Спосіб постнатальної оцінки характеру перенесеної гіпоксії у недоношених новонароджених

Спосіб постнатальної оцінки характеру перенесеної гіпоксії у недоношених новонароджених шляхом біохімічного дослідження пуповинної крові і визначення показників гіпоксантину і ксантину, який відрізняється тим, що визначають співвідношення гіпоксантину і ксантину і при його значенні, більшому ніж одиниця, діагностують гостру інтранатальну гіпоксію, при значенні меншому, ніж одиниця, діагностують тривалу внутрішньоутробну хронічну гіпоксію. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до неонатології і може бути використана для оцінки характеру перенесеної гіпоксії. Гіпоксія стоїть на першому місці в ряду причин перинатальної смертності і патології подальшого розвитку дитини, і може являтися наслідком самих різних причин. Відомим є спосіб визначення стану новонародженого (А.с. СРСР №1651790, А61В10/00), в якому для виявлення гіпоксії у недоношених новонароджених, яка клінічно не проявляється, визначають активність ізоцитратдегідрогенази в плаценті і при підвищенні активності ферменту прогнозують розвиток ускладнень і діагностують гіпоксичну поразку головного мозку. Недоліки способу пов'язані з тим, що визначення ізоцитратдегідрогенази в плаценті є досить складним. Спосіб не дає можливості визначити клінічну форму гіпоксії. Відомим є спосіб визначення хронічної гіпоксії у новонароджених в ранньому неонатальному періоді. (Педиатрия. - 1990. - №1. - С.28-32). Проводять біохімічне дослідження крові при народженні дитини на 1, 3, 5-ту добу. Кров беруть з пуповини, а в динаміці - шляхом пункції периферичних вен під час проведення діагностичних і лікувальних заходів. Одержані результати порівнюють з контрольною групою. Вивчають пул пуринових сполук в еритроцитах. Значно знижений рівень гіпоксантину свідчить про хронічну внутрішньоутробну гіпоксію. Недоліки способу пов'язані з тим, що вміст гіпоксантину в крові може змінюватися і без гіпоксії, а саме, при зміні активності аденозіндезамінази, і, крім того, подальше перетворення гіпоксантину в ксантин може здійснюватися без участі кисню, коли акцепторами кисню можуть виступати аденінникотинамідні сполучення. Підвищення рівню ксантину при гіпоксії більш реально характеризує дефіцит кисню. Показник ксантину дозволяє діагностувати гіпоксію незалежно від її генезу. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу постнатальної оцінки характеру перенесеної гіпоксії у недоношених новонароджених, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників досягається визначення тривалості і характеру перенесеної гіпоксії. Поставлена задача вирішується в способі постнатальної оцінки характеру перенесеної гіпоксії у недоношених новонароджених шляхом біохімічного дослідження пуповинної крові і визначення показників гіпоксантину і ксантину, згідно з корисною моделлю, визначають співвідношення гіпоксантину до ксантину і при його значенні більше одиниці діагностують гостру інтранатальну гіпоксію, при значенні менше одиниці діагностують тривалу внутрішньоутробну хронічну гіпоксію. Гіпоксантин приймає участь в механізмі реутилізації нуклеотидів при хронічній гіпоксії. Це призводить до зниження його вмісту в плазмі крові і накопиченню ксантину, рівень якого завжди свідчить про дефіцит Ог. Тому оцінюють співвідношення ГК/КС, яке повинно бути більше 1,0. Це витікає з динаміки вмісту пуринових основаній у недоношених новонароджених контрольної групи і підтверджується статистичне вірогідною відмінністю серед досліджуваних груп. Співвідношення ГК/КС значно менше одиниці свідчить про тривалий внутрішньоутробний перебіг гіпоксії, який призводить до виснаження адаптації метаболізму, яка ю CM CM in 5225 виражається у відсутності адекватної реакції на гостру гіпоксію в пологах, тобто супроводжується зривом компенсації при додатковому негативному впливі в інтранатальному періоді. