Спосіб прогнозування перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки

Спосіб прогнозування перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, який включає дослідження стану імунної системи, який відрізняється тим, що визначають лімфоцити з рецепторами до IL2 (СД25) У периферійній крові та при їх ВІДНОСНІЙ КІЛЬКОСТІ від 2 1 % до 35% прогнозують сприятливий перебіг виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, а при показниках від 3% до 15% прогнозують несприятливий перебіг захворювання 100мкг/мл), нирковим (базальні мембрани ниркових клубків, концентрація 300мкг/мл) та стрептококовим (М-полісахарид клітинної стінки стрептокока, концентрація 150мкг/мл) Сумісна постановка РГМЛ з декількома тканинними антигенами у хворих на виразкову хворобу є тестом прогнозування захворювання та визначає подальшу тактику лікування хворого У хворих на виразкову хворобу з важкими перебігом спостерігається позитивна реакція в РГМЛ з двома антигенами і більше, яка зберігається після рубцювання виразкового дефекту Недоліком методу є те, що немає стандартних тест-систем тканинних антигенів Приготування більш великих концентрацій антигену викликає неспецифічне гальмування міграції Відомий спосіб прогнозування перебігу ВХ ДПК з пперхлорпдрією (Ратчик В М , Шамшонкова Т П ) [4] Цей спосіб включає дослідження аутоімунних процесів шляхом дослідження крові Визначають КІЛЬКІСТЬ лімфоцитів з рецепторами для пентагастрину (Лп), з рецепторами для соматостатину (Лс), з рецепторами для гістаміну (Лг) і враховують коефіцієнти (К) відношень Лп/Лс і К Лг/Лс і при значенні К Лп/Лс від 0,3 до 1,0 а К Лг/Лс від 0,6 до 1,2 прогнозують неускладнений перебіг виразкової хвороби, а при значенні К Лп/Лс від 1,3 до 4,0 і К Лг/Лс від 1,0 до 1,9 прогнозують ускладнений перебіг захворювання Цей спосіб, як найбільш близький до заявленого прийнято за прототип Недоліком цього способу є технічна складність приготування тест 00 о со Ю о> 5308 системи з еритроцитами барана ex tempore, а потім постановка самої реакції. В основу корисної моделі поставлена задача розробити такий спосіб прогнозування перебігу виразкової хвороби, який був би більш простим у використанні та міг забезпечити достатню точність та мати більш широке застосування. Поставлена задача досягається тим, що в способі прогнозування перебігу виразкової хвороби, який включає дослідження показників імунного статусу, визначають кількість рецепторів на лімфоцитах периферичної крові до інтерлейкіну-2 (IL2) (СДЗБ) шляхом застосування моноклональних антитіл. При їх кількості від 2 1 % до 35% прогнозують сприятливий перебіг ВХДПК, а при їх кількості від 3% до 15% неблагосприятливий перебіг захворювання. Заявлений спосіб і прототип мають загальні ознаки: - виділення лейкоконцентрату на градієнті щільності фікол-верографіну 1,077г/см3. Заявлений спосіб відрізняється від прототипу за слідуючими ознаками: - застосування моноклональних антитіл СД25 (рецептор до IL-2); - прогнозування перебігу ВХДПК у хворих з різною кислотоутворюючою функцією шлунка, а також асоційованою з хелікобактерною інфекцією. На основі проведенного аналізу можна зробити висновок, що спосіб, який заявляється суттєво відрізняється від прототипу. Спосіб прогнозування перебігу ВХДПК включає дослідження імунного статусу за допомогою стандартних методів: визначення кількості циркулюючих у крові лейкоцитів, лімфоцитів, Тлімфоцитів (СДз), В-лімфоцитів (СДід), регуляторних