Спосіб інгаляційної озонотерапії

Спосіб озонотерапії, що включає обробку порожнин органів озонованими розчинами, який відрізняється тим, що їх вводять у верхні дихальні шляхи та бронхолегеневу систему хворих інгаляційно у вигляді дрібнодисперсної пари бідистильованої води чи рафінованої олії. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до озонотерапії і може бути використана в лікуванні інфекційно-алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхолегеневої системи. Інфекційно-алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів (гострі та хронічні бронхіти, різноманітні інфекційні та вірусні пневмонії, бронхоектатична хвороба та гнійні захворювання легенів) в останні роки займають значне місце по частоті патології в практиці сімейного лікаря. В той же час сучасні методи консервативного лікування підчас малоефективні та приводять до хронізації патологічного процесу з частими рецидивами. Одним з найбільш ефективних фізіотерапевтичних засобів місцевого лікування такої патології є розроблена півсторіччя тому інгаляційна терапія [Справочник по курортологии и курортотерапии / Под ред. Ю.Е.Данилова и П.Г. Царфиса. -Москва: Медицина, 1973. -С.65-67]. Клінічні спостереження та спеціальне обстеження показують, що під впливом інгаляцій мінеральних вод та лікувальних розчинів настають позитивні зміни в протіканні хронічного запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів: зникає накопичення корок, густого слизу, посилюється секреторна та рухома функція миготливого епітелію, підвищується регенераторна здатність слизової оболонки, зникає сухість в носі та горлі. На характер внутрішньоклітинних метаболічних зрушень, вторинних нервово-судинних та гормональних змін значно впливає склад лікувальних розчинів, які використовують для інгаляції [Клінічна фізіотерапія: Довідковий посібник для практичного лікаря / Сосін І.М., Тондій Л.Д., Сергієнко О.В. та ін. - К.: Здоров'я, 1996. -624с]. В останній час у зв'язку з розвитком полівалентної резистентності мікрофлори бронхіального дерева ефективність інгаляційної терапії знижується, що спричиняє пошук нових композиційних підходів до розчинів та масел, які інгалюють. В той же час в останнє десятиріччя значну лікувальну ефективність при різноманітній патології показує немедикаментозний метод лікування озонотерапія. Нетоксичний, стандартизований та без побічної дії, хімічний метод озонотерапії позитивно впливає на різноманітні сторони патологічного процесу, сприяє регуляції порушенного гемостазу, покращенню функціонального стану різних органів та систем, активації захисних сил організму. Як терапевтичний засіб, при застосуванні низьких концентрацій озону, метод озонотерапії виявляє значний протизапальний, бактерицидний, вірусоцидний, фунгіцидний, імуномодулюючий, аналгезуючий та інші впливи [Ю.И. Козин Развитие метода озонотерапии и возможности его применения в практике урологов и андрологов. - Харківська хірургічна школа, №4 (5), 2002, С.112-116]. Ефективність озонотерапії залежить не лише від методики приготування, форми використання і концентрації озонованого матеріалу, але, насамперед, головним чином від методів та способів введення озону [Л.Д.Тондій, В.В.Ганічев, Ю.І.Козін. Основні принципи та методи озонотерапії в медицині: Навчальний посібник. - Харків: Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Українська асоціація озонотерапевтів і виробників медобладнання. -2001. -104с]. Історично найпершим методом застосування озону в медицині була місцева озонотерапія обду СО со 5 О) 6133 ванням і проточною газацією в пластиковій камері, за умов підвищеного й пониженого тиску. При цьому надвисокі (40-80мг/л) концентрації озону використовуються для очищення від гною сильно інфікованих ран, що погано загоюються, пролежнів, при гангрені, грибкових ураженнях шкіри і ін., а також як кровоспинний засіб. Низькі концентрації озону сприяють епітелізації і загоюванню. На пошкоджену кінцівку вдягається спеціальний пластиковий мішок із озоностійкого пластика, який герметично закріплюється і проводиться