Спосіб лікування уреаплазменної інфекції у вагітних жінок

Спосіб лікування уреаплазменної інфекції, який реалізується шляхом застосування імуномодулятора та антибіотика, який відрізняється тим, що курс лікування проводять шляхом внутрішньом'язового введення специфічного гіперімунного антиуреаплазменного імуноглобуліну "Уреаплазма-Імун" по 1,5 мл 1 раз на 3 дні курсом 5 ін′єкцій у поєднанні з антибіотиком сумамед (азитроміцин), який призначається однократно у дозі 1 г. (19) (21) u200808902 (22) 07.07.2008 (24) 10.12.2008 (46) 10.12.2008, Бюл.№ 23, 2008 р. (72) ПИСАРЄВА СВІТЛАН А ПЕТРІВН А, U A, ВОРОБЙОВА ІРИНА ІВАНІВНА, U A, ТОЛКАЧ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, UA, ЖИВЕЦЬКА-ДЕНИСОВА АЛЛА АНТОНІВН А, UA, МОГІЛЄВСЬКА СВІТЛАНА ІВАНІВН А, U A, РУДАКОВА НАДІЯ ВАЛЕРІЇВН А, UA, ТКАЧЕНКО ВІКТОРІЯ БОРИСІВНА, U A, ШАМАЄВА ОЛЕН А ВОЛОДИ МИРІВНА, U A (73) ДЕРЖАВН А УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ПЕДІАТ 3 37844 тверджують дані про наявність високих титрів U. Urealyticum при таких ускладненнях вагітності як загроза невиношування, прееклампсія, багатоводдя, передчасні пологи, несвоєчасний вилив навколоплодових вод [Венцківський Б.М., Заболотна А.В., Зелінський О.О., Сенчук А.Я. Інфекції та вагітність. - 2007. - 364 с.]. Безумовно, що основним та найчастішим ускладненням уреаплазменної інфекції під час вагітності є загроза ЇЇ переривання [Пехньо Н.В. Внутри утробная инфекция в сроке гестации до 22 недель как причина репродуктивных потерь // Репродуктивное здоровье женщины. - 2007. - №3. С. 44-47]. Уреаплазменна інфекція викликає запальні зміни в плаценті, розвиток хронічної фетоплацентарної недостатності, зменшення плацентарного кровотоку, що призводить у 1/3 вагітних до розвитку внутрішньоутробної гіпотрофії та гіпоксії плода. Навіть вперше виявлена латентна форма інфекції може призвести до перинатальних втрат або викликати тяжке захворювання у плода і новонародженого [Новикова Н.Н., Стукалова О.М., Голота В.Я. Урогенітальна інфекція, як основний чинник невиношування вагітності // ЛАГ. - 2000. - №6. - С. 105-107]. Частота виявлення Ureaplasina urealyticum під час вагітності підвищується в 1,5-два рази, а у жінок із звичним невиношуванням цей показник і поза вагітністю складає 24,4% [Раковская И.В. Микоплазмы человека и микоплазменные инфекции // Клин. лаб. Диагностика. - 2005. -№3. - С. 2532]. Найбільш часто уреаплазми виявляють при плацентарній недостатності 66,0-78,0%, загрозі переривання вагітності - у 46,0-60,0%, мертвонародженні - у 45,0-58,0%, вадах розвитку плода 42,0-67,0% [30]. Просліджується певний зв'язок між інфікованістю вагітних жінок і розвитком у них септичних ускладнень після абортів і пологів [Yoon B.H., Romero R., Perk J.S. et al. Microbial invasion of the amniotic cavity with ureaplasma urealiticum is associated with robust host response in fetal, amniotic and maternal compartment // Amer. J. Obstet. Ginecol. - 1998. - N 179. - P. 1254-1260]. Частота виділення Ureaplasina urealyticum з порожнини матки при післяпологових ендометритах достатньо висока і досягає 72,0%. Частота знаходження уреаплазм як моно збудника при післяпологовому ендометриті коливається в межах 10-16%. Плід захищено від дії мікроорганізмів міометрієм та амніоном, але інфікування може відбуватися гематогенно, лімфогенно або місцево. Наведені дані свідчать про вірогідність трансплацентарної передачі антитіл і про те, що близько 50% жінок під час вагітності інфіковані Ureaplasina urealyticum [Лысенко КА., Тютюнник В.