Спосіб визначення функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів

Реферат: Спосіб визначення функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів включає очищення поверхні досліджуваного зуба від нальоту, змивання, просушування, ізолювання від ротової рідини, нанесення краплі однонормального розчину соляної кислоти (НСl), експозицію протягом 5 сек., знімання краплі соляної кислоти, нанесення розчину барвника та візуальне оцінювання інтенсивності забарвлення за допомогою стандартної десятибальної шкали синього кольору. З піднебінної поверхні цього ж зуба проводять хемостимуляцію пульпи, наприклад гіпертонічним розчином хлористого натрію, а потім знов визначають структурно-функціональну кислотостійкість за тестом емалевої резистентності на ділянці емалі, симетричній першій. Виявлену різницю між отриманими показниками в балах приймають за значення функціональної компоненти структурнофункціональної кислотостійкості емалі зубів у даної особи. UA 118523 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ КИСЛОТОСТІЙКОСТІ ЕМАЛІ ЗУБІВ UA 118523 U UA 118523 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології, і може бути використана для визначення індивідуального рівня функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів, завдяки якій є можливим підвищення її карієс резистентності. Відомий спосіб визначення структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів за тестом емалевої резистентності, який полягає у візуальному визначенні інтенсивності фарбування забарвленої 1 % водним розчином метиленового синього ділянки емалі після дозованого впливу однонормального розчину соляної кислоти [Окушко В. Р. Методика выделения диспансерных групп школьников на основе донозологической диагностики кариеса зубов / В. Р. Окушко, Л. И. Косарева // Стоматология. - 1983. - № 6. - С. 8-10]. Відомий також спосіб клінічної оцінки структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів, який полягає у визначенні інтенсивності забарвлення мікрорельєфу поверхні емалі зуба розчином барвника після дозованої кислотної дії з оцінкою інтенсивності за допомогою комп'ютерного аналізу цифрового фотознімка [Пат. 89662 Україна, МПК А61С 19/00. Спосіб клінічної оцінки структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів. / О. В. Сироткіна - № U201314247; заявл. 06.12.2013; опубл. 25.04.2014, бюл. № 8/2013]. Відомий також спосіб визначення структурно-функціональної резистентності емалі зубів, вибраний нами як прототип, який полягає в оцінці глибини дозованого протравлення поверхні зуба, при цьому поверхня 11 зуба ретельно очищується циркулярною щіточкою для низько швидкісного наконечника, змивається і просушується. Зуб ізолюється від слини, на відстані 2 мм від ріжучого краю центральної лінії наноситься крапля однонормальної соляної кислоти (НСl) концентрацією 1 моль/л, діаметром 1-2 мм. Через 5 сек. крапля змивається водноповітряним спреєм, емаль висушується. На протравлену ділянку зуба на 1 хвилину наноситься ватний шарик, просочений 2 % водним розчином метиленового синього. Потім барвник знімається одним тугим рухом сухим ватним тампоном. Ділянка емалі забарвлюється від ледве блакитного кольору за мінімального ступеня податливості емалі до дії кислоти до інтенсивносинього - за максимального Колір зафарбованої ділянки порівнюється зі стандартною 10бальною шкалою синього кольору. [Окушко В. Р. Ортодонтическое лечение с помощью несъемной техники и проблема деминерализации эмали: Методические рекомендации для врачей В. Р. Окушко. - Тирасполь: ГБОУ ВПО УГМУ Минздрава России, 2013]. Загальними суттєвими ознаками відомого способу й того, що заявляється, є очищення поверхні досліджуваного зуба від нальоту, змивання, просушування. ізолювання від ротової рідини, нанесення краплі однонормального розчину соляної кислоти (НСl), експозиція протягом 5 сек., знімання краплі соляної кислоти, нанесення розчину барвника та візуальне оцінювання інтенсивності забарвлення за допомогою стандартної десятибальної шкали синього кольору. Недоліками відомого способу визначення структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів є те, що він заснований на інтегральній оцінці кислотостійкості без визначення окремого внеску кожного з компонентів. У той же час. доведено, що провідна роль у формуванні структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів осіб дитячого та молодого віку належить саме функціональній складовій, яка. у свою чергу, залежить від швидкості центробіжного переміщення зубної рідини та пов'язана з функціональним станом пульпи [Луцкая И. К. Физиологическая роль зубного ликвора / И. К. Луцкая // Стоматология. - 1987. - № 5. - С. 91-93.]. В основу корисної моделі поставлена задача визначення функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів для швидкої корекції сумарного рівня кислотостійкості, що створить умови для підвищення карієсрезистентності емалі за рахунок активації функціональної компоненти кислотостійкості та розробки індивідуалізованих рекомендацій щодо профілактики карієсу зубів для кожного пацієнта. Поставлена задача вирішується тим, що визначення вихідного рівня структурнофункціональної кислотостійкості емалі за допомогою тесту емалевої резистентності на вестибулярній поверхні інтактного зуба в області екватора, після чого з піднебінної поверхні цього ж зуба проводять хемостимуляцію пульпи, наприклад, гіпертонічним розчином хлористого натрію [Авсянкин В. И. Применение местных химических стимуляторов пульпы для повышения резистентности эмали зуба: автореф. дис. на соискание учен, степени канд. мед. наук: спец. 14.00.21 "Стоматология" / В. И. Авсянкин. - К., 1985. - 25 с.]. Потім знов визначають структурнофункціональну кислотостійкість за тестом емалевої резистентності на ділянці емалі, симетричній першій, для нівелювання впливу структури емалі. Виявлену різницю між отриманими показниками в балах приймають за значення функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі у даної особи. Приклад здійснення способу 1 UA 118523 U 5 10 15 Пацієнт В., 18 років, для визначення функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі спочатку оцінювали структурно-функціональну кислотостійкість за допомогою тесту емалевої резистентності на вестибулярній поверхні емалі інтактного верхнього центрального різця в області екватора. Для цього поверхню досліджуваного зуба попередньо очищували від нальоту, ізолювали від ротової рідини, висушували. Мікрокапіляром на вестибулярну поверхню в ділянці екватора наносили краплю однонормального розчину соляної кислоти з п'ятисекундною експозицією, після чого краплю знімали. Далі на протравлену кислотою ділянку емалі знову мікрокапіляром наносили розчин барвника, після видалення якого візуально оцінювали інтенсивність забарвлення за допомогою стандартної десятибальної шкали синього кольору. Потім з піднебінної поверхні цього зуба проводили хемостимуляцію пульпи за допомогою гіпертонічного розчину хлористого натрію протягом 10 хвилин. Далі знову проводили визначення структурно-функціональної кислотостійкості емалі за тестом емалевої резистентності на ділянці емалі, симетричній першій. Виявлену різницю між отриманими показниками в балах приймали за значення функціональної компоненти кислотостійкості емалі зубів у даної особи. Застосування пропонованого способу дозволяє визначати саме функціональну компоненту структурно-функціональної кислотостійкості емалі, що, у свою чергу. дозволяє впливати на її підвищення, що забезпечить високу резистентність емалі до карієсогенних чинників, та розробляти нові індивідуалізовані підходи до профілактики карієсу зубів для кожної особи. 20 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 Спосіб визначення функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів, що включає очищення поверхні досліджуваного зуба від нальоту, змивання, просушування, ізолювання від ротової рідини, нанесення краплі однонормального розчину соляної кислоти (НСl), експозицію протягом 5 сек., знімання краплі соляної кислоти, нанесення розчину барвника та візуальне оцінювання інтенсивності забарвлення за допомогою стандартної десятибальної шкали синього кольору, який відрізняється тим, що з піднебінної поверхні цього ж зуба проводять хемостимуляцію пульпи, наприклад гіпертонічним розчином хлористого натрію, а потім знов визначають структурно-функціональну кислотостійкість за тестом емалевої резистентності на ділянці емалі, симетричній першій, при цьому виявлену різницю між отриманими показниками в балах приймають за значення функціональної компоненти структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів у даної особи. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2