проточна газація озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону 4-8мг/л, протягом 15-20 хвилин. Ентеральне введення терапевтичних зон озону може здійснюватися у залежності від виду патології, характеру протікання і фази захворювання шлунково-кишкового тракту наступними способами: прийом озонованої дистильованої води; кишкові зрошування озонованою дистильованою водою; внутрішньокишкові вдування (клізми) озонокисневої суміші. Широко застосовуваний в клінічній практиці метод ректальних інсуфляцій озонокисневої суміші передбачає введення в пряму кишку шприцом Жане, після очисної клізми, озонокисневої суміші з концентрацією 5-30мг/л на першу процедуру - ЮОмл, далі щоразу об'єм підвищують на ЮОмл до загального об'єму до ЮООмл. Лікувальна доза озону повинна становити 0,075мг на 1кг ваги хворого. Кишкові інсуфляції використовуються, передусім, як місцевий протизапальний засіб, що відновлює мікрофлору в кишечнику, порушену патогенними мікроорганізмами, а також озон швидко всмоктуючись, справляє загальний метаболічний вплив. В той же час можливості та об'єм ректальних інсуфляцій часто обмежений патологічними змінами у прямій кишці. Найбільш ефективні в лікуванні різних хвороб парентеральні методи введення озону включають велику внутрішньовенну та малу внутрішньом'язову аутогемоозонотерапію, не тільки внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину (ОФР), але й внутрішньоартеріальне введення ОФР та екстракорпоральну обробку озоном плазми та лімфи. Крім того, суттєво відрізняються місцеве важливі внутрішньо-суглобові, внутрішньо-м'язові та ендолімфатичні інфузії озонокисневої суміші. Для проведення внутрішньовенної інфузії використовується озонований стерильний ізотонічний розчин хлориду натрію (ОФР). Цей розчин насичується озоном за допомогою двох багатоперфорованих подаючої та вбираючої голок, введених в стандартний флакон, і далі вводиться внутрішньовенне краплинне зі швидкістю 80-120 крапель на хвилину. При цьому враховують індивідуальну переносимість різних концентрацій озоно-кисневої суміші хворими і можливість розвитку резистентності за малих і недостатніх її надходжень в організм. Суть способу полягає в щоденному чи через день внутрішньовенному введенні ОФР з наростаючою концентрацією в ньому озону з 2мг/л до 710мг/л протягом 10-15 днів, зі щоденним підвищенням концентрації озону на 0,5мг/л [Козін Ю.І., Савенков B.I. Спосіб лікування хворих на сепсис. Деклараційний патент на винахід №31672А від 15 грудня 2000. Бюл. №7-11]. При хронічних захворюваннях та різних алергічних станах цей метод озонотерапії доповнюють малою озонотерапією шляхом змішування 5-1 Омл венозної крові з такою ж кількістю ОФР при концентрації в ньому озону від 6 до 12мг/л і наступного щоденного внутрішньом'язового введення, курсом 10-15 процедур [Козин Ю.И., Жукова Н.В., Хильченко М.В. Озонотерапия в комплексном лечении урогенитальной инфекции.- "Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов / Сб. науч. тр. XI международной научно-технической конференции: В 4-х Т. // УГНИИ "УкрВОДГЕО"-ЧП Сиверская. 2003. Томі.-С.174-181]. В останні роки для найбільш ефективної протизапальної дії озону при інфекційно-гнійних захворюваннях з вираженою ендотоксемією розроблено місцеве застосування озонованих розчинів для заливок та проточного промивання порожнистих органів [С.А.Салехов, А.И.Корабельников, А.Е.Скоробагатов. Санация лимфатической системы после лечения экспериментального перитонита // Нижегородский медицинский журнал. Приложение к НМІ Озонотерапия. 2003.-с.ЗЗ.; Козин Ю.И. Озонотерапия в лечении фтизиоурологических больных // Нові технології оздоровлення природними та преформованими факторами. Мат.наук-практ. конф. - Харків: ХМАПО. 2002. -с. 64-68.; Козин Ю.И., Ганичев В.В. Перспективы озонотерапии в лечении онкологической патологии // Онкологія-ХХІ. Тези доповідей наук.