Спосіб комплексного лікування пізнього радіаційного ентероколіту в поєднанні з ішемічною хворобою серця у онкологічних хворих

Спосіб комплексного лікування пізнього радіаційного ентероколіту в поєднанні з ішемічною хворобою серця у онкологічних хворих, який включає використання комплексу лікарських препаратів, який відрізняється тим, що додатково призначають верапаміл по 80 мг 2 рази на день за ЗО хв. до їжі довготривало, терміном 4-6 місяців, актовегін і даларгін призначають на ЗО днів, причому актовегін приймають по 400 мг 3 рази на день безпосередньо перед вживанням їжі, а даларгін - по 1 мл внутрім'язово 1 раз на добу. Спосіб належить до медицини, а саме радіаційної медицини, і може бути використаний для комплексного лікування пізнього радіаційного ентероколіту, який супроводжується діареєю в поєднанні з ішемічною хворобою серця в онкологічних хворих. Завдяки певним успіхам в лікуванні злоякісних новоутворень малого тазу та геніталій з використанням джерел високих енергій для проведення променевої терапії, збільшення сумарних осередкових доз, подовжився термін виживаності цих хворих і, як наслідок, постійний ризик розвитку ускладнень радіотерапії протягом тривалого часу майже 20 років. Подальший зріст захворюваності на злоякісні пухлини, збільшення кількості хворих, що отримують променеву терапію, повторне радіологічне лікування при рецидивах, торпідність до лікування пізніх променевих ушкоджень, прогресуючий перебіг, взаємообтяження при супутній кардіоваскулярній патології - все це обумовило розробку нових способів лікування ускладнень променевої терапії на фоні супутніх захворювань. Променеві ушкодження кишечнику класифікують за строками їх виявлення на ранні та пізні. Віддалені ускладнення радіаційного ушкодження тонкої та товстої кишок розвиваються через 4 місяці - 10 років після опромінення, найчастіше в перші 5 років. Пізній променевий ентероколіт - хронічне запальне захворювання різних сегментів тонкої і товстої кишок. Серед клінічних проявів пізніх радіаційних ентероколітів слід назвати хронічну діарею, абдомінально-больовий, диспептичний синдроми, синдроми порушеного всмоктування і травлення. Порушення метаболічних процесів у серцевому м'язі з розвитком гіпоксії спостерігається при супутній у цих хворих ішемічній хворобі серця (ІХС), де етіологічним фактором є атеросклероз. Відомо, що ризик розвитку пізніх променевих ушкоджень кишечнику збільшується, якщо людина страждає ще й на ішемічну хворобу серця. Відзначається взаємообтяження перебігу обох захворювань. Тому актуальним є розробка нових способів лікування хворих з наявністю пізніх променевих ушкоджень кишечнику, поєднаних з ішемічною хворобою серця. Відомі способи комплексного лікування пізнього радіаційного ентероколіту в поєднанні з ішемічною хворобою серця в онкологічних хворих, що включають ферментні (мексаза, мексаформ), бактеріальні (колибактерін, біфікол) препарати та антибіотики спрямованої дії (інтестопан, левоміцетін, ентеросептол тощо) мають низький терапевтичний ефект, що обумовлено різним етіопатогенезом цих захворювань [1]. Відомий спосіб лікування пізнього радіаційного ентероколіту шляхом використання альгігелю (кальцій-натрій-альгінат), який приймають у кількості 100-500 мг/на кг ваги тіла [2]. Цей спосіб лікування за рахунок специфічних властивостей ю ю о> 4355 препарату природного походження, який стимулює процеси пострадіаційної репарації системи кишечнику, що найбільш уражується радіацією, забезпечує вірогідне зниження частоти виникнення кишкових розладів. Окрім того, при використанні способу лікування відсутні побічні та алергічні реакції. Проте, спосіб недостатньо ефективний при лікуванні пізнього радіаційного ентероколіту в поєднанні з ішемічною хворобою серця, бо не забезпечує комплексної дії на усі патогенетичні механізми захворювання. Найближчим