Спосіб лікування судинних порушень головного мозку

Спосіб лікування судинних порушень головного мозку, який включає призначення індивідуально підібраного комплексу лікарських засобів з різними формами їх введення в організм хворого, який відрізняється тим, що призначають білкові гідролізати у вигляді ультразвукових інгаляцій Винахід відноситься до медицини, а саме до способів введення лікарських речовин в організм і може бути використаним для лікування судинних порушень головного мозку Лікарські речовини можна вводити природним шляхом і за допомогою різних технічних засобів У першому випадку транспорт їх до внутрішніх середовищ організму забезпечується фізіологічною транспортною здатністю слизової оболонки і шкіри, у другому - відбувається інвазивно Шляхи введення лікарських речовин поділяють на ентеральний, парентеральний, нашкірний (Боголюбов В М , Улащик ВС Проблемы оптимизации воздействий лечебными физическими факторами // Вопросы курортологии , физиотерапии и лечебной физической культуры 1982 №3 С 1-6) Парентеральний шлях (минаючи травний канал) переслідує одну мету - швидше і без втрат доставити лікарську речовину до внутрішнього середовища організму або безпосередньо в патологічне вогнище Нашкірний шлях широко використовується в дерматології для безпосереднього впливу на патологічний процес Деякі речовини мають високу ліпофільність, можуть частково проникати крізь шкіру, надходити у кров і чинити загальну дію Втирання у шкіру мазей і лініментів сприяє глибшому проникненню лікарських речовин і надходженню їх у кров 3 мазевих основ ланолін, спермацет, і свинячий жир забезпечують глибше проникнення лікарських речовин у шкіру, ніж ва зелін, оскільки вони ближчі за складом до ЛІПІДІВ організму Останнім часом розроблено спеціальні фармакотерапевтичні системи для надходження лікарської речовини крізь шкіру (наприклад нітрогліцерін) у кров Це особливі лікарські форми, які фіксуються клейкою речовиною на шкірі і забезпечують повільне транспортування лікарської речовини, за рахунок чого подовжується її ефект Введення лікарських речовин у кон'юнктивальний мішок, ЗОВНІШНІЙ слуховий прохід, у порожнину носа і на слизову оболонку ротової порожнини, найчастіше представляє місцевий вплив на патологічний процес у ВІДПОВІДНИХ органах (кон'юнктивіт, отит, риніт, стоматит) Деякі речовини для місцевого застосування мають резорбтивну дію (наприклад М-холіноблокуючі та антихолінесеразні засоби при глаукомі) Для отримання резорбтивного антидиуретичного ефекту хворим на цукровий діабет призначають вдихання через ніс гормонального препарату адіуректину Введення лікарських речовин у порожнини застосовують нечасто У черевну порожнину вводять, як правило, антибіотики під час хірургічних операцій Введення в порожнини суглобів, плеври є доцільним для ліквідації запальних процесів (артрит, плеврит) Серед парентеральних шляхів введення лікарських речовин найпоширенішим є ІН'ЄКЦІЙНИЙ у шкіру, під шкіру, у м'яз, вену, в артерію, субарахноідальний, субокципітальний, внутришньокістковий тощо 00 ю о> ю 59548 Введення лікарських речовин під шкіру і внутрішньом'язово використовують із-за неможливості введення речовин через рот або у вену, а також для подовження фармакотерапевтичного ефекту Повільна абсорбція лікарської речовини дає змогу створювати у підшкірній КЛІТКОВИНІ або м'язах депо, з якого вона поступово надходить у кров і міститься там у потрібній концентрації Під шкіру і внутрішньом'язово не слід вводити речовини, які мають значну місцевоподразнювальну дію, оскільки це може спричинити запальні реакції, утворення інфільтратів, некроз Введення у вену прискорює транспортування лікарських речовин, дає можливість швидко створювати їх максимальну концентрацію Внутрішньовенне