3Н, с), 1,44 (3Н, с), 1,38 (3Н, с), 1,33 (3Н, с). Сполуку №32 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури із заміщенням морфоліну на т-бутиламін, одержуючи білу тверду речовину. Приклад 9 Сульфамат N,N-ди-(2-(триметилсиліл)етоксиметил)-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №33) Дотригорлої реакційної колби на 100мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором N2, завантажують топірамат (1,0г, 3ммоль), діізопропілетиламін (0,6мл, 4ммоль) та тетрагідрофуран (30мл). Додають по краплях при кімнатній температурі 2-(триметилсиліл)етоксиметилхлорид (SEM-Cl) (0,55мл, 3ммоль) та перемішують протягом 14год. Реакцію гасять додаванням насиченого хлориду амонію (50мл) та екстрагують етилацетатом (100мл). Після розділення фаз, органічний шар промивають розсолом (1´50мл), а потім осушають над Na2SO4 (50г), фільтрують та концентрують під вакуумом, одержуючи густу маслянисту рідину. Матеріал маслянистої рідини наносять на силікагель та елююють етилацетатом і гексаном (30%), одержуючи названий у заголовку продукт як основний продукт, у вигляді маслянистої рідини. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 4,76 (4Н, с), 4,61 (1Н, дд, J=8,0, 2,7Гц), 4,38 (1H, д, J=3,6Гц), 4,27-4,24 (1H, м), 4,22 (1H, с), 4,14-4,10 (1 Η, м), 3,91 (1Н, дд, J=13,0, 2,1Гц), 3,75 (1Н, д, J=12,8Гц), 3,66-3,57 (4Н, м), 1,55 (3Н, с), 1,48 (3Н, с), 1,41 (3Н, с), 1,32 (3Н,с), 0,01 (18Н, с). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 48,05; Η, 8,23; Ν, 2,33; О, 26,67; S, 5,35; Si, 9,36, F: С, 48,33; Η, 8,15; Ν, 2,12. Приклад 10 Сульфамат N-дифенілфосфініл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №34) До реакційної колби на 50мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором Ν 2, завантажують N-гідроксильне похідне топірамату (2,1г, 6ммоль), триетиламін (0,9мл, 7ммоль) та толуол (16мл). Суміш охолоджують до 0°С, додають по краплях хлордифенілфосфін (1,17мл, 7ммоль) і реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 1 год. Суспензію фільтрують крізь целіт і фільтрат нагрівають до 80°С протягом 14год. Посудину охолоджують і реакційну суміш концентрують до сухого залишку, одержуючи білу тверду речовину, яку перекристалізовують з трет-бутилметилового ефіру, одержуючи названий у заголовку продукт у вигляді білої твердої речовини. Т.пл. 137-138°С. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 7,52-7,39 (4Н, м), 7,17-7,00 (6Н, м), 4,22 (1Н, дд, J=7,9, 2,5Гц), 3,90-3,86 (1Н, м). 3,84 (1Н, с), 3,68 (2Н, дд, J=16,1, 9,9Гц), 3,49 (1Н, дд, J=13,0, 1,8Гц), 3,24 (3Н, д, J=13,0Гц), 1,11 (3Н, с), 0,98 (3Н, с), 0,96 (3Н, с). 0,89 (3Н, с). Елементний аналіз: (Т=теоретично, F=знайдено) Т: С, 53,43; Н, 5,60; N, 2,60; О, 26,69; Р, 5,74; S, 5,94, F: C, 53,72; Η, 5,42; Ν, 2,33. Приклад 11 Сульфамат N-(4-карбокси-1-пропіл)-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №7) До реакційної колби на 50мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором Ν 2, завантажують метилбутират, сульфамат 2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (0,79г, 2ммоль) та ацетон (6мл). Додають до розчину 1,0Н гідроксид натрію (1,9мл, 1,9ммоль) і реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 15хв. Ацетон видаляють під вакуумом. Після цього додають етилацетат (50мл) і доводять рН до приблизно рН3 за допомогою 1,0Н НСl. Шари розділяють, органічний шар осушають над Na2SO4 (25г), фільтрують та концентрують, одержуючи названу у заголовку сполуку у вигляді густої маслянистої рідини. 1 H ЯМР (300МГц, CDCI3) δ 5,30 (1H, с), 4,63-4,55 (1Н, м), 4,35-4,28 (1H, м), 4,23 (1H, д, J=7,6Гц), 4.12 (2H, кв, J=20,4, 11,4Гц). 3,89 (1Н, д, J=12,8Гц). 