до способу, який заявляється, за технічною суттю та ефектом, що досягається, є спосіб комплексного лікування радіаційного ентероколіту, який включає протизапальну, антибактеріальну та імунокоригуючу терапію [3]. У способі використовували альгігель, трофосан, хілак-форте і холестирамін, що дозволило знизити гостроту діареї, виключити анемію, покращити стан імунного статусу хворого, що підвищило ефективність лікування, дозволило скоротити його тривалість, покращити стан хворого у більш коротші терміни. Проте, спосіб не впливає на стан судин, ушкодження яких є основним патогенетичним механізмом при пізніх променевих ентероколітах. Не зважаючи на використання відомих способів, лікування пізніх радіаційних ентероколітів в онкологічних хворих із застосуванням багатьох груп медикаментозних препаратів, які задовольняють потребам придушення інфекційного процесу, покращення мікроциркуляції, підвищення репарації, імунітету, клініцисти спостерігають незадовільний ефект щодо результатів. Крім того, виникає потреба додаткового лікування у цих хворих супутньої, нерідко важкої патології, яка характеризується взаємообтяженням декількох захворювань, залученням до патогенезу гіпоталамо-гіпофізарної, оваріальної, надниркової ланки ендокринної системи, постійний психологічний стрес рецидиву онкологічного захворювання, зниження адаптаційних можливостей організму. Тому актуальним є вирішення проблеми створення способів комплексного лікування пізнього радіаційного ентероколіту в поєднанні з ішемічною хворобою серця в онкологічних хворих. В основу створення корисної моделі поставлене завдання розробки способу комплексного лікування пізнього радіаційного ентероколіту в поєднанні з ішемічною хворобою серця в онкологічних хворих, у якому використання комплексу лікарських препаратів з верапамілом, актовегіном та даларгіном за рахунок забезпечення одночасної патогенетичної дії на кишечник та серцевосудинну систему дозволить: зменшити вираженість клінічних прояв радіаційного ентероколіту та супутньої ІХС; знизити ступінь вираженості діареї; зменшити на 1/3 термін початку покращення стану хворого; зменшити частоту побічної дії медикаментів за рахунок зменшення кількості прийнятих ліків; скоротити терміни лікування на 20%, при підвищенні його ефективності на 30%. Поставлене завдання вирішується таким чином: у відомому способі комплексного лікування радіаційного ентероколіту шляхом використання комплексу лікарських препаратів та додаткового призначення верапамілу, актовегіну і даларгіну, при цьому верапаміл призначають по 80мг 2 рази на день за ЗО хв. до їжі довготривало терміном на 4-6 місяців, актовегін і даларгін призначають на ЗО днів, причому актовегін приймають по 400мг (2 драже) 3 рази на день безпосередньо перед вживанням їжі, а даларгін - по 1мл внутрим'язово 1 раз на добу. В механізмі розвитку пізніх променевих ускладнень з боку кишечнику основне значення має ушкодження судин, що призводить до порушення проникливості та мікроциркуляції. Це, в свою чергу, викликає фібриноїдний некроз стінок судин, їх обтурацію та гіпоксію. Наслідком цих змін є порушення трофіки з розвитком дистрофічних та деструктивних процесів ураженої ділянки кишечнику. Це обумовлено тим, що при пізніх променевих ураженнях ушкоджуються не лише кровоносні, а й лімфатичні судини. Перебудова ендотел'іальних клітин, її цілісність і функції, впливає на нормальний гемостаз, викликає тромботичну оклюзію капілярів, що підсилює атеросклероз у великих судинах і виділення протизапальних і фіброгенних медіаторів. Дія опромінення призводить до зниження проліферативної активності клітин, які зберегли життєздатність і обумовлює подовження строків їх оновлення. Спосіб лікування пізніх радіаційних ентероколітів у поєднанні із ІХС, який пропонується, відрізняється від відомих тим, що діє одночасно на основні