вводять тільки водні стерильні розчини лікарських речовин Лікарські речовини можна вводити у вену швидко, повільно струминне і повільно крапельне Найрацюнальнішим є крапельне введення розчинів Введення в артерію дає змогу створювати в ДІЛЯНЦІ кровопостачання цієї судини високу концентрацію лікарської речовини Таким чином інколи вводять протипухлинні засоби Інгаляційний шлях є також фізіологічним природним шляхом введення лікарських речовин (Фармакологія підручник / ІС Чекман, Н О Горчакова, В А Туманов та ш , за ред І С Чекмана - К Вища школа, 2001 -598с) У вигляді аерозолів речовини призначають переважно для отримання місцевого ефекту, хоча більшість речовин, введених таким шляхом, абсорбуються і чинять також резорбтивну (загальну дію) Вдихання газоподібних або дрібнодиспергованих твердих і рідких лікарських речовин (аерозолів) забезпечує майже таке саме швидке надходження їх у кров, як і введеня в вену, не є швазивним, що важливо стосовно дітей, осіб похилого віку і виснажених хворих Ефектом легко керувати, змінюючи концентрацію речовини у вдихувальному повітрі Швидкість транспорту залежить від об'єму дихання, площі активної поверхні альвеол, проникності їх стінки, розчинності речовин у ліпідах, іонізації молекул лікарської речовини, інтенсивності течи крові, тощо Щоб полегшити інгаляційне застосування нелетких розчинів, використовують спеціальні розпилювачі - інгалятори Лікарські речовини, які погано проникають крізь гематоенцефалічний бар'єр, вводять під оболонку мозку - субарахноідально, субдурально, субокціпітально Так, наприклад, застосовують деякі антибіотики у випадках інфекційного ураження тканин і оболонок головного мозку Внутрішньокісткові ін'єкції застосовують для введення великої КІЛЬКОСТІ плазмозамінних рідин (в губчасту речовину п'яткової кістки) Ентеральний шлях (усередину) передбачає введення лікарської речовини через різні ділянки травного каналу У разі приймання під язик (сублінгвально) і защічно (суббукально) абсорбція починається досить швидко, речовини діють, обминаючи печінковий бар'єр, не вступають в контакт з хлороводневою кислотою шлунка і ферментами травного каналу Сублінгвально та суббукально призначають ШВИДКОДІЮЧІ речовини з високою активністю, доза яких є досить низькою, а також речовини, що погано абсорбуються з травного каналу або руйнуються в ньому Введення лікарських препаратів через рот передбачає проковтування лікарської речовини з подальшим пересуванням її травним каналом Цей шлях є найпростішим і найзручнішим для хворого, не потребує умов стерильності Однак лише незначна частина лікарської речовини починає абсорбуватися вже у шлунку Для більшості лікарських речовин найсприятливішим для абсорбції є слабколушне середовище тонкої кишки, тому при пероральному введені фармакологічний ефект настає тільки через 35-45хв Інколи лікарські речовини вводять дуоденальне (через зонд у дванадцятипалу кишку), що дає можливість швидко створити високу концентрацію лікарської речовини в кишці Інгаляційний шлях введення медикаментозних препаратів застосовується переважно при захворюваннях бронхо-легеневої системи Але в останні роки доведена можливість та обґрунтована ДОЦІЛЬНІСТЬ застосування інгаляцій кардюактивних та вазоактивних препаратів у хворих з патологією коронарних та церебральних недостатності (Роздільська О М , автореферат діс докт мед наук, Харків, 1993) Порушення кровообігу головного мозку є одним з найбільш важливих медичних і соціальних проблем, оскільки зумовлює високу захворюваність, інвалідність і летальність До засобів, які використовують при недостатності кровопостачання мозку, належать представники різних фармакологічних груп мютропні, судинорозширювальні, антагоністи кальцію, антиадренерпчні