Л. Перинатальные аспекты микоплазменной инфекции // Ак ушерство и гинекология. - 2007. №4. - С. 8-11]. При внутрішньоутробному уреаплазмозі зустрічаються як локальні так і генералізовані ураження. Мікоплазми уражають органи дихання, зору плода, печінку, нирки, центральну нервову систе 4 му. Частота вад розвитку плода на 20% вище у жінок, інфікованих Ureaplasina urealyticum [Ureaplasma urealyticum infection role of prematurity and disease in newbom / Cassel G.H., Waites K.B., Watson H.L., Harasawa R. // Clin. Microb. Rev. 1993. - N 6. - P. 69-87]. У жінок, інфікованих уреаплазмами, кількість ускладнень під час вагітності і пологів вдвічі більша, ніж у здорових. За даними літератури, більше 40% дітей у таких жінок народжуються в стані асфіксії. Спостерігається збільшення частоти синдрому дизадаптації, так само як і проявів гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи та гепатолієнального синдрому, висока перинатальна смертність [Кисина В., Ширшова Е. Значение генитальных микоплазм в развитии клинических синдромов у женщин // Репродуктивное здоровье женщины. - 2007. - №2. - С. 206-210]. Це диктує необхідність розробки інформативних діагностичних критеріїв ураження плода при інфікуванні матері уреаплазмами, а також ефективних лікувальних заходів щодо цих жінок. В профілактиці неонатальної інфекції великого значення набуває своєчасна патогенетичне обґрунтована терапія, що забезпечить народження здорового потомства. Незважаючи на значну кількість наукових публікацій у даному напрямку, досліджувану проблему не можна вважати цілком вирішеною. У першу чергу, це стосується етіопатогенетичної ролі уреаплазм у розвитку внутрішньоутробного інфікування, загрози передчасного переривання вагітності, фетоплацентарної недостатності, маловоддя та багатоводдя, прееклампсії та інших гестаційних ускладнень. На теперішній час ці питання остаточно не вирішені, що обумовлює необхідність проведення досліджень для розробки ефективних способів лікування уреаплазмозу з метою запобігання обумовлених ними репродуктивних втрат. Найбільш близьким за технічною суттю є спосіб лікування уреаплазменної інфекції проведенням курсу імуномодуляції шляхом внутрішньом'я зового введення неовіру у поєднанні з антибактеріальною терапією [№ публикации 2137483 от 1999.09.20 RU А61К35\26, А61К31\65 Способ лечения урогенитальной хламидийной, уреаплазменной и микоплазменной инфекции]. Однак, неспецифічна корекція імунних порушень під час вагітності не є високоефективною, а при деяких акушерських ускладненнях навіть не показана для застосування. В основу корисної моделі покладено завдання створення способу лікування уреаплазменної інфекції у вагітних жінок з використанням гіперімунного препарату з підвищеним вмістом специфічних антиуреаплазменних антитіл Ig G, який - „Уреаплазма-Імун" виробляється ДКПВБП "Біофарма" (Україна). Ig G антитіла мають підвищену специфічну активність по відношенню до поверхневих антигенів оболонки Ureaplasina urealyticum, проникають крізь плаценту, характеризуються тривалою дією в організмі, що дозволяє проводити ефективне лікування первинного інфікування та реактивації хронічного уреаплазменної інфекції у вагітних 5 37844 жінок. Імуномодулююча дія препарату сприяє нормалізації імунного статусу вагі тної жінки, що покращує результат лікування, крім того, загальна вартість курсової дози препарату не висока, що дає можливість широкого застосування в практичній медицині. Поставлене завдання способу лікування уреаплазменної інфекцій' у вагітни х жінок реалізується шляхом застосування внутрішньом'язового введення специфічного гіперімунного антиуреаплазменного імуноглобуліну „Уреаплазма-Імун" по 1,5мл 1 раз на 3 дні курсом 5 інфекцій у поєднанні з антибіотиком сумамед (азітроміцин), який призначається однократно у дозі 1г. Науковим обгрунтуванням серотерапії є сучасна концепція процесу нейтралізації інфекційності мікроорганізму антитілами як основного механізму реалізації гуморального Імунітету при інфекціях і звільнення макроорганізму від збудника [Аверченков В.М., Палагин И.С. Внутривенные иммуноглобулины: механизмы действия и возможности клинического применения \\ Клин Микробиол Антимикроб Химиотер 2004. - №6(3). - с. 273281]. Суттєвим в лікувальній дії специфічних імуноглобулінів, крім їх безпосередньої реакції з часточками збудника, є їх імуномодулюючий вплив. Відомо, що IgG здатні пригнічувати проліферацію Влімфоцитів та диференціацію трансформованих Влімфоцитів, майже не впливаючи на дозрілі Вклітини, що продукують антитіла. Під впливом IgG відбувається активація клітин-кілерів та продукції тромбоцитів в кістковому мозку, підсилюється фагоцитарна активність лейкоцитів, активується система комплементу за класичним зразком та реакція антитіло-залежної цитотоксичності [Brugha R. Genital herpes infection: a review \\ Int J Epidemiol. 