Озонатор

1. Озонатор, що включає корпус з патрубками для входу і виходу газової суміші, скляні трубки з внутрішніми металічними електродами високої напруги, заземлені гофровані сітчасті або перфоро 28958 за патентом США № 4764349 кл. С01В13/11, 1988. В даному "Генераторі озону" установлена герметична скляна трубка, заповнена газом, який випромінює енергію під впливом підведеної до нього високої напруги. Всередині трубки розміщено провідник електричного струму, протягнутий по всій її довжині. Провідник проходить по осі скляної трубки і приєднаний одним кінцем до джерела високої напруги. Навколо трубки установлена циліндрична сітка, внутрішній діаметр якої більше зовнішнього діаметра трубки, так що між ними утворюється зазор. Сітка виконана з поперечними гофрами, в яких розміщені вкладиші для підтримування сітки коаксиально трубці. Основним недоліком відомого "Генератора озону" є відносно низький вихід озону на одиницю робочого об'єму генератора, зумовленого тим, що зменшена розрядна поверхня сітки, зайнятої гофрами з вкладишами. Другим недоліком є складність кріплення провідника усередині скляної трубки. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення конструкції озонатора шляхом створення двох розрядних просторів внутрішнім і зовнішнім електродами, розташованих з можливістю оптимального використання розрядної поверхні, що забезпечує стабільне зростання виходу озону на одиницю робочого об'єму озонатора. До суттєвих ознак запропонованого винаходу відноситься наявність корпуса озонатора з патрубками для входу і виходу газової суміші, розрядні елементи у вигляді скляних трубок з внутрішніми металічними електродами високої напруги, внутрішнього заземленого електроду і зовнішнього електроду сітчастого або перфорованого з повздовжніми гофрами. Досягнення технічного результату згідно з поставленою задачею може бути здійснено використанням в конструкції озонатора відмітних від прототипу деталей. Так, скляні трубки з металічними електродами розташовані по концентричній окружності навколо заземленого трубчатого електроду. Сам пучок скляних трубок охоплюється сітчастим або перфорованим циліндричним зовнішнім заземленим електродом з повздовжніми гофрами, які облягають окремі трубки, збільшуючи розрядну поверхню. Внутрішній трубчатий електрод і скляні трубки проходять через отвори в верхній обоймі із діелектричного матеріалу і опираються в підп'ят ник з металу приєднаний до заземлення. Гофрований зовнішній електрод жорстко з'єднаний з корпусом озонатора. При цьому між твірними лініями скляних трубок і зовнішнім електродом, з одного боку, та між твірними лініями скляних трубок і внутрішнім електродом, з другого боку, додержується проміжок в інтервалі 0,5¸3,5 мм, а металічні електроди всередині скляних трубок не досягають до підп'ятника мінімум на 50-60 мм. Відмітною ознакою запропонованого винаходу відносно аналогів і прототипу є також наявність двох розрядних проміжків між пучком розрядних трубок та двома заземленими електродами. Позитивний технічний результат при використанні даного винаходу проявляється у зростанні виходу озону, за інших рівних умов, на одиницю робочого об'єму озонатора. Побічним позитивним ефектом є краще охолодження розрядних трубок через поперечне їх обтікання струмом повітря. Відмітні і суттєві ознаки виявлені проведенням пошуку і аналізу інформації, відомих в науці і техніці технічних рішень. Конструкція запропонованого винаходу пояснюється на приведеному кресленні озонатора фіг. 1, фіг. 2, який включає такі елементи: 1 - корпус, 2 - зовнішній електрод, 3 - внутрішній електрод, 4 - верхня обойма, 5 - підп'ятник, 6 - скляні діелектричні трубки, 7 - патрубки. Запропонований озонатор працює таким чином: В верхній патрубок 7 подається повітря з урахуванням витрати його, проходить через сітчасті або перфоровані зовнішні заземлені електроди 2 і омиває розрядні скляні трубки 6. При подаванні напруги на металічні електроди, розташовані усередині скляних трубок виникає тихий (бар'єрний) розряд між заземленим внутрішнім трубчатим електродом 3 і електродами під напругою всередині скляних трубок, з одного боку, та між зовнішнім гофрованим заземленим електродом 2 і електродами під напругою всередині скляних трубок - з другого боку. Утворений озон рівномірно насичує весь об'єм подаваного повітря. Робота озонатора порівняно з прототипом при напрузі 12 кВт ілюструється даними, наведеними в таблиці. Витрата повітря при випробуваннях витримувалась незмінною і дорівнювала 1,6 м3 за годину, робочий об'єм озонаторів підтримувався в межах 60 літрів, повітря не висушувалось і не охолоджувалось. Таблиця Випробування озонаторів Лінійний зазор розрядного проміжку, мм 0,3 0,4 0,5 0,8 1,0 Концентрація озону в робочому об'ємі, г/м3 Запропонований прототип винахід 4,2 4,6 4,3 4,5 4,3 4,5 4,0 4,3 4,0 4,3 2 28958 Продовження таблиці Лінійний зазор розрядного проміжку, мм 1,5 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0 Концентрація озону в робочому об'ємі, г/м3 Запропонований прототип винахід 3,8 4,1 3,7 4,0 3,6 3,9 3,2 3,7 3,0 3,4 2,6 3,0 При зазорі вище 3,5 мм спостерігається досить швидке зниження виходу озону Фіг. 1 3 28958 Фіг. 2 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 34 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4