Спосіб консервативного лікування генералізованого пародонтиту

Винахід відноситься до медицини, власне до стоматології, І може бути застосований в лікуванні генералізованого пародонтиту. Проблема ефективного лікування генералізованого пародонтиту залишається актуальною, про що свідчить високий рівень захворюваності ним[1]. Підхід до лікування генералізованого пародонтиту залежить від етіопатогенетичних передумов його формування. Проте, медикаментозне лікування с базисним і від його успіху залежить профілактика ускладнень, що змушують застосовувати хірургічні та ортопедичні підходи в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту. Так, за наявності вираженого запалення тканин пародонту відомий спосіб лікування генералізованого пародонту із застосуванням антимікробних середників (наприклад антибіотиків широкого спектру дії та нітрофуранів) і нестероїдних протизапальних препаратів [2]. Препарати першої групи успішно діють проти патогенної мікрофлори, а другої стабілізують стан клітинних мембран. При цьому, препарати цих груп є суто протизапальними середниками і не можуть повноцінно нормалізувати порушення мікрогемоциркуляторного русла та метаболічних процесів в тканинах пародонту. Відомий також спосіб лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням аплікаційної сорбції [3] та антиоксидантів [4]. Сорбенти сприяють виведенню мікробних токсинів та некротичних мас, а антиоксиданти нормалізують метаболічні процеси в пародонті, функцію епітеліальної тканини і мають протидистрофічну дію. Проте, позитивно впливаючи на резистентність та обмінні процеси в тканинах пародонту, препарати цих гр уп не здатні нормалізувати регенераторно-репаративний потенціал тканин пародонту. Частково цю проблему вирішує найближчий аналог винаходу, що заявляється (прототип), спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням, наряду із антимікробними середниками та сорбентом, одного із найкращих представників групи кератопластиків препарату солкосерил [5], При цьому всіх хворих навчали правил гігієни порожнини рота по загальноприйнятій методиці під контролем лікаря на протязі 7 - 10 днів. Потім ретельно усували подразнюючі місцеві фактори (над'ясенні та під'ясенні зубні відкладення, нависаючі краї пломб і т.п.), вирівнювали оклюзію. Після зняття запальних явищ по показанням здійснювався кюретаж. Лікування закінчувалось накладанням на протязі 5 - 8 сеансів лікувальнозахисних пов'язок на основі 5% солкосерилової мазі з добавкою порошків окису цинку і штучного дентину у співвідношенні 1 : 1. Комплексна терапія з включенням солкосерилу прискорювала регенерацію і покращувала обмінно-трофічні процеси в пародонті. В результаті у 80% хворих відмічено добрий клінічний ефект від застосованого лікування (зменшення набряку, гіперемії та кровоточивості ясен, в мазках із кишень виявлялись полібласти, а також клітинні елементи молодої грануляційної тканини). Ремісія від 6 місяців до 1 року спостерігалась у 70% хворих. Проте, повноцінне відновлення регенераторно-репаративного потенціалу тканин неможливе без активації макрофагів і нормалізації імунного статусу, а препарат солкосерил є виключно репарантом і не має імуномодулюючого ефекту. Це обмежує доцільність його застосування тільки фазою ремісії генералізованого пародонтиту. В основу винаходу покладена задача нормалізації регенераторно-репаративних властивостей тканин пародонту шля хом активації макрофагів та корекції порушень Імунної системи. Бажаний технічний результат виражатиметься в продовженні строків ремісії та стабілізації процесу. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування генералізованого пародонтиту, який передбачає застосування антимікробних препаратів, сорбенту та кератопластика, згідно винаходу, в якості кератопластика використовують ербісол, як загально, у вигляді внутрішньом'язевих ін'єкцій по 2,0мл, так і місцево, у вигляді інстиляції та накладання аплікацій на маргінальний край ясен щоденно, курсом лікування 8-10 сеансів. Застосування в комплексному лікуванні хворих генералізованим пародонтитом, нового вітчизняного препарату ербісол, котрий шляхом активації клітин макрофагального ряду реалізує свій імуномодулюючий та регенераторнорепаративний вплив, як місцеве, так і загально, дає можливість ефективно нормалізувати регенераторно-репаративний потенціал тканин пародонту. Цього вдається досягнути завдяки використанню поєднаного системного та місцевого впливу ербісолу. В світлі вищевикладеного є також особливо важливим те, що системна дія препарату ербісол буде мати позитивний вплив на перебіг суп утньої соматичної патології. Спосіб здійснюється наступним чином. Лікування генералізованого пародонтиту починають з рясного зрошення ротової порожнини розчинами антисептиків (ріванол, фурацилін, марганцевокислий калій та інших). Для подавления умовнопатогенної мікрофлори пародонтальних кишень в залежності від її виду застосовували антибіотики, нітрофурани, протигрибкові та протипротозойні засоби. Попередньо хворим проводять видалення зубних відкладень з обов'язковим усуненням травматичних подразників тканин пародонту, лікування зубів та кюретаж пародонтальних кишень з послідуючим введенням в пародонтальні кишені турунд, змочених розчином ербісолу. На маргінальний край ясен накладали на 20 - 30 хвилин пов'язку (змочену ербісолом ватну або марлеву стрічку, чи замішаний на сорбенті силлард розчин ербісолу). Тривалість експозиції аплікації забезпечує достатнє всмоктування препарату слизовою оболонкою ротової порожнини. Після зняття аплікатів хворим не рекомендували полоскати рот протягом однієї години. При хронічному перебізі захворювання після зняття аплікатів з ербісолом на ясна накладають твердіючу пов'язку на 1 добу. Паралельно внутрішньом'язево хворим вводять по 2,0мл препарату ербісол щоденно. Добова і курсова доза ербісолу, його одночасне застосування загально та місцеве дозволяє добитись максимального лікувального ефекту. Курс лікування 8 - 10 сеансів аплікацій препарату забезпечує нормалізацію регене-раторнорепаративних процесів в тканинах пародонту, а 10 внутрішньом'язевих ін'єкцій по 2,0мл - активацію клітин макрофагального ряду та корекцію порушень імунної системи. Приклад 1, Хворий Г., 36р. Генералізований пародонтит I - IIст., хронічний перебіг. Діагноз виставлено на основі клініко-анамнестичних даних (скарги на "кровоточивість ясен, свербіння і болі в яснах, неприємний запах з рота; хворіє на протязі останніх трьох років, неодноразово лікувався із застосуванням медикаментозних методів та кюретажу пародонтальних кишень з тимчасовим покращенням; вираженої соматичної патології не виявлено), даних об'єктивного обстеження (набряк, гіперемія, кровоточивість ясен IIст., рухливість зубів Iст., наявність пародонтальних кишень глибиною 3мм. ПІ становив 3,26, а індекс гігієни порожнини рота по Федорову - Володкіній склав 2,37), а також даних рентгенологічного (нерівномірна деструкція кісткової тканини альвеолярного відростка, вогнища остеопорозу, в губчатій речовині кісткової тканини альвеолярного відростка резорбція міжальвеолярних перегородок на 1/3 їх висоти в області зубів) та лабораторних досліджень (див. табл.1). При клінічному обстеженні хворого в динаміці після трьох аплікацій та внутрішньом'язевих ін'єкцій ербісолу відмічена позитивна динаміка запального процесу в тканинах пародонту (значно зменшувались гиперемія, набряк, кровоточивість ясен, вони стали блідо-рожевими, ущільнювались, нормалізувалась конфігурація міжзубних сосочків). Значно покращувався гігієнічний стан ротової порожнини. Після 8 сеансу застосування препарату ербісол хворий відмітив припинення кровоточивості ясен при чистці зубів, відсутність больових відчуттів та запаху із рота. По об'єктивному огляді порожнини рота ясна блідорожевого