Спосіб експериментальної терапії виразки шлунка

Спосіб експериментальної терапії виразки шлунка, що включає застосування всередину біосубстрату з біогенними властивостями, який відрізняє ться тим, що як біосубстрат з 3 27174 Фіг.3. Деструктивні та інфільтративні зміни експериментального виразкового процесу в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. Гематоксилін-еозин. х 100. Фіг.4. Нерівномірність просвіту, варикозне розширення судин мікроциркуляторного русла, без судинні зони в підслизовій основі дванадцятипалої кишки при стресорній виразці. Туш-желатинова ін'єкція мікро судин, х 100. Фіг.5. Загальний вигляд слизової оболонки шлунка тварини після експериментальної терапії обробленим соляною кислотою з пепсином препаратом ксеношкіри. Фіг.6. Покращання структури судин мікроциркуляторного русла дванадцятипалої кишки і збільшення їх щільності в підслизовій основі в результаті експериментальної терапії. Туш-желатинова ін'єкція мікро судин, х 100. Фіг.7.Покращання структури ворси слизової оболонки дванадцятипалої кишки при стресорній виразці після корекції застосуванням препарату з ксеногенної шкіри. Гематоксилін-еозин. х 125. Фіг.8. Покращання структури м'язової оболонки дванадцятипалої кишки при коригованій стресорній виразці. Гематоксилін-еозин. х 100. Спосіб здійснюють наступним чином. Попередньо у дорослих білих щурів, незалежно від статі, моделюють індукований стресовим чинником виразковий процес у шлунку шляхом довготривалої іммобілізації тварини у станку [5]. Формування виразкового процесу в шлунку спостерігають через 4 години після іммобілізації тварин. Останніх забивають кровопусканням за умов тіопентал-натрієвого наркозу. При цьому в шлунку підраховують кількість ерозованих ділянок слизової оболонки, вимірюють площу виразок, кількість масивних крововиливів із судин шлунка і дванадцятипалої кишки. Реєструють товщину слизової оболонки, підслизової основи ,м'язової та серозної оболонок, а також співвідношення між ними. Визначають висоту епітеліоцитів, діаметр їх ядер, відносний показник пошкоджених епітеліоцитів. У дванадцятипалій кишці вимірюють довжину ворсинок, їх ширину, глибину, а також ширину крипт. З метою дослідження рівня мікроциркуляторного забезпечення слизової оболонки шлунка артеріальне русло заповнюють туш-желатиновою сумішшю та визначають діаметр артеріол, прекапілярів, капілярів, посткапілярів і венул, а також щільність мікрогемоциркуляторної мережі на 1 мм тканини. Далі готують біосубстрат з біогенними властивостями, для чого сухі клапті ліофілізованої шкіри свині змелюють на пластівці розміром 0,52,5мм і безпосередньо перед застосуванням інкубують у 2% розчині соляної кислоти і пепсину при співвідношенні мас інгредієнтів 1: 10 при 37°С впродовж 1год. Отриману суміш розводять вдвічі ізотонічним розчином натрію хлориду і вводять всередину через зонд з розрахунку 1 мл суміші на 100г маси тварини один раз на добу підряд впродовж 5 днів. Після цього дослідних тварин забивають кровопусканням під тіопенталнатрієвим наркозом, як і контрольних тварин, і здійснюють патогістологічне і морфометричне 4 дослідження за вищенаведеною схемою, а висновок про ефективність експериментальної терапії роблять на основі порівняння даних у контрольних і піддослідних тварин. Приклад 1 Виразковий процес у шлунку формували шляхом іммобілізації у станку трьох щурів-самців. Через 4 години одну з тварин,масою 240г (контрольну) під тіопентал-натрієвим наркозом забивали кровопусканням і пересвідчувались у наявності виразки в слизовій оболонці шлунка. При цьому в шлунку тварини шлунку тварини визначили кількість ерозованих ділянок слизової оболонки, виміряли площу виразки та кількість масивних крововиливів із судин шлунка і дванадцятипалої кишки. Визначили товщину слизової оболонки, підслизової