Спосіб лікування хронічного трихомоніазу

Спосіб лікування хронічного трихомоніазу, що включає призначення лазеротерапн на медикаментозному фоні, який відрізняється тим, що лазеротерапію призначають з першого дня лікування одночасно з інфузією метронідазолу, а з другої доби призначають цефтриаксон Корисна модель відноситься до медицини, а саме до дерматовенерології, та може бути використаною для лікування хронічного трихомоніазу Основними препаратами для системного лікування трихомоніазу залишаються ПОХІДНІ групи нітроімідазолів Лікарські препарати цієї групи добре ВІДОМІ вже багато десятків років їх епоха почалася з метронідазолу, який проявляв високу активність Проте сьогодні ВИЛІКОВНІСТЬ хворих трихомоніазом за допомогою метронідазолу знизилася [Peariman М D, Yasyar С, Ernst S , Solomon W An incremental dosing protocol for women with severe vaginal trichomomasis and adverst reaction to metronidasole// ЗППП - 1997 №1 - C 3 6 ] Причинами, безуспішної терапії метронідазолом трихомоніазу, можуть бути порушення всмоктуваності після перорального прийому, зростання КІЛЬКОСТІ стійких штамів, „захоплення" нітрорадікала асоційованими бактеріями [Мавров И И Половые болезни Руководство для врачей, интернов и студентов - Харьков - Факт, 2002 - 789 с ] Тому деякі автори рекомендують підвищення добової і курсової доз препарату [Калюжная Л Д , Горбасенко Н В Использование перорального и загинального препарата „Трихопол" в лечении мочеполового трихомониаза и гарднереллеза// Український журнал дерматологи, венерологи, косметологи - 2005 - №1(16) - С 94-97 133, 134, 195] Альтернативним методом застосування метронідазолу при хронічній формі трихомоніаза є парентеральне введення препарату по 500мг через 8г на протязі від 3 до 8 діб При цьому створюється велика (чим при попаданні препарату в ор ганізм через шлунково-кишковий тракт) концентрація метронідазола Проте і цей шлях введення не завжди створює умови для елімінації трихомонад з організму хворого [Барышова М В , Бульвахтер Л А Хронический трихомониаз и результаты парентерального лечения метронидазолом// Вестник дерматологии и венерологии 2001 -№2 -С 72-74] Важливим напрямом фармакотерапії хворих урогенітальним трихомоніазом є поєднання системного і місцевого способів лікування Для цієї мети застосовують різні інтравапнальні лікарські форми - супозітори, креми, тампони, пігулки, аерозолі Істотною перевагою такого поєднання є багатобічна дія на осередок інфекційного ураження, широкі можливості варіювання фармакокінетики засобу, зниження дозувань і, як наслідок, - ступені і частоти небажаних побічних проявів [Грищенко В І , Танько О П , Сокогонь Л М КЛІНІКОфармаколопчні аспекти застосування препаратів макмірор та макмірор-комплекс з метою лікування вульвовапнтв грибкової, трихомонадной та змішаної етіології// ПАТ - 1995 - №3 - С 60-61 ] Лікування змішаної інфекції, обумовленої трихомонадами і умовно патогенними пюкокками має деякі особливості, пов'язані з недостатнім проникненням антибіотиків у фагосоми трихомонад, де можуть резервуватися ці мікроорганізми У зв'язку з цим деякі автори радять спочатку терапії давати протитрихомонадні препарати, а потім антибактеріальні, або призначати їх одночасно При виявленні у відокремлюваному з урогенітального тракту великої КІЛЬКОСТІ фагоцитованих бактерій необхідно призначати антибіотики широкого спектру ди Препаратами вибору можуть бути антибю (22)18 07 2005 (24)15 12 2005 о> О) 11479 тики цефалоспоринового ряду (I-III поколінь) [Никитин А.В. Антибиотики и макроорганизм// Антибиотики и химиотерапия. - 2000. - №12. - С. 31-36.]. Як місцева дія перспективним представляється використання магніто-інфрочервоного лазерного (МІЛВ) випромінювання, яке володіє вираженою протизапальною і знеболюючою дією, потенціює мікроциркуляцію і чинники місцевого імунітету [Дамиров М.