кольору, щільно прилягають до шийок зубів. ПІ становив 2,02, а індекс гігієни ротової порожнини по Федорову - Володкіній склав 1,52. Дані лабораторних досліджень свідчать про нормалізацію регенераторно-репаративних процесів в тканинах пародонту, активацію клітин макрофагального ряду та нормалізацію імунологічних показників (див. табл.1). При диспансерних оглядах хворого Г. на протязі року спостерігалась нормалізація стану слизової порожнини рота. Про стійку ремісію та стабілізацію процесу свідчила також динаміка лабораторних досліджень, представлених в табл.1. При рентгенологічному дослідженні через 10 місяців після проведеного лікування відмічено стабілізацію процесів атрофії альвеолярного відростку. Приклад 2. Хвора С., 31 рік, д-з: Генералізований парадонтит, I - IIст., загострений перебіг. Виразкова хвороба 12 п.к. в фазі ремісії. Діагноз виставлено на основі клінікоанамнестичних даних (скарги на кровоточивість ясен, свербіння та болі в яснах, неприємний запах з рота; хворіє на протязі останніх п'яти років, загострення як правило наступають паралельно із загостренням виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, неодноразово лікувалася із застосуванням медикаментозних методів та кюретажу пародонтальних кишень з тимчасовим покращенням: виразковою хворобою 12 п.к. хворіє 7 років), об'єктивного обстеження (виявлено набряк, гіперемію, кровоточивість ясен, рухливість зубів Iст., наявність серозно-гнійних виділень із пародонтальних кишень. ПІ становив 3,66, а індекс гігієни порожнини рота по Федорову - Володкіній склав 2,46), а також даних рентгенологічних (деструкція кісткової тканини альвеолярного відростка, виражений остеопороз в губчатій речовині кісткової тканини альвеолярного відростка, ділянки поєднаної вертикальної і горизонтальної резорбції на 1/2 довжини кореня в області зубів) та лабораторних досліджень (табл.2). У зв'язку з наявністю трихомонад в парадонтальних кишенях проведено специфічну місцеву терапію трихомонацидом (3 аплікації), тетрацикліном, фуразолідоном та етонієм (4 аплікації). Одночасно проводились аплікації та інстиляції в пародонтальні кишені ербісолу, замішаного на силларді, та внутрішньом'язеві ін'єкції препарату по 2,0мл №10. В процесі лікування спостерігалась позитивна клінічна динаміка покращення стану тканин пародонту вже після 4 - го сеансу і на кінець лікування хворий відмітив відсутність суб'єктивних неприємних відчуттів та кровоточивості з ясен. Цитологічне дослідження вмісту пародонтальних кишень, еміграція лейкоцитів у ротову порожнину та збільшення адсорбції мікроорганізмів (RAM) епітеліальними клітинами слизової оболонки ротової порожнини свідчить про підвищення її місцевої реактивності, а нормалізація показників імунної системи свідчила про їх вдалу корекцію під впливом проведеного лікування (див. табл.2). Нормалізувались гігієнічний (1,8) і пародонтальний (2,3) індекси, ясна мали блідо-рожевий колір, щільно прилягали до шийки зубів. При диспансерному спостереженні за хворим на протязі року відмічено нормалізацію стану тканин пародонту. Про стійку ремісію свідчила також динаміка лабораторних досліджень, представлених в табл.2. При рентгенологічному дослідженні через 9 місяців після проведеного лікування спостерігається стабілізація процесів атрофії альвеолярного відростка. Спосіб, що пропонується, був застосований в лікуванні 24 хворих на генералізований пародонтит. В контрольну групу увійшло 11 хворих із ідентичним діагнозом, в лікуванні котрих була застосована традиційна комплексна терапія. Як свідчать представлені в табл.3 дані, заявляємий спосіб лікування має вищу ефективність, ніж спосіб прототипу, і дозволяє добитись у хворих даної категорії стійкої ремісії. Переваги запропонованого способу лікування хворих генералізованим пародонтитом перед прототипом полягає в отриманні високого лікувального ефекту, а також у запобіганні ускладнень.