Процес оцінки даних про лікування інсуліном хворих на цукровий діабет, внесених до територіальних реєстрів

Процес оцінки даних про лікування інсуліном хворих на цукровий діабет, внесених до 3 28710 інсуліном. В основу даної корисної моделі поставлено задачу удосконалити процес оцінки даних про лікування інсуліном хворих на цукровий діабет, внесених до територіальних реєстрів, шляхом аналізу баз даних та застосування математичної моделі, яка враховує індивідуальні дані пацієнта взяті з історії хвороби, що дозволить об'єктивно оцінити інформацію про лікування інсуліном хворих, що внесена до обласних реєстрів і завчасно виявити її систематичне пошкодження та корегувати затрати на лікування на рівні регіональної політики охорони здоров'я. Поставлене завдання вирішується тим, що в процесі, який включає аналіз бази даних хвори х на цукровий діабет з застосуванням математичної моделі, згідно з даною корисною моделлю, за математичною моделлю враховують масив індивідуальних даних, виділяють когорти хворих з типовою для цукрового діабету 1-го типу історією хвороби, усувають очевидні технічні помилки, стандартизують дані щодо тривалості захворювання або віку хворих, визначають та порівнюють середні або індивідуальні добові дози інсуліну за допомогою лінійної регресії і роблять висновки відносно адекватності даних про лікування інсуліном хворих на цукровий діабет 1-го типу, визначають територіальні групи хворих, що потребують перевірки ефективності лікування. Медико-біологічною основою, що дала змогу застосувати дану математичну модель для оцінки даних про лікування хворих на ЦД1, є феномен багаторічного зберігання залишкової секреції інсуліну у багатьох хворих на ЦД1 [5], на який звернули увагу а втори. Ця залишкова секреція інсуліну розглядається авторами як позитивне для хворого явище, але вона поступово згасає у дорослих зі збільшенням тривалості захворювання. У дітей, хворих на ЦЦ, залишкова секреція інсуліну зовсім мала, зміни добової потреби в інсуліні визначаються продовженням росту, і тому залежать від віку. Диференційоване врахування залежності залишкової секреції у дорослих хворих на ЦД1 (від тривалості) та у дітей (від віку) дозволило нам розробити дану корисну модель. Процес виконується наступним чином: до аналізу залучаються регіональні популяційні бази, що містять індивідуальні дані про хворих на цукровий діабет, які відповідають загальновизнаному формату, що вже існує для оцінки лікування хворих на ЦД, та містять індивідуальні дані про історію хвороби (зокрема, вік хворого та вік на момент діагнозу ЦД) та дози інсуліну. Згідно з існуючими правилами епідеміологічних оцінок, до ЦД1 відносять хворих, які отримують інсулін та діагноз ЦД встановлений у ни х у віці