М. Методическое пособие для врачей по проведению магнито-инфракрасной лазерной терапии в гинекологии. М. Медицина, 1995. - 110 с ] . Протизапальний ефект обумовлений збільшенням кількості незмінених нейтрофілів, зменшенням нейтрофільної інфільтрації і тканинного ацидозу, активацією протеоліза і макрофагів, посиленням елімінації гістаміну і продуктів його обміну. Імунокоригуючий приводить до стимуляції лейкопоезу, зокрема Т-клітинної ланки, стимуляції синтезу імуноглобулінів. Стимулюючий ефект МІЛ-терапії обумовлений змінами найдрібніших судин (їх розширенням і прискореним новоутворенням за рахунок посилення проліферативної активності ендотеліальних клітин). Зниження чутливості рецепторів приводить до зменшення запальної реакції і набряку, підвищення швидкості кровоточу, збільшення поглинання тканинами кисню, активізації фізіологічної і репаративної регенерації. МІЛ-випромінення володіє бактеріостатичним ефектом відносно патогенних мікроорганізмів і підвищує чутливість мікрофлори до антибіотиків [Илларионов В.Е., Дудин ПА. К вопросу о бактерицидном и бактериостатическом действии лазерного излучения// Лазеры в мед. практике: Сб. тез. 2-й конф. Московского региона. Москва-Видное, 1992. -225 с ] . Дана терапія широко застосовується як самостійний метод, так і в комплексному лікуванні патології урогенітального тракту асоційованої із статевою інфекцією. Даний спосіб лікування хронічної урогенітальної інфекції є найбільш близьким до того, що заявляється по технічній суті, та результату, який може бути досягнутим, тому його обрано в якості прототипу. Основним недоліком відомих аналогів в тому числі і прототипу є їх недостатня ефективність, яка обумовлена тим, що не враховується наявність умовно патогенної флори при хронічному трихомоніазі. У зв'язку вищевикладеним в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності лікування хронічної трихомонадної інфекції. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі вирішують тим, що у відомому способі лікування хронічного трихомоніазу, що включає призначення лазеротерапії на медикаментозному фоні, згідно з корисною моделлю, хворим лазеротерапію призначають з першого дня лікування одночасно з інфузією метронідазола, а з другої доби призначають цефтриаксон. Технічний результат корисної моделі полягає в тому, що підвищується ефективність лікування трихомоніазу в порівнянні з традиційною терапією за рахунок того, що одночасно діють на головні ланки патогенезу хронічного трихомоніазу. Спосіб виконують наступним чином. Лікування хворих трихомоніазом проводять метронідазолом в поєднанні з антибіотиками цефалоспоринового ряду та магнітолазеротерапієй. Метронідазол вводять внутрішньовенно краплинно в дозі 0,5г через 8г протягом 14 діб. З 2-го дня призначають цефалоспоринові препарати (цефтріаксон вводять по 1,0г внутрішньом'язово 2 рази на добу), тривалістю 5 діб. При поведінці терапії враховувалися відмінності в масі тіла хворих. Якщо така була нижче 50кг, то добова доза використовуваного препарату зменшувалася на 1/3. При масі тіла більше 100кг добова доза, відповідно збільшувалася на 1/3. Жінкам призначається місцева терапія з використанням вагінальних форм метронідазола впродовж 10 діб. У комплексі терапевтичних заходів використовується місцеве лікування, в поєднанні із застосуванням інфрачервоного лазера низької інтенсивності і постійного магнітного поля. Магнітолазеротерапія проводять з 1-го дня лікування апаратом лазерним терапевтичним „Мустанг 017" з магнітною насадкою МЛ01К, курсом 710 процедур. Використовується безперервний режим роботи з довжиною хвилі 0,89мкм, частотою 1500Гц і магнітною індукцією 150мТл. Магнітолазерна дія здійснюється контактним методом. У чоловіків при уретропростатиті - термінал встановлюють на область промежини (зона проекції передміхурової залози) з експозицією 4 мін, потім на верхню і середню частину статевого члена з експозицією по 2 мін на кожній області. Загальна тривалість процедури складає 8хв. Курсом 10 процедур. У жінок за наявності хронічного аднекситу термінал встановлюють на передню поверхню черевній стінці у