1997. - №26 (4). - P.698-709]. Все це підтверджує доцільність лікувального застосування специфічних імуноглобулінів у разі уреаплазменної інфекції. Суть корисної моделі підтверджується наступними прикладами. Приклад 1. Литовченко І.Ф. 28 років, жителька м. Києва, знаходилась на лікуванні у відділенні наукових проблем невиношування вагітності ІПАГ АМН України (амбулаторна карта №2117 від 26.04.2007). Клінічний діагноз: Вагітність 17-18 тижнів. Уреаплазмоз. Загроза викидня. Обтяжений акушерський анамнез. Скарги при госпіталізації до стаціонару: постійні болі внизу живота та попереку, свербіння у ділянці зовнішніх статеви х органів, помірні виділення із піхви. Дані об'єктивного обстеження. Виявлені клінічні ознаки загрози викидня та кольпіту. При лабораторному дослідження виявлено: підвищений рівен IgG до Ureaplasina urealyticum - 0,51 од. (IgM - 0,16 од.) в крові (ELISA, Vector Best), фрагменти ДНК Ureaplasina urealyticum виявлені у зішкрібі зі слизової оболонки уретри (Amplisen). Бакпосів виділень із піхви: Streptococcus agalactium ´102, Candida albicans ´102. Бактеріоскопія: епітелій значна кількість, лейкоцитів 15-20, коки - помірна 6 кількість, гарднерели не виявлені. Імунограма: СD3 65%; CD19 14%; NK(CD16\56) 14%; IgG 8,9г\л; IgA l,9г\л; Ig M1,3г\л. Проведено лікування препаратом „Уреаплазма-Імун" за схемою (по 1,5мл 1 раз на 3 дні курсом 5 інфекцій внутрішньом'язового) у поєднанні з пероральним введенням сумамеду 1,0г однократно. Паралельно хвора отримала традиційну терапію загрози невиношування вагітності (прогестерон, спазмолітики). Одночасно проводилось обстеження та відповідне лікування чоловіка. Контрольне обстеження проведено через 20 діб після закінчення курсу лікування специфічним імуноглобуліном. В результаті проведеного лікування відбулась нормалізація клінічного перебігу вагітності, зникли скарги, значно зменшилась кількість піхвових виділень. При лабораторному дослідженні отримані наступні результати. Спостерігалось деяке підвищення рівнів IgG до 0,57 од., зниження рівня IgM до 0,13 од. в крові, фрагменти ДНК Ureaplasina urealyticum в зішкрібі зі слизової оболонки уретри не виявлені. Бактеріоскопія: епітелій помірна кількість, лейкоцитів до 12, коки, палички - невелике число. Бакпосів виділень із піхви: Staphilococcus haemoliticus ´102. Аналіз імунограми виявив зменшення відносної кількості натуральних кІлерів (NK(CD 16\56) 10%), інші показники суттєво не змінились. Приклад 2. Мучак Ю.М. 27 років, жителька м. Києва знаходилась на лікуванні у відділенні наукових проблем невиношування вагітності ІПАГ АМН України (амбулаторна карта №194 від 21.05.2007). Клінічний діагноз: Вагітність 28-29 тижнів. Загроза передчасних пологів. Хронічна фетоплацентарна недостатність. Затримка внутрішньоутробного розвитку плода. Уреаплазмоз. Обтяжений акушерський анамнез. Скарги при госпіталізації до стаціонару: періодичні болі внизу живота, подразнення статевих губ, свербіння у ділянці зовнішніх статевих органів, надмірне ворушіння плода. Дані об'єктивного обстеження. Виявно підвищення тонусу матки, дистрес плода в стані субкомпенсації, ознаки плацентарної недостатності, кольпіт. При лабораторному дослідження виявлено: деяке підвищення рівня IgG та IgM до Ureaplasina urealyticum (IgG до 0,68 од., IgM до 0,44 од.) в крові (ELISA, Vector Best), фрагменти ДНК Ureaplasina urealyticum виявлені у зішкрібі зі слизової оболонки уретри (Amplisen) - 5266 геномеквівалентів\мл. Бакпосів виділень із піхви: Candida albicans ´102. Бактеріоскопія: епітелій значна кількість, лейкоцитів 45-55, коки - помірна кількість, друзи грибів (+). Імунограма: СD3 64%; CD19 11%; NK(CD16\56) 17%; IgG 10,4г\л; IgA 