Спосіб дентальної імплантації

Реферат: UA 84076 U UA 84076 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології, і може бути використана під час протезування пацієнтів при значній атрофії кісткової тканини альвеолярного відростка, близькості судинно-нервового пучка і дна верхньощелепної пазухи. Актуальність проблеми полягає в тому, що при вираженій атрофії альвеолярного відростка ускладнено або практично неможливе використання дентальних імплантатів, а при застосуванні декількох конструкцій протезів призводить до перевантаження опорних зубів і їх загибелі. Недостатня висота і об'єм альвеолярного відростка щелепи унеможливлює і виготовлення якісних знімних протезів, оскільки не досягається необхідна їх фіксація. Існує спосіб двоетапної дентальної імплантації. Спочатку, використовуючи кістковий аутотрансплантат і метод спрямованої тканинної регенерації, створюють необхідний об'єм альвеолярного відростка, потім вводять дентальні імплантати (Лосев Ф.Ф., Дмитрієв В. М., Жарків А.В. // Російський вісник дентальної имплантологии. 2003. № 1. - С. 14-18). Перша операція включала проведення основного і послаблювальних розрізів, відшарування слизово-окісного клаптя, випилювання кісткового блока, що відповідає розмірам дефекту, свердління каналів для титанових шурупів, фіксувальних трансплантат, обробку і фіксацію трансплантата із заповненням наявних порожнеч подрібненою кісткою з ще одного кісткового блока, ушивання рани. Через 6 місяців розкривають рану, видаляють титанові шурупи і встановлюють імплантати, рану знову ушивають, ще через 3 місяці розкривають імплантати і встановлюють формувачі ясен для подальшого протезування. Недоліками відомого способу є те, що лікування тривале (9-18 міс. і більше), оскільки спочатку відновлюється об'єм кісткової тканини альвеолярного відростка, потім проводиться операція імплантації і тільки після цього приступають до протезування; завдають додаткової хірургічної травми, оскільки необхідно узяти аутотрансплантат з області нижньої щелепи, де залишається дефект, і в подальшому видалити мембрану фіксувальні гвинти. Відомий спосіб дентальної імплантації (Болонкин В.П., Меленберг Т.В., Болонкин И.В., Рибаков П.А., Волова Л.Т. Спосіб дентальної імплантації. Патент 2269969 С1 (RU). опубл. 20.02.2004. Бюл. № 5), що включає проведення основного і послаблювальних розрізів, відшарування слизово-окісного клаптя, установку імплантата, ушивання рани з подальшим протезуванням. Після проведення установки імплантата його запаковують кістковим алотрансплантатом, змішаним з багатою тромбоцитами плазмою аутокрові, закривають алотрансплантат плівкою зі збідненої тромбоцитами плазми аутокрові, ушивають рану і покривають її збідненою тромбоцитами плазмою аутокрові, через 3-6 місяців встановлюють надкореневу частину імплантата. Недоліками цього способу є те, що кістковий трансплантат у вигляді тирси в післяопераційному періоді зміщується і не відтворює висоту альвеолярного відростка. Тому імплантат на усю свою довжину повинен занурюватися в кістку, що при незначній висоті альвеолярного відростка виконати неможливо. Крім того, в післяопераційному періоді часто виникають запальні ускладнення. Плівка зі збідненої тромбоцитами плазми аутокрові не має необхідних механічних і біологічних властивостей і зберігається недовго, тому не може служити перешкодою для проникнення інфекції. В основу корисної моделі поставлена задача розробки способу дентальної імплантації з використанням місцевих тканин шляхом одномоментного проведення кісткової пластики, установки гінгівоформера в імплантаті і реконструкції альвеолярного відростка, за рахунок чого відбувається відновлення анатомічно правильної конфігурації альвеолярного відростка в області протезного ложа, зменшується кількість додаткових коригуючих операцій, що дозволяє зменшити травматичність, скоротити терміни проведення дентальної імплантації, отримати максимальний естетичний ефект. Поставлена задача вирішується тим, що в способі дентальної імплантації з використанням місцевих тканин шляхом одномоментного проведення кісткової пластики стосовно корисної моделі після проведення анестезії по гребеню альвеолярного відростка здійснюють розріз слизової і надкісниці, продовжують його вуглеподібно у ділянці, яка обмежує дефект зубного ряду, слизово-окісний клапоть відшаровують у язичному і щічному напрямі на відстань 1-2 мм, в кістковій частині гребеня виконують вертикальну остеотомію в проекції області, що обмежує дефект зубного ряду, відступають від зуба на 1,5 мм, спрямовану вестибулярно аж до окістя, далі лінію остеотомії проводять по альвеолярному гребеню, що сполучає раніше створені вертикальні кісткові канали (глибина остеотомічного розрізу має бути не менше 6 мм, при необхідності остеотомію повторюють, залишаючи ширину кісткової пластини не менш ніж 3 мм), кістковий фрагмент разом із слизовою оболонкою і окістям надламують, відділяють від гребеня альвеолярного