Спосіб з’єднання трубчастих органів травного тракту

Спосіб з'єднання трубчастих органів травного тракту, який включає накладення анастомозу "кінець в кінець" з забезпеченням контакту ЗОВНІШНІХ поверхонь органів, які піддаються анастомозу шляхом інвагінації кінця ВІДВІДНОГО органа з використанням шва, який відрізняється тим, що перед накладанням анастомозу мобілізують КІНЦІ трубчастих органів, причому довжина мобілізованої зони на привідному органі становить 3,5-4,0 см, а на відвідному органі 1,0-1,5 см, орієнтують мобілізовані КІНЦІ обох органів у один бік, зближують їх до зіткнення, поєднуючи зони мобілізації, і скріплюють дворядним серо-серозним швом місця сполучення кінця серозного шару ВІДВІДНОГО органа із серозним шаром привідного органа, вводять кінець привідного органа у середину ВІДВІДНОГО органа на глибину 3,5-4,0 см, одночасно проводять інвагінацію кінця ВІДВІДНОГО органа, після чого на рівні швапнованого краю ВІДВІДНОГО органа завершують формування дворядного серо-серозного шва по всьому периметру з'єднання, формуючи задню стінку анастомозу, а потім накладають дворядний серо-серозний шов, який утворює передню стінку анастомозу Винахід відноситься до області медицини, а саме хірурги травного тракту, і може бути застосовано для накладання анастомозу в умовах поширеного запалення черевної порожнини, або в разі недостатнього купірування перитоніту, а також при лікуванні високих кишкових нориць підлягають анастомозу Крім того, наявність клеєвого з'єднання і края органів, які з'єднуються, піддаються дії кишкового вмісту в умовах моторної функції кишечнику, що стає на перешкоді процесу загоювання тканин в умовах анастомозу Отже, указаний спосіб з'єднання трубчатих органів травного тракту застосовувати не доцільно, особливо при запальних процесах черевної порожнини Відомий також спосіб з'єднання трубчастих органів травного тракту, який включає накладення анастомозу "кінець в кінець" із забезпеченням контакту ЗОВНІШНІХ поверхонь органів, які анастомозують шляхом інвагінації кінця ВІДВІДНОГО органа із використанням шва При цьому на слизову оболонку ВІДВІДНОГО відрізка трубчастого органу по його Відомо, ЩО ВИСОКІ ТОНКОКИШКОВІ нориці вини кають внаслідок ускладнень після різних операцій черевневої порожнини і є найбільш смертельно небезпечними ускладненнями абдомінальної хірурги Нориці виснажують організм і посилюють важкість захворювання Адекватна компенсація високих нориць потребує великих затрат коштів для щодобового введення амінокислот, жирових та енергетичних сумішей В зв'язку з тим, що консервативна терапія не може гарантувати повне одужання пацієнта, доцільно використати оперативне втручання і відновити ЦІЛІСНІСТЬ КИШКОВОГО тракту шляхом накладення анастомозу Відомий спосіб з'єднання трубчастих органів травного тракту, при якому відшаровують серозний лоскут края одного органу, на межі відшаровування зіставляють шари, що залишилися з усіма шарами краю іншого органу, після чого серозний шар останнього закріплюють медичним клеєм із серозним шаром відсепарованого серозного лоскута (а с СССР № 1503765, А61В17/11,1989) Цей спосіб дозволяє з'єднати трубчасті органи травного тракту при здорових тканинах органів, що периметру накладають кисетний шов, КІНЦІ НИТОК шва виводять на поверхню через прокол стінки органа, який є ВІДВІДНОГО, край органа швапнують в просвіт нижче рівня кисетного шва, а привідний відрізок органа, який містить внутрішній дренаж, вводять в просвіт швапнату і зав'язують нитки кисетного шва, завершуючи накладання анастомозу сдавленням органів, які з'єднують (патент Російської Федерації № 2018269, А 61В17/00, 17/11, 1994) Вказаний спосіб дозволяє з'єднати трубчасті органи при відсутності в них будь-яких запальних процесів Таке обмеження обумовлено такими особливостями цього методу По-перше, анасто ю 42597 моз накладають із застосуванням сдавлювання тканин кисетним швом на дренажній внутрішній трубці Якщо в зоні накладання анастомозу тканини органів, що