-практ. конф. - Київ, 2003. - С. 249-251]. Спосіб озонотерапії шляхом місцевої санації порожнинних органів, завдяки безпосередньому контакту озонованих розчинів з зоною інфекційного запалення виявляється найбільш близьким за технічною суттю, а також за результатами, які можуть бути досягнуті, тому він обраний як прототип. В той же час, не зважаючи на ефективність даного способу, він має ряд недоліків, основним з яких є те, що озоновані розчини взаємодіють з зоною запалення тільки в зоні безпосереднього контакту при промиванні, а заливка їх часто супроводжується ускладненнями у вигляді подразнень слизуватої оболонки органів. Враховуючи вищезгадане, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності озонотерапії шляхом збільшення об'єму дії та профілактики ускладнень. Задача, яка покладена в основу корисної моделі вирішується тим, що у відомому способі озонотерапії, що включає обробку порожнин органів озонованими розчинами, згідно з корисною моделлю, їх вводять у верхні дихальні шляхи та бронхо-легеневу систему хворих інгаляційне у вигляді дрібно-дисперсного пару бідистильованої води чи рафінованої олії. Підвищення ефективності озонотерапії в лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхо-легеневої системи досягають завдяки тому, що озонована бідистильована вода чи озонована очищена рослинна олія надходять у вигляді дрібно-дисперсних парів, рівномірно розподіляючись в порожнині органів. 6133 Спосіб здійснюють наступним чином хворий, сидячи на СТІЛЬЦІ біля столу з інгалятором через маску, з'єднану з вихідним штуцером інгалятора, отримує можливість дихати дрібно-дисперсними парами озонованої бщистильованої води чи озонованої рафінованої оли Олійний озонований розчин готують заздалегідь з рафінованої рослинної олії шляхом барботажного її насичення озонокисневою сумішшю з концентрацією озону 5мг/л на протязі трьох годин Водний озонований розчин утворюють проходженням озону з концентрацією 0,3±0,1мг/л та зі швидкістю 0,5л/хв через бщистильовану воду, яка завдяки низькочастотному ультразвуку перетворюється в дрібно-дисперсну хмару Інгаляції проводять в залежності від важкості патологічного процесу щоденно або через день тривалістю 10 хвилин, курсом 10-15 процедур Ефективність способу лікування, що заявляється, ілюструють такі приклади Приклад 1 Хвора С-ва, 38 років звернулась в Інститут озонотерапи з приводу ХНЗЛ, хронічного бронхіту в стадії загострення, ДН Іст Пацієнтці на тлі антибактеріальної, муколітичної терапії були призначені інгаляції водним розчином озоно-кисневої суміші при концентрації озону 0,2мг/л та швидкості потоку 0,5л/хв на протязі 10 хвилин кожен день, курсом 15 процедур Таке комплексне лікування дозволило отримати результат з позитивною тенденцією Хвора була виписана на 2 дні раніше в порівнянні з загально прийнятим лікуванням Комп'ютерна верстка Н Лисенко Приклад 2 Хворий К-в, 40 років звернувся до Інституту озонотерапи з приводу хронічного бронхіту палівника Призначене лікування включало інгаляції водної озоно-кисневої суміші з концентрацією озону 0,6мг/л та швидкістю потоку 0,5л/хв протягом 10 хвилин через день, курсом 10 процедур Після лікування отримано позитивний результат, але дискомфорт, подразнення та відчуття першіння в горлі залишались деякий час Ліжко-день зменшився на 4 доби Приклад З Хвора П-лая, 52 роки звернулася до Інституту озонотерапи з діагнозом гостра вогнищева пневмонія з локалізацією в нижній долі правої легені, стадія розсмоктування Пацієнтці призначені інгаляції водної озоно-кисневої суміші з концентрацією озону 0,4мг/л, швидкістю потоку 0,5л/хвил протягом 10 хвилин кожен день, курсом 15 процедур, які викликали швидку ліквідацію негативних явищ Ліжко-день скоротився в порівнянні з загально прийнятим лікуванням на 7 діб Приклад 4 Хвора П-ка, 50 років звернулася з діагнозом атипова хламідійна пневмонія Пацієнтка отримувала антибактеріальну терапію та інгаляції озонованою олією через день Після 10-денного курсу лікування відмічалась швидка реабілітація хворої, стійка позитивна динаміка клініко-лабораторних показників Підписне Тираж 28 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680 Україна ДП "Український інститут промислової власності', вул Глазунова, 1 м Київ - 4 2 , 01601