3,74 (1Н, д, J=12,7Гц), 3,19 (2Н, кв, J=12,3, 5,7Гц), 2,41 (2Н, т, J=7,1Гц), 1,89 (2Н, τ, J=7,1Гц), 1,53 (3Н, с), 1,45 (3Н, с), 1,40 (3Н, с), 1,33 (3Н, с). Елементний аналіз: (Τ=теоретично, F=знайдено) Τ: С, 45,17; Η, 6,40; Ν, 3,29; О, 37,61; S, 7,54, F: С, 44,95; Η, 6,22; Ν, 3,05. Сполуки №35 та 36 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури при використанні замість метилбутирату відповідно вибраного придатно заміщеного складного ефіру. Приклад 12 Сульфонат 2,2,7,7,-тетраметилтетрагідро-біс[1,3]діоксоло[4,5-b;4',5'-d]піран-3а-ілметилензилідену (Сполука №47) До реакційної колби на 100мл, обладнаної стрижнем для перемішування, вихідним отвором Ν2 та пасткою Діна-Старка, завантажують суль фамат 2,3:4,5-біс-О-(1-метилетилідин)-β-D-фруктопіранози (3,39г, 10ммоль) та толуол (50мл). Додають бензальдегід (1,1мл, 11ммоль) та 10 крапель оцтової кислоти і реакцію нагрівають до кипіння зі зворотним холодильником протягом ночі. Реакцію згодом охолоджують та концентрують, одержуючи густу маслянисту рідину (Примітка: Реакційну суміш перед концентруванням на обертовому випарнику фільтрують крізь целіт для повного видалення твердих частинок). Маслянисту рідину потім розводять ЕtOАс (150мл) та промивають NaHCO3 (2´50мл). Органічну фазу осушають, а потім фільтрують крізь шар силікагелю (10г). Елюент концентрують, одержуючи названий у заголовку продукт у вигляді сирової маслянистої рідини. BEPX/MC/ES+ (ВЕРХ-мас-спектрометрія з іонізацією електророзпилюванням) [М+1]+маса=428,0. Сполуку №46 одержують аналогічно, у відповідності до описаної вище процедури. Приклад 13 Сульфамат N-(2-метоксикарбонілфеніл)карбоніл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №40) До реакційної колби на 300мл, обладнаної стрижнем для перемішування, вихідним отвором N2 та крапельною воронкою, завантажують монометилфталат (5,6г, 31ммоль), дихлорметан (100мл) та краплину DIPEA. Реакційну суміш охолоджують до 0°С. До реакційної суміші потім повільно через крапельну воронку додають DCC (6,7г, 32ммоль) та дихлорметан (25мл). Одержаний розчин потім перемішують протягом 30 хвилин при 0°С. Після цього до реакційної суміші додають сульфамат 2,3:4,5-біс-О-(1-метилетилідин)-β-Dфр уктопіранози (10,0г, 29ммоль) у вигляді розчину в ди хлорметані та DIPEA (5,7мл, 32ммоль). Реакції дають повільно нагрітися до кімнатної температури при постійному перемішуванні (12год.). Реакційну суміш потім концентрують до густої маслянистої рідини. Маслянисту рідину розводять у ДХМ (100мл), а потім промивають 0,5Н НСl (2´50мл) та розсолом (1´50мл). Органічний шар відокремлюють та осушають над Na2SO4 (150г), фільтрують і концентрують під вакуумом, одержуючи світло-жовту маслянисту рідину. Маслянисту рідину наносять на силікагель та елююють сумішшю ЕtOАс/гексан (60%), одержуючи названу у заголовку сполуку у вигляді маслянистої рідини. Приклад 14 Сульфамат N-(2-карбоксифеніл)карбоніл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №41) До реакційної колби на 100мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором N2 завантажують сполуку, одержану, як описано у Прикладі 13, (4,0г, 8ммоль) та ацетон (200мл). Додають NaOH (1,0М, 20мл, 20ммоль) при кімнатній температурі і реакцію перемішують протягом ночі. Реакцію потім концентрують і залишок маслянистої рідини розводять ЕtOАс (250мл). Після екстракції шари розділяють. Водний шар доводять до значення рН близько 1 за допомогою 1,0Н НСl (25мл). Продукт екстрагують ЕtOАс (200мл) і органічний шар осушають над Na 2SO4 (150г), фільтрують та концентрують під вакуумом, одержуючи названу у заголовку сполук у у вигляді світло-жовтої маслянистої рідини. Сполуки №42 та 43 одержують аналогічно, у відповідності до процедури, описаної у Прикладах 13 та 14 вище. Приклад 15 2,2,7,7-Тетраметилтетрагідро-біс[1,3'|діоксоло[4,5-b;4',5'-d]піран-3а-ілметил-1,3-діоксо-1,3-дигідроізоіндол2-сульфонат (Сполука №48) До кпуглодонної колби на 100мл завантажують сполуку, одержану, як описано у Прикладі 15 (1,2г, 2,2ммоль), та ДМФ (25мл). До реакційної посудини потім