Спосіб профілактики запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи у хворих на вітряну віспу

1. Спосіб профілактики запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи у хворих на вітряну віспу, що включає введення симптоматичних засобів та амізону, який відрізняється тим, що додатково вводять імуноактивний препарат алфагін. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вводять алфагін по 2 капсули 2 рази на день після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль. (19) (21) u201010173 (22) 18.08.2010 (24) 11.04.2011 (46) 11.04.2011, Бюл.№ 7, 2011 р. (72) ЛОСКУТОВА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ (73) ЛОСКУТОВА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ 3 субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, а також підвищення їхньої функціональної активності, тобто зростанням вихідно зниженого показника РБТЛ. Заявлений спосіб здійснюється таким чином: при клініко-лабораторному обстеженні хворого на ВВ оцінюють додатково призначають алфагін по 2 капсули 2 рази на день після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу профілактики запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи у хворих на ВВ було обстежено дві групи пацієнтів на ВВ, у яких при клініко-лабораторному обстеженні встановлено наявність суттєвого ступеня вторинного імунодефіциту. Перша група включала 48 хворих на ВВ (32 із середньотяжким та 16 з тяжким перебігом хвороби), в тому числі 26 чоловіків і 22 жінки; друга група - 56 хворих на ВВ (36 зі середньотяжким та 20 - з тяжким перебігом хвороби), в тому числі 30 чоловіків і 26 жінок. При імунологічному обстеженні у всіх хворих, що включені до обох груп встановлено наявність вираженого імунодефіцитного стану (переважно І ступеню за класифікацією Г.М.Данніка), про що свідчило наявність Т-лімфопеній (зниження кількості СБ3+клітин), зниження числа СВ4+-лімфоцитів (Тхелпери/індуктори) при зменшенні також кількості СВ8+-клітин (Т-супресорів/кілерів) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8. Вік хворих в обох групах був від 18 до 32 років. Хворі першої групи одержували лікування ВВ згідно до відомого способу-прототипу, хворі другої групи - згідно до заявленого способу. При проведенні клініко-лабораторного обстеження хворих обох груп вивчали можливість з'явлення клінічної симптоматики, яка свідчила про розвиток запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи (гострого бронхіту або пневмонії), тобто наявність кашлю з виділенням слизового або слизово-гнійного харкотиння задишки при фізичному навантаженні, субфебрилітету, а також наявність при фізикальному обстеженні у легенях сухих або вологих хрипів, жорсткого дихання та лабораторні показники - наявність нейтрофільного лейкоцитозу, підвищення ШОЕ. При виникненні клінічної симптоматики, що була характерна для запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи (бронхіту або пневмонії) обов'язково проводити рентгенологічні дослідження для вточнення характеру та вираженості запального процесу у бронхах та легенях. В результаті проведених досліджень встановлено, що в першій групі хворих на ВВ прояви гострої пневмонії виникли у 6 пацієнтів, що склало 16,7±2,9%, крім того у 8 хворих (29,2±2,5%) було зареєстрований гострий бронхіт. Таким чином, у 14 (29,2±3,8%) першої групи були клініколабораторні ознаки запальних уражень бронхолегеневої системи. Клінічна симптоматика запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи виникала переважно на 4-7 день хвороби та мала переважно середню тяжкість. В другій групі, хворі якої отримували профілактику запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи згідно із заявленим способом, клінічна 58237 4 симптоматика пневмонії виявлена у 2 хворих (3,57±1,1%), тобто в 3,5 рази рідше; клініколабораторні та рентгенологічні ознаки запального процесу у бронхах мали місце також у 3 хворих (5,36±1,5%). Сумарно клініко-лабораторні та рентгенологічні ознаки запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи виявлені у 5 хворих цей групи (8,9±2,1%), тобто в 2,9 рази рідше, ніж в обстежених хворих першої групи. Отже, заявлений спосіб має суттєві переваги перед відомим способом-прототипом, оскільки він сприяє зниженню частоти розвитку запальних уражень з боку бронхолегеневої системи у хворих на ВВ в 3,3 рази, в тому числі пневмонії в 3,5 рази відносно прототипу. Імунологічні показники у пацієнтів обох груп до початку лікування були однотиповими та характеризувались Т-лімфопенією (зниження рівня CD-3+клітин у хворих першої групи до 51,1±2,0% і в другій - до 48,3±2,2%, при регіональній нормі для осіб даного віку 62,3±1,4% (Р