засоби, анпопротектори, антиппоксанти, що покращують реологічні властивості крові та ш Антитромболітичні засоби антиагреганти (кислота ацетилсаліцилова), антикоагулянти (гепарин, фраксипарин), фібринолітики (стрептоліаза, актилізе) Інгібітори фібринолізу (кислота амінокапронова) Блокатори кальцієвих каналів (НІМОДИПІН, цинаризин) Метилксантини (еуфілін, пентоксифілін, інстенон) та ІНШІ мютропні засоби (папверин, но-шпа, дибазол) Препарати барвінку малого (вшпоцетин) ПОХІДНІ алкалоїдів маткових ріглок (ніцероглін, дипдроерготамш, У пряму кишку лікарські речовини вводять у вигляді супозиторіїв або клізм Транспортуючись із прямої кишки, лікарська речовина надходить у кров не через ворітну вену, а системою нижньої порожнистої вени, минаючи печінку Тому сила фармакологічної дії лікарських речовин і точність дозування введення є вищими, ніж у разі перорального дипдроерготоксин) Ноотропні засоби (аміналон, пірацетам, пікамілон) БІЛКОВІ гідролізати (церебролізін, актовепн, солкосеріл) При цьому кожен із вищеперерахованих засобів, як правило призначають в індивідуально підібраному комплексі лікарських засобів з різними формами їх введення для забезпечення їх ефективного транспорту в органи - мішені, їх активності з другого боку та профілактики подразнювальної дії лікарських засобів (на слизову оболонку шлунка), шкідливої (на печінку), травматичної (на судини) - з другого боку (Стрелкова Н И , Физические методы лечения в неврологии - Москва, Медицина, 1983-217с) Даний спосіб лікування є найбільш близьким 59548 до того, що заявляется, тому його обрано в якості прототипу Основним недоліком відомих аналогів, в тому числі і прототипу є їх недостатня терапевтична ефективність У зв'язку з вищевикладеним в основу винаходу покладено задачу підвищення терапевтичної ефективності способів лікування судинних порушень головного мозку Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі лікування судинних порушень головного мозку, який включає призначення індивідуально підібраного комплексу лікарських засобів з різними формами ведення цих засобів в організм хворого, згідно з винаходом, білкові гідролізати (наприклад церебролізін, актовепн, солкосеріл) призначають у вигляді ультразвукових інгаляцій Інгаляторний шлях введення препарату дає можливість безпосередньо впливати на церебральний кровообіг, минаючи гематоенцефалічний бар'єр Ультразвуковий інгалятор забезпечує схоронність хімічної структури препарату, змінюючи при цьому фармакокінетику лікарського засобу Препарат вводиться досить швидко (як і при парентеральному введенні), але протягом однієї доби затримується в організмі При цьому відзначається не тільки велика поверхня усмоктування препарату (мале коло кровообігу і церебральний кровообіг), але і його локальна ефективність Для введення препарату використовується тільки ультразвуковий інгалятор БІЛКОВІ гідролізати обумовлюють блокаду перекісного окислювання ЛІПІДІВ у біологічних мембранах і звільнення вільних радикалів, підвищують активність антиоксидантної системи організму, гнітять синтез N0 (оксиду азоту), звільнення збудливих нейротрансміттерів, таким чином, попереджують розвиток оксидантного стресу та глютаматноі нейротоксичності Спосіб виконують слідуючим чином До фізіотерапевтичного відділення хворі направляються після обстеження у КЛІНІЧНИХ відділеннях Лікар-фізютерапевт ретельно ознайомившись з історією хвороби та жалобами хворого призначає лікування фізіотерапевтичними методами Специфікою захворювань хворих нейрохірургічного та неврологічного відділень є судинні порушення головного мозку Тому частіше всього призначають білкові гідролізати, які рекомендують вводити інгаляційним шляхом До 2 або 5мл ЛІКІВ додають таку ж КІЛЬКІСТЬ дистилірованної води Тривалість