Спосіб лікування дітей, хворих на пневмонію

Спосіб лікування дітей, хворих на пневмонію, що включає застосування антибактеріальних та протикашльових засобів, який відрізняється тим, що додатково призначають препарати специфічної імуномодуляції, коли тривалість захворювання до початку лікування перевищує 3 доби, та препарати неспецифічної імуномодуляції, коли дитина хворіє на пневмонію до початку лікування більше 7 днів. (19) (21) 2000105789 (22) 13.10.2000 (24) 16.07.2001 (33) UA (46) 16.07.2001, Бюл. № 6, 2001 р. (72) Яловчук Андрій Вікторович, Приходько Валентина Семенівна, Євтушенко Юлія Анатоліївна (73) Харківський державний медичний університет, UA 40215 Так, Т.В. Блінова (Иммунотерапия при бронхолегочных заболеваниях у де тей // Современные методы иммунотерапии при бронхолегочной патологии. - Л.: Б.И., 1990. - С. 11-19) застосовувала у дітей першого року життя, хворих на пневмонію, при тривалому та несприятливому перебігу захворювання поряд із антибактеріальними засобами різні імуностимулюючі препарати: тімоген, інтерферон, натрію нуклеінат. Ці препарати призначалися в середньотерапевтичних дозах протягом від 7 до 20 днів в останньому випадку. Позитивною стороною вказаного способу лікування дітей з пневмонією є більш швидке зменшення клінічних та лабораторних ознак активності захворювання в порівнянні із результатами монотерапії антибіотиками, скорочення термінів госпіталізації. Недоліками даного методу лікування є те, що він не враховує індивідуальні особливості організму кожного хворого. Д.В.Сте фані та Ю.Є.Вельтіщєв (Клиническая иммунология и иммунопатология детского возраста: Руководство для врачей. - М.: Медицина, 1996. - 384 с.) пропонують разом із антибіотиками застосування різних імуностимулюючих препаратів (продигіозан, димефосфон, гамма-глобулін, тімозін) та вітамінів (вітаміни А, С, Е) для лікування дітей, хворих на пневмонію. До переваг вказаного способу лікування можна віднести швидке зменшення клініко-лабораторних ознак активності захворювання, більш широке коло патогенетичних засобів терапії. Недоліками цього способу є те, що він не враховує індивідуальні особливості кожної дитини. Наслідком останнього може бути необгрунтоване призначення імуностимулюючого препарату, що буде сприяти розвитку ускладнень, чи, навпаки, неефективність моноімунотерапії скороченим курсом. Відомий також спосіб лікування дітей, хворих на пневмонію, який був запропонований С.М. Гаваловим (Острые пневмонии у детей: Избр. вопросы. - Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1990. - 276 с.). Вказаний спосіб автор здійснює таким чином. Лікування починають з моменту надходження дитини до стаціонару, одразу після встановлення діагнозу та оцінки стану хворого. В перший день лікування призначають антибактеріальні препарати у вікових дозуваннях до отримання позитивної клініко-лабораторної динаміки термінами 1214 днів. Поряд з антибіотиком призначають різні патогенетичні засоби (глутамінова кислота, ДНКаза, еуфілін, препарати, що заспокоюють кашель). Далі, в наступні дні терапії послідовно зменшували застосування вищезгаданих патогенетичних засобів чи призначали нові (тімоген, дібазол, пентоксил, вітаміни, та інші). Терміни та об'єми використовування різних патогенетичних препаратів визначався індивідуально за динамікою перебігу захворювання. Вищезгаданий спосіб лікування дітей першого року життя, хворих на пневмонію, є найбільш близьким до способу за винаходом за технічною суттю та був вибраний нами як прототип. До переваг приведеного способу треба віднести зменшення термінів стаціонарного лікування та ризику виникнення ускладнень. Позитивною стороною даного способу є те, що терміни та об'єми застосування різних патогенетичних препаратів визначалися за динамікою перебігу захворювання, використовування лікувальних засобів було за чітко розробленим планом. Основним недоліком даного методу є те, що останній недостатньо ефективний, так як він не враховує тривалість захворювання до початку лікування, індивідуальні властивості кожної хворої дитини щодо боротьби із інфекційним агентом, який визвав пневмонію. В основу цього винаходу покладена задача підвищення ефективності лікування дітей, хворих на пневмонію, шляхом індивідуального підбору об'єму та термінів застосовування патогенетичних засобів. Задача, яка покладена в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі лікування дітей, хворих на пневмонію, який включає застосування антибактеріальних та протикашлевих засобів, згідно з винаходом, додатково призначають препарати специфічної імуномодуляції, коли тривалість захворювання до початку лікування перевищує 3 доби, та препарати неспецифічної імуномодуляції, коли дитина хворіє на пневмонію до початку лікування більше 7 днів. Вважають, що найбільш оптимальний об'єм лікувальних засобів визначають індивідуальні особливості реактивності дитини першого року життя в гостру фазу захворювання, які характеризує в першу чергу загальний стан самого хворого. Останнє часто залежить від часу виникнення захворювання (Лебедев К.