патологічні механізми, а саме - ушкодження судин, як при пізньому радіаційному ушкодженні кишечнику, так і при атеросклеротичному ушкодженні серцево-судинної системи. Поєднане застосування запропонованих трьох препаратів за зазначеною схемою дозволяє одночасно проводити патогенетично лікування обох нозологічних одиниць із значним зменшенням і/або купируванням симптоматики як з боку кишечнику - хронічної діареї, так і з боку серцево-судинної системи - напади стенокардії, тахікардії, нормалізацію артеріального тиску. Сінергізм схеми лікування, що заявляється, дозволяє виключити поліпрогмазію, а отже і ряд побічних ефектів. Властивості верапамілу забезпечують вплив на м'язи судин, що обумовлює антангінальну його активність. Використання усієї сукупності суттєвих ознак корисної моделі, яка заявляється, дозволяє: - зменшити вираженість клінічних прояв радіаційного ентероколіту та супутньої ІХС на 2742%; - знизити ступінь вираженості діареї на 1620%; - зменшити на 1/3 термін початку покращення стану хворого; - зменшити частість побічної дії медикаментів за рахунок зменшення кількості прийнятих ліків; - скоротити терміни лікування на 20%, при підвищенні його ефективності на 30%. Спосіб здійснюють наступним чином. При виявленні у хворого, який отримував променеву терапію на ділянку малого таза або черевної порожнини з приводу онкологічного захворювання, пізнього променевого ентероколіту та су 4355 путньої ІХС, які супроводжуються синдромами хронічної діареї та тахікардії, або тахіаритмії, проводять лікувально-профілактичні заходи відповідно до способу, що заявляється: на тлі протизапальної, дезінтоксикаційної, коригуючої терапії призначається верапаміл по 80мг 2 рази на день за ЗО хв. до їжі до встановлення терапевтичного ефекту і далі довготривало терміном 4-6 місяців. Актовегін і даларгін приймають протягом ЗО діб, при цьому актовегін призначається по 400мг (2 драже) 3 рази на день безпосередньо перед вживанням їжі, а даларгін вводиться внутрим'язово по 1мл 1 раз на добу. Нижче наведено приклади, які підтверджують практичне застосування способу, який заявляється. Приклад 1. К-ва С.І., 1934 р.н. І.х. №16606. Звернулася до клініки IMP АМН України (м. Харків) 10.06.2003 р. з діагнозом рак тіла матки ТгЫхМо після комплексного лікування (1997 p.), кл. гр. III. В 1997 р. отримала післяопераційний курс ДГТ на малий таз СОД 40 Гр. Ускладнення - пізній променевий ентероколіт. Супутній діагноз: ІХС, стабільна стенокардія напруги II гр. кл., атеросклероз аорти, вінцевих судин серця СМ Нд ст. з достатньою систолічною функцією лівого шлуночка. Гіпертонічна хвороба II ст. Цукровий діабет, II тип, легкий перебіг, ст. компенсації. Проведено лікування відповідно до запропонованого способу. Результати лікування: до початку лікування у хворої спостерігалася хронічна діарея з частотою випорожнень 3-4 рази на добу, незначний спастичний біль, домішки слизу в калі; з боку серцевосудинної системи - кардіалгії, синусова тахікардія 100-105 скорочень серця за 1 хв. у спокої, AT 150/100 мм рт.ст. Через 2 тижні відмічено порідшання частоти випорожнень до 1-2 разів на добу, ущільнення консистенції калових мас, зменшення пульсу до 72-78 за хвилину та AT до 140/90 мм рт.ст. Хвора була виписана додому з рекомендаціями закінчити курс лікування амбулаторне. В подальшому хвора з'являлася до клініки для контрольного огляду протягом 6 місяців. Вона продовжувала приймати верапаміл. В неї епізодично спостерігалася зміна частоти і характеру випорожнень, однак в додатковій медикаментозній корекції потреби не було. Частість серцевих скорочень зберігалася 70-80 за хвилину, AT 130-140/90, прояви абдомінально-больового синдрому, кардіалгії були відсутні. Приклад 2. Ф-ко М.М., 1961 р.н. І.