Набір засобів для об’єктивної візометрії, заснованої на реєстрації переважної фіксації погляду

Набір засобів для об'єктивної візометрії, заснованої на реєстрації переважної фіксації погляду, що включає тристулковий екран, заслінку, кар ти з тестовими полями, який відрізняється тим, що тестове поле на сірому тлі має форму круга з нечіткими контурами, кутовий розмір якого є максимально наближеним до кутових розмірів макулярної ділянки сітківки ока, всю площу круга займають решітки, які на низьких просторових частотах мають синусоїдальний вигляд, з плавним переходом від чорних до білих смуг і до сірого тла навколо круга, а заслінка кріпиться стаціонарно, не торкаючись обличчя дитини-пацієнта. Корисна модель відноситься до медицини і може бути використана для об'єктивного визначення гостроти зору у дітей раннього віку, а також у дітей будь-якого віку з психоневрологічною патологією, розладами мовлення. Існують різні пристрої для об'єктивного визначення гостроти зору. Найбільш поширеними є пристрої, засновані на реєстрації опто-кінетичного ністагму (ОКН). Дослідження полягає в тому, що пацієнту пред'являються чорно-білі смуги різної товщини або шахматні клітинки різного розміру, що рухаються перед його очима, а дослідник визначає мінімальну товщину смуг або клітинок, яка викликає ОКН. Обстеження за допомогою цих пристроїв знайшло певне поширення в дитячій офтальмології і в практиці офтальмологічної експертизи, однак воно має деякі обмеження: його не можна використовувати при амбліопії з ексцентричною фіксацією, при макулодистрофії (з периферичних ділянок сітківки ОКН не викликається), за наявності у пацієнта спонтанного ністагму; певні труднощі виникають при обстеженні хворих на паралітичну косоокість. Друга група пристроїв для об'єктивної візометрії заснована на реєстрації зорових викликаних потенціалів (ЗВП). Дослідження за їх допомогою полягає у реєстрації електроенцефалограми у відповідь на зорові стимули (смуги, шахматні клітинки різного розміру), що пред'являються очам хворого. Але широкого розповсюдження у офтальмологічній практиці цей спосіб не знайшов із-за надзвичайної дороговизни устаткування. Останні роки за кордоном знайшли певне розповсюдження пристрої для об'єктивної візометрії, засновані на реєстрації переважної фіксації погляду (ПФП). Сутність дослідження за допомогою пристроїв такого типу полягає в тому, що при пред'явленні дитині двох суміжних полей - гомогенного і структурованого (тестового) - дитина переважає останні, фіксуючи на них погляд. Найменша величина оптотипів, на яку дитина реагує фіксацією свого погляду, визначає гостроту зору [McDonald M.A, Dobson V., Sebris S.L., Baitch L, Varner D., and Teller D.Y. The acuity card procedure: A rapid test of infant acuity. Invest. Ophthalmol. Vis Sci, 1985. -V.26. -P.1158-1162. Preston K.L, McDonald M.A., Sebris S.L., Dobson V, and Teller D.Y. Validation of the acuity card procedure for assessment of infants with ocular disorders. Ophthalmology, 1987. -V.94. -P.644-653 Schmidt P.P. Visual acuity measurement in exceptional children. J. Am Optom. Assoc, 1994 Sep. -V.65. P.627-633]. Найбільш близьким до запропонованого є пристрій для об'єктивної візометрії, заснований на реєстрації ПФП [Davida Teller, "Teller acuity card handbook". Dayton, Ohio, 1989] В означеному пристрої використовується 3-стулковий екран, на тлі СЧІ CD О) 6642 якого розташовують по черзі спеціальні карти прямокутної форми, в центральній частині яких є невеликий отвір (діаметром 2-Змм). Бокові створки екрану призначені для того, щоб виключити сторонні подразники для дитини і зосередити її увагу на картах, які їй пред'являються. Кожна карта складається із двох половин. Одна половина уявляє собою гомогенне сіре поле, на другій половині карти на сірому тлі розташовується квадрат (тестове поле) з чіткими контурами, який складається із чорних та білих полосок (також із чіткими контурами), ширина яких на різних картах коливається від 0,32 до 38 цикл\см (тобто в кожному сантиметрі знаходиться від 0,32 до 38 періодів; кожний період складається із однієї чорної і однієї білої смуг, які чергуються між собою). Карти пред'являються у випадковому порядку таким чином, що тестове поле може з'являтися час від часу то справа, то зліва. Через отвір дослідник спостерігає за напрямком погляду дитини. Гострота зору перевіряється кожним оком окремо (при цьому друге око закривається непрозорою заслінкою), а при необхідності - і бінокулярне. Слід зазначити, що візометрія за допомогою вказаного