відростка, залишаючи фрагментовану кортикальну пластинку в слизовоокісному клапті, формують кісткове ложе для імплантата, встановлюють імплантат з 1 UA 84076 U 5 10 15 20 25 30 35 40 гінгівоформером, підібраний так, щоб, при його перекритті слизово-окісно-кістковим клаптем, він утримував клапоть в проекції сосочків сусідніх зубів, область дефекту кісткової тканини, непокриту кісткою частину імплантата і формувач, покривають кістковопластичним матеріалом, залишають вільною лише торцеву частину гінгівоформера, слизово-окісно-кістковим клаптем перекривають рану таким чином, щоб одна з кісткових пластин була розташована на торці гінгівоформера, рану ушивають. Причинно-наслідкові зв'язки: 1) використання місцевих тканин дозволяє знизити травматизм при проведенні кісткової пластики альвеолярного відростка; 2) установка імплантата одночасно з проведенням кісткової пластики: дозволяє скоротити терміни лікування; виключає необхідність додаткової пластики м'якими тканинами у ділянці абатмена; дозволяє відновити правильну конфігурацію альвеолярного відростка - має функціональний і естетичний ефект. Опис способу: Після проведення анестезії, розріз слизової оболонки і окістя виконують по гребеню альвеолярного відростка і далі триває вуглеподібно у ділянці, що обмежує дефект зубного ряду. Слизово-окісний клапоть відшаровують в язичному і щічному напрямі на відстань 1-2 мм. Потім в кістковій частині гребеня виконують вертикальну остеотомію в проекції області, що обмежують дефект зубного ряду, відступаючи від зуба на 1,5 мм, спрямований вестибулярний аж до окістя. Глибина остеотомії визначається величиною, на яку клапоть зможе бути зміщений. Далі виконують лінію остеотомії по альвеолярному гребеню, що сполучає раніше створені вертикальні кісткові канали. Глибина остеотомічного розрізу має бути від 3 до 6, в залежності від анатомічних умов. Далі кістковий фрагмент разом із слизовою оболонкою і окістям надламують і відділяють таким чином, що кісткова пластинка залишається на слизово-окісному клапті. Потім остеотомію продовжують, зменшуючи величину ширини кісткових пластин до 3-4 мм. Послідовно відділяючи фрагменти кістки, формують повношаровий слизово-окіснокістковий клапоть, постійно перевіряючи величину його зміщення в необхідному напрямі, а також контролюючи товщину кісткової тканини в материнській зоні. Далі формують кісткове ложе для імплантата. Встановлюють в нього імплантат, замість заглушки встановлюють формувач ясен, підібраний так, щоб при перекритті його слизово-окісним клаптем, він утримував клапоть в проекції сосочків сусідніх зубів. При необхідності окістя розтинають для кращої мобілізації клаптя. Область дефекту кісткової тканини і непокриту кісткою частину імплантата, а також формувач, покривають кістковопластичним матеріалом, залишаючи вільною лише торцеву частину гінгівоформера. Слизово-окісно-кістковим клаптем перекривають рану так, щоб одна з кісткових пластин розташовувалась на торці гінгівоформера. Рану ушивають. Після періоду загоєння і остеоінтеграції слизово-окісно-кістковий фрагмент видаляють в проекції торцевої частини формувача, викручують гінгівоформер, міняючи його на тонший і довший, залежно від клінічної ситуації. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 55 60 Спосіб дентальної імплантації з використанням місцевих тканин шляхом одномоментного проведення кісткової пластики, за яким після проведення анестезії по гребеню альвеолярного відростка здійснюють розріз слизової і надкісниці, продовжують його вуглеподібно у ділянці, яка обмежує дефект зубного ряду, який відрізняється тим, що слизово-окісний клапоть відшаровують в язичному і щічному напрямі на відстань 1-2 мм, в кістковій частині гребеня виконують вертикальну остеотомію в проекції області, що обмежує дефект зубного ряду, відступають від зуба на і, 5 мм, спрямовану вестибулярно аж до окістя, далі лінію остеотомії проводять по альвеолярному гребеню, що сполучає раніше створені вертикальні кісткові канали (глибина остеотомічного розрізу має бути не менше 6 мм, при необхідності остеотомію повторюють, залишаючи ширину кісткової пластини не менш ніж 3 мм), кістковий фрагмент разом із слизовою оболонкою і окістям надламують, відділяють від гребеня альвеолярного відростка, залишаючи фрагментовану кортикальну пластинку в слизово-окісному клапті, формують кісткове ложе для імплантата, встановлюють імплантат з гінгівоформером, підібраний так, щоб, при його перекритті слизово-окісно-кістковим клаптем, він утримував клапоть в проекції сосочків сусідніх зубів, область дефекту кісткової тканини, не покриту кісткою частину імплантата і формувач, покривають кістковопластичним матеріалом, залишають вільною лише торцеву частину гінгівоформера, слизово-окісно-кістковим клаптем перекривають 2 UA 84076 U рану таким чином, щоб одна з кісткових пластин була розташована на торці гінгівоформера, рану ушивають. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3