субпопуляцій Т-хелперів (СД4) та Т-супресорів (СДв), рецепторів на лімфоцитах до IL-2Ra (СДи). З 2мл периферичної крові хворого методом градієнтного центрифугування виділяють лімфоцити, які тричі відмивають середовищем 199, розводять до концентрації 106кл/л. Виділені лімфоцити обробляють моноклональними антитілами проти диференційованого антигену СД25 за допомогою лімфоцитотоксичного тесту (стандартний метод NIH USA) з використанням моноклональних антитіл [5]. З цією метою вносять 2мкл суспензії лімфоцитів, яка має концентрацію 2x106 клітин в 1 мл та 2мкл моноклональних антитіл СД25 в стандартному титрі у мікропланшети для імунологічних досліджень. Проводять інкубацію ЗО хвилин при 37°С. Вносять бмкл сироватки кроля, яка містить комплімент у стандартному титрі. Проводять інкубацію ЗО хвилин при 37°С. У кожну лунку вносять по Юмкл 0,2% розчину трипанового синього, який готують на фізіологічному розчині і перед використанням центрифугують при 3000об/хв. на протязі ЗО хвилин та 2мкл 10% розчину нейтрального формаліну. Залишають на 20-30 хвилин у холодильнику при 4°С. Використовують світловий мікроскоп, при збільшенні 10x20 у камері Горяєва підраховують не меньше 100 клітин, серед яких визначають відсоток пофарбованих трипановим синім уражених клітин. Відомо, що сигнал від IL-2 активує ген а лан цюга рецептору IL-2 (СД25). Основний біологічний ефект від сигналу IL-2 - стимуляція проліферації Тклітин. Визначення рецептору СД25 на лімфоцитах периферичної крові при їх відносному вмісті від 21 % до 35% прогнозують сприятливий перебіг ВХ ДПК, а при зниженні експресії рецепторів СД25 на лімфоцитах периферичної крові від 3% до 15% прогнозують несприятливий перебіг захворювання. Приклад 1. Хворий Б., 43 роки (іст.хв. №2767) поступив у відділення хірургії органів травлення інституту гастроентерології 8.10.2002р. зі скаргами на приступоподібний біль в епігастрію, нудоту, відрижку. З анамнезу: хворіє на ВХ ДПК 15 років. У 1995р. хворому виконана селективна проксимальна ваготомія (СПВ). Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Погіршення місяць тому, коли з'явилися вищеперелічені скарги. При надходженні загальний стан хворого задовільний. Шкірні покриви і видимі слизуваті звичайного фарбування. Пульс - 78 ударів за хвилину задовільних властивостей. AT 125/70мм.рт.ст. Язик вологий. Живіт бере участь в акті дихання, при пальпації м'який, помірно болючий в епігастрію. Печінка не збільшена. Перитональні симптоми не викликаються. Фізіологічні відправлення не порушені. Аналіз крові 9.10.2002р.: Нв-150г/л; Е-4,6хЮ6; Кп-0,93; Л-8,7хЮ9; ШЗЕ-19мм/год; п-8%, е-2%, с74%, л-16%, тромб.-200; заг.білок-74г/л; заг.білірубін-14,9мкмоль; глюкоза-5,2ммоль/л; лужна фосфатаза-2,02мм/л; АЛТ-0,86мм/л; амілаза20,8г/л. Імунологія 9.10.2002р.: СД3-42%; СДі9-23%; СД 4 -31%; СДв-16%; СДі6-15%; СД 25 -31%. Висновок: активація В-клітин, збільшення відносного числа лімфоцитів з рецепторами до IL2 (СД25). Коагулограма 9.10.2002р.: протромбіновий час 23с, протромбіновий індекс 100%, час рекальцифікації 1хв.40с, фібриноген 5,3г/л. ЕКГ 9.10.2002р.: Синусова тахікардія. Дифузні зміни у міокарді. ФГДС 9.10.2002р.: Слизова оболонка стравоходу в н/3 помірно гіперемована. У шлунку помірна кількість рідини зеленуватого кольору, в антральному відділі слизова оболонка гіперемована. Пілоробульбарний відділ різко деформований, проходимість збережена. В області цибулини ДПК на верхнє задній