Спосіб диференційної діагностики типів діастолічної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок на додіалізному етапі

Спосіб диференційної діагностики типів діастолічної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок на додіалізному етапі шляхом проведення доплероехокардіографії, який відрізняється тим, що додатково в венозній крові визначають мозковий натрієуретичний пептид (МНП) і при відсутності діастолічної дисфункції 3 передбачає діагностику типів ДД у пацієнтів з ХХН на додіалізному етапі. Відомий спосіб діагностики порушення ДД ЛШ, який полягає у допплер-ехокардіографічному вивченні кривих трансмітрального потоку, потоку в легеневих венах, обчисленні співвідношення максимальних швидкостей раннього наповнення лівого шлуночка до систоли лівого передсердя та зіставленні потоку в легеневих венах з потоком раннього наповнення лівого шлуночка. По мірі зростання ступеня ДД поток в легеневих венах відповідно повторює характер змін піка раннього наповнення ЛШ. [Sabatini T., Faggiano P., Rusconi С. et al. The study of pulmonary venous flow by transthoracic pulsed Doppler echocardiography in hypertensive patients. // Eur. Heart J. - 1995. - Vol. 16. - Suppl: 370.]. Цей спосіб є недостатньо інформативним, тому що: - потребує дослідження венозного потоку в легеневих венах, які визначаються у обмеженої кількості пацієнтів, - не дозволяє діагностувати "адаптивний" тип ДД ЛШ. Найбільш близьким за технічною сутністю та результатом, що досягається, є спосіб диференційної діагностики порушень ДД ЛШ, який полягає у використанні допплер-ехокардіографії, обчисленні співвідношення максимальних швидкостей раннього наповнення ЛШ до систоли лівого передсердя, часу сповільнення потоку раннього наповнення та часу ізоволюмічного розслаблення ЛШ, на підставі яких виділяють типи ДД ЛШ [Garcia М., Palac R., Malenka D. et al. Color M-mode flow propagation velocity is a relatively preload-independent index of left ventricular filling. // J. Am. Soc. Echocardiogr. - 1999. - Vol. 12. - P.129-137.]. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що не дозволяє: - досить чітко визначити типи ДД ЛШ у пацієнтів з хронічною хворобою нирок на додіалізному етапі, бо час сповільнення потоку раннього наповнення та час ізоволемічного розслаблення ЛШ в значній мірі залежні від частоти серцевих скорочень, - діагностувати "адаптивний" тип ДД ЛШ. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу диференційної діагностики типів діастолічної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок на додіалізному етапі, в якому за рахунок додаткового визначення специфічного маркеру пошкодження міокарда, досягається спрощення процесу діагностики та підвищення точності отриманих результатів. Поставлена задача вирішується в способі диференційної діагностики типів діастолічної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок на додіалізному етапі, який здійснюють шляхом проведення допплер-ехокардіографії, згідно з корисною моделлю, додатково в венозній крові визначають мозковий натрійуретичний пептид і при відсутності діастолічної дисфункції рівень мозкового натрійуретичного пептиду (МНП) становить (59,4±14,9) пг/мл, а співвідношення швидкостей раннього та пізнього наповнення лівого шлуночка 40891 4 Е/А дорівнює (1,15±0,12), при типі діастолічної дисфункції з порушеною релаксацією рівень МНП (205,2±17,8) пг/мл, співвідношення швидкостей раннього та пізнього наповнення лівого шлуночка Е/А складає (0,7±0,25), при діастолічній дисфункції з псевдонормальним типом рівень МНП становить (285,1±20,1) пг/мл, співвідношення швидкостей раннього та пізнього наповнення лівого шлуночка Е/А дорівнює (1,4±0,3), при діастолічній дисфункції з рестриктивним типом рівень МНП відповідає (307,2±20,8) пг/мл, а співвідношення швидкостей раннього та пізнього наповнення лівого шлуночка Е/А дорівнює (2,3±0,2). Мозковий натрійуретичний пептид є специфічним маркером пошкодження міокарда, оскільки він секретується в шлуночках серця, безпосередньо відображуючи навантаження на міокард. Допплерехокардіографічне дослідження дозволяє визначити функціональний стан та особливості геометрії серця. Тому одночасне проведення цих досліджень дозволяє з високою імовірністю судити не лише про наявність пошкодження міокарда і порушення його функції, але й про ступінь вираженості цих процесів. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Структурно-функціональні зміни міокарда ЛШ вивчають за допомогою ехокардіографії за загальноприйнятою методикою [Струтынский А.В. Эхокардиограмма: анализ и интерпритация: Учебн. пособ. - М.: МЕДпресс-информ, 2003. - 2-е изд. 208с]. Діастолічну функцію ЛШ вивчають при визначенні швидкості раннього (Е) та передсерднього (А) потоків діастолічного наповнення та їх співвідношення (Е/А), часу ізоволюмічного розслаблення ЛШ (IVRT,с) і ДТ (с) - часу гальмування раннього діастолічного наповнення. Отримані дані обробляють методами варіаційної статистики та кореляційного аналізу з використанням комп'ютерної програми «STATISTICA». Вірогідність різниць оцінюють за t- критерієм Ст'юдента. Додатково проводять аналіз крові, який можливо здійснювати в любий час доби, що робить не потрібним стандартну ранкову методику забору крові натще. Кров в кількості 5мл беруть з ліктьової вени. Концентрацію МНП визначають за допомогою системи «Peninsula Laboratories» (США). Рекомендований «Peninsula Laboratories» рівень показника концентрації МНП>100пг/мл свідчить про наявність ХСН. Нами було досліджено 46 пацієнтів з ХХН (20 чоловіків і 26 жінок) у віці від 33 до 68 років. У 20 хворих діагностували хронічний гломерулонефрит (ХГН), у 26 - хронічний пієлонефрит ХПН. У результаті визначення концентрації МНП у пацієнтів з додіалізною ХХН було виявлено, що значення показника варіювали від 44,6 до 328пг/мл. Рівень МНП у хворих на додіалізному етапі лікування істотно різнився в залежності від геометрії та функціонального стану міокарда ЛШ. Так при 5 ХХН І, при відсутності ДД рівень МНП становив (58,6±14,9) пг/мл проти (202,3±18,2) пг/мл при типі порушеної релаксації та (274,1±18,6) пг/мл при псевдонормальному типі (р