процедури від 10 до 15 хвилин КІЛЬКІСТЬ процедур залежить від стану хворого, початкового діагнозу і може бути від 10 до 15 разів Результати й ефективність лікування об'єктивно оцінювалися методом математичностатистичної обробки неврологічних функцій у балах з використанням неврологічних шкал - шкала DSS Курцке (Disability Status Scale, 1981), - шкала EDSS Курцке (Expanded Disability Status Scale, 1983), - шкала NRS (Neurological Rating Scale, 1984) - шкала FS Курцке (Functional Systems, 1989) Бальна система оцінки неврологічних функцій дає можливість виявити ступінь зміни неврологічних функцій, симптомів захворювання Ці ОЦІННІ неврологічні шкали рекомендовані до використання Європейським Комітетом з вивчення патогенезу і лікування PC (European Committee on Treatment and Research in Multiple Sclerosis, ECTRIMS) Погіршення стану хворого з PC визначається у випадку наростання неврологічних порушень на 1 бал по шкалі DSS і на 0,5-1 бал по шкалі EDSS Поліпшення визначаються у випадку зменшення індексу неврологічних порушень на 1 бал по шкалах DSS чи EDSS По шкалі NRS оцінка ступеня поліпшення неврологічних функцій у хворих із PC визначається таким чином - незначне поліпшення - приріст КЛІНІЧНОГО бала на 1-7 балів, - помірне поліпшення - на 8-14 балів, - виражене поліпшення >15 балів Нами було досліджено 33 хворих з достовірним РС-21 жінок, 12 ЧОЛОВІКІВ Вік початку PC складав у середньому 24,3+0,5 роки До моменту обстеження тривалість захворювання варіювала від 1 до 9 років (у середньому 6,8+0,5 роки У більшості випадків відзначався ремітуючий перебіг захворювання, у 8 - первинно-прогресуючій Лікування проводилося запропонованим методом у період загострення, так і в період ремісії в сполученні з базовою терапією Оцінка результатів лікування таблиці №1 приведена в Таблиця №1 Оцінна шкала Середній показник EDSS Середній показник NRS Після До лікування лікування в балах в балах Зміна в балах 4,1 + 0,5 3,0 + 0,5 1,1 + 0,5 47 + 0,5 56 + 0,5 9 + 0,5 Поліпшення КЛІНІЧНОГО стану спостерігалося в 71% хворих У більшого числа хворих - 73,5% відзначена стабілізація перебігу захворювання, що швидше за все, є наслідком підсумовування ефектів комбінованого лікування Побічні ефекти цього методу були мінімальні Місцевих реакцій на препарати не відзначено Тільки В ДВОХ ЧОЛОВІКІВ відзначені скарги на зниження настрою, головний біль, запаморочення, коливання артеріального тиску Приблизно в 50% хворих відзначалося суб'єктивне поліпшення загального самопочуття, причому не залежно від КЛІНІЧНОГО ефекту Спосіб ілюструє слідуючий приклад його КЛІНІЧНОГО використання Хворий К, 34 років, історія хвороби №10357 Надійшов у неврологічне відділення зі скаргами на слабкість та підвищену стомлюваність, шаткість руху, зниження пам'яті Із анамнеза звісно - хворіє на протязі останніх 6 МІСЯЦІВ Вперше захворів після перенесеної тяжкої черепно-мозкової травми, ДВІЧІ лікувався, відмічалося незначне поліпшення В неврологічному статусі - горизонтальний ністагм, з'явлення патологічних реф 7 59548 лексів, штенційний тремор, статична мозочкова атаксія, зниження пам'яті Після проведеного ґрунтовного обстеження, встановлено діагноз Наслідки черепно-мозкової травми Розсіяний склероз, цереброспінальна форма, ремітуючий тип Комп'ютерна верстка Н Лисенко 8 перебігу Згідно зі шкалою EDSS стан хворого був оцінений як 3,9 бала, зі шкалою NRS - 49 бала Після проведеного курсу лікування (інгаляції актовегину, 5мл, КІЛЬКІСТЬ процедур №15) відмічалися помірні покращення у неврологічному статусі Підписано до друку 06 10 2003 Тираж 39 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, Львівська площа, 8, м Київ, МСП, 04655, Україна ТОВ "Міжнародний науковий комітет", вул Артема, 77, м Київ, 04050, Україна