стінці виразковий дефект до 0,9см у d, із плоским дном покритим білястим нальотом. Уреазний тест - позитивний. Висновок: рефлюксезофагіт, рецидивна виразка цибулини ДПК після СПВ. Ro-графія шлунка з пасажем барію: після прийому барію евакуація зі шлунка настає через 1,0 годину. Через 2 години - сліди барію у шлунку. Висновок: гастростаз 1 -го ступеня. Аналіз шлункової секреції 10.10.2002р.: Базальна продукція кислоти (БПК): об'єм 120мл, рН1,6, темп секреції Н + 2,7мэкв/год, стимульована секреція (інсулін 14ОД). Максимальна продукція кислоти (МПК): об'єм 120мл, рН-1,8, темп секреції Н + 2,2мэкв/год. Висновок: інсуліновий тест - негативний. Хворому призначена противиразкова терапія: 5308 ланзап 1 табл. ранком, маалокс 1 доза 3 рази на день, церукал 1 табл. З рази на день протягом 24 днів. Амоксициллін 1тис. 2 рази на день (ранок, вечір), метронідазол 400мг 2 рази протягом 7 днів. Стан хворого нормалізувався: біль і диспепсичні явища зникли. На контрольній ФГДС 30.10.2002 - Вогнищевий гастродуоденіт. Виписаний 31.10.2002р. у задовільному стані з рекомендаціями. Приклад 2. Хворий М, 50 років (іст.хв. №759) поступив у відділення хірургії органів травлення Інституту гастроентерології 13.03.2003р. зі скаргами на біль в епігастрію, який підсилюється після прийому їжі, відрижку, здуття живота. З анамнезу: хворіє на ВХ ДПК ЗО років. У 1989р. хворому виконана СПВ, дуоденопластика. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Погіршення відмічає через 3 роки після операції, коли з'явилися вищеперелічені скарги. Двічі за цей період відзначає шлунково-кишкові кровотечі. Лікувався стаціонарно та амбулаторно. При надходженні загальний стан хворого задовільний. Шкірні покриви і видимі слизуваті звичайного фарбування. Пульс - 84 ударів за хвилину задовільних властивостей. AT 140/80мм.рт.ст. Язик вологий. Живіт бере участь в акті дихання, при пальпації м'який, помірно болючий в епігастрію. Печінка не збільшена. Перитональні симптоми не викликаються. Фізіологічні відправлення не порушені. Аналіз крові 14.03.2003р.: Нв-126г/л; Е-4,Зх106; Кп-0,91; Л-9,2хЮ9, ШЗЕ 16мм/год; п-6%, е-2%, с74%, л-18%, тромб-220; заг.білок-72г/л; заг.білірубін-18,9мкмоль; глюкоза-3,8ммоль/л; лужна фосфатаза-1,02мм/л; АПТ-0,8мм/л; амілаза16,8г/л. Коагулограма 14.03.2003р.: протромбіновий час 24 с, протромбіновий індекс 87%, година рекальцифікації 1хв. 36с, фібриноген 4,3г/л. Імунологія: 14.03.2003р.: СД3-32%; СДі 9 -18%; СД4-17%; СН8-16%; СД16-15%; СДі5-8%. Висновок: зниження показників Т-клітинної ланки імунітету, значне зниження відносного числа лімфоцитів з рецепторами до IL2 (СДгб)ЕКГ 14.03.2003р.: Синусова тахікардія. Дифузні зміни у міокарді. ФГДС 14.03.2003р.: Слизова оболонка стравоходу звичайного фарбування. У шлунку натще вмісту немає. В антральному відділі яскрава вогнищева гіперемія слизової оболонки. Воротар деформований, не стуляється. По малій кривизні воротаря з переходом на цибулину ДПК виразковий дефект до 1,0см у d, із дном глибиною 2мм, покритим білястим нальотом. Уреазний тест - позитивний. Висновок: Рецидивна виразка цибулини ДПК після СПВ і дуоденопластики. Хронічний гастрит. Ro-графія шлунка з пасажем барію по ДПК: пасаж барію зі шлунка і по ДПК без особливостей. Аналіз шлункової секреції 17.03.2003р.: Базальна продукція кислоти (БПК): об'єм 120мл, рН3,7, темп секреції Н+-0,03мэкв/год; стимульована секреція (інсулін 12ОД). Максимальна продукція кислоти (МПК): об'єм 