Спосіб лікування ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет із діабетичною гастропатією

Спосіб лікування ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет із діабетичною гастро 3 слабкість, артеріальна гіпотензія, тахікардія, відчуття печії та сухості в ротовій порожнині, нудота, які часто мають місце у хворих під час декомпенсації вуглеводного обміну. Тривале призначення нітратів призводить до підвищення метгемоглобіноутворення у крові, що посилює стан гіпоксемії та тканинної гіпоксії в організмі хворих та сприяє підсиленню вільнорадикального ушкодження клітинних мембран, прискоренню апоптозу. Таким чином зазначені препарати можуть сприяти прогресуванню діабетичної гастропатії. Нами пропонується спосіб, що усуває вказані недоліки. Необхідність удосконалення способів лікування ендотеліальної дисфункції обумовлена тим, що до останнього часу у лікуванні діабетичної гастропатії не приділялося належної уваги ступеню мікросудинних розладів, між тим зростання ступеня гіпоксичних, ішемічних та дистрофічних змін в шлунку частіше виникає за умов важкого ураження та порушення функцій ендотелію, що обумовлює декомпенсацію процесу. В основу корисної моделі поставлене завдання удосконалення способу лікування ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет із супровідною діабетичною гастропатією шляхом диференційованого використання ліпосомальної форми кверцетину - ліпофлавону, для попередження пошкодження лейкотрієнами та вільними радикалами ендотелію судин ішемізованих ділянок слизової оболонки шлунка, підсилення та регуляції виділення монооксиду нітрогену ендотелієм та усунення мікросудинних розладів при цукровому діабеті. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі лікування ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет із діабетичною гастропатією шляхом призначення базисного лікування із включенням ліпосомальної форми кверцетину, згідно до корисної моделі, в якості потужного вазодилатуючого та вазорегулюючого фактору призначається ліпофлавон (550 мг лецитину, 15 мг кверцетину) парентерально на 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду 1 раз на добу впродовж 10 днів. Спільними ознаками прототипу та корисної моделі, що з'являється, є використання для лікування препарату, який стимулює синтез ендотеліального релаксуючого фактора (монооксиду нітрогену). Відмінність корисної моделі від прототипу полягає в тому, що в якості стимулятора виділення ендотеліального релаксуючого фактора використовується ліпосомальна форма кверцетину. Таким чином, створений спосіб лікування ендотеліальної дисфункції, в якому використовується вітчизняний препарат ліпофлавон (фармацевтичний завод "Биолек", м. Харків) із антиоксидантними, ендотеліопротекторними, вазодилятуючими властивостями, дозволяє загальмувати розвиток діабетичної мікроангіопатії та прогресування ендотеліальної дисфункції. Особливість нашої роботи полягає в тому, що за 10 днів вживання ліпосомальної форми кверцетину можна досягнути підсилення синтезу монооксиду нітрогену та вазодилятуючого ефекту. 43192 4 Таким чином, ефективність терапії реалізується за рахунок використання препарату з вираженою антиоксидантною, ендотеліопротекторною, вазодилятуючою, антигіпоксичною, протиішемічною дією - ліпофлавону. Теоретичне підґрунтя для використання способу. Ліпофлавон - це ліпосомальна форма кверцетину. Відомо, що кверцетин - біофлавонощ з поліфункціональним механізмом дії: нейтралізує вільні радикали, блокує 5-ліпооксигеназу та інгібує синтез лейкотрієнів, активує аденілатциклазний каскад, підсилює виділення ендотелієм монооксиду нітрогену. Кверцетин володіє антиоксидантним, ендотеліопротекторним, вазодилятуючим, протизапальним, протиішемічним, антигіпоксантним ефектами. Виходячи з того, що діабетичне ураження ендотелію на тлі інсулінорезистентності призводить до зниження біосинтезу монооксиду нітрогену, дефіциту вазоконстрикторних субстанцій, що за умов дисліпідемії та порушення реологічних властивостей