А., Понякина И.Д. // Физиол. человека. - 1997. - 23, № 2. - С. 124-131). Коли на час огляду дитина хворіє на пневмонію вже більше 3-7 днів і вона не отримувала адекватної терапії (самолікування, монотерапія антибактеріальним препаратом коротким курсом), то ознаки інтоксикації у неї будуть відрізнятися від проявів захворювання в перші дні. Інтоксикаційний синдром в цьому випадку набуває характер тканинного (ендогенного). В ситуації, що виникла, дитина вже не може самостійно повністю справитися із інфекційним фактором; організмом за останні дні захворювання були вироблені механізми, які спрямовані на пристосування до розвинених умов симбіозу з бактеріями, що вижили та змінилися. Останнє є наслідком пригнічення імунної системи дитини, зокрема, фагоцитарних клітин, важким перебігом захворювання, що також викликано неадекватними лікувальними заходами. Для самої дитини, особливо першого року життя, тривалий і важкий перебіг пневмонії несе загрозу у слабкій резістентності організму до різних несприятливих інфекційних факторів із оточуючого середовища ( реінфекція ГРВІ, в майбутньому - часта захворюваність бронхітами та пневмоніями, септіцемія), розвиток імунодефіцитного стану (Сте фани Д.В., Вельтищев Ю.Е. Клиническая иммунология и иммунопатология детского возраста: Рук-во для врачей.- М.: Медицина, 1996. - 384 с.; Болезни органов дыхания у детей. Руководство / Под ред. С.В. Рачинского, В.К. Та точенко. - М., 224 с.). Госпітальні пневмонії - найбільш важка група пневмоній з летальністю 5-10%. Так як госпітальна 2 40215 пневмонія виникає у дитини уже з пригніченою імунною системою, то в останньому випадку оптимальним можна вважати застосування в лікуванні дітей з госпітальною пневмонією тих принципів та об'єму патогенетичних препаратів, що використовуються у дітей з тривалим і важким перебігом "домашньої" пневмонії. Спосіб за винаходом реалізують таким чином. При надходженні дитини до стаціонару, оцінки загального стану хворого та встановленні діагнозу пневмонія одразу починають лікування. Призначають дієту, що відповідає віку та тяжкості захворювання, обільне питво (чай, відвари сухо фруктів, "ораліт"). При температурі тіла вище 38,1°С застосовують різні фізичні та лікувальні жарознижуючі засоби. Призначають антибіотикотерапію (препарати пеніцилінів, аміноглікозиди, цефалоспоріни та інші за рекомендаціями В.К.Таточенко та співавторів (Таточенко В.К., Катосова Л.К., Федоров А.Н. Антибактериальная терапия острых респираторных заболеваний // Росс. педиатрический журнал. - 1998. - № 2. - С.61-65) у вікових дозуваннях. Поряд з останніми - протикашлеві препарати (мукалтін, бромгексин та інші), еуфілін. Коли дитина хворіє на "домашню" пневмонію перші 3 дні, то обмежуються мінімальним вищевикладеним об'ємом заходів. Коли дитина хворіє на "домашню" пневмонію більше 3 днів, то додатково до вищевикладеного в перший день лікування призначають препарати специфічної імунотерапії (парентерально нормальний імуноглобулін людини (протикіревий), протистафілококовий гама-глобулін та інші з розрахунку 1-10 мг/кг 2-4 дні підряд). Коли дитина хворіє на "домашню" пневмонію більше 7 днів чи в неї виникла "госпітальна" пневмонія, то об'єм запропонованих вище патогенетичних засобів буде збільшений за рахунок додаткового призначення препаратів неспецифічної імунотерапії терміном застосування до 20-30 днів (метилурацил по 0,05 3 рази на день, пентоксил по 0,015 3 рази на день, препарати ехінацеї по 1 краплі двічі на день та інші). При зникненні проявів захворювання (задовільний стан дитини, нормальна температура тіла, відсутність катаральних проявів у носоглотці та хрипів в легенях, позитивна динаміка в лабораторних показниках) відміняють антибактеріальні та протикашлеві препарати, збільшують раціон харчування та призначають загальний масаж, ЛФК. Приклад 1. Олена К., 6 міс.. Діагноз: Гостра правостороння вогнищева пневмонія. "Домашня", середньої важкості, неускладнена. Дівчинка поступила до стаціонару на 3-й день захворювання. Загальний стан ближче до важкого, лихорадить до фебрільних цифр, кашель частий та непродуктивний, в'яла, слабка, апетит знижений. Шкірні покриви бліді, значні катаральні прояви у носоглотці слизового характеру, слизова зева гіперемірована. Перкуторно над легенями - коробковий відтінок звуку, справа під лопаткою - притуплення перкуторного звуку, там же фізикально сухі хрипи. При обстеженні: в клінічному аналізі крові: гемоглобін - 100 г/л, ерітроцити - 3,2·1012, ц.п. - 0,89, лейкоцити - 14,2·109, п/я нейтрофіли - 8%, с/я нейтрофіли - 51%, лімфоцити - 35%, моноцити - 6%, ШОЕ - 8 мм/г; при рентгенографії органів грудної порожнечі - правостороння вогнищева пневмонія. Призначили терапію в перший день: дієту, парентерально ампіцилін 500 тис. ОД двічі на день, перорально - мукалтін по 0,25 тричі на день, еуфілін по 0,02 тричі на день, капали в ніс амінокапронову кислоту по 1 краплі через кожні 3 години. Зазначена терапія привела до покращення загального стану дитини вже на 3 день лікування, гіпертермічний синдром був відсутній з 2-го дня, з 7го дня лікування не спостерігалися катаральні прояви у носоглотці та хрипи в легенях, кашель рідкий та продуктивний. Дитина з апетитом їла запропоновану їжу та набирала вагу. На 7-й день була одержана позитивна динаміка в клінічному аналізі крові: гемоглобін - 120 г/л, ерітроцити - 3,4·1012, ц.п. - 0,9, лейкоцити - 8,6·109, п/я нейтрофіли - 4%, с/я нейтрофіли - 40%, лімфоцити - 48%, моноцити - 8%, ШОЕ - 10 мм/г. На 10 день лікування була одержана позитивна динаміка при повторній рентгенографії органів грудної порожнечі. Отримана позитивна клініко-лабораторна динаміка дала можливість відмінити амінокапронову кислоту з 4-го дня лікування, антибактеріальну терапію і еуфілін з 8-го дня, а мукалтін з 11 дня терапії та виписати дитину додому. Приклад 2. Руслан Т., 3 міс.. Діагноз: гостра двостороння вогнищева пневмонія. "Госпітальна", середньої важкості, неускладнена. Гіпотрофія 2 ступеня. Дефіцитна анемія 1-2 ступеня. Хлопчик поступив до стаціонару з будинку дитини на 2-й день захворювання. Загальний стан середньої важкості, лихорадить на малих субфебрільних цифрах, в'ялий, слабкий, апетит задовільний. Дитина має дефіцит маси тіла до 18%, шкірні покриви бліді, катаральні прояви у носоглотці скудні і мають зеленкуватий відтінок, кашель частий та непродуктивний. Перкуторно над легенями помірне притуплення перкуторного звуку в міжлопатковій області, фізикально - сухі та середньопузирчаті хрипи. При обстеженні: в клінічному аналізі крові: гемоглобін - 90 г/л, ерітроцити - 3,0·1012, ц.п. - 0,8, лейкоцити 12,2·109, п/я нейтрофіли - 7%, с/я нейтрофіли 57%, лімфоцити - 32%, моноцити - 4%, ШОЕ – 12 мм/г; при рентгенографії органів грудної порожнечі - двостороння вогнищева пневмонія. Призначили терапію в 1-й день: дієту, парентерально ампіокс 250 тис. ОД двічі на день, протикіревий імуноглобулін по 1,0 мл одноразово на день протягом 2 доби; перорально - еуфілін по 0,015 тричі на день, мукалтін по 0,15 тричі на день, пентоксил по 0,015 двічі на день, в ніс капали ектерицид по 1-2 краплі по 6 разів на день. Зазначена терапія привела до покращення загального стану дитини вже на 5 день лікування, гіпертермічний синдром був відсутній з 2-го дня, з 6го дня лікування не спостерігалися катаральні прояви у носоглотці та хрипи в легенях, кашель рідкий та продуктивний. Дитина з апетитом їла запропоновану їжу та набирала вагу. На 7-й день була одержана позитивна динаміка в клінічному аналізі крові: гемоглобін - 102 г/л, ерітроцити - 3,4·1012, ц.п. - 0,9, лейкоцити - 7,5·109, 3 40215 п/я нейтрофіли - 5%, с/я нейтрофіли - 34%, лімфоцити - 51%, моноцити - 10%, ШОЕ - 6 мм/г. На 11 день лікування була одержана позитивна динаміка при повторній рентгенографії органів грудної порожнечі. Отримана позитивна клініко-лабораторна динаміка дала можливість відмінити антибактеріальну терапію і еуфілін з 10-го дня, а мукалтін з 12 дня терапії та виписати пацієнта до будинку дитини. За зазначеним способом отримали терапію 48 дітей, хворих на пневмонію. Спосіб за винаходом відрізняється від вже існуючих тим, що додат ково до антибактеріальних та протикашлевих засобів призначають препарати специфічної імуномодуляції, коли дитина хворіє на пневмонію більше 3 доби, та препарати неспецифічної імуномодуляції, коли тривалість захворювання на "домашню" пневмонію перебільшують 7 днів. Останнє стосується також лікування дитини, яка хворіє на "госпітальну" пневмонію. Це дозволяє індивідуалізувати для кожного хворого на пневмонію тривалість лікувального курсу, зокрема, застосування антибіотиків, зменшити терміни госпіталізації та покращити імунореактивність дитини. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4