55мл, рН-2,3, темп секреції Н+-0,4мэкв/год. Висновок: інсуліновий тест - негативний. Хворому призначена противиразкова терапія: ланзап 1 табл. ранком, маалокс 1 доза 3 рази на день, мезим-форте 1 табл. З рази на день під час їжі протягом 24 днів. Амоксициллін 1тис 2 рази на день (ранок, вечір), метронідазол 400 мг 2 рази на день протягом 7 днів. Стан хворого без істотної динаміки: продовжує турбувати біль в епігастрію, диспепсичні явища дещо зменшилися. На контрольній ФГДС 3.04.2003 - Виразковий дефект пілоробульбарної зони до 6мм у d. Заявлений спосіб використано у 67 хворих на ВХ ДПК у відділенні захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки та у відділенні хірургії органів травлення Інституту гастроентерології АМН України. Результати проведених досліджень представлені у таблиці 1. Таблиця 1 Показники імунного статусу у хворих на ВХ ДПК з різним перебігом захворювання Показники СДз, % СД4, % СД8, % СД4/СД 8 СД19, % СД 25 , % Сприятливий перебіг ВХ 1гр. (п=37) 35,7±2,26 32,1 ±2,79 18,2±2,11 1,97±0,08 22,8±1,87 29,0±2,14 Несприятливий перебіг ВХ 2гр. (п=30) 29,3±2,74 19,3±2,76 20,3±2,07 0,93±0,06 17,1 ±1,72 11,0±1,97 Результати досліджень вказують на те, що у хворих з тяжким перебігом виразкової хвороби спостерігається значне зниження показників Тклітинної ланки імунітету. Інверсія імунорегуляторних субпопуляцій за рахунок зниження СД4, а також зниження лімфоцитів з рецепторами до IL2 (СД25) приводять до недорозвитку Т-лімфоцитів і можуть спричиняти виникнення аутоімунних процесів, які залежать від Т-лімфоцитів. У групі хворих із сприятливим перебігом ВХ Контрольна група (п=52) 48,7±1,20 36,3±1,42 16,3±1,03 2,04±0,18 14,7±0,48 19,6±1,63 також спостерігається зниження показників Тклітинної ланки імунітету, але кількість лімфоцитів з рецепторами до IL-2 (СД25) зростала до 29%±2,14 що приводило до стимуляції проліферації Т-клітин і служило показником активації імунної відповіді. Таким чином, визначення рецептору СД25 на поверхні мембрани лімфоцитів є прогностичним показником перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. При відносному вмісті СД25 від 5308 2 1 % до 35% прогнозують сприятливий перебіг, а при показниках від 3% до 15% - несприятливий перебіг захворювання. Таким чином, заявлений спосіб прогнозування перебігу ВХ ДПК є простим у виконанні, забезпечує достовірну точність. Спосіб може використовуватися у хворих з різним функціональним станом кислотопродукуючої функції шлунка. Джерела інформації 1. Філіппов Ю.О., Шмігель З.М., Котельнікова Г.П. Рівень поширеності і захворюваності на хвороби органів травлення в Україні серед дорослих людей і підлітків // Гастроентерологія: Міжвід.зб. Вип.32. - Дніпропетровськ, 2001. - С.3-6. 2. Современные методы оценки иммунного Комп'ютерна верстка В. Мацело 8 статуса человека / А.В.Самохин, М.С.Тамкевич, Ю.В.Готовский и др. // Иммунология, апоптоз и гомеопатия. - М., 1998. - С.158-161. 3. Серебрянская М.В., Белокриницкий Д.В. Прогностическая значимость показателей клеточного иммунитета у больных язвенной болезнью //Лаб.дело.-1991. - №5. - С.50-53. 4. Пат. 28883А (Укр) G01 N33/53 Спосіб прогнозування перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки з гіперхлоргідрією. Ратчик В.М. та ін. // Промислова власність. 200(Б.-йНя&унология. Методы исследований / Под ред. И.Лефковитса и Б.Перниса // М.: Мир, 1983. С. 188-212. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 4 2 , 01601