Спосіб малоінвазивного лікування перфорації виразки дванадцятипалої кишки

Реферат: Спосіб малоінвазивного лікування перфорації дванадцятипалої кишки застосовується у хворих похилого віку з тяжкою супутньою патологією, високим операційним ризиком, при категоричній відмові від хірургічного лікування після проведення діагностичних заходів. Виконують дренування підпечінкового простору та порожнини малого тазу під ультразвуковим контролем з подальшим встановленням в дванадцятипалу кишку нітінолового дуоденального стента, що саморозширюється, зонда в шлунок та зонда для ентерального харчування. UA 103376 U (12) UA 103376 U UA 103376 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до екстреної абдомінальної хірургії і може бути використана як перший етап лікування, а іноді і основний у хірургічному лікуванні перфорації виразки дванадцятипалої кишки. Перфорація пептичної виразки являється серйозним ускладненням виразкової хвороби, що зустрічається у 2-10 % всіх пацієнтів (В.А. Шуляренко, 2011, F.Y. Lui, 2010). У теперішній час у хірургічному лікуванні хворих з перфорацією гастродуоденальної виразки в різних клінічних ситуаціях застосовується різноманітна тактика. Незважаючи на значні успіхи застосування медикаментозного лікування виразкової хвороби, частота ускладнень пептичної виразки, що потребують хірургічного лікування збільшується, особливо в осіб похилого віку. За даними літератури смертність при перфорації виразки дванадцятипалої кишки становить від 4 до 30 %, і збільшується до 50 % з віком пацієнтів. Кожен п'ятий пацієнт з перфорацією пептичної виразки госпіталізується з клінічними ознаками сепсису, тому точна оцінка важкості стану пацієнта дає змогу вибрати оптимальний шлях лікування, зменшити кількість ускладнень та смертність у післяопераційний період. В даний час найпоширенішими шкалами оцінки стану пацієнта, ризику оперативного втручання та прогнозування наслідків лікування є ASA (American Society of Anestesiologists Classification), шкала Воеу та Mannheim Peritonitis Index (MPI). Шкала Воеу складається з 3-х факторів, що включають - супутнє соматичне захворювання, передопераційний шок і тривалість перфорації більше 24 годин. Важливим прогностичним фактором є час від моменту перфорації до початку оперативного втручання. Консервативну тактику лікування, яка є основою лікування пацієнтів з високим ризиком, називають методом Тейлора. Затримка лікування більше ніж 12 годин призводить до збільшення смертності в 3 рази, в той час як затримка у 24 години пов'язана з дев'ятикратним збільшенням смертності. Автори Kenneth Thorsen, Jon Arne Søreide at all. вказують, що близько 68 % пацієнтів з перфоративною виразкою шлунку та дванадцятипалої кишки старше 60 років. За даними С.K. Kum, Y.S. Chong at all. супутня патологія наявна у 65,5 % пацієнтів старше 65 років з перфорацією гастродуоденальної виразки, а смертність становить 17,2 %. В теперішній час розроблені та впроваджені різні види хірургічних втручань, як відкритих так і лапароскопічних, при перфорації виразки дванадцятипалої кишки. Враховуючи тяжку супутню патологію у пацієнтів похилого віку з перфорацією виразки дванадцятипалої кишки, надзвичайно високий ризик оперативного втручання, постає питання вибору оптимального способу лікування. Автори Bergström M., Arroyo Vázquez J.A., Park P.O. запропонували використовувати дуоденальні стенти (covered self-expandable metal stents) для лікування неспроможності після первинного лапароскопічного зашивання перфорації виразки дванадцятипалої кишки у 2-х хворих та як первинний метод лікування у - 7-ми хворих. Відомим способом лікування перфоративної виразки дванадцятипалої кишки є консервативний метод лікування, що описаний в 1935 році O.W. Wagensteen та більше відомий як метод N. Taylor, детально описаний ним у 1946-1952 роках, що застосовувався у ранні терміни після початку захворювання та полягає у встановленні назогастрального зонда з аспірацією шлункового вмісту кожні 30 хвилин. Але висока летальність даного методу у хворих з перфорацією виразки дванадцятипалої кишки призвела до того, що в теперішній час даний метод не застосовується. Задачею корисної моделі, що заявляється, є усунення вище зазначених недоліків шляхом удосконалення способу лікування перфоративної виразки дванадцятипалої кишки. Поставлена задача вирішується тим, що після діагностики перфорації дванадцятипалої кишки, згідно з корисною моделлю, виконують дренування черевної порожнини у підпечінковому просторі та порожнині малого тазу під ультразвуковим контролем з подальшим встановленням в дванадцятипалу кишку нітінолового дуоденального стента, що саморозширюється, зонда в шлунок та зонда для ентерального харчування. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є виконання ендоскопічного стентування дванадцятипалої кишки в поєднанні з дренуванням черевної порожнини під ультразвуковим контролем та встановленням 2-х зондів. Запропонований спосіб лікування може бути застосований при відсутності умов для виконання хірургічного лікування (важкість стану хворого, як тимчасовий варіант лікування, супутня патологія, категорична відмова хворого від операції) або як самостійний спосіб лікування чи застосовуватися з метою проведення повноцінної передопераційної підготовки. Даний спосіб дозволяє застосовувати у хворих похилого віку з тяжкою супутньою патологією, високим операційним ризиком, у яких діагностовано перфорацію виразки дванадцятипалої кишки, малоінвазивні ендоскопічні технології, що дають змогу покращити результати лікування в цій групі пацієнтів. 1 UA 103376 U 5 10 15 20 25 30 Спосіб малоінвазивного лікування перфорації виразки дванадцятипалої кишки виконується наступним чином: у хворого після діагностики перфорації виразки дванадцятипалої кишки в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії виконується дренування підпечінкового простору та порожнини малого тазу під ультразвуковим контролем з аспірацією вмісту та лаважем черевної порожнини розчинами антисептиків. Далі виконується езофагогастродуоденоскопія, візуалізується виразка дванадцятипалої кишки з перфорацією, встановлюється в дванадцятипалу кишку в ділянку виразкового кратера з перфорацією нітіноловий дуоденальний стент, що саморозширюється, діаметром 18 мм та довжиною 60 мм, зонд в шлунок та зонд для ентерального харчування. Хворому проводится інфузійна, антибактеріальна, антисекреторна терапія. Моніторинг черевної порожнини здійснюється за допомогою ультразвукового дослідження та комп'ютерної томографії. За необхідності виконуються додаткові дренування черевної порожнини під ультразвуковим контролем, лапароскопія або лапаротомія. Спосіб апробовано на кафедрі хірургії та судинної хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика. Позитивний результат апробації заявленого способу дозволяє рекомендувати його для впровадження у практичну охорону здоров'я. 1. Шуляренко В.А. Радикальна операція - метод вибору при перфоративній гастродуоденальній виразці / Фелештинський Я.П., Мамчич В.І., Парацій З.З., Семіног В.І., Шуляренко О.В. // Український Журнал Хірургії. - 2011. - № 2 (11). - С. 72-74. 2. Bergström М.I., Arroyo Vázquez J.A., Park P.O. Self-expandable metal stents as a new treatment option for perforated duodenal ulcer. Endoscopy. 2013; 45(3):222-5. 3. Kum С.K., Chong Υ.S., Koo С.С., Rauff A. Elderly patients with perforated peptic ulcers: factors affecting morbidity and mortality. J R Coll Surg Edinb. 1993, December; 38(6): 344-347. 4. Surapaneni, Sushama, Rajkumar S.,Vijaya Bhaskar Reddy A. The Perforation-peration time Interval; An Important Mortality Indicator in Peptic Ulcer Perforation. Journal of Clinical and Diagnostic Research: JCDR. 2013; 7(5):880-882. doi:10.7860/JCDR/2013/4925.2965. 5. Taylor T.V. Laparoscopic vagotomy an operation for the 1990s? / T.V. Taylor, D.S. Bhandarkar // Ann of Royal College of Surgeons of England. - 1993. - № 75. - Р. 385-386. 6. Thorsen K, Søreide JA, Søreide K. What Is the Best Predictor of Mortality in Perforated Peptic Ulcer Disease? A Population-Based, Multivariable Regression Analysis Including Three Clinical Scoring Systems. Journal of Gastrointestinal Surgery. 2014; 18(7):1261-1268. doi:10.1007/s11605014-2485-5.4. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 Спосіб малоінвазивного лікування перфорації дванадцятипалої кишки, що застосовується у хворих похилого віку з тяжкою супутньою патологією, високим операційним ризиком, при категоричній відмові від хірургічного лікування після проведення діагностичних заходів, який відрізняється тим, що виконують дренування підпечінкового простору та порожнини малого тазу під ультразвуковим контролем з подальшим встановленням в дванадцятипалу кишку нітінолового дуоденального стента, що саморозширюється, зонда в шлунок та зонда для ентерального харчування. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2