основи, м'язової та серозної оболонок, розрахували їх співвідношення. Виміряли висоту епітеліоцитів, діаметр їх ядер, визначили відносний показник пошкоджених епітеліоцитів. У дванадцятипалій кишці виміряли довжину ворсинок, їх ширину, глибину, а також ширину крипт. Артеріальне русло заповнили тушметиловою сумішшю та визначили діаметр артеріол, прекапілярів, капілярів, посткапілярів і венул, вирахували щільність мікрогемоциркуляторної мережі на 1мм тканини. Сухий клапоть ліофілізованої шкіри свині змололи на пластівці розміром 0,5-2,5мм, і 0,5г їх помістили у пробірку, до якої додали 2% розчину соляної кислоти і пепсину, довівши до загального об'єму 5мл. Суміш витримали при 37°С упродовж 1год, розвели вдвічі ізотонічним розчином натрію хлориду і ввели 2,4мл в шлунок дослідній тварині через зонд. Аналогічне введення дослідній тварині проводили щодня один раз на добу підряд впродовж 5 днів. Після цього дослідну і контрольну тварини забили за наведеною вище методикою, ізолювали шлунки і досліджували з застосуванням патогістологічних і морфометричних методів як і в випадку дослідження шлунка першої контрольної тварини. У результаті було встановлено, що застосування всередину обробленої соляною кислотою з пепсином подрібненої ксеногенної шкіри призводить до прискорення і інтенсифікації регенерації слизових оболонок шлунка і дванадцятипалої кишки. Останні були попередньо уражені виразковим процесом, зімітованим тривалою іммобілізацією тварин (як приклад наведено зовнішній вигляд виразки в слизовій оболонці шлунка (Фіг.1). При цьому якщо у слизових оболонках шлунка і дванадцятипалої кишки мали місце виражені деструктивні та інфільтративні процеси (Фіг.2, 3) із значними пошкодженнями мікроциркуляторного апарату, зокрема, у вигляді нерівномірності просвіту і варикозного розширення судин з частими безсудинними зонами в підслизовій основі (Фіг.4), то у результаті коригуючої терапії обробленим препаратом ксеношкіри наступає регенерація слизової оболонки в місці виразки (Фіг.5), дванадцятипалої кишки, збільшення їх щільності в підслизовій основі, що ілюструють препарати з заповненням мікросудин туш-желатиновою 5 27174 сумішшю (Фіг.6). Одночасно, завдяки проведеній експериментальній терапії, мало місце значне покращання структури ворси слизової оболонки дванадцятипалої кишки (Фіг.7), та оптимізація структури її м'язової оболонки (Фіг.8). Приклад 2 За наведеним способом провели експериментальну терапію виразкового процесу у 10 лабораторних тварин. В усіх випадках було встановлено позитивний ефект щодо регенераційної спроможності застосованого всередину препарату ксеногенної шкіри як субстрату біогенної дії. Таким чином, запропонований спосіб забезпечує е фективніше, ніж за відомим способом-прототипом, лікування виразкового процесу в шлунку, а з урахуванням перспективності, як для подальшого експериментального дослідження проблеми, виходячи з доступності сировинного продукту, може знайти використання в експериментальній і практичній медицині, а також у фармакології при дослідженні фармакоактивності препаратів біогенної дії. Джерела інформації, які слід взяти до уваги: 1. М.Д. Машковский. Биогенные стимуляторы/УЛекарственные средства: В 2-х томах. Т. 2.- 10-е изд. М: Медицина, 1985.- С 150151. 2. Л.Страйер. Биохимия. В 3-х томах. Пер. с англ. Под ред. акад. СЕ. Северина. М: Мир, 1985. Том 3. - С. 300-301. 3. Бігуняк В.В. Використання консервованих ауто- і ксенотрансплантатів у комплексному лікуванні опечених. Дис.... доктора мед. наук. М. 1995. - 245 с. 4.Материалы международной научнопрактической конференции «Современные вопросы лечения термических поражений и их последствий». Донецк: Nord Press, 2005.-235с. 5.Саркисов Д.С., Римязов П.И. Воспроизведение болезней человека в эксперименте. М., 1980.-580с. 6 7 27174 8