з'єднуються, запалені, то загоювання рани після операції досягнути неможливо Подруге, в зв'язку з тим, що зона кисетного шва і прокол стінки ВІДВІДНОГО органа не ізольовані від контакту з пасажем кишкових мас, останні перешкоджають загоюванню тканин органів, на які накладається анастомоз, особливо якщо анастомоз накладається на органи, які є в стані запалення Перелічені особливості дозволяють зробити висновок, що цей спосіб не доцільно застосовувати в умовах, наприклад, недостатнього купірування перитоніту, парезу і млявої перистальтики кишечника В основі даного винаходу лежить рішення задачі по удосконаленню способу з'єднання трубчастих органів травного тракту шляхом зміни виду і місця накладання шва, а також порядку здійснення операцій, в результаті чого досягається збільшення надійності анастомозу при наявності запальних процесів черевної порожнини Поставлена задача вирішена тим, що в способі з'єднання трубчастих органів травневого тракту, який включає накладення анастомозу "кінець в кінець" з забезпеченням контакту ЗОВНІШНІХ поверхонь органів, які піддаються анастомозу шляхом інвагінації кінця органу, який відводить з використанням шва Згідно ІЗ винаходом, перед накладанням анастомозу мобілізують КІНЦІ трубчастих органів, причому довжина мобілізованої зони на привідному органі становить 3,5-4,0 см, а на відвідному органі 1,0-1,5 см, орієнтують мобілізовані КІНЦІ обох органів в один бік, зближують їх до зіткнення, поєднуючи кордони зон мобілізації, і скріплюють дворядним серо-серозним швом місце зіткнення кінця серозного шару ВІДВІДНОГО органа із серозним шаром привідного органа, уводять кінець привідного органа у середину ВІДВІДНОГО органа на глибину 3,5-4,0 см одночасно проводять інвагінацію кінця ВІДВІДНОГО органа, після чого на рівні швапнованого краю ВІДВІДНОГО органа завершують формування дворядного серо-серозного шва по всьому периметру з'єднання, формують задню стінку анастомозу, а потім накладається дворядний серо-серозний шов, який утворює передню стінку анастомозу Запропонований спосіб відрізняється від способу-прототипу тим, що після мобілізації кінцевих ділянок з'єднання на певну довжину накладають два дворядних серо-серозних шва перший - на задню, а другий на передню стінку анастомозу із збереженням вказаних засобів і ПОСЛІДОВНОСТІ операції при введенні одного органа в інший Результатом використання запропонованого способу є підвищення надійності анастомозу трубчастих органів травного тракту при наявності запалення в черевній порожнині або при недостатньому купірованні перитоніту Це досягається за рахунок запобігання стискування тканин тому, що дворядні (рідкі) шви, що накладаються на уведені вказаним способом один в інший органи, забезпечують утримання одного органу в іншому, що необхідно для загоювання рани, і при цьому не створюють сили стискання тканин з обох органів Крім того, завдяки тому, що пасаж харчових мас пере ходить із проксимальної петлі в дистальну за межами швів анастомозу, в МІСЦІ з'єднання кишки загоювання відбувається в нормальних умовах навіть при наявності недостатньо купірованого перитоніту, млявої перистальтики, парезу або високої кишкової нориці При цьому зрощування серозних шарів в місцях анастомозу супроводжується поступовим некрозом і відторгненням 2,0-2,5 см мобілізованої швапнованої ділянки, яка видаляється із пасажем кишкових мас через 6-7 діб після операції Перелічені особливості сприяють процесу загоювання ран первинним натягненням і без ускладнень Мобілізацію кінця привідного органа виконують впродовж 3,5-4,0 см Ця величина встановлена дослідним шляхом При меншій 3,5 см довжини заглиблення привідного органа у відводящий можливе просякання пасажу травних мас у зону анастомозу, що може привести до підвищення фізичного навантаження в МІСЦІ з'єднання кишечнику і утруднити процес загоювання тканин анастомозу Мобілізація кінця привідного органа довжиною більше 4,0 см збільшує ступень травматичності операції, що також перешкоджає загоюванню рани в зоні анастомозу Кінець ВІДВІДНОГО органу мобілізують довжиною 1,0-1,5 см Ця величина також встановлена дослідним шляхом При довжині, меншої за 1,0 см, неможливо накласти швапнаційний анастомоз за допомогою дворядних серо-серозних швів, а проведення мобілізації ділянки довжиною, більше за 1,5 см, супроводжується підвищеною травматичністю операції Запропонований спосіб пояснюється фіг 1-4 На схемах прийняті позначення привідний орган 1, ВІДВІДНИЙ орган - 2, дворядний серо-серозний шов на задній СТІНЦІ анастомозу - 3, дворядний серо-серозний шов на передній СТІНЦІ анастомозу - 4, кінцева ділянка привідного органу, яка відокремлюється - 5 Суть запропонованого способу полягає в слідуючому Виконують лапаротомію і санацію черевної порожнини пацієнта і мобілізують КІНЦІ трубчастих органів на привідному органі 1 довжиною 3,54,0 см, на відвідному органі 2 довжиною 1,0-1,5 см (на фіг 1 межі мобілізованих ділянок позначені пунктирною ЛІНІЄЮ) Орієнтують КІНЦІ органів, які з'єднують, в один бік, зближують їх до зіткнення, сполучають края зон мобілізації і скріплюють дворядним серо-серозним швом місце стикання обох органів (фіг 1) Уводять кінець приводящего органу в середину відвідному органа на глибину 3,54,0 см, водночас проводячи інвагінацію кінця ВІДВІДНОГО органа 2, після чого завершують формування дворядного серо-серозного шва 3 по всьому периметру з'єднання Таким чином формується задня стінка анастомозу (фіг 2) Потім по периметру з'єднання накладається дворядний серосерозний шов 4, який утворює передню стінку анастомозу (фіг 3) По мірі загоювання рани з'єднаних органів кінцева ділянка 5 привідного органа довжиною 2,0-2,5 см не кроти зується і видаляється із кишковим вмістом через 6-7 діб після операції (На фіг 3 позначено пунктиром межі ділянки, яка видаляється ) На цьому формування анастомозу завершується (фіг 4) 42597 Як приклад використання запропонованого способу приведена історія хвороби № Є1285, пацієнтки С-а, 34 р , госпіталізованої в гнійно-септичний центр обласної лікарні їм І І Мечнікова 15 05 2000 Хвора госпіталізована на восьму добу з часу формування високої кишкової нориці (на рівні 40 см від зв'язки Трейца) при наявності симптомів перитоніту і абсцесів черевної порожнини В анамнезі хвора оперована з приводу защемленої вентральної грижі Після обстеження хвору прооперовано, тому що при консервативній терапії нориці компенсації білкових і електролітних втрат досягти не вдалось Проведено оперативне лікування лапаротомія, санація всіх ВІДДІЛІВ черевної порожнини, вісцероліз і накладання швапнаційного анастомозу по запропонованому способу Анастомоз спроможний, через добу хворій проведено програмовану санацію, після чого черевна порожнина ушита наглухо Хвора виписана на 14-у добу після операції в задовільному стані ч Запропонований метод накладення анастомоза був використаний при лікуванні високих кишкових нориць у 9 пацієнтів Всі проведені операції виявились успішними, одужання хворих проходило без ускладнень, пацієнти були виписані на 1214 добу після операції При використанні способу накладання анастомозу, що був прийнятий як прототип, в окремих випадках (наприклад в умовах продовження запалення черевної порожнини або не повністю купірованого перитоніту) можливі ускладнення в післяопераційному періоді, які обумовлені накладенням кисетного шва і контактом пасажу травних мас з тканинами рани в зоні анастомозу Таким чином, при порівнянні з відомими прототипами використання запропонованого способу забезпечує збільшення надійності накладеного анастомозу Запропонований спосіб може бути рекомендований для практичного застосування в області абдомінальної хірурги і 1 Y ) 1 1 і ч / \ Фіг. 1 2 V Фіг. 2 42597 Фіг. З Фіг. 4 ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Киів-133, бульв Лесі Українки, 26 (044)295-81-42, 295-61-97 Підписано до друку Обсяг обл -вид арк 2002 р Формат 60x84 1/8 Тираж 50 прим Зам УкрІНТЕІ, 03680, Киів-39 МСП, вул Горького, 180 (044) 268-25-22