Спосіб створення робочого простору при лапароскопічних оперативних втручаннях

Реферат: Спосіб створення робочого простору при лапароскопічних оперативних втручаннях передбачає механічне підняття черевної стінки за допомогою ретракторів та дозоване введення - до тиску 4-6 мм. рт. ст. вуглекислого газу в очеревинну порожнину. UA 84480 U (54) СПОСІБ СТВОРЕННЯ РОБОЧОГО ПРОСТОРУ ПРИ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАННЯХ UA 84480 U UA 84480 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, хірургії, зокрема, до оперативної лапароскопії і може бути використана для створення робочого простору при лапароскопічних операціях. Відомі різні способи створення оперативного простору. Найбільш поширений газоперитонеум [Гарелик П.В. и соавт. Эндоскопическая хирургия желчекаменной болезни / Москва. - БИНОМ. - 2010. - с. 29-32; Федоров И.В. и соавт. Эндоскопическая хирургия / М.: ГЭОТАР - Медиа. - 2009. - C. 111-113]. При цьому в очеревинну порожнину вводять будь-який інертний газ. Частіш за все використовують повітря (пневмоперитонеум) чи двоокис вуглецю СО 2 (карбоксиперитонеум) під тиском до 2 кПа (15 мм рт. ст.) в об'ємі 2,5-3,0 літра. Введений в очеревинну порожнину газ здійснює рівномірний тиск в усі сторони, роздуває очеревинну порожнину і підіймає черевну стінку над внутрішніми органами, створюючи внутрішній оперативний простір для маніпуляцій в ньому ендохірургічними інструментами. До недоліків напруженого карбоксиперитонеуму відносять: гіпотермію внутрішніх органів, місцеву підсушуючу дію газу на серозну оболонку внутрішніх органів, здавлення мікрокапілярів очеревини з подальшим розвитком ішемії і гіпоксії, здавлення крупних венозних судин органів очеревинної порожнини і заочеревинного простору з розвитком ішемії. До несприятливих впливів карбоксиперитонеуму системного характеру відносять: Дифузія вуглекислого газу в загальний кровотік викликає системне перенасичення крові вуглекислим газом, що, в свою чергу, призводить до порушення кровообігу і живлення органів і тканин і формуванню спайок. Порушення кровообігу в судинах нижніх кінцівок зі схильністю до застою крові і тромбоутворення з розвитком ДВЗ-синдрому. Підняття тиском газу діафрагми зміщує серце в нефізіологічне положення, здавлює легені з наступним порушенням серцевої діяльності, погіршенням легеневої вентиляції. Присутня вірогідність розвитку пневмотораксу і пневмомедіастинуму, підшкірної емфіземи і газової емболії. Підвищення тиску газу в очеревинній порожнині вище 15 мм. рт. ст. для збільшення внутрішнього об'єму супроводжується порушенням функції життєво важливих органів навіть у молодих та фізично здорових осіб. Для усунення вказаних недоліків розроблений метод ліфтингової лапароскопії (И.В. Федоров, Эндоскопическая хирургия. - Москва, 1998. - С. 62-65; НПФ "Эндомедиум", 1995 р.; Чугунов А.Н. 2001 р.). Під час ліфтингової лапароскопії оперативний простір в очеревинній порожнині створюється з допомогою механічних пристроїв-лапароліфтів. Лапароліфти складаються з ретрактора(ів) і поворотно-фіксуючих пристроїв. За допомогою ретрактора, попередньо введеного в очеревинну порожнину чи в товщу черевної стінки, здійснюють підйом черевної стінки. Однак, недоліками механічного підняття черевної стінки, як способу створення необхідного робочого простору при лапароскопічних оперативних втручаннях є: виключення карбоксиперитонеуму з процесу ендохірургічної операції; неможливість створення робочого простору більше ніж над двома квадрантами черевної порожнини; незручна форма робочого простору у вигляді усіченої піраміди; обмежена можливість огляду бокових відділів живота; відсутність тиску на кишечник та сальник та пов'язані з цим технічні труднощі та недостатня видимість; значні технічні труднощі при виконанні у хворих з надмірною вагою. В основу корисної моделі поставлена задача створити оптимальний робочий простір для лапароскопічних оперативних втручань з усуненням можливих негативних ефектів напруженого карбоксиперитонеуму. Поставлена задача вирішується за рахунок способу створення робочого простору при лапароскопічних оперативних втручаннях, що передбачає механічне підняття черевної стінки за допомогою ретракторів, згідно з корисною моделлю додатково, дозовано - до тиску 4-6 мм. рт. ст. вводять вуглекислий газ в очеревинну порожнину. Спосіб застосовується таким чином. Після підготовки операційного поля виконують підняття передньої черевної стінки за допомогою балонних троакарних пневморетракторів, котрі вводяться в стандартних точках та одночасно герметизують очеревинну порожнину. Після цього для оптимізації робочого простору створюють дозований карбоксиперитонеум (4-6 мм. рт. ст.) котрий наближує форму робочого 1 UA 84480 U 5 10 15 20 простору до куполоподібної, дозволяє огляд бокових відділів живота, створює дозований тиск на петлі кишечника та сальник, збільшуючи, таким чином, оперативний простір, без застосування напруженого карбоксиперитонеуму (10-15 мм. рт. ст.) з його патофізіологічним впливом та ускладненнями, що його супроводжують. Приклад Хвора Н. госпіталізована в лікарню швидкої медичної допомоги м. Вінниці 20.03.2013 р. з діагнозом ЖКХ, загострення хронічного калькульозного холециститу. 21.03.13 після проведеної консервативної терапії хвору прооперовано у відстроченому порядку. Виконано лапароскопічну холецистектомію. Під інтубаційним наркозом, після підготовки операційного поля, в стандартних точках в очеревинну порожнину введено 4 троакара. Підняття передньої черевної стінки здійснено з допомогою балонних троакарних пневморетракторів, шляхом їх тракції за фіксуючі тросики. Додатково в очеревинну порожнину з допомогою інсуфлятора виконано дозоване введення вуглекислого газу до тиску 4-6 мм. рт. ст., що дало змогу створити оптимальний робочий простір для лапароскопічного втручання з попередженням можливих негативних ефектів напруженого карбоксиперитонеуму. Виконано стандартну лапароскопічну холецистектомію. Перебіг післяопераційного періоду без ускладнень. Порівняно з результатами після лапароскопічних втручань з використанням напруженого карбоксиперитонеуму у хворої відмічено нижчі показники післяопераційного больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою, нижчі показники хірургічного стресорного впливу (катехоламіни, TNF-alpha, інтерлейкіни IL-6, IL-10, С-реактивний протеїн), менш виражені відхилення параметрів функції зовнішнього дихання та серцево-судинної системи (артеріальний тиск, ЧСС, сатурація кисню, парціальний тиск СО2, рН крові) в ранньому післяопераційному періоді відносно доопераційних даних. Шви знято на 5 добу В задовільному стані хвору виписано для продовження лікування амбулаторно. 25 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 Спосіб створення робочого простору при лапароскопічних оперативних втручаннях, що передбачає механічне підняття черевної стінки за допомогою ретракторів, який відрізняється тим, що додатково, дозовано - до тиску 4-6 мм рт. ст., вводять вуглекислий газ в очеревинну порожнину. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2