1,3г\л; IgM 1,1г\л. Проведено лікування препаратом „Уреаплазма-Імун" за схемою у поєднанні з пероральним введенням сумамеду 1,0г однократно. Паралельно хвора отримала традиційну терапію загрози невиношування вагітності (прогестерон, спазмолітики). Одночасно проводилось обстеження та відповідне лікування чоловіка. Контрольне обстеження проведено через 17 7 37844 діб після закінчення курсу лікування специфічним імуноглобуліном. В результаті проведеного лікування відбулась нормалізація клінічного перебігу вагітності, зникли скарги, значно зменшилась кількість піхвових виділень. При лабораторному дослідженні спостерігалось деяке підвищення рівнів IgG до 0,72 од., зниження рівня IgM до 0,31 од. в крові, фрагменти ДНК Ureaplasina urealyticum в зішкрібі зі слизової оболонки уретри не виявлені. Бактеріоскопія: епітелій помірна кількість, лейкоцитів до 17, коки, палички - невелике число. Бакпосів виділень із піхви: Staphilococcus haemoliticus ´102. Показники імунограми суттєво не змінились. Таким чином, у даному випадку спостерігався позитивний вплив розробленого нами способу лікування на клінічний перебіг вагітності, інфекційний статус вагітної жінки. Приклад 3. Сідень Т.М. 28 років, жителька м. Києва, знаходилась на лікуванні у відділенні наукових проблем невиношування вагітності ІПАГ АМН України (амбулаторна карта №3056 від 15.06.2006). Клінічний діагноз: Вагітність 14-15 тижнів. Уреаплазмоз. Загроза викидня. Цистит. Обтяжений акушерський анамнез. Скарги при госпіталізації до стаціонару: періодичні болі внизу живота та попереку, значні виділення із піхви, свербіння і печія у ділянці зовнішніх статевих органів, біль під час сечовипускання. Дані об'єктивного обстеження. Виявлені клінічні ознаки загрози викидня та циститу. При лабораторному дослідження виявлено: підвищений рівен IgG до Ureaplasina urealyticum - 0,51 од. (IgM - 0,16 од.) в крові (ELISA, Vector Best), фрагменти ДНК Ureaplasina urealyticum виявлені у зішкрібі зі слизової оболонки уретри (Amplisen). Бакпосів виділень із піхви: Streptococcus agalactium ´102, Candida albicans ´102. Бактеріоскопія: епітелій значна кількість, лейкоцитів 15-20, коки - помірна кількість, гарднерели не виявлені. Імунограма: CD3 Комп’ютерна в ерстка А. Крулевський 8 65%; CD19 14%; NK(CD16\56) 14%; IgG 8,9г\л; IgA 1,9г\л; Ig M 1,3г\л. Проведено лікування препаратом „Уреаплазма-Імун" за схемою (по 1,5мл 1 раз на3 дні курсом 5 інфекцій внутрішньом'язового) у поєднанні з пероральним введенням сумамеду 1,0г однократно. Паралельно хвора отримала традиційну терапію загрози невиношування вагітності (прогестерон, спазмолітики). Одночасно проводилось обстеження та відповідне лікування чоловіка. Контрольне обстеження проведено через 20 діб після закінчення курсу лікування специфічним імуноглобуліном. В результаті проведеного лікування відбулась нормалізація клінічного перебігу вагітності, зникли скарги, значно зменшилась кількість піхвових виділень. При лабораторному дослідженні отримані наступні результати. Спостерігалось деяке підвищення рівнів IgG до 0,57 од., зниження рівня IgM до ОД 3 од. в крові, фрагменти ДНК Ureaplasina urealyticum в зішкрібі зі слизової оболонки уретри не виявлені. Бактеріоскопія: епітелій помірна кількість, лейкоцитів до 12, коки, палички - невелике число. Бакпосів виділень із піхви: Staphilococcus haemoliticus ´102. Аналіз імунограми виявив зменшення відносної кількості натуральних кілерів (NK(CD 16\56) 10%), інші показники суттєво не змінились. Використання зазначеного способу лікування сприяє нормалізації імунного статусу вагітної жінки, зниженню рівня специфічних антиуреаплазменних IgM та деякому підвищенню рівнів IgG, елімінації ДНК Ureaplasina urealyticum, зменшенню клінічних проявів захворювання, нормалізації перебігу вагітності у жінок та постнатального періоду у новонароджених. Перевага способу лікування не тільки в суто клінічній ефективності, а й у фінансовій доступності зазначеного вітчизняного препарату. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601