завантажують CDI (0,5г, 3ммоль) і реакційну суміш перемішують протягом однієї години при кімнатній температурі. Потім до реакційної суміші додають DIPEA (0,51мл, 3ммоль) і проводять реакцію протягом ночі. Реакційну суміш обробляють силікагелем (50г) та фільтрують крізь шар целіту. Використовують толуол (3´50мл) для промивання фільтруючого шару та силікагелю. Фільтрат концентрують, одержуючи названу у заголовку сполуку у вигляді світло-жовтої маслянистої рідини. ВЕРХ/МС (ES+) [M+Na]+=492,1; [М+K]+=508,2m/z. Приклад 16 Сульфамат 2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-Р-Р-фруктопіранози (відомий також як топірамат) До посудини для гідрування на 250мл завантажують сульфамат N-феноксикарбоніл-2,3:4,5-біс-О-(1метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (одержаний, як описано у Прикладі 4) (1,0г, 2,1ммоль), етанол (21мл) та паладій на вугіллі (0,1г, 10% мас/мас, при номінальній вологості). Створюють у посудині тиск 345кПа (50psi) Н2 за допомогою гідрогенізатора Parr при кімнатній температурі. Через 5 годин реакцію продувають N2 та фільтрують крізь шар целіту. Фільтрат концентрують до густої маслянистої рідини. Маслянисту рідину обробляють етанолом (15мл) та водою (1мл), і одержану мутну суміш нагрівають (50°С) та фільтрують у гарячому стані для видалення нерозчинного матеріалу. Фільтрат охолоджують до 0°С і залишають для кристалізації на ніч. Тверду речовину збирають фільтруванням, а потім висушують під вакуумом, одержуючи названий у заголовку продукт у вигляді білої твердої речовини. Т.пл. 126°С. Приклад 17 Сульфамат 2,3:4,5-біс-О-(1-метилетилідин)-β-D-фруктопіранози (відомий також як топірамат) До колби на 20мл завантажують сполуку, одержану, як описано у Прикладі 12 (0,18г, 0,42ммоль) та ацетон (5мл). Додають при кімнатній температурі до реакційної суміші каталітичну кількість 2,0Н НСl (0,2мл, 0,2ммоль) і одержаний світло-жовтий розчин перемішують при кімнатній температурі. Для контролю за ходом реакції використовують ГХ та ТШХ. Через 1,5 години реакція завершується. Реакційну суміш потім розводять EtOAc (1´50мл) та водою (5мл), органічний шар відокремлюють, осушають (Na2SO4), фільтрують та концентрують. Продукт виділяють у вигляді білої твердої речовини після кристалізації з ЕtOН. 1 Н ЯМР твердої речовини відповідає даним для топірамату. Приклад 18 Сульфамат 2,3:4,5-біс-О-(1-метилетилідин)-β-D-фруктопіранози (відомий також як топірамат) До реакційної колби на 20мл, обладнаної стрижнем для перемішування та вихідним отвором N2, завантажують сульфамат N-(2-метоксикарбонілфеніл)-карбоніл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетилідин)-β-Dфр уктопіранози, що є сполукою, одержаною як описано у Прикладі 13 (0,3г, 0,6ммоль), та ДМФ (6мл). Додають при кімнатній температурі NaOH (3,0М, 1,2мл, 3,6ммоль). Реакцію нагрівають до 80°С і проводять протягом ночі (приблизно 12год.). Реакційну суміш потім охолоджують до кімнатної температури. Додають 1,0Н НСl (10мл), а потім розводять EtOAc (75мл). Шари розділяють і органічний шар осушають над Na2SO4 (10г), фільтрують та концентрують, одержуючи названу у заголовку сполуку у вигляді густої маслянистої рідини. 1 H ЯМР маслянистої рідини відповідає даним для топірамату. Приклад 19 Морфолінільна сіль сульфамату N-сульфамоїл-2,3:4,5-біс-О-(1-метилетиліден)-β-D-фруктопіранози (Сполука №100) До охолодженої суміші (-60°С) топірамату (39,02г, 0,114 моль) та піридину (18,19г, 0,23 моль) у ТГФ (300мл) додають по краплях сульфурилхлорид (31,04г, 0,23 моль) на протязі 10-хвилинного періоду при підтриманні температури нижче -60°С. Через 30 хвилин льодяну баню забирають і суміш виливають в емальований автоклав на 1 л. Доводять тиск у реакторі до 165,6кПа (24psi) за допомогою безводного аміаку при температурі навколишнього середовища і витримують протягом ночі. Наступного ранку одержану темно