Спосіб влаштування підпірної стінки

Реферат: Спосіб влаштування підпірних стінок включає їх влаштування шляхом послідовного буріння з одночасним бетонуванням паль і наступним заглибленням арматури в бетонну суміш. Палі влаштовують з кроком, після чого механізм, що утворює свердловини, повертають на початкову стоянку і біля кожної попередньо влаштованої палі пробурюють наступні по ходу стіни свердловини таким чином, щоб ножі устаткування знімали захисний шар бетону з попередньої палі. Потім свердловини бетонують одночасно з вийманням бурового органу, а арматуру занурюють в бетонну суміш шляхом віброзанурення. UA 67766 U (54) СПОСІБ ВЛАШТУВАННЯ ПІДПІРНОЇ СТІНКИ UA 67766 U UA 67766 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до будівництва підпірних стінок, а зокрема до влаштування підпірних стінок методом "стіна в ґрунті" і може бути застосована для більш ефективного виконання процесу зведення підпірних стінок у складних ґрунтових умовах. Відомий спосіб влаштування підпірних стінок у водонасичених нестійких ґрунтах у вигляді суцільної стіни з монолітного бетону (залізобетону) або збірних залізобетонних панелей з попереднім заповненням траншеї розчином бентонітової глини. Під захистом глинистої суспензії відкопують траншею, опускають арматурний каркас і виконують бетонування через бетоноводну рухому трубу. Колесников B.C., Стрельникова В.В. Возведение подземных сооружений методом "стена в ґрунте". Технология и средства механизации: Учебное пособие. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1999. - 144 с. Недоліком даного способу є налипання глинистої суспензії на арматурний каркас, що суттєво ослаблює зчеплення арматури з бетоном, невисока якість і невелика водоутримуюча здатність. Найбільш близьким по технічній суті до корисної моделі є зведення пальових стін шляхом послідовного буріння і бетонування паль. Для закріплення стінок свердловини у водонасичених нестійких ґрунтах застосовують глинистий розчин або обсадні труби. Одночасно з підніманням бурового органу нагнітають бетонну суміш у свердловину з допомогою бетононасоса по бетоноводній трубі, закріпленій всередині шнекового бура. Після цього відразу заглиблюють арматуру в бетонну суміш [Колесников B.C., Стрельникова В.В. Возведение подземных сооружений методом "стена в ґрунте". Технология и средства механизации: Учебное пособие. Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1999. - 144 с]. Недоліком цього способу є те, що при бетонуванні паль бетонна суміш вкладається без ущільнення, оскільки це спричиняє руйнування зв'язків між арматурою та бетоном сусідньої готової палі. Недоущільнення призводить до зменшення міцності та довговічності бетону, що відповідно знижує міцність та довговічність готової підпірної стінки. Дана корисна модель спрямована на підвищення міцності та довговічності підпірних стінок та запобігання руйнації стінок свердловин під час розробки ґрунту. Поставлена задача вирішується тим, що у способі влаштування підпірних стінок, який передбачає їх влаштування шляхом послідовного буріння з одночасним бетонуванням паль і наступним заглибленням арматури в бетонну суміш, палі влаштовують з кроком, після чого механізм, що утворює свердловини, повертають на початкову стоянку і біля кожної попередньо влаштованої палі пробурюють наступні по ходу стіни свердловини таким чином, щоб ножі устаткування знімали захисний шар бетону з попередньої палі, потім свердловини бетонують одночасно з вийманням бурового органу, і арматуру занурюють в бетонну суміш шляхом віброзанурення. Завдяки тому, що свердловини пробурюють з кроком, бетонна суміш у палях досягає певної міцності, а це дає змогу використовувати віброзанурення арматурного каркаса при влаштуванні наступної палі, а також ущільнювати бетонну суміш. Кожна наступна свердловина виконується таким чином, щоб ножі устаткування знімали захисний шар бетону з попередньої палі, чим забезпечується монолітність стінки та збільшується захист споруди