Спосіб створення пневмоперитонеуму для виконання лапароскопії при лікуванні гострого панкреатиту

Реферат: Спосіб створювання пневмоперитонеуму для виконання лапароскопії при лікуванні гострого панкреатиту включає застосування окремих швів для накладання пневмоперитонеуму та закривання троакарної рани. Використовують єдиний П-подібний шов на всіх етапах лапароскопії як утримувач апоневрозу в місці встановлення першого троакара, як шов для герметизації троакарного отвору, так і для закриття троакарної рани. UA 68146 U (12) UA 68146 U UA 68146 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана як мініінвазивна лікувально-діагностична процедура при хірургічному лікуванні гострого тяжкого панкреатиту. Гострий панкреатит є гострою ургентною хірургічною патологією [1, 2]. У 20-15 % хворих на гострий панкреатит розвивається тяжкий перебіг захворювання, при якому виникає ферментативний перитоніт, рання поліорганна недостатність. Такі хворі потребують ранньої інтенсивної комплексної терапії. В умовах роботи в ургентній хірургії для визначення подальшої лікувальної тактики тяжким реанімаційним хворим повсякчас виникає потреба диференціювання хворих на гострий панкреатит від іншої гострої хірургічної патології, що супроводжується інтоксикацією та перитонітом, динамічною кишковою непрохідністю. Тому у таких випадках доцільним є застосування діагностичної лапароскопії. Для накладання пневмоперитонеуму при проведенні лапароскопії існують декілька методик. Найбільш відомий спосіб за допомогою голки Вереша. Але при наявності вираженої кишкової динамічної непрохідності при гострому панкреатиті, чи наявності раніш проведених оперативних втручань на органах черевної порожнини існує висока небезпека перфорації стінки кишки. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб відкритого накладання пневмоперитонеуму по Хасону [3], який полягає в тому, