Спосіб лікування хворих на рак товстої кишки з ад’ювантною аутоімунотерапією

Реферат: Винахід належить до медицини, а саме онкології, і полягає в тому, що за допомогою кріоустановки здійснюють заморожування пухлини з наступним спонтанним відтаюванням, після чого виконують резекцію товстої кишки одним із відомих способів. UA 105087 C2 (12) UA 105087 C2 UA 105087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до області медицини, до її розділу - онкології. Відомий спосіб лікування хворих на рак товстої кишки шляхом хірургічного видалення ураженого пухлиною органу повністю чи частково, який передбачає лапаротомію, ревізію органів черевної порожнини, мобілізацію ураженого пухлиною фрагмента товстої кишки, його резекцію з відновленням природної прохідності органу шляхом накладання анастомозу [1]. Недоліком даного способу є те, що хірургічне втручання виконують на фоні імунної депресії зумовленої пухлинним процесом і при цьому операція суттєво поглиблює цей стан, що в свою чергу сприяє виникненню рецидивів та метастазів пухлини, зводить нанівець зусилля хірургів і результати лікування, крім того, на такому фоні, в ранньому післяопераційному періоді часто виникають гнійно-запальні ускладнення [2]. Відомий спосіб аутоімунотерапії хворих на рак товстої кишки, з метою корекції імунного статусу і покращання результатів лікування, який виконують шляхом введення аутовакцини приготованої з аутологічних клітин шляхом інактивації їх продуктами метаболізму активного штаму мікроорганізму Вас. Mesentericus AB-56 [3]. Спосіб виконують наступним чином: після хірургічного видалення ураженої частини товстої кишки, беруть фрагмент пухлини. Потім, в стерильних умовах його ділять на рівні частини по числу імунізацій (як правило три) і реімунізацій. Матеріал поміщають в стерильну посудину і зберігають при температурі від - 30° до - 40° протягом 30 діб. В день приготування вакцини фрагмент пухлини після очистки та обробки антисептиками гомогенізують та піддають обробці мікроорганізмами Вас. Mezentericus АБ-56. Отриману таким чином суміш поміщають на дві години в термостат. Після цього роблять посіви вакцини для визначення стерильності. Починаючи з 10 дня після операції, протипухлинну аутовакцину вводять підшкірно, 3-5 разів, в декілька точок підлопаткової ділянки, через кожні 3-5 днів. Недоліком даного способу лікування є те, що тривале зберігання при низькій температурі відбивається негативно на біологічних властивостях клітин, змінює їх природні характеристики; у всіх випадках фрагмент пухлини для приготування вакцини піддають обробці по складній методиці в лабораторних умовах з застосуванням дорогих реактивів, складної апаратури та з залученням спеціального підготовленого персоналу, що не сприяє широкому розповсюдженню методики. При цьому диструктивно-девіталізуючий ефект даної методики лишається не завжди передбачуваним. Задачею винаходу є підвищення ефективності лікування хворих на рак товстої кишки за рахунок проведення хірургічного втручання і одночасного забезпечення аутоімуностимуляції організму при даному захворюванні. Задачу досягають шляхом інтраопераційної кріодії та спонтанного відтаюванням злоякісної пухлини товстої кишки з частковою чи повною резекцією органу. Спосіб виконують наступним чином: використовують кріотерапевтичну установку "Кріоелектроніка-4" та як кріоагент - рідкий азот. Після лапаротомії та ревізії органів черевної порожнини, визначивши можливість радикального видалення злоякісної пухлини, її заморожують попередньо змодельованим кріоаплікатором, який підводять до зовнішньої поверхні пухлини товстої кишки так, щоб пухлина була повністю з зоні заморожування, створивши при цьому температуру не менше -80 °C на поверхні тканини і на внутрішній поверхні пухлини не менше -32 С протягом 12-18 хвилин. Потім проводять спонтанне відтаювання пухлини тривалістю 40-45 хвилин, під час якого відбувається кріоруйнація ракових клітин і масове вивільнення і надходження антигенно змінених фрагментів цитоскелету, кріоантигенів, цитокінів в кровообіг, що створює умови для аутоімунного стресу. Короткочасне поступлення антигенів виключає загрозу імунного блоку. Після цього уражений пухлиною орган резектують по одній з сучасних методик, а природну прохідність відновлюють шляхом накладання анастомозу між проксимальною і дистальною куксами. Прикладом конкретного виконання може бути наступний. Хворий О-ко С.