крові сприяє розвитку мікросудинних розладів та гіпоксії, які є факторами розвитку ішемічних та дистрофічних зміну шлунку, трофічних розладів у багатьох органах і системах, стимуляція синтезу монооксиду нітрогену та покращення мікроциркуляції під впливом ліпофлавону сприяє усуненню гіпоксії та ішемії як в слизовій оболонці шлунка, так і у інших тканинах організму. Визначення термінів: Діабетична гастропатія - це функціональна диспепсія із розладами моторно-евакуаторної функції шлунка, порушенням кровопостачання та розвитком дистрофічних змін слизової оболонки шлунка, мікроангіопатією судин, дисметаболічними нейротрофічними змінами шлунка. Цукровий діабет - це хронічне ендокриннометаболічне захворювання, яке характеризується розладами вуглеводного (гіперглікемія, глюкозурія), ліпідного (гіпер- та дисліпідемія) обміну, ураженням судин, нервів, внутрішніх органів та тканин. Ендотеліальна дисфункція - порушення властивості ендотелію синтезувати монооксид нітрогену, виникає внаслідок зниження L-аргініну, зниження активності ендотеліальної NO-синтази, або порушення структурно-функціональних властивостей ендотелію, що призводить до розладів місцевої регуляції тонусу судин із переважанням вазоконстрикторних гуморальних та паракринних впливів. Спосіб лікування ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет із діабетичною гастропатією здійснюється наступним чином. Після клінічної та лабораторної верифікації діагнозу діабетичної гастропатії визначають наявність ендотеліальної дисфункції за зниженням вмісту стабільних метаболітів монооксиду нітрогену (ендотелійрелаксуючого фактора) в крові (нітритів), зниженням рівня ендотеліальної NO-синтази в крові, порушенням агрегаційної функції ендотелію (вірогідне зростання спонтанної (CAT) та індукованої АДФ агрегації тромбоцитів (ІАТ) після проведення оклюзійного тесту), зниженням антикоагулянтної активності ендотелію (вірогідне зниження вмісту в крові антитромбіну III (AT III)), зниженням 5 фібринолітичної активності ендотелію (за зниженням потенційної активності плазміногену (ПАП), сумарної та ферментативної фібринолітичної активності плазми крові базальної та після оклюзивного тесту). Для підсилення процесів біосинтезу монооксиду нітрогену та усунення ендотеліальної дисфункції хворим на діабетичну гастропатію призначається препарат ліпофлавон (550 мг лецитину, 15 мг кверцетину) парентерально, розчинивши 1 флакон у 20 мл 0,9 % розчині натрію хлориду 1 раз на добу впродовж 10 днів. Суть способу пояснюється наступними прикладами. Приклад 1 Хворий П., 42 роки. Клінічний діагноз: Цукровий діабет, 2 тип, середньої тяжкості, субкомпенсований. Діабетична гастропатія. Діабетична мікроангіопатія судин нижніх кінцівок. При поступленні в стаціонар скаржився на постійне відчуття переповнення, дискомфорту, іноді болю в епігастральній ділянці навіть після вживання невеликої кількості їжі, зниження апетиту, відрижку повітрям або вжитою їжею, виникнення відчуття голоду через 2,5-3 години після вживання їжі, нудоту, сухість в роті, мерзлякуватість нижніх кінцівок. Дані об'єктивного обстеження: загальний стан умовно задовільний. Живіт звичайних розмірів, при пальпації чутливий в епігастральній ділянці. Нижні кінцівки бліді, холодні на дотик. Шкіра на них суха, лущиться, на підошвах виражений гіперкератоз. Пульсація на дорзальних артеріях стоп ослаблена. За даними додаткових методів дослідження: вміст глюкози в крові натще - 8,6 ммоль/л, через 2 год. після навантаження глюкозою - 15,2 ммоль/л, загальний холестерол крові - 8,9 ммоль/л, тригліцероли крові - 4,5 ммоль/л. Результати дослідження біохімічних маркерів дисфункції ендотелію в динаміці лікування ліпофлавоном викладені в табл. 2. Результати езофагогастрофібродуоденоскопії: атрофія слизової оболонки переважно кардіального відділу шлунка. Висновок: атрофічний гастрит. УЗД шлунка: розміри шлунка після випитої рідини 113´69 мм, через 20 хвилин 80´55 мм, еластичність стінок порушена, диференціація на шари