Спосіб маркування та ідентифікації матеріальних об’єктів

1. Спосіб маркування та ідентифікації матеріальних об'єктів, що включає маркування об'єкта маркуючим матеріалом, який не може бути розрізненим у видимій частині спектра, збереження відомостей про нанесений матеріал в базі даних та наступну ідентифікацію об'єкта, який відрізняється тим, що маркування об'єкта здійснюють шляхом нанесення на його вибрані ділянки маркуючого матеріалу, до складу якого входить прозорий покривний матеріал, люмінофор та кодовані мікрочастинки, кодовим символом яких є цифри, літери, літерно-цифрова композиція, форма, колір, матеріал, або поєднання вказаних символів, крім того, на вибрані ділянки об'єкта наносять видимі саморуйнівні засоби захисту, що мають кодові символи, ідентичні нанесеним на мікрочастинки, для ідентифікації об'єкта його піддають опроміненню, яке стимулює люмінофор, виявляють кодовані мікрочастинки та встановлюють відповідність їх кодових символів занесеним в базу даних. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що кожну одиницю певного виду об'єктів маркують маркуючим матеріалом з індивідуальним кодовим символом мікрочастинок, який не повторюється. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як прозорий покривний матеріал застосовують лак на водній або нітрооснові. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як опромінення, стимулююче люмінофор, застосовують ультрафіолетове або інфрачервоне опромінення. 5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що видимі ділянки об'єкта додатково маркують попереджувальними маркуючими засобами з інформацією про наявність прихованого маркування. Корисна модель відноситься до систем захисту матеріальних об'єктів від несанкціонованого доступу або крадіжок та їх ідентифікації і може бути використана для маркування різного виду об'єктів, переважно дорогокоштуючих. Найбільш поширеного застосування запропонована технологія має при маркуванні автомобільного транспорту та ідентифікації його в разі викрадення. Проблема захисту та збереження цілісності особливо цінних та дорогокоштуючих об'єктів є актуальною у всі часи. Предмети антикваріату, картини, автомобілі завжди були об'єктом зазіхання недобросовісної частини людства. На сьогоднішній день для упередження крадіжок та подальшого перепродажу цінних об'єктів існує широкий спектр різноманітних технологій та маркувальних засобів. Щодо останніх, то найбільш поширеними серед них є такі, що в умовах природного освітлення є прихованими від злочинців, і в той же час можуть бути легко виявленими при певних умовах детектування. Відома методика маркування різноманітних матеріалів, яка передбачає нанесення на них мітки - природної або синтезованої ДНК з відомою структурою [заявка РФ № 95119730/13, МПК 7 : C12Q1/68, B42D15/00, В41М5/00, опубл. 20.07.1997]. Ідентифікацію мітки здійснюють методом ланцюгової реакції із застосуванням спеціальних хімічних праймерів - олігонуклеотидів. Ця технологія має високий ступінь надійності, але в той же час вона є досить складною, потребує специфічних умов виконання і придатна для маркування вузького кола об'єктів. В патенті України № 42111 [MnK 7 G09D5/30, G07D7/00, опубл. 15.10.2001] описана методика маркування об'єктів невидимим при звичайному освітленні хімічним реагентом - диметиламінонафталіном сульфахлоридом. Приховане маркування виявляється при обробці об'єкта аміаком або амінами і подальшому освітленні ультрафіолетовими променями. Оброблена хімікатами поверхня при опроміненні починає яскраво світитись. Звичайно, цією технологією можна охватити лише досить вузьке коло об'єктів, переважно тих, д о стану по ( 0 С0 ST ^ 10666 верхні яких (після обробки) не ставляться високі вимоги. Слід зазначити, що в описаних вище технічних рішеннях маркувальні технології і засоби, потрібні для їх здійснення, застосовуються переважно з метою захисту об'єктів від підробок - як правило, певна партія об'єктів (товару) маркується одним видом маркувального засобу. Подальша ідентифікація окремої одиниці того чи іншого товару засвідчує (або навпаки) приналежність її до партії