області проекції придатків матки з експозицією по 5хв на кожну сторону. Процедури призначають через день, на курс - 14 процедур. Запропонований метод статистичне забезпечує клінічне та бактеріологічне одужання в 94,9% випадках, підвищує ефективність лікування на 25,4 %, скорочує ризик виникнення побічних ефектів на 15,3%. Ефективність способу ілюструє наступний приклад його клінічного використання. Хвора К., 28 років, звернулася зі скаргами на наявність виділень з піхви слизистого характеру, свербіння і відчуття печіння у області піхви, періодично турбують болі внизу живота. Рахує себе хворою протягом 1 року, коли вперше з'явилися вище перераховані скарги. У зв'язку з цим хвора звернулась до гінеколога поліклініки за місцем проживання. За наслідками лабораторного обстеження був встановлений діагноз урогенітальний трихомоніаз і призначено лікування препаратом трихопол впродовж 7 днів. Після лікування поліпшення стану не відбулося, у зв'язку з чим хвора звернулась для консультації. При клінічному дослідженні у хворого виявлений вульвовагініт і ендоцервіцит. При бактеріоскопічному і бактеріологічному дослідженні відділяємого з піхви виявлені Trichomonas vaginalis, інша статева інфекція була відсутня. При проведенні бактеріологічного дослідження мікрофлори піхви 11479 виявлене зростання S. aureus 104 КОЕ/см . При ультразвуковому скануванні органів малого тазу хворого виявлено, що тіло матки (47хЗЗх40мм), матка розташована в anteflexio, контур рівний, ехогенність міометрія середня, ехоструктура рівномірно гетерогенна. Ендометрій 8мм, секреторного типа, акустичне без структурних змін. Порожнина матки не розширена. Правий яєчник (43х25мм), лівий яєчник (36х29мм). Правий яєчник збільшений, підтягнутий до матки, контур яєчників нечіткий, фіброзний, капсула нерівномірно підвищеної ехогенності. Наголошується нерізко виражений періоваріальний фіброз. Вільна рідина в черевній порожнині не визначається. Висновок: хронічний двосторонній періоофоріт. Хворій була призначена терапія з використанням запропонованого комплексного методу. Після проведеного лікування наступило клінічне одужання. Скарги и ознаки запалення були відсутні. При бактеріоскопічному і бактеріологічному дослідженні через 1 місяць після лікування трихомонадна інфекція була відсутня. У хворої наступила клінічна і етіологічна виліковність. Хворий С , 42 років, направлений лікаремурологом обласного нефроурологічного центру з діагнозом рецидивуючий урогенітальний трихомоніаз. На момент звернення хворий пред'являв скарги на наявність неприємних відчуттів у області прямої кишки непостійного характеру. Комп'ютерна верстка А. Крулевський При бактеріоскопічному і бактеріологічному дослідженні відділяємого з уретри виявлені Trichomonas vaginalis. При проведенні бактеріологічного дослідження уретральної мікрофлори виявлене зростання S. saprophyticus в концентрації більше 104 КОЕ/см3. Результати ультразвукового сканування виявили, що передміхурова залоза декілька збільшена (42х34х44мм), контур рівний, нечіткий. Ехогенність паренхіми нерівномірно підвищена. Акустична структура паренхіми неоднорідна за рахунок ехогенних мілкоочагових ділянок в центральній залізистій зоні. Наголошується зниження ехогенності задньої зони. Петрифікати відсутні. Сіменні бульбашки акустичне однорідні. Висновок: УЗД - ознаки катарального простатиту. В результаті клініко-лабораторного обстеження встановлено діагноз: урогенітальний трихомоніаз. Хронічний катаральний простатит. Хворому була призначена терапія з використанням перорального метронідазолу продовж 14 днів. Після лікуванні у хворого залишились скарги на наявність неприємних відчуттів у області прямої кишки. При контрольному обстеженні через 1 місяць трихомонадна інфекція відсутня. Хворому була призначена додаткова терапія цефтріаксон по 1,0г два рази на добу впродовж 5 днів. Після терапії клінічні ознаки запалення були відсутні. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 4 2 , 01601