пристрою має певні недоліки: 1) За своєю формою та за кутовими розмірами (12,5x12,5см) квадрат, що розташований на тестовому полі карти, яку пропонується пред'являти з відстані 55 і 38см, виходить за межі макулярної ділянки і, таким чином, не дозволяє визначити саме макулярну гостроту зору. 2) Смуги в теллеровських картах мають чіткий контур, що є ознакою високої просторової частоти, і візометрія у дітей із слабким зором з використан ням карт з низькими просторовими частотами і чіткими контурами смуг може дати не зовсім вірне уявлення про істинну гостроту зору, а саме завищує її. 3) Високочастотну складову уявляє собою також чіткий контур квадратного тестового поля, який "вимальовується" за рахунок чітко окреслених країв чорних смуг і чіткої межі між сірим фоном і білими смугами, і при візометрії дитина може реагувати не стільки на решітки, скільки на окреслене цим контуром тестове поле і його кути (відомо, що тонкі лінії із зломами розрізняються під кутом в 5-6 разів нижчим, ніж це відповідає розрізняльній здатності людини). 4) Перекривання одного ока при візометрії заслінкою, яка торкається обличчя пацієнта, нерідко викликає негативну реакцію дитини раннього віку, і у зв'язку з цим перевірка монокулярної гостроти зору має певні складнощі. В основу корисної моделі, що пропонується, поставлена задача удосконалення пристрою для візометрії, заснованого на реєстрації ПФП, шляхом зміни тестового поля карт, що дозволить визначити саме макулярну гостроту зору дитини раннього віку. Поставлене завдання вирішується тим, що тестове поле карт на сірому тлі має форму круга з нечіткими контурами, кутовий розмір якого є максимально наближеним до кутових розмірів макулярної ділянки сітківки, всю площу круга займають решітки, які на низьких просторових частотах мають синусоїдальний характер, з плавним переходом від чорних до білих смуг і до сірого тла навколо круга, а заслінка закріплена стаціонарно і не торкається обличчя дитини. Причинно-наслідкові зв'язки: 1. Надання тестовому полю круглої форми замість ква- Дозволяють визначити саме макулярну гостроту дратної і наближення його кутових розмірів до кутових зору дитини. розмірів макулярної ділянки сітківки. 2 Використання на низьких просторових частотах сину- Таким чином виключається вплив високочастотсоїдальних решіток замість прямокутних, а також нечіт- них складових чітких меж і зломів контурів тестового поля на гостроту зору. кий контур тестового поля. 3. Використання заслінки, що не торкається обличчя ди- Дозволяє підвищити ефективність перевірки мотини, але забезпечує виключення парного ока. нокулярної гостроти зору. Отже, сукупність цих відмітних ознак забезпечує можливість більш точної оцінки гостроти зору у дітей раннього віку. Обстеження дитини здійснюють наступним чином. Мати, що тримає на руках або на колінах дитину, сідає напроти 3-стулкового екрану так, щоб обличчя дитини і її погляд були направлені на центральну створку екрану, на тлі якої лікар пред'являє дитині карти з тестовим полем. Ліве око дитини перекривається непрозорою заслінкою, яка знаходиться на відстані 10-12см від ока. її розмір (16-18см) розрахований таким чином, щоб тестове поле, яке показує лікар, не попадало в поле зору недосліджуваного ока. Одна половина тестового поля, яке пропонується дитині, уявляє собою круг з нечіткими контурами, що знаходиться на сірому гомогенному тлі, а на самому крузі є чорно-білі полоси (решітки), які по своїй структурі є прямокутними на середніх і високих частотах і си нусоїдальні - на низьких частотах. Друга половина уявляє собою сіре гомогенне тло. Яскравість обох тестових полей є однаковою. Карти пред'являються у випадковому порядку, так що решітки час від часу з'являються то справа, то зліва від середини екрану. Лікар через отвір у екрані спостерігає за напрямком погляду дитини і за допомогою секундоміра відмічає тривалість фіксації дитиною решіток. Експериментальним шляхом встановлено, що при виявленому інтересі дитини до тестового поля тривалість фіксації складає в середньому 2-6с. Найменша товщина решіток, яка ще викликає фіксацію на них погляду дитини, визначає гостроту її зору. Після перевірки правого ока приступають до перевірки гостроти зору лівого ока аналогічним чином; при цьому праве око перекривається заслінкою. При необхідності (наприклад, у випадках спонтанного ністагму) проводиться також бінокулярна візометрія. 6642 Комп'ютерна верстка Л Литвиненко Підписне Тираж 28 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м Київ - 4 2 , 01601