П., 58 років, історія хвороби № 4591, госпіталізований у стаціонар зі скаргами на постійні больові відчуття в лівій половині живота, здуття, затримку випорожнення, втрату апетиту, сили, ваги за останні 3 місяці на 4 кг. На підставі даних ендоскопічного, рентгенологічного і патоморфологічного дослідження встановлено діагноз: рак нижньої третини сигмоподібної кишки (сигмоподібна кишка - сегмент товстої кишки). З боку аналізів крові та сечі без суттєвих змін. Хворим себе вважає протягом 5 місяців. Вперше звернувся за медичною 9 допомогою 1 місяць тому назад. До госпіталізації: PEA-19,2 мкг/л; Т-лімфоцитів - 0,28×10 /л; В9 лімфоцитів - 0,11×10 /л; імуноглобуліни класу А - 1,81 г/л; М - 0,33 г/л; G-11,52 г/л; ІК - 61. Хворому виконано резекцію сигмоподібної кишки з кріодією і спонтанним відтаюванням пухлини. Після лапаротомії, ревізія органів черевної порожнини засвідчила, що пухлина локалізувалась в нижній третині сигмоподібної кишки, розмірами 7×5 см, проростала серозну оболонку. До пухлини підведений попередньо змодельований по розмірах пухлини кріоаплікатор. Кріодія 1 UA 105087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 тривала протягом 18 хвилин. Потім протягом 42 хвилин тривало спонтанне відтаювання пухлини. Мобілізований макропрепарат резектовано в межах здорових тканин на віддалі 6 см від видимої проксимальної границі зони заморожування, відразу після пересічення магістральних судин. Лапаротомна рана зашита пошарово з підведенням до анастомозу дренажної трубки. Препарат: фрагмент сигмоподібної кишки довжиною 23 см шлунку з пухлиною. Від видимої границі пухлини до проксимальної і дистальної його границі 6 та 7 см. Пухлина та слизова оболонка, що потрапила в зону кріодеструкції багрово-синюшного кольору, набрякла, при інструментальній пальпації легко руйнується. Патогістологічне заключення: помірно диференційована аденокарценома товстої кишки, метастази раку в регіонарних лімфатичних вузлах. Перебіг післяопераційного періоду - без особливостей. На 11 добу зняті шви через один, на 12 - усі інші. На 13 добу хвора виписана зі стаціонару. При обстеженні в післяопераційному періоді, на 5 добу після операції, виявлені наступні зміни, що відображали 9 9 стан імунореактивності організму: Т-лімфоцити 0,35×10 /л; В-лімфоцити 0,09×10 /л; імуноглобуліни А - 2,09 г/л; М - 0,98 г/л; G-12,25 Г/л; ІК - 181. Однак на день виписки Т9 9 лімфоцити зросли до 0,465×10 /л; В-клітини - 0,124×10 /л, а рівень імуноглобулінів А, М, G зріс відповідно до 4,5 г/л; 1,1 г/л та 14,89 г/л. Що стосується PEA то його показник на 5 добу після операції з інтраопераційною кріодією і спонтанним відтаюванням різко зріс і становив - PEA-71,3 мкг/л. Хворий пережив 5-річний період спостереження. Слід зазначити, що у хворих на рак товстої кишки після лише хірургічного втручання в ранньому післяопераційному періоді спостерігається значне зниження показників Т- і В-ланок імунітету. Клінічну апробацію даного методу комбінованого лікування хворих рак шлунку проведено на базі кафедри онкології НМАПО імені П.Л. Шупика у відділенні абдомінальної онкології Київської міської онкологічної лікарні та Національного інституту раку. У 40 випадках продемонстровано його ефективність і можливість використання в клінічній практиці. Досвід застосування кріодії і спонтанного відтаювання пухлини при виконанні 40 радикальних хірургічних втручань дозволив нам стверджувати, що цей метод комбінованого лікування може бути рекомендований у всіх випадках, де є показання до даного об'єму операцій, при дотриманні умов, що забезпечують безпечне застосування низьких температур, здатних викликати кріодеструкцію оточуючих тканин. Враховуючи те, що глибоке заморожування супроводжується кріоруйнацією пухлини під час спонтанного відтаювання і надходженням продуктів кріорозпаду в кров, можна стверджувати, що лікування в такому режимі має позитивний вплив на перебіг післяопераційного періоду та віддалені результати лікування хворих на рак шлунку. Джерела інформації: 1. Яицкий Н.А, Седов В.М., Васильєв С.В. Опухоли толстой кишки. М., "МЕДпресс-информ". 2004, 371 с. 2. Гриневич Ю.А., Каменец Л.Я. Основы клеточной иммунологии опухолей. - Киев: Здоров'я, 1986.-158 с. 3. Затула Д.Г. Микроорганизмы, рак и противоопухолевый иммунитет. - Киев: Наукова думка, 1985. - с. 247. (Прототип) ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 45 Спосіб лікування хворих на рак товстої кишки шляхом хірургічного видалення пухлини, який відрізняється тим, що спочатку проводять заморожування її з допомогою кріоаплікатора, довівши температуру на поверхні пухлини до не менше -80 °C, на внутрішній поверхні - не менше -32 °C, протягом 12-18 хвилин, потім проводять спонтанне відтаювання протягом 40-45 хвилин, після чого виконують резекцію товстої кишки. 50 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2