Спосіб створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопіях

Реферат: Спосіб створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопіях включає лапароскопічне втручання. В ділянці пупка виконують розріз шкіри довжиною до 1 см з подальшим роз'єднанням м'яких тканин і зубчатими затискачами захоплюють апоневроз та виконують його тракцію вертикально вверх, після чого в черевну порожнину вводять голку Вереша або троакар 5-10 мм та здійснюють інсуфляцію закису азоту (N2O), створюючи динітрогеноксидперитонеум, а кількість газу береться в середньотерапевтичних дозах, індивідуально для кожного хворого. UA 111492 U (54) СПОСІБ СТВОРЕННЯ РОБОЧОГО ПРОСТОРУ В ЧЕРЕВНІЙ ПОРОЖНИНІ ПРИ ЛАПАРОСКОПІЯХ UA 111492 U UA 111492 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема хірургії, і може використовуватись при лікуванні внутрішніх органів хворих за допомогою лапароскопії. Лапароскопією називають один із способів хірургічного лікування, новизна якого полягає в малоінвазивному втручанні. Відомий спосіб створення робочого простору при лапароскопічній операції, який включає введення голки Верша над пупком та інсуфляцію повітрям (1). При цьому точку введення визначають на середньоключичній лінії. Виконують інсуфляцію повітрям із тиском 12мм Hg ст. та стандартну відповідну лапароскопічну операцію. Однак цей спосіб є недосконалим у зв'язку з високою частотою травмування підпаяних тканин та органів в умовах спайкового процесу. Найбільш близьким аналогом (2) є спосіб лапароскопічної холецистектомії з карбоксиперитонеуму, який призводить до зменшення внутрішньосудинного об'єму за рахунок стиснення судин черевної порожнини і заочеревинного простору, який сприяє затримці і депонуванню крові у венах нижніх кінцівок і т.д. окрім цього підвищений внутрішньочеревний тиск сприяє виникненню "абдомінального криш-синдрому", визиває порушення кровотоку по ворітній вені, що разом з резорбтивною дією вуглекислого газу CO2 є несприятливим впливом на печінку та весь організм в цілому. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопіях, в якому будуть враховані несприятливі впливи на організм хворого, що максимально захистить хворого від хірургічної агресії. Поставлена задача вирішується у способі створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопіях тим, що лапароскопічне втручання, згідно з корисною моделлю, в черевну порожнину вводять голку Вереша або троакар 5-10 мм та здійснюють інсуфляцію закису азоту (N2O), створюючи динітрогеноксидперитонеум, а кількість газу береться в середньотерапевтичних дозах, індивідуально для кожного хворого. Спосіб реалізується наступним чином. Для створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопічних втручаннях виконують інсуфляцію закису азоту - створюючи динітрогеноксидперитонеум. Закис азоту при навколишній температурі є стабільним газом, практично не вступає в з'єднання з молекулярним киснем і стійкий до впливу звичайних окислювачів. Перед інсуфляцією проводять в ділянці пупка розріз шкіри довжиною до 1 см з подальшим роз'єднанням підлеглих м'яких тканин (підшкірно-жирової клітковини). В подальшому зубчатими затискачами (Кохера або Микуліча) захоплюють апоневроз та виконують його тракцію вертикально вверх, після чого в черевну порожнину вводять голку Вереша або троакар 5-10 мм та виконують інсуфляцію створюючи динітрогеноксидперитонеум. Запропонований спосіб створення робочого простору при виконанні лапароскопічних втручань впроваджено у 80 хворих. Перевагами запропонованого способу створення робочого простору при лапароскопії оцінювали за наступнім - зменшення частоти виникнення больового плечолопаткового синдрому, періоду стаціонарного лікування та комфортність хворого в післяопераційному періоді. Висока ефективність, зменшення частоти виникнення больового плечолопаткового синдрому та легкий і комфортний післяопераційний період відрізняється від альтернативних варіантів. Отримана інформація необхідна для планування й розподілення обмежених ресурсів, особливо у сучасних умовах медичної економіки в Україні. Спосіб створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопіях, що заявляється підтверджується наступними прикладами. Приклад 1. Хвора М. (45 р.) госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні № 8, в плановому порядку для оперативного лікування з діагнозом - жовчнокам'яна хвороба. Запропоновано: лапароскопічна холецистектомія, знеболювання - поєднання спінальної анестезії, провідникової поверхневої анестезії шийного сплетення та термінальної анестезії діафрагми. Після отриманої інформованої згоди хвора була прооперована - виконана лапароскопічна холецистектомія, без дренуванням черевної порожнини. Як газове середовище для створення робочого простору використано - закис азоту (динітрогеноксидперитонеум). Діагноз після оперативного втручання встановлено: жовчнокам'яна хвороба, хронічний калькульозний холецистит. Післяопераційний період перебігав без особливостей, больового синдрому не відмічалось, хвора активна, скарг не було. Хвору виписано з лікарні в задовільному стані. Термін перебування в стаціонарі 1 доба. Приклад 2. Хвора Т. (55 р.) госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні № 8, в ургентному порядку для оперативного лікування з діагнозом - гострий холецистит. Запропоновано: лапароскопічна холецистектомія, знеболювання - поєднання спінальної 1 UA 111492 U 5 10 15 20 анестезії, провідникової поверхневої анестезії шийного сплетення та термінальної анестезії діафрагми. Після отриманої інформованої згоди хвора була прооперована - виконана лапароскопічна холестектомія, без дренування черевної порожнини. Діагноз після оперативного втручання встановлено: жовчнокам'яна хвороба, гострий флегмонозний холецистит. Післяопераційний період перебігав без особливостей, больового синдрому не відмічалось, хвора активна, скарг не було. Хвору виписано з лікарні в задовільному стані. Термін перебування в стаціонарі 2 доби. Приклад 3. Хворий К. (36 р.) госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні №8, в ургентному порядку для оперативного лікування з діагнозом -гострий апендицит. Запропоновано: лапароскопічна апендектомія, знеболювання - поєднання спінальної анестезії та провідникової поверхневої анестезії шийного сплетення. Після отриманої інформованої згоди хворий був прооперований - виконана лапароскопічна апендектомія, без дренування черевної порожнини. Діагноз після оперативного втручання встановлено: гострий флегмонозний апендицит. Післяопераційний період перебігав без особливостей, больового синдрому не відмічалось, хворий активний, скарг не було. Хворого виписано з лікарні в задовільному стані. Термін перебування в стаціонарі 2 доби. Таким чином, спосіб створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопіях з виконанням інсуфляції закису азоту рекомендований до практичного впровадження в спеціалізованих клініках. Джерела інформації: 1. Васильєв И.Т. Патогенетические механизмы озонотерапии при перитонитах. Тез. докл. Научно-практической конференции // М., 2006. - С. 70-79. 2. Запорожан В.Н., Грубник В.В. и др. Видеоэндоскопические операции в хирургии и гинекологии // Київ: Здоров'я. - 2000. - С. 20. 25 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 Спосіб створення робочого простору в черевній порожнині при лапароскопіях, що включає лапароскопічне втручання, який відрізняється тим, що в ділянці пупка виконують розріз шкіри довжиною до 1 см з подальшим роз'єднанням м'яких тканин і зубчатими затискачами захоплюють апоневроз та виконують його тракцію вертикально вверх, після чого в черевну порожнину вводять голку Вереша або троакар 5-10 мм та здійснюють інсуфляцію закису азоту (N2O), створюючи динітрогеноксидперитонеум, а кількість газу береться в середньотерапевтичних дозах, індивідуально для кожного хворого. 35 Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2