х. №32862. Надійшла до клініки IMP АМН України (м. Харків) 12.11.2003 р. з діагнозом рак яєчників ТгЫхМо після комплексного лікування 2001-2002 p., повторного хірургічного лікування спайкового процесу, кл. гр. III. В грудні 2001 р. - січні 2002 р. отримала курс ДГТ СОД т. А і В 46 Гр, на черевну порожнину та діафрагму СОД 22,7 Гр. Ускладнення пізній променевий ентероколіт. Супутні захворю вання: ІХС: стабільна стенокардія напруги І гр. кл., дистрофія міокарді, екстрасистолічна шлуночкова аритмія, синусова тахікардія CM І ст. У хворої спостерігалися ранні променеві реакції з боку кишечнику, які виникли на початку променевої терапії. В лютому 2002 р. до цього приєднався спайковий процес, з приводу якого була прооперована в IMP - лапаротомія, роз'єднання спайкового процесу, екстирпація культі сальника. Ще через рік у хворої з'явилася хронічна діарея до 5 разів на добу, біль у животі, схуднення на 8 кілограмів, тахікардія до 110 скорочень серця за 1 хв., загрудинний біль при фізичному навантаженні. Після призначення лікування відповідно до способу, що заявляється, клінічні симптоми порушення моторики та кишкової диспепсії було ліквідовано через 12 днів. Покращення показників серцевої діяльності спостерігалися вже через тиждень. Для доказу переваг способу лікування пізнього радіаційного ентероколіту на фоні ІХС, що заявляється, у порівнянні з прототипом, було проаналізовано результати лікування 55 хворих. Порівняльні результати лікування наведено у таблиці. Дані, наведені у таблиці, свідчать про те, що використання розробленого способу лікування пізнього радіаційного ентероколіту при супутній ІХС, у комплексі лікування онкологічних хворих, що одержували променеву терапію, дозволяє: - зменшити вираженість клінічних прояв радіаційного ентероколіту та супутньої ІХС на 2742%; - знизити ступінь вираженості діареї на 1620%; - зменшити на 1/3 термін початку покращення стану хворого; - зменшити частість побічної дії медикаментів за рахунок зменшення кількості прийнятих ліків; - скоротити терміни лікування на 20% при підвищенні його ефективності на 30%. Список використаної літератури: 1. Профилактика, диагностика и лечение местных лучевых повреждений: Метод, рекомендации /Сост.: М.С. Бардычев, Л.И. Гусев, В.А. Колесников, Л.А. Зорна. - Обнинск:: МЗ СССР, 1986. - 25 с. 2. Пат. №10095А UA, МПК5 А61К35/78, 35/80. Засіб для підвищення загальної радіорезистентності організму /Харківський НДІ медичної радіології-3. №93006980; Заявл. 11.06.1993; Опубл. 30.09.1996. 3. Пат. №48548А UA, МПК6 А61К35/78, А61К38/00. Спосіб комплексного лікування радіаційного ентероколіту /Інститут медичної радіології ім. СП. Григор'ева АМН України. - 3. №2001106831; Заявл. 08.10.2001; Опубл. 15.08.2002. 4355 Таблиця Характеристика результатів лікування пізнього радіаційного ентероколіту на фоні ІХС Критерії ефективності лікування Спосіб лікування пізнього радіаційного ентероколіту який заявляється, згідно до прототипу, п=25 п=30 Вираженість клінічних прояв, %: Шлунково-кишкові: абдомінально-больовий синдром; нудота, блювання; зниження апетиту; метеоризм. Серцево-судинні: кардіалгії; порушення ритму; порушення AT; ішемія (за даними ЕКГ); астено-вегетативний синдром. Частота випорожнення, %: до 2 разів на добу; більше 2 разів на добу. Ущільнення калових мас, % Зменшення маси тіла, %: до 5%; 5-15%. Частота пульсу, %: 60-80 за 1 хв.; більше 80 за 1 хв. Систолічний АТ,%: до 120 мм рт. ст.; більше 120 мм рт. ст. Термін покращення (день від початку лікування) Частота побічних дій (число випадків) Скорочення термінів лікування Ефективність лікування, %: гарна; задовільна; незадовільна. Комп'ютерна верстка Н Лисенко 56 40 28 60 30 13,3 20 40 44 52 36 24 36 13,3 10 10 16,7 ЗО 60 40 80 76,7 23,3 90 16 8 10 3,3 68 32 90 10 56 44 56,7 43,3 18,7±1,1 8 прийнято за 100% 12,3±0,4 2 скороч. на 20% 20 38 42 40 41 19 Підписне Тираж 37 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м Київ - 42, 01601