Лопата крокуюча

1. Лопата крокуюча, містить лезо, держак і тягу, шарнірно зв’язану верхньою частиною з кронштейном, закріпленим на держаку, а нижньою жорстко з’єднану з підпорою із упорами на кінцях, відрізняє ться тим, що суцільна тяга вилкоподіб 36723 Видовжене догори плече кронштейна і штовхальна сила держака створюють крутячий момент, який полегшує відрив леза із захопленим грунтом від суцільного шару землі. Зведений до мінімуму вектор докладання сили на держаку спрямований догори. Завдяки підпорі з упорами на кінцях, зістикованими з рукояткою леза і поверхнею грунту, зменшене плече важеля на передній частині лопати. Ножна педаль, встановлена на нижній частині тяги, рівномірніше розподіляє зусилля працюючого, а амортизуюча прокладка між верхнім упором підпори і рукояткою леза пом’якшує силу удару при їх стикуванні. Ці ознаки характеризують окремі випадки технічних рішень у конструкції з їх практичними наслідками. Технічний результат сукупності ознак даного об’єкта полягає в простоті і надійності його застосування, збереженні здоров’я завдяки вивільненню хребта і спини працюючого від фізичного навантаження. На фіг. 1 схематично зображена лопата крокуюча в загальному вигляді у двох проекціях, на фіг. 2, 3, 4 , 5 - в різних робочих положеннях. Лопата крокуюча містить лезо 1 з рукояткою 2, держак 3, тягу 4, підпору 5 з упорами 6 і 7, кронштейн 8 з видовженим догори плечем, палець шарнірного з'єднання 9, отвори 10, прокладку амортизуючу 11, ножну педаль 12. Верхня частина тяги 4 виконана у формі вилки і за допомогою пальця 9 шарнірно зв’язана з плечем кронштейна 8, закріпленого на держаку 3, нижня частина названої тяги жорстко з’єднана з під порою 5, на кінцях якої закріплені упори 6 і 7, та з ножною педаллю 12, а між рукояткою 2 й упором 6 встановлена амортизуюча прокладка 11. Розміри деталей лопати та їх розміщення визначаються практичною доцільністю. Так, відстань між упорами 6 та 7 на підпорі 5 дорівнює приблизно 2/3 довжини леза, що забезпечує величину кута захоплення грунту лезом (кут між поверхнею леза і лінією відокремлення грунту від суцільного шару). Відстань від верхнього кінця тяги 4 до упора 7 дорівнює радіусу дуги переміщення цього кінця відносно стику упора з грунтом. Плече кронштейна 8 видовжене вгору на 6-8 см. Для виготовлення деталей лопати крокуючої, зокрема, тяги, підпори, кронштейна придатний будь-який матеріал, що має міцність на згин та кручення. Лопату крокуючу використовують так: ставлять вертикально на поверхню гр унту, при цьому за рахунок власної ваги тяга з підпорою упором 6 упираються в рукоятку 2, далі натиском ноги на верх леза або на педаль 12 заглиблюють лезо в грунт (див. фіг. 2), верхній кінець держака рухають на себе, упор 7 упирається в грунт, земля зрушується і частково піднімається (див. фіг. 3), одночасно натискують на педаль ногою й штовхають руками держак уперед, лезо піднімається і вигортає під кутом захоплений грунт (див. фіг. 4), потім верхній кінець держака рухають від себе, лезо звільняється від грунту (див. фіг. 5), після чого лопату переставляють на нове місце. Лопата крокуюча може бути використана в індивідуальному, колективному, фермерському, лісовому та інших господарствах. Фіг. 1 2 36723 Фіг. 2 Фіг. 3 Фіг. 4 Фіг. 5 3 36723 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4