Спосіб радіохемотерапії недрібноклітинного раку легені

1. Спосіб радіохемотерапії недрібноклітинного раку легені шляхом опромінювання в режимі стандартного фракціонування на первинний осередок та зони регіонарного метастазування з визначенням рівня онкомаркера в крові хворого, який відрі 3 57995 Відомий спосіб радіохемотерапії НДРЛ з використанням комбінації онкомаркерів-енолази та церамідів, який є найближчим до пропонованого способу за технічною суттю та одержуваним ефектом. Його сутність полягає в зміні режиму проведення хемопроменевої терапії залежно від значення коефіцієнта (К) співвідношення вмісту онкомаркерів енолаза/цераміди до лікування і в процесі опромінення. При значенні К10 застосовують прискорений режим ПТ: 2 фракції по 1,8 Гр із інтервалом 6 год. до сумарної осередкової дози (СОД) 76 Гр на фоні хемомодифікації [Пат. №21270 UA МПК7 A61N5/10. Спосіб моніторингу ефективності радіохемотерапії раку легень / Старенький В.П., Мітряєва Н.А., Бакай Т.С.; IMP АМНУ. - 3. № u 200608429; Заявл. 27.07.2006; Опубл. 15.03.2007]. Спосіб дозволяє прогнозувати ефективність лікування шляхом вибору індивідуального режиму хемопроменевої терапії з урахуванням ступеня поширеності процесу та радіочутливості пухлини. Але відомий спосіб не дозволяє обирати адекватний перебігу хвороби режим опромінення тому, що онкомаркери енолаза і цераміди не є первинними маркерами апоптозу. На збільшення їх рівня під дією опромінення впливає не тільки біологічний стан мембран пухлинних клітин, але і їх стан у здорових тканинах. Тому відомий спосіб не забезпечує високу ефективність лікування. В основу пропонованої корисної моделі покладено завдання створення способу радіохемотерапії НДРЛ, у якому вибір режиму хемопроменевої терапії залежно від значення коефіцієнта співвідношення К=СФМ1/СФМ2 дозволяє враховувати активність первинного маркера апоптозу, що забезпечує адекватний режим хемопроменевої те 4 рапії та, як наслідок, високу ефективність радіохемотерпії у зв'язку зі збільшенням тривалості безрецидивного життя хворих і виживаності протягом року. Поставлене завдання досягається таким чином, у відомому способі радіохемотерапії НДРЛ шляхом опромінювання первинного осередку та зон регіонарного метастазування і визначення рівня онкомаркера в крові хворого, згідно з корисною моделлю, використовують онкомаркер сфінгомієліназу (СФМ), визначають її рівень у крові хворого до лікування (СФМ1) та через 2 тижні після опромінювання (СФМ2), потім обчислюють коефіцієнт співвідношення К=СФМ1/СФМ2, при значенні якого менше 0,8 (К0,8 у прискореному режимі: 2 фракції по 1,2 Гр з інтервалом 6 год. протягом 4 тижнів і далі 2 фракції по 1,6 Гр протягом 5 днів до сумарної осередкової дози 68 Гр на фоні хемомодифікації цисплатином. Онкомаркер сфінгомієліназа безпосередньо реагує на вплив випромінення. Визначення її рівня в сироватці крові відображує стан мембран пухлинних клітин, що необхідно для регулювання їх апоптичної загибелі. Встановлення рівня СФМ до лікування та після опромінювання дозволяє оцінити чутливість пухлини до опромінювання. Тому коефіцієнт К=СФМ1/СФМ2 корелює зі ступенем регресії пухлини (дані табл. 1). Якщо К0,8 пухлина має низьку радіочутливість, необхідним є застосування прискореного режиму опромінення на фоні хемомодифікації. Таблиця 1 Рівень