Спосіб профілактики та лікування прееклампсії у вагітних

1. Спосіб профілактики та лікування прееклампсії у вагітних, який включає призначення комплексу лікарських засобів, який відрізняється тим, що вагітним з 28-го тижня вагітності додатково призначають Глутаргін, причому вагітні з прееклампсією легкого ступеня отримують таблетовані форми препарату; вагітні з прееклампсією серед 3 ням 1-3 курсів протягом вагітності. Вагітним з тяжким ступенем прееклампсії препарат призначають за схемою для середньої тяжкості та продовжують лікування в післяпологовому періоді шляхом перорального прийому препарату по 750 мг 3 рази на добу протягом 10-14 діб. Глутаргін являє собою сіль L-аргініну та глутамінової кислоти. Він має виражену антитоксичну дію, протигіпоксичний та мембраностабілізуючий ефекти. Глутаргін є донатором NO, пригнічує перекисне окислення ліпідів, що обумовлює його антиоксидантну дію. Препарат належить до засобів, які впливають на енергетичний обмін клітин через первинне накопичення креатинфосфату, корегує кислотно-лужний баланс організму за рахунок нормалізації лужного запасу крові, сприяє збільшенню швидкості дифузії кисню з крові в тканини, отже, нормалізує процеси тканинного дихання [Кулаков В.И. Лекарственные средства, применяемые в акушерстве и гинекологии / Кулаков В.И., Серов В.Н., Барашнева Ю.И. - М.: ГЭОТАРМЕД, 2004. - 320 с.]. NO відіграє велику роль в патогенезі плацентарної недостатності. Зниження біосинтезу NO в матковому та плодовоплацентарному кровотоках супроводжується спазмом судин у цьому регіоні та зниженням материнського кровотоку. Інтенсивність матковоплацентарної гемодинаміки служить основним фактором, який визначає надходження кисню до плода, що є актуальним при прееклампсії, особливо середнього та тяжкого ступенів тяжкості. При недостатньому його надходженні в трофобласті порушується перебіг метаболічних процесів. Використання Глутаргіну в профілактиці та лікуванні фетоплацентарної недостатності дозволяє впливати на патогенетичні механізми цього патологічного процесу, а також відновлювати енергетичний обмін в ішемізованих та тих, що перенесли гіпоксію, клітинах плацентарної тканини. Під впливом Глутаргіну відновлюється функціональна активність ендотеліальних клітин, покращується мікроциркуляція та реологічні властивості крові. Препарат підтримує активність антиоксидантних систем організму, виконує функцію неспецифічного детоксиканту, тим самим підвищує неспецифічну резистентність організму [Фролов В.М. Глутаргин: клиническая эффективность и перспективы применения / В.М. Фролов // Здоровье Украины. 2003. - №17 (78). - С. 42.]. Препарат не порушує функціональний стан органів та систем організму, не є токсичним, у нього відсутні побічні ефекти (крім індивідуальної чутливості) та кумулятивні властивості. Оцінка клінічної ефективності розробленої терапії довела, що включення препарату Глутаргін у терапію прееклампсії не супроводжувалося побічними реакціями, у тому числі алергічними ускладненнями, в жодної із хворих. Суб'єктивних скарг та об'єктивного погіршення стану не було зареєстровано. Спосіб виконують наступним чином. Вагітним з 28-го тижня вагітності додатково призначають Глутаргін. Вагітні з прееклампсією легкого ступеня отримують з профілактичною метою таблетовані форми препарату. Вагітні з прее 66729 4 клампсією середнього та тяжкого ступеня отримують ін'єкційні форми препарату. При цьому вагітні з легким ступенем прееклампсії отримують препарат по 750 мг 3 рази на добу, курсом 10 днів, з проведенням 1-3 курсів протягом вагітності. Вагітним з середнім ступенем тяжкості прееклампсії призначають по 50 мл 4 % розчину внутрішньовенно крапельно на 150 мл фізіологічного розчину один раз на добу, 5-7 ін'єкцій на курс з проведенням 1-3 курсів протягом вагітності. Вагітним з тяжким ступенем прееклампсії препарат призначають за схемою для середньої тяжкості та продовжують лікування в післяпологовому періоді шляхом перорального прийому препарату по 750 мг 3 рази на добу протягом 10-14 діб. Ефективність способу доведена експериментально. Обстежено 160 жінок з терміном гестації 28-41 тиждень, в яких під час вагітності було діагностовано прееклампсію, та 40 жінок з фізіологічним перебігом гестації та пологів. В залежності від ступеня тяжкості прееклампсії, усі вагітні були розподілені на чотири порівняльні клінічні групи: першу (контрольну) групу (І) склали 40 жінок з фізіологічним перебігом вагітності; другу групу (II) - 60 жінок з легким ступенем прееклампсії (Л); третю групу (III) - 60 жінок із середнім ступенем тяжкості прееклампсії (С); четверту групу (IV) - 40 жінок з тяжким ступенем прееклампсії (Т). Кожна група в свою чергу була розділена на підгрупи А та В залежно від способу лікування. Вагітні II, III та IV клінічної групи склали основну групу (П). Критерієм формування другої-четвертої клінічних груп була констатація прееклампсії в жінок під час вагітності. Оцінка ступеня тяжкості прееклампсії проводилась у відповідності з Клінічними протоколами з акушерської та гінекологічної допомоги, II частина, наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31.12.2004 p., №676. З метою оцінки динаміки показників ЕТ-1,Sнітрозотіолів у групах вагітних з прееклампсією легкого, середнього, тяжкого ступенів тяжкості до лікування та після лікування була розрахована додаткова ознака відносної динаміки за формулою: (А2-А1) / А1, де А1 - значення показників ЕТ1, S-нітрозотіолів до лікування, А2 - значення показників ЕТ-1, S-нітрозотіолів на 7 добу лікування. Такий підхід дав можливість оцінити динаміку показників ЕТ-1, S-нітрозотіолів до і після лікування у вагітних з прееклампсією в цілому. Результати обстежень проаналізовані та статистично оброблені. Для статистичної обробки даних використовувався пакет програм обробки даних загального призначення Statistica for Windows версії 6.0. Терапія в контрольній групі вагітних показала, що використання Глутаргіну з профілактичною метою привело до деякого підвищення вмісту Sнітрозотіолів (р