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Для оцінки тяжкості і характеру гіпоксії визначають показники гіпоксантину (ГК) і ксантину (КС) в плазмі пуповинної крові. В коротку пробірку, яка містить 1-2 краплі розчину гепарину з пуповинної вени дають набігти 45мл крові. Осаджають білки, центрифугують. Аналізують плазму. Відміряють піпеткою в мірну колбу ємністю Юмл очищену від білків суміш і додають близько 0,3-0,4мл буферного розчину гліцерину до рН9,3. Потім вносять 0,01-0,02мл розчину урикази, перемішують і дають постояти не менш 1 години при кімнатній температурі. Потім інактивують ури 4 казу. Підраховують гіпоксантин+ксантин. Гіпоксантин може бутивизначений поряд із ксантином, якщо вимірюють зміни екстинкции при двох довжинах хвилі: зменшення екстинкції при 250ммк після додавання ксантиноксидази пропорційно кількості гіпоксантину; зменшення ж екстинкції при 293мкм після додавання урикази дає суму гіпоксантин+ксантин. Дослідження проводили в групах новонароджених з гіпоксично-ішемічними ураженнями ЦНС, 2-а група з травматичними ураженнями спинного мозку і 3-а група з внутрішньоутробною інфекцією. У зв'язку з тим, що в літературі відсутні дані про норму вмісту ГС І КС у здорових недоношених новонароджених було проведено дослідження цих показників в контрольній групі недоношених новонароджених. Таблиця 1 Динаміка вмісту пуринових основ у недоношених немовлят контрольної групи (п=20) Пуп. 8,8±0,2 7,9±0,3 16,7±0,3 1,2+0,1 Показник Гіпоксантин (мкмоль/мл) Ксантин (мкмоль/мл) Сумарний показник ГК+КС (мкмоль/мл) Коефіцієнт ГК/КС Як видно з таблиці 1, показники перетерплюють істотні зміни протягом раннього неонатального періоду, стабілізуючись на 7-у добу життя. Це супроводжується задовільним станом недоношених немовлят з відсутністю як патологічної неврологічної симптоматики, так і порушень гомеостазу. Діти активні, з адекватною реакцією на огляд, ефективним подихом, знаходяться на грудному вигодовуванні. Відзначається збільшення маси тіла з 3-ї доби. УЗД головного мозку свідчить про 1 доб. 7,9±0,4 5,2±0,4 13,4±0,6 1,5±0,2 Здоб. 7,4±0,2 5,2±0,2 12,7±0,3 1,4±0,1 7 доб. 10 доб. 4,8+0,1 4,8+0,1 2,6±0,1 2,6±0,1 7,4±0,1 7,4±0,1 1,8+0,1 1,8+0,1 5 доб. 4,9+0,1 4,7±0,5 9,7±0,5 1,0+0,1 симетричність структур, помірковано розширених шлуночках на тлі збереженої пульсації судин. Вакцинація БЦЖ проводилася на 7-у добу і виписувалися діти з пологового будинку на 8 (1 доба життя). Усе це дозволило розглядати показники ГК і КС на 7-у добу життя в якості нормального їхнього вмісту в недоношених немовлят, що і з'явилося відправною точкою в оцінці їхніх змін при народженні в досліджуваних групах, а результати дослідження представлені в таблиці 2. Таблиця 2 Зміст пуринових основ у досліджуваних немовлят при народженні Показники Сумарний показник ГК+КС (мкмоль/мл) Гіпоксантин (мкмоль/мл) Ксантин(мкмоль/мл) Коефицієнт ГК/КС 1 група п=34 2 група п=30 3 група п=30 Померли п=14 Контрольна група п=20 12,5±0,3 12,9±0,3 13,3±0,2 10,9±0,3 16,7±0,3* 6,0±0,2 6,8±0,3 0,89±0,1 6,1 ±0,2 6,8±0,2 0,87±0,1 7,6±0,1* 5,7±0,2 1,29±0,1** 5,0±0,3* 5,9±0,2 0,81±0,1 8,8±0,2* 7,9±0,3* 1,21±0,1** - розходження ознаки статистично вірогідно (р