сфінгомієлінази та значення коефіцієнта співвідношення у хворих НДРЛ в динаміці протипухлинної терапії Рівень СФМ мкмоль/1мг білка після опромінювання до лікування СФМ1 СФМ2 Група хворих Хворі, у яких наприкінці лікування спостерігалася повна регресія первинного осередку або більше 50%, n=7 Хворі, у яких наприкінці лікування спостерігалася регресія первинного осередку менше 50%, n=9 К=СФМ1/СФМ2 550,78±45,0 0,68 705,40±80,0 Використання всієї сукупності суттєвих ознак є необхідним і достатнім для забезпечення ефективності способу, що вказує на адекватний тяжкості перебігу захворювання вибір режимів хемопроме 808,50±90,0 610,41±75,0 1,16 невої терапії. У табл. 2 наведено характеристики онкомаркерів для оцінки ефективності лікування НДРЛ. Таблиця 2 Характеристики онкомаркерів Онкомаркер Коефіцієнт енолаза/цераміди К=СФМ1/СФМ2 Чутливість, % 85±6,0 89±9 Специфічність, % 94±6,0 97±5 5 57995 З табл. 2 видно, що використання коефіцієнта співвідношення К=СФМ1/СФМ2 для радіохемотерапії дозволяє підвищити чутливість і специфічність оцінки ефективності лікування НДРЛ. Спосіб радіохемотерпіїї, що заявляється, здійснюється таким чином. Дистанційну гамма-терапію хворих на НДРЛ проводили на установці РОКУС-АМ із джерелом опромінення 60Со (0д=1,25меВ). У зону опромінення входили: первинний осередок, середостіння, обидва корені, надключичні лімфовузли. Сумарна доза опромінення становила 70 Гр, режим фракціонування - стандартний (по 2 Гр 5 фракцій на тиждень). Для визначення рівня СФМ використовували радіонуклідний метод з використанням С14 міченого сфінгомієліну / набір АО "Сорбполимер, Россия", Sigma. Рівень СФМ у крові хворого визначали перед опромінюванням СФМ1 і через 2 тижні після початку курсу опромінення СФМ2. Потім обчислювали коефіцієнт співвідношення К=СФМ1/СФМ2. При значенні К0,8 - у прискореному режимі: 2 фракції по 1,2 Гр з інтервалом 6 год. протягом 4 тижнів і далі 2 фракції по 1,6 Гр протягом 5 днів до сумарної осередкової дози 68 Гр на фоні хемомодифікації цисплатином по 50 мг щотижнево, сумарно 150 мг. Нижче наведено приклади конкретної реалізації способу, що заявляється. Приклад 1. Хворого Ч., 67 років (іст. хв. №65607), було госпіталізовано у відділення променевої терапії ДУ „Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор'єва НАМН України" 01.10.2008 р. Клінічний діагноз: неоперабельний НДРЛ правої легені T3N2M0 (периферична форма). При фібробронхоскопії 05.10.2008 р. проведено трансторакальну пункцію, в результаті якої встановлено гістологічний варіант пухлини - низькодиференційована аденокарцинома. До початку лікування визначили рівень СФМ1 крові хворого: активність Zn2+ залежної секретуємої СФМ1 була 145,85±4,37 мкмоль 14С-сфінгомієліну на 1 мг білка. Променеву терапію згідно зі способом, що заявляється, розпочато 16.10.08. р. ПТ проводили у режимі стандартного фракціонування в дозі по 2 Гр в день до СОД 70 Гр. До об'єму опромінення входив патологічний осередок, зони регіонарного метастазування, а також над/підключичні лімфатичні вузли з обох боків. Виражених ускладнень під час лікування не спостерігалось. 6 Через 2 тижні після початку курсу опромінення активність СФМ2 складала 555,66±88,7 мкмоль 14 С-сфінгомієліну на 1 мг білка. Тобто активність ферменту зростала на 280%, а коефіцієнт співвідношення К=СФМ1/СФМ2=0,26