від дії ґрунтових вод. На кресленні зображено послідовність влаштування паль та напрям руху механізму. Згідно із запропонованим способом влаштовують свердловино-набивні палі комплексним методом у послідовності, що забезпечує утворення підпірної стінки. Влаштування свердловинонабивних паль 1 здійснюють на заздалегідь розміченому пальовому полі, пробурюючи свердловини до проектної відмітки за допомогою свердлувальної штанги. Бетонування свердловин відбувається відразу після їх влаштування по бетоноводній трубі під час піднімання свердлувальної штанги. Відразу після закінчення бетонування у свердловину занурюють арматурні каркаси методом віброзанурення. Універсальний механізм 3, рухаючись від ст. 1 до ст. 2, влаштовує палі 1 з деяким кроком (залежно від класу бетону, діаметру свердловини тощо), щоб надати їм можливість набрати необхідної міцності перш ніж буде влаштовано сусідні з ними свердловини 2. При цьому міцність раніше вкладеного бетону повинна становити близько 1,5 МПа, якої він досягає приблизно через 3 год. після вкладання бетонної суміші. Після цього механізм 3 повертається на ст. 1 і влаштовує свердловину 2. Для збільшення захисту споруди чи будівлі від води і забезпечення монолітності стінки кожну наступну свердловину 2 виконують таким чином, щоб ножі устаткування (з алмазними насадками) знімали 30-40 мм захисного шару бетону з попередньої палі 1. При значних надходженнях води для запобігання її потраплянню до місця виконання робіт по розробці ґрунту після влаштування свердловино-набивних паль з напірної сторони влаштовують глиняний замок з бентонітової глини. Після влаштування свердловин розчин 1 UA 67766 U 5 10 15 20 напомповують через трубу в тих місцях, де виконано з'єднання паль між собою. Подавання розчину виконують під тиском, що дає можливість витіснити залишки ґрунту між палями. Розробка ґрунту з протилежної сторони ведеться будь-яким техніко-економічно обґрунтованим землерийно-транспортним комплексом машин без особливих обмежень. Після очищення внутрішньої сторони підпірної стінки від залишків ґрунту і обчищення утвореного бетону від цементної кірки для кращого зчеплення ізоляції і водонепроникності зволожену поверхню вирівнюють за допомогою торкретування товщиною 30 мм. Далі влаштовують вертикальну гідроізоляцію за допомогою поліуретанових (акрилових) сильно розширяючих та еластичних смол. Використання запропонованого способу зведення підпірних стінок дозволяє ущільнювати бетонну суміш при зануренні арматурного каркаса в бетонну суміш методом віброзанурення, в результаті чого збільшується міцність та довговічність конструкцій. Даний спосіб, при його використанні на місцевостях, складених слабкими ґрунтами, чи територіях з високим рівнем ґрунтових вод, дає можливість запобігти руйнуванню стінок свердловин під час їх буріння і надходженню ґрунтових вод до місця влаштування та експлуатації споруди. Запропонований спосіб зведення підпірних стінок передбачає використання універсальних машин, що дозволить зменшити трудомісткість і машиномісткість виконання робіт. Розробка може бути перспективною не тільки для зведення підпірних стінок, але і для будівництва підземних споруд, протифільтраційних завіс, фундаментів та заглиблених частин будівель і споруд. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 Спосіб влаштування підпірних стінок, що включає їх влаштування шляхом послідовного буріння з одночасним бетонуванням паль і наступним заглибленням арматури в бетонну суміш, який відрізняється тим, що палі влаштовують з кроком, після чого механізм, що утворює свердловини, повертають на початкову стоянку і біля кожної попередньо влаштованої палі пробурюють наступні по ходу стіни свердловини таким чином, щоб ножі устаткування знімали захисний шар бетону з попередньої палі, потім свердловини бетонують одночасно з вийманням бурового органу, а арматуру занурюють в бетонну суміш шляхом віброзанурення. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2