Спосіб діагностики захворювань щитовидної залози

Винахід відноситься до галузі медицини, зокрема ендокринології. Відомі способи діагностики захворювань щитовидної залози, які базуються на визначенні її функції шляхом вивчення поглинання залозою радіоактивного йоду, визначенні основного обміну, вмісту у крові гормонів щитовидної залози. Недоліками цих методів е; громіздкість, дороговизна, а також вони дають лише загальне уявлення про функцію залози, з допомогою них неможливо виявити ранні порушення функціонального стану органу, вивчити характер її реакції на функціональне навантаження, особливо при патології однієї долі. Крім того радіоізотопні методи не використовуються для обстеження дітей та вагітних у зв'язку з опроміненням (Балаболкин М.И. Эндокринные болезни // Диагностика и лечение внутренних болезней. -М.: Медицина, 1991. - Т.2 - С.365 - 417). Відомі також інші способи діагностики захворювань щитовидної залози на підставі реєстрації інфрачервоного випромінювання над поверхнею шкіри: - з допомогою рідкокристалічтої термографії, який полягає в створенні контакту рідкокристалічного шару з поверхнею шкіри в ділянці щитовидної залози шляхом нанесення розчину чи використання плівки, яка містить термоіндикатори. Розподіл температури визначають по картографічним кольоровим зображенням, вивчаючи отриману гаму кольорів, порівнюють з еталоном чи кольором фону (Головатая Н.М. Применение жидких кристаллов в медицине // Жидкие кристаллы в медицине. - К.: Наук. думка, 1981. - С.12 - 21; Жаркова Г.М. Термоиндикаторние пленки для медицинской термографии // Всесоюзное совещание по термографической диагностике холестерическими жидкими кристаллами (ЖК) в клинической и экспериментальной медицине: Тез. докл. - М., 1983. - С.2). Недоліком цього методу є: контакт рідких кристалів чи плівки зі шкірою порушує тепловий баланс між організмом та навколишнім середовищем, створює так званий "парниковий ефект", це спотворює результати дослідження, робить неможливими динамічні спостереження (Иванов В.Р., Люминский Д.М. Первое всесоюзное совещание "Термографическая диагностика холестерическими жидкими кристаллами в клинической и экспериментальной медицине // Сов. медицина. - 1984. - №11. - С.123 - 125; Конференция соц. стран по жидким кристаллам // Клин. медицина. - 1985. -Т.63. - №6. - С.151 - 154). Прототипом є дистанційна термографія, яка використовує термограми з ділянки щитовидної залози та по оцінці підвищення або пониження світіння, чи площі "гарячих" (світлих) та "холодних" (темних) зон, чи кольорових полей, роблять висновки про розподіл температури та уточнюють місце локалізації, активність запального процесу у щитовидній залозі (Зеновко Г.М. Роль термографии в диагностике заболеваний щитовидной железы // Эндокринология. - 1984. -№4. - С.21 - 25). Прототип має ряд недоліків - потребує спеціально-оснащених приміщень, застосування комплексу тепловізору та ЕОМ, є практично складним, крім того методика динамічного спостереження, програмне забезпечення з використанням функціональних навантажень, не розроблена (Вазианрв А.Ф., Розенфельд Л.Г., Колотилов Н.Н. и др. Компьютерная термография. - К., 1993. - 158с.). Суттю даного винаходу є підвищення якості ранньої діагностики захворювань щитовидної залози з допомогою функціонального навантаження та вивчення перехідних процесів радіаційної тепловіддачі, які виникають при цьому. Вказана методика є абсолютно новою. В основу винаходу поставлено задачу -підвищення точності діагностики при спрощенні засобів дослідження з можливістю проведення масових, у тому числі і профілактичних обстежень. Вказане досягається тим, що згідно методу, визначають щільність теплового потоку, радіаційної тепловіддачі в ділянці проекції кожної з долей щитовидної залози та контрольного фону. Наприклад, над кутом нижньої щелепи, застосовуючи функціональне навантаження (охолоджують хлоретилом на протязі 3 - 5сек), вимірюють щільність теплового потоку радіаційної тепловіддачі у вказаних ділянках через кожну хвилину на протязі 6 - 10 хвилин, будують графіки перехідних