Спосіб корекції жорсткості судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та метаболічними порушеннями

Реферат: Спосіб корекції жорсткості судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і метаболічними порушеннями включає призначення антигіпертензивного препарату. Хворому призначають амлодипін під контролем рівня центрального аортального тиску, титрування і корекцію дози препарату виконують на другому та четвертому тижні лікування до досягнення цільового рівня артеріального тиску 140/90 мм рт. ст. У випадку недосягнення цільового артеріального тиску в терапевтичну схему включають гіпотіазид дозою 12,5 мг/добу. Повторний контроль здійснюють через три місяці лікування. UA 101244 U (12) UA 101244 U UA 101244 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використана для корекції жорсткості судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та метаболічними порушеннями. Жорсткість судин і їх еластичність - зворотні величини. Жорсткість судин збільшується через відкладення на стінках кровоносних артерій холестерину і тому подібних речовин. Підвищення артеріального тиску є одним з основних факторів, які визначають збільшення жорсткості артерій. Підвищення артеріального тиску супроводжується підвищенням жорсткості судинної стінки незалежно від наявності інших факторів кардіоваскулярного ризику. Відомо, що жорсткість судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та метаболічними порушеннями змінюється під впливом антигіпертензивної терапії [Кочкина М.С. Измерение жесткости артерий и её клиническое значение / М.С. Кочкина, Д.А. Затейщиков, Б.А. Сидоренко // Кардиология. - 2005. - № 1. - С. 63-71; Лазарев П.А. Жесткость артерій, артериальная гипертензия и рациональность использования небиволола / П.А Лазарев // Артериальная гипертензия. - 2010. - № 5 (13)], що обумовлює призначення таким пацієнтам в комплексній терапії антигіпертензивних засобів для корекції жорсткості судин. Даний спосіб корекції жорсткості судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і метаболічними порушеннями є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності корекції жорсткості судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і метаболічними порушеннями шляхом призначення амлодипіну, який в більшій мірі, ніж інші лікарські засоби, знижує швидкість поширення пульсової хвилі в аорті та центральний аортальний тиск у даного контингенту хворих. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб корекції жорсткості судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і метаболічними порушеннями включає призначення антигіпертензивного препарату, згідно з корисною моделлю, хворому призначають амлодипін під контролем рівня центрального аортального тиску, титрування і корекцію дози препарату виконують на другому та четвертому тижні лікування до досягнення цільового рівня артеріального тиску 140/90 мм рт. ст., у випадку недосягнення цільового артеріального тиску в терапевтичну схему включають гіпотіазид дозою 12,5 мг/добу, повторний контроль здійснюють через три місяці лікування. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення ефективності корекції жорсткості судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і метаболічними порушеннями шляхом призначення амлодипіну, який в більшій мірі, ніж інші лікарські засоби, знижує швидкість поширення пульсової хвилі в аорті та центральний аортальний тиск у даного контингенту хворих, обумовлений синергізмом заходів технології, яка заявляється. Спосіб виконують наступним чином: Хворому з артеріальною гіпертензією і метаболічними порушеннями призначають амлодипін під контролем рівня центрального аортального тиску. Титрування і корекцію дози препарату виконують на другому та четвертому тижні лікування до досягнення цільового рівня артеріального тиску 140/90 мм рт. ст. У випадку недосягнення цільового артеріального тиску в терапевтичну схему включають гіпотіазид дозою 12,5 мг/добу. Повторний контроль здійснюють через три місяці лікування. Ефективність способу доведена клініко-експериментальними дослідженнями. Обстежено 112 хворих (середній вік 39,6±3,7 років), з них 64 чоловіка і 48 жінок з артеріальною гіпертензією І-ІІ ступеня, що мають один або більше факторів ризику (надлишкова маса тіла та/або ожиріння, підвищення глюкози крові > 5,6 ммоль/л, дисліпідемія), і у яких антигіпертензивна терапія на момент включення не проводилася. Контрольну групу склали 26 осіб, з них 15 чоловіків і 11 жінок (середній вік 38,9±3,4 років), що мають серцево-судинні фактори ризику і нормальний артеріальний тиск. Усім обстеженим проводили стандартні дослідження, добове моніторування артеріального тиску за допомогою приладу "АВРМ-02" (Meditech, Угорщина), еходопплеркардіографію ("Logic-5", США), апланаційну тонометрію променевої артерії (SphygmoCor, Австралія). Після реєстрації вихідних даних пацієнтам було призначено: 1 група - лізиноприл 10 мг, 2 група - небіволол 5 мг, 3 група - амлодипін 5 мг. Титрування і корекція дози препаратів проводилися при необхідності на 2-му і 4-му тижні дослідження до досягнення цільового рівня артеріального тиску (менше 140/90 мм рт.ст.). У разі недосягнення цільового артеріального тиску додавали гіпотіазид в дозі 12,5 мг/доб. Повторне дослідження проводилося через 3 міс. Статистичний аналіз проведено з використанням пакету комп'ютерних програм Statistica 6,0. Встановлено, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією при порівнянному індексу маси тіла виявлені більш високі (р