збережена, стінки менше 4 мм, період напіввиведення більше 20 хвилин. З приводу цього була призначена терапія із застосуванням ліпофлавону, ребаміпіду, метформіну, ізотоні 43192 6 чного розчину натрію хлориду. Ліпофлавон призначався внутрішньовенно 1 флакон на 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду 1 раз на добу впродовж 10 днів. Після проведеного лікування стан хворого покращився: зменшилися прояви диспепсичного синдрому, відчуття переповнення, дискомфорту в епігастрії, з'явився апетит, зменшилися прояви атрофічних змін слизової оболонки шлунка, збільшилося наповнення пульсової хвилі на дорзальних артеріях стоп. Приклад 2. Хворий К., 34 років. Клінічний діагноз: Цукровий діабет, 1 тип, тяжка форма, субкомпенсований. Діабетична гастропатія. Діабетична мікроангіопатія судин нижніх кінцівок. При поступленні в стаціонар скаржився на загальну кволість, сухість в роті, спрагу, відчуття важкості в епігастрії, нудоту, відсутність апетиту, мерзлякуватість нижніх кінцівок. Об'єктивно: загальний стан умовно задовільний. Шкірні покриви бліді, чисті. Язик обкладений білим нашаруванням. Живіт звичайних розмірів, при пальпації чутливий в епігастральній ділянці. Нижні кінцівки бліді, холодні на дотик. Дані додаткових методів дослідження: глікемія натще 9,5 ммоль/л, глікемія через 2 год. після навантаження глюкозою - 14,8 ммоль/л, загальний холестерол крові - 9,5 ммоль/л, тригліцероли крові - 5,7 ммоль/л. Результати дослідження функцій ендотелію в динаміці лікування ліпофлавоном викладені в табл. 1. Результати езофагогастрофібродуоденоскопії: гіперемія слизової оболонки кардіального відділу шлунка. Висновок: ознаки хронічного неатрофічного гастриту. УЗД шлунка: розміри шлунка після випитої рідини 123´70 мм, через 20 хвилин - 76´60 мм, еластичність стінок не порушена, диференціація на шари збережена, стінки потовщені - 6мм, період напіввиведення 20 хвилин. Проведене лікування: ліпофлавон, ребаміпід, інсулін. Ліпофлавон призначався внутрішньовенно 1 флакон на 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду 1 раз на добу впродовж 10 днів. Після проведеного лікування стан хворого покращився: зменшилися прояви диспепсичного синдрому, відчуття важкості в епігастрії, з'явився апетит, ендоскопічні дані - слизова оболонка кардіального відділу блідо-рожевого кольору, збільшилося наповнення пульсової хвилі на дорзальних артеріях стоп. Таблиця 1 Порівняльна характеристика прототипу та способу, що з'являється Судинодилятуюча дія Антигіпоксична дія Протизапальна дія Антиоксидантні властивості Ендотеліопротекторні властивості Протиішемічна дія Відновлення функцій ендотелію (судиннорухової, антиагрегатної, фібринолітичної) Побічні ефекти + + + + + + + + + 7 43192 8 Таблиця 2 Результати дослідження показників ендотеліальної дисфункції в динаміці лікування ліпофлавоном Групи обстежених Показники в ноПоказники рмі NО, ммоль/л 18,7±1,27 CAT до оклюзії, % 2,1±0,05 CAT після оклюзії, 1,3±0,04 % ІАТ до оклюзії, % 24,3±1,21 ІАТ після оклюзії, 14,5±0,57 % АТ ІІІ, % 103,8±3,12 ПАП, хв. 18,9±0,79 Хворий П. До лікування Після лікування 10,6 17,3 5,3 2,8 10,7 3,4 11,6 3,7 36,8 25,7 34,4 24,8 38,8 20,3 37,7 19,5 87,5 12,2 99,6 17,1 85,2 12,5 97,5 16,2 Таким чином, застосування нашого способу дозволяє зменшити інтенсивність прогресування ішемічних, мікросудинних змін у хворих на цукровий діабет шляхом відновлення судиннорухової, антиагрегатної, антитромботичної та фібринолітичної функцій ендотелію. У порівнянні з прототипом, спосіб, що заявляється, призводить до вірогі Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко Хворий К. До лікування Після лікування 9,2 16,6 5,7 2,9 дного усунення ендотеліальної дисфункції, сприяє відновленню вазодилятаційних, антиагрегатних, фібринолітичних властивостей ендотелію, сприяє зворотному розвитку діабетичної гастропатії, таким чином, усуває загрозу прогресування мікроангіопатії, нейропатії та декомпенсації процесу. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601