функцій у відносних приведених одиницях, далі по вигляду графіків та їх характеристиках роблять висновки про функцію щитовидної залози та характер патології. Невідомі способи діагностики захворювань щитовидної залози, які вміщують в себе вищезгадані прийоми в даній послідовності, з використанням функціонального навантаження, а також з визначенням для діагностики стану органу теплових перехідних процесів у відносно приведених одиницях. Спосіб здійснюється таким чином. Перед проведенням дослідження оголюють ділянку шиї хворого - на протязі 15 - 20 хвилин проходить адаптація людини до оточуючого середовища. Після чого по черзі реєструють щільність теплового потоку радіаційної тепловіддачі на поверхні шкіри в проекції кожної з долей щитовидної залози і контрольного фону. Потім наносимо хлоретил на протязі 3 - 5сек на вказані ділянки та вимірюємо теплові потоки з них через кожну хвилину на протязі 6 - 10 хвилин. Виходячи з отриманих даних будуть графіки перехідних функцій, по їх вигляду та характеристиках робимо висновки про функцію щитовидної залози та характер патології. Використана методика підвищує точність діагностики при спрощенні засобів дослідження, дозволяє підвищити якість та достовірність ранньої діагностики патології щитовидної залози. Спосіб може бути використаний під час масових профілактичних оглядів населення, особливо на територіях з підвищеним забрудненням радіонуклеїдами. Клінічна апробація способу діагностики захворювань щитовидної залози з використанням функціонального навантаження нами проведена на протязі року. За вказаний час обстежено 22 хворих з різними захворюваннями щитовидної залози в віці від 20 до 35 років. У контрольну групу увійшли 15 здорових осіб. Для дослідження нами використаний інформаційно-діагностичний комплекс "Термодін". Результати вимірювань радіаційних теплових втрат обробляються автоматично з побудовою графіків на екрані дисплея. Діагноз ставився на підставі анамнезу, фізичного дослідження хворих, даних лабораторних досліджень, УЗД щитовидної залози та радіоімунного аналізу її гормонів. У кожному клінічному випадку ми співставляли дані УЗД, радіоімунного аналізу гормонів залози та отримані нами результати динамічної радіаційної теплометрії. У обстежених хворих результати радіоімунного аналізу гормонів щитовидної залози виявилися мало інформативними. Для ілюстрації наводимо слідуючі приклади. Приклад 1. Практично здорова людина К. Вік 22 роки. УЗД щитовидної залози: довжина 45мм, ширина 20мм, товщина 14мм обох долей. Контури чіткі, ехоструктура однорідна, ехогенність звичайна (17) нормальна. Заключения: структурних змін не виявлено. Радіоімунний аналіз гормонів: Трийодтіронін 2 ×10нмоль/л (N = 1 × 17 - 2 × 18) Тіроксін 81 × 5нмоль/л (N = 62 - 141) Тіреоглобулін 4 × 80нг/мл (N = 0 - 50) Антитіла до тіроглобуліну-титр: не виявлено Тіреотропний гормон 1 × 4мМЕ/л (N=0 - 6) Заключения: Вміст гормонів в межах норми. Температура у приміщенні 22,5°C. Час адаптації до оточуючого середовища 20 хвилин. Вимірюють щільність теплового потоку на поверхні шкіри та контрольного фону над кутом нижньої щелепи справа. Радіаційна тепловіддача з ділянок обох долей щитовидної залози симетрична. Далі наносимо хлоретил на протязі 3сек та через кожну хвилину на протязі 10 хвилин у вказаних ділянках вимірюють щільність радіаційної тепловіддачі. На фіг.1 представлені графіки перехідної функції E (%) від часу t (хвилин) щитовидної залози. Радіаційні перехідні процеси з проекції обох долей синфазно на протязі 5 хвилин. Амплітуда правої долі (крива 1) досягає 7%, лівої (крива 2) 5,5%, взяті по абсолютному, значенню площі для обох кривих рівні між собою. Динамічний стаціонарний режим для правої долі настає через 6 хвилин, для лівої - 6хв. Коливання ланки що регулюється, мінімальні. Періоди коливань для правої долі - 3хв, для лівої - 3 хвилини. Якість перехідного процесу у межах норми. Приклад 2. Хвора А. Вік 28 років. Діагноз: Аутоімунний тиреоідіт, УЗД щитовидної залози: розміри долей права: довжина 52мм (N 45 - 50мм). ширина 27 (N 15 - 20), товщина 18 (N 14 - 17); ліва доля - довжина 51мм. ширина - 23мм, товщина 19 (N 14 - 17мм). Контури нечіткі, перешиєк - 4мм. Неоднорідна. Крупнозерниста. Накопичення ехопозитивних та еховід'ємних сигналів. Ехогенність знижена, Гістограма правої долі 14 (N - 17 22). Заключения: Ознаки гіперплазії щитовидної залози з незначно вираженими явищами тіреоідіту. Радіоімунний аналіз гормонів щитовидної залози: Трийодтіронін 1 × 3нмоль/л Тироксин 124 × 8нмоль/л Тіреоглобулін 21 × 5нг/мл Антитіла до тіреоглобуліну не виявлено Тіреотропний гормон 1 × 4мМе/л Заключения: вміст гормонів в межах норми. Температура в приміщенні 22°C. Час адаптації - 20 хвилин. Радіаційна тепловіддача з поверхні щитовидної залози асиметрична. Наносимо хлоретил на протязі 5сек та через кожну хвилину на протязі 10 хвилин вимірюють щільність теплового потоку з проекції кожної з долей залози та контрольного фону над правим кутом нижньої щелепи. На фіг.2 представлений графік перехідних функцій E (%) від часу t (хв) для лівої (крива 1) та правої (крива 2) долей. Площі обмежені кривими не рівні між собою. За час дослідження 10хв система щитовидної залози не досягла встановленого стаціонарного стану, теплові коливання не затухаючі. Період коливання для обох долей лежить у межах 6 хвилин. В інтервалі від 3 до 5хв справа та від 3 до 8хв для лівої долі щитовидної залози спостерігається крива у вигляді плато. Приклад 3. Хвора Б. Вік 22 роки. Діагноз: Еутіреоїдний зоб II ступеня з вузлоутворенням. УЗД щитовидної залози. Розміри долей збільшені в 1,5 рази. Заключения: Ознаки гіперплазії щитовидної залози. У правій долі округла зона з D - 19мм зниженої ехощільності. Радіоімунний аналіз гормонів щитовидної залози: Трийодтіронін 2 × 10нмоль/л Тироксин 81 × 5нмоль/л Тіреоглобулін 4 × 8нг/мл Антитіла до тіреоглобуліну не виявлено Тіреотропний гормон 1 × 4мМЕ/л вміст гормонів в Заключения: межах норми. Температура у приміщенні 22°C. Час адаптації 20 хвилин. Радіаційна тепловіддача з обох долей щитовидної залози симетрична. Наносимо хлоретил на протязі 5сек і через хвилину на протязі 10хв вимірюють щільність теплового потоку радіаційної тепловіддачі з проекції кожної з долей щитовидної залози та контрольного фону. На фіг.3 - графіки перехідних функцій E (%) від часу t (хв) крива 1 - права, крива 2 - ліва доля щитовидної залози. Характерно: теплові коливання не періодичні. Мінімальні та максимальні відхилення від початкове встановленого стану для правої долі складають -2,5%, для лівої +3,5%. В інтервалі від 2 до 9 хвилин для лівої долі щитовидної залози спостерігається крива у вигляді плато. Через 8 хвилин права доля переходить в інший встановлений стаціонарний стан, а ліва за 6 хвилин досягає нового режиму. Висновки. Співставлення даних динамічної радіаційної теплометрії з результатами радіоімунного аналізу гормонів, свідчить про більшу інформативність запропонованого методу дослідження, особливо на ранніх стадіях захворювань щитовидної залози. Радіаційна теплометрія як простий, точний та доступний метод дослідження в порівнянні з існуючими на сьогоднішній день, доцільна під час масових обстежень населення, особливо осіб, які проживають на радіаційне забруднених територіях. Перелік фігур. Фіг.1. Динаміка інтенсивності інфрачервоного випромінювання з ділянки щитовидної залози практично здорової людини К. по осі абсцис - позначено час в хвилинах, по осі ординат - інтенсивність інфрачервоного випромінювання в %, стрілка вказує функціональну нагрузку; 1 - права доля; 2 - ліва доля. Фіг.2. Динаміка інтенсивності інфрачервоного випромінювання з ділянки щитовидної залози хворого В. Діагноз: Аутоімунний тиреоідит; по осі абсцис - позначено час в хвилинах, по осі ординат - інтенсивність інфрачервоного випромінювання в %; 1 - права доля; 2 - ліва доля. Фіг.3. Динаміка інтенсивності інфрачервоного випромінювання з ділянки проекції щитовидної залози хворої А. Діагноз: Еутиреоїдний зоб II ст. з вузлоутворенням; по осі абсцис - позначено час в хвилинах, по осі ординат - інтенсивність інфрачервоного випромінювання в %; 1 - права доля; 2 - ліва доля.