товарів, які мають ті ж самі кодуючі ознаки. Тобто, ця технологія не передбачає будь-якого виду персоніфікованого маркування, і за таких умов виділити якусь окрему одиницю товару проміж всієї партії просто неможливо. Маркування «партією» є виправданим для товарів, що не мають особливої цінності, а от, наприклад, для таких об'єктів, які можуть бути викраденими (автомобілі, предмети антикваріату тощо) дуже важливим є зосередженість даних щодо персоніфікованого кодованого маркування в тому чи іншому джерелі інформації (базі даних), потрібних для ідентифікації. Відомий спосіб маркування автотранспорту, згідно якого на частинах автомобіля, виконаних зі скла, твердим порошком під високим тиском наносять закодовану інформацію [заявка РФ № 93038489/11, МПК7В60Я25/00, опубл. 01.10.1996]. Частинки порошку проникають в поверхневий шар скла, утворюючи встановлений символ - код. Інші, не скляні частини автомобіля, кодують за допомогою фарб, що не змиваються. Всі закодовані дані заносять до комп'ютерної бази. Така технологія є більш прогресивною у порівнянні з вищеописаними, але ступінь її надійності невисокий, тому що скляні поверхні автомобіля (а це, як правило, бокове та вітрове скло) легко руйнуються, а з ними, звичайно, руйнується і кодова інформація. Тому у разі викрадення і пошкодження такого автомобіля ідентифікація його є вкрай проблематичною. Прикладом прихованого маркування об'єктів із занесенням інформації до бази даних може бути технологія, описана в заявці РФ № 97116671 [МПК7: В41М5/24, опубл. 27.01.1999]. Код, що являє собою комбінацію літер і цифр, невидимим у звичайних умовах тайнописом за допомогою фарбувача наносять на поверхню виробу в режимі ультрафіолетового випромінення. Після чого запис коду витримують в цьому випроміненні протягом часу, достатнього для повного проникнення фарбувача в об'єкт маркування на глибину поверхневого шару останнього. Але ця технологія у багатьох випадках є недоцільною, адже далеко не для кожного виду об'єкту є припустимим глибоке проникнення в його поверхню кодуючого матеріалу. Відомий спосіб прихованого маркування, який передбачає нанесення на об'єкт маркувального носія - етикетки, в якій заздалегідь методом перфорації формують індивідуальне кодове позначення (цифри, літери тощо), після чого етикетку покривають прозорим шаром спеціальної фарби, а саму етикетку видаляють [заявка РФ № 96123986/09, MnK7G06K9/00, опубл. 27.08.1998]. Таким чином на поверхні об'єкту одержують інди відуальне маркування, яке може бути зчитане під ультрафіолетовими променями. Дані щодо кодування реєструють в електронній базі. Цей вид маркування є досить спрощеним і недостатньо надійним, тому використання його для позначення дорогокоштуючих об'єктів обмежене. За найближчий аналог запропонованої корисної моделі прийнятий спосіб маркування та ідентифікації матеріальних об'єктів, що включає маркування об'єкту маркуючим матеріалом, який не може бути розрізненим у видимій частині спектра, збереження відомостей про нанесений матеріал в базі даних та наступну ідентифікацію об'єкту [Патент України № 46169, МПК7:С09О11/00, В41МЗ/14, B42D15/00, G06K19/06, опубл. 15.05.2002]. Засобом маркування у цьому технічному рішенні є мініатюрні неорганічні частинки, які включають, принаймні, два хімічні елементи у попередньо заданому співвідношенні. Це частинне співвідношення елементів є позначальним кодом об'єкта. Частинки, що містять інформацію, можуть бути зчитані методом скануючої електронної мікроскопії з використанням детектування зворотно-розсіяних електронів. Співвідношення хімічних елементів визначається шляхом енергочи хвиледисперсійного рентгенівського аналізу. Головним недоліком описаної технології є її складність на всіх етапах проведення, особливо в момент ідентифікації контро л юємого об'єкта. І, як наслідок цього - обмеженість сфери застосування. Очевидно, що зчитування кодованих символів з таких об'єктів, як, наприклад, угнані автомобілі, з використанням дорогокоштуючої електронної та рентгенівської апаратури є не тільки невиправданим, а і в багатьох випадках просто неможливим для інспектуючого персоналу. Адже в таких екстремальних ситуаціях контроль повинен бути здійснений оперативно, швидко і із застосуванням доступних ідентифікуючих засобів. Крім того, такий кодовий символ, як співвідношення хімічних елементів може бути відтворений без особливих зусиль, а, отже, він є недостатньо надійним. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення кодувальної здатності і надійності способу маркування та ідентифікації матеріальних об'єктів шляхом поєднання персоніфікованих прихованих та видимих засобів захисту, вибору оптимальних ознак їх кодових символів і надання останнім додаткового захисту, а також виявлення місць знаходження закодованої інформації опроміненням, яке стимулює люмінофор, що на початковому етапі ідентифікації об'єкту забезпечує можливість детектування місць локалізації кодованих мікрочастин, а в подальшому зчитування кодових символів без необхідності застосування складних інспектуючих систем, підвищуєступінь захищеності самих кодових символів, а також виключає вірогідність повторення або співпадання кодуючих засобів захисту на декількох об'єктах. Поставлена задача досягається за рахунок того, що в способі маркування та ідентифікації мате 10666 ріальних об'єктів, що включає маркування об'єкту маркуючим матеріалом, який не може бути розрізненим у видимій частині спектра, збереження відомостей про нанесений матеріал в базі даних та наступну ідентифікацію об'єкту, згідно до представленої корисної моделі, маркування об'єкту здійснюють шляхом нанесення на його вибрані ділянки маркуючого матеріалу, до складу якого входить прозорий покривний матеріал, люмінофор та кодовані мікрочастинки, кодовим символом яких є цифри, літери, літерно-цифрова композиція, форма, колір, матеріал, або поєднання вказаних символів, крім того, на вибрані ділянки об'єкта наносять видимі саморуйнівні засоби захисту, що мають кодові символи, ідентичні нанесеним на мікрочастинки, для ідентифікації об'єкту його піддають опроміненню, яке стимулює люмінофор, виявляють кодовані мікрочастинки та встановлюють відповідність їх кодових символів занесеним в базу даних. При цьому кожну одиницю певного виду об'єктів маркують маркуючим матеріалом з індивідуальним кодовим символом мікрочастинок, який не повторюється. В якості прозорого покривного матеріалу застосовують лак на водній чи нітрооснові, а в якості опромінення, стимулюючого люмінофор - ультрафіолетове або інфрачервоне опромінення. Крім цього, видимі ділянки об'єкта додатково маркують попереджувальними маркуючими засобами з інформацією про наявність прихованого маркування. Вказаний технічний результат, який досягається при використанні запропонованого способу, обумовлений ознаками, які відрізняють його від ознак подібних технологій маркування і ідентифікації, описаних згідно відомого рівня техніки, зокрема, описаних у винаході, взятому за прототип. Запропонований процес маркування та ідентифікації контролюємого об'єкту у порівнянні з представленими вище є набагато надійнішим і в той же час простішим у виконанні. Засоби маркування мають високий ступінь захищеності адже будь-яке відтворення, підробка чи фальсифікація кодуючих символів, які здебільшого являють собою поєднання на одній мініатюрній мікрочастинці одразу декількох ознак (наприклад, цифра + літера, цифра + літера + форма, літера + колір і т.п.) практично неможливе. Той чи інший кодовий символ мікрочастинок встановлюється відповідно до певної логіки, яку обирає виробник. А дублювання цих кодових символів, які приховані на мікрочастинках, на саморуйнівних видимих засобах захисту, додатково підсилює ступінь захищеності матеріального об'єкту і полегшує та прискорює можливість його ідентифікації. Зчитування закодованої інформації (кодових символів) можливе лише після визначення оброблених ділянок об'єкта - місць знаходження мікрочастинок. А це, в свою чергу, можливе лише після виявлення цих місць. Саме для цієї цілі до складу маркуючого матеріалу введений люмінофор, який візуалізується (світиться) при ультрафюлеовому чи інфрачервоному опроміненні. Таким чином, можна сказати, що запропонована методика маркування має вищу, ніж у вищеописаних рішеннях "ступінь прихованості" кодуючих ознак об'єкту, що робить її надійною і придатною для широкого кола матеріальних об'єктів. Прозорим покривним матеріалом є лак на водній або нітрооснові. По-суті маркуючим матеріалом є рідка композиція, основою якої є цей лак, який на поверхні об'єкту утворює невидиму при звичайному освітленні плівку. Місця нанесення композиції виявляються лише при опроміненні об'єкту. Крім того, лак виконує функцію захисту самих мікрочастинок, утримуючи їх на поверхні об'єкту. Товщина мікрочастинок, як правило, не перевищує декількох мікрон, вони мають менше 1 мм в діаметрі (якщо форма кругла). Кількість і місцезнаходження мікрочастинок не регламентується, це диференціюється в залежності від ступеню ризику матеріального об'єкта на предмет викрадення чи підробки. Але в усіх випадках будь-який маркований об'єкт набуває гарантованої стійкості до "перероджування" та крадіжок з метою перепродажу через труднощі, які завжди будуть мати місце при спробі видалення маркуючого матеріалу чи кодованих мікрочастинок. Додаткове підсилення ступеню захищеності об'єкта досягається шляхом маркування його попереджувальними засобами з інформацією про наявність прихованого маркування. Ці засоби є видимі, більше того, вони розташовані на тих ділянках об'єкта, які перш за все впадають в око і є, скоріше, психологічним фактором, який впливає на потенційного викрадача. Реалізацію запропонованої технології можна показати на прикладі маркування та ідентифікації автомобільного транспорту: при цьому потрібно враховувати той фактор, що одні транспортні засоби мають більший ризик бути викраденими для "перероджування", інші - для перепродажу на запчастини. В першому випадку доцільно розміщувати ідентифікатори на основних елементах структури автомобіля, на його найбільших за розміром вузлах та деталях, зокрема, у важкодоступних місцях. Для автомобілів, котрі мають ризик бути викраденими з метою продажу по частинам, важливо, щоб ідентифікатори були нанесені на якомога більшу кількість збірних конструктивних елементів - наприклад, в місцях, недоступних для фізичного контакту без демонтування складових частин. Інформація, закладена в кодові символи, заноситься до електронної бази даних маркувального засобу разом з офіційними записами персоніфікації автомобіля та його власника. Маркуючий матеріал здебільшого наноситься на панель, внутрішню сторону підсилюючого елементу капота, багажника, переднього та заднього бамперів, елементів передньої та задньої підвісок, нижню частину двигуна, коробки передач, карданних валів, задню вісь, частини днища і підсилювальних елементів, внутрішні отвори в структурних елементах каркасу, частини нижньої сторони каркасу, систему випуску газу. Крім того, маркуванню 10666 піддають внутрішню частину дверей, внутрішню порожнину багажника і двигуна, тильну сторону приборного щита, нижню поверхню передніх сидінь, всередині дверних стійок і позаду оздоблення дверей, під покриттям полу та за оббивкою стелі При проведенні ідентифікації маркованого у такий спосіб автомобіля його піддають інфрачервоному або ультрафіолетовому опроміненню, яке стимулює люмінофор, що входить до складу композиції - останній починає яскраво світитись, виявляючи таким чином місця локалізації мікрочастинок Після ЦЬОГО відбирається проба маркуючого матеріалу і досліджується під мікроскопом на Комп ютерна верстка Д Дорошенко 8 предмет виявлення мікрочастинок Ідентифікацію автомобіля здійснюють шляхом порівняння інформації, закладеної до кодових символів мікрочастинок, з інформацією, занесеною до електронної бази даних щодо контролюємого автомобіля Впроваджена в практику запропонована технологія маркування і ідентифікації здатна суттєво підвищити ДІЯЛЬНІСТЬ заходів, направлених на збереження цінностей та упередження ДІЯЛЬНОСТІ кримінальних елементів Вона є нескладною у виконанні, доступною та ефективною для широкого ряду матеріальних об'єктів. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП 'Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м Київ - 4 2 , 01601