Спосіб профілактики запальних ускладнень бронхолегеневої системи у хворих на вітряну віспу з наявністю імунодефіцитних станів

Спосіб профілактики запальних ускладнень бронхолегеневої системи у хворих на вітряну віспу, що включає введення амізону, який відрізняється тим, що додатково хворим призначають імунофан по 1,0 мл (50 мг) внутрішньом'язово 1 раз на добу, протягом 5-7 діб поспіль. (19) (21) u200602768 (22) 15.03.2006 (24) 15.08.2006 (46) 01.08.2006, Бюл. № 8, 2006 р. (72) Фролов Валерій Митрофанович, Лоскутова Ірина Володимирівна (73) Фролов Валерій Митрофанович, Лоскутова 3 Заявлений спосіб здійснюється таким чином: при клініко-лабораторному обстеженні хворого на ВВ оцінюють наявність та ступінь вираженості імунодефіциту при значному ступеню імунодефіциту додатково до амізону призначають імунофан по 1,0мл (50мг) внутрішньом'язово 1 раз на добу, курс лікування складає 5-7 ін'єкцій. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу профілактики запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи у хворих на ВВ з наявністю імунодефіцитних станів було обстежено дві групи пацієнтів на ВВ, у яких при клініко-лабораторному обстеженні встановлено наявність суттєвого ступеня імунодефіциту. Перша група включала 48 хворих на ВВ (32 із середньотяжким та 16 з тяжким перебігом хвороби), в тому числі 26 чоловіків і 22 жінки; друга група - 56 хворих на ВВ (36 зі середньотяжким та 20 з тяжким перебігом хвороби), в тому числі 30 чоловіків і 26 жінок. При імунологічному обстеженні у всіх хворих, то включені до обох груп встановлено наявність вираженого імунодефіцитного стану (переважно І ступеню за класифікацією Г.М. Данніка), про що свідчило наявність Т-лімфопеній (зниження кількості СD3+-клітин), зниження числа СD4+лімфоцитів (Т-хелпери/індуктори) при зменшенні також кількості СD8+-клітин (Т-супресорів/кілерів) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8. Вік хворих в обох групах був від 18 до 32 років. Хворі першої групи одержували лікування ВВ згідно до відомого способу-прототипу, хворі другої групи - згідно до заявленого способу. При проведенні клініко-лабораторного обстеження хворих обох груп вивчали можливість з'явлення клінічної симптоматики, яка свідчила про розвиток запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи (гострого бронхіту або пневмонії), тобто наявність кашлю з виділенням слизового або слизово-гнійного харкотиння задишки при фізичному навантаженні, субфебрилітету, а також наявність при фізикальному обстеженні у легенях сухих або вологих хрипів, жорсткого дихання та лабораторні показники - наявність нейтрофільного лейкоцитозу, підвищення ШОЕ. При виникненні клінічної симптоматики, що була характерна для запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи (бронхіту або пневмонії) обов'язково проводити рентгенологічні дослідження для уточнення характеру та вираженості запального процесу у бронхах та легенях. В результаті проведених досліджень встановлено, що в першій групі хворих на ВВ з наявністю імунодефіцитних станів прояви гострої пневмонії виникли у 6 пацієнтів, що склало 16,7±2,9%, крім того у 8 хворих (29,2±2,5%) було зареєстрований гострий бронхіт. Таким чином, у 14 (29,2±3,8%) першої групи були клініко-лабораторні ознаки запальних уражень бронхолегеневої системи. Клінічна симптоматика запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи виникала переважно на 4-7 день хвороби та мала переважно середню тяжкість. В другій групі, хворі якої отримували профілактику запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи згідно із запропонованим способом, кліні 16769 4 чна симптоматика пневмонії виявлена у 2 хворих (3,57±1,1%), тобто в 3,5 рази рідше; клініколабораторні та рентгенологічні ознаки запального процесу у бронхах мали місце також у 3 хворих (5,36±1,5%). Сумарно клініко-лабораторні та рентгенологічні ознаки запальних ускладнень з боку бронхолегеневої системи виявлені у 5 хворих цей групи (8,9±2,1%), тобто в 2,9 рази рідше, ніж в обстежених хворих першої групи. Отже, заявлений спосіб має суттєві переваги перед відомим способом-прототипом, оскільки він сприяє зниженню частоти розвитку запальних уражень з боку бронхолегеневої системи у хворих на ВВ з наявністю імунодефіцитів в 3,3 рази, в тому числі пневмонії в 3,5 рази відносно прототипу. Імунологічні показники у пацієнтів обох груп до початку лікування були однотиповими та характеризувались Т-лімфопенією (зниження рівня CD3+клітин у хворих першої групи до 51,1±2,0% і в другій - до 48,3±2,2%, при регіональній нормі для осіб даного віку 62,3±1,4% (Р