Анкерне кріплення

Реферат: Анкерне кріплення містить штангу з різьбою на кінцях, гайку, підхоплювач. На кінець штанги, яку вводять в шпур, надівають трубу, яка має зовні форму зрізаного конуса, опирають меншою основою на ущільнююче кільце, закріплене на штанзі, й фіксують на штанзі в подовжньому напрямку гайкою, а в шпурі разом з гайкою - в'яжучим. UA 120066 U (54) АНКЕРНЕ КРІПЛЕННЯ UA 120066 U UA 120066 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі гірничої промисловості і призначена для кріплення гірничих виробок. Відоме анкерне кріплення, що включає штангу й розпірний замок, який складається із основного зрізаного конуса, нагвинченого циліндричною основою на штангу, і ряду додаткових зрізаних конусів, вільно надягнутих на цю штангу. Додаткові й основний зрізані конуси відділені один від одного шарами металевих гранул [1]. Недоліками конструкції такого анкерного кріплення є можливість роботи тільки в спадних шпурах, а також її значна металомісткість. Найбільш близькою за технічною суттю до пропонованої корисної моделі є конструкція анкерного кріплення, яка включає розміщені в шпурі ампули з закріпляючою сумішшю, сталевий стрижень з різцем на внутрішньому його кінці та ущільнювальне кільце [2]. Недоліком такого кріплення є його обмежена несуча здатність через нераціональну схему навантаження в'яжучого. Це обумовлено тим, що на вільну поверхню затверділого в'яжучого припадає максимум розтягуючих зусиль, які лінійно зменшуються досередини утвореного в'яжучим замка [3]. У цьому випадку несуча здатність анкерування визначається насамперед міцністю в'яжучого при розтяганні, яка на порядок менша його міцності при стисканні. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення несучої здатності анкерного кріплення за рахунок використання ефекту заклинювання й перерозподілу навантажень у в'яжучому таким чином, що воно працює переважно на стискання. Поставлена задача вирішується тим, що в анкерному кріпленні, яке включає штангу з різьбою на кінцях, гайку й підхоплювач, на кінець штанги, яка вводиться в шпур, надівається труба, яка, маючи зовні форму зрізаного конуса, опирається меншою основою на ущільнююче кільце, закріплене на штанзі, й фіксується на штанзі в подовжньому напрямку гайкою, а в шпурі разом з гайкою - в'яжучим. Суть корисної моделі пояснює креслення. На кресленні представлена конструктивна схема анкерного кріплення, що пропонується. Анкерне кріплення містить штангу 1, гайки 2 і 3, підхоплювач 4 і трубу 5, що закріплена в шпурі 6 за допомогою в'яжучого 7. Один кінець штанги 1 має загострення й різьбу, на яку нагвинчується гайка 3, другий кінець штанги 1 має нарізне сполучення з гайкою 2, що спирається на підхоплення 4, а також чотиригранний виступ 8 під ключ для викручування штанги 1 із гайки 3, закріпленої у в'яжучому 7. На штанзі закріплене кільце 9, яке править за опору для труби 5, а також призначене для ущільнення й утримання в'яжучого 7 у шпурі 6. Труба 5, що охоплює штангу 1, розташована між гайкою 3 і кільцем 9. При цьому маючи форму конуса, звернена меншою основою до кільця 9, а більшою - до дна шпура 6. Анкерне кріплення встановлюється, працює і демонтується таким чином. На загострений кінець штанги 1, який вводиться у шпур 6, надівається труба 5, яка малою основою опирається на ущільнююче кільце 9. Труба 5 фіксується на штанзі у подовжньому напрямку гайкою 3. Після цього в шпур 6 подається в'яжуче, і штанга 1. з закріпленою на ній трубою 5, встановлюється в шпурі 6. В'яжуче 7 рівномірно заповнює порожнину між трубою 5 і стінками шпура 6, причому кільце 9 ущільнює та утримує в'яжуче 7 у цій порожнині до його схоплювання. Після затвердіння в'яжучого 7 установлюється підхоплювач 6 і затягується гайка 2. У процесі експлуатації кріплення осьове зусилля штанги 1 передається через гайку 3 торцю труби 5, а від труби 5 - в'яжучому 7. При цьому в'яжуче 7 у порожнині між трубою 5 і стінками шпура 6 працює в основному на стиск. Крім цього, завдяки конічній формі зовнішньої поверхні труби 5, створюється ефект заклинювання кріплення. Все це сприяє підвищенню несучої здатності кріплення. Для витягування штанги 1 її необхідно вигвинтити з гайки 3. Завдяки відзначеним обставинам, пропоноване кріплення має більшу, у порівнянні з прототипом несучу здатність замка кріплення, що обумовлює його нову якість і виключає недоліки, характерні для прототипу. Пропоноване кріплення випробуване в лабораторних умовах. При використанні гіпсового в'яжучого на основі фосфогіпсу, зусилля висмикування пропонованого кріплення у середньому в 1,5 разу більше, ніж при витягуванні кріплення, прийнятого за прототип. Джерела інформації: 1. Авторское свидетельство СССР № 1178900 А1, кл. Е21D 21/00, 1978. 2. Авторское свидетельство СССР № 1411508 А1, кл. Е21D 21/00, 1986 - прототип. 1 UA 120066 U 3. Мирзаев Г.Г. Режим работы железобетонной штанги под нагрузкой, сб. Опыт усовершенствования проходки и крепления выработок на рудниках цветной металлургии. - М.: ЦНИЭИ информация технико-экономических исследований цветной металлургии, 1966. - С. 4548. 5 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 Анкерне кріплення, що містить штангу з різьбою на кінцях, гайку, підхоплювач, яке відрізняється тим, що на кінець штанги, яку вводять в шпур, надівають трубу, яка має зовні форму зрізаного конуса, опирають меншою основою на ущільнююче кільце, закріплене на штанзі, й фіксують на штанзі в подовжньому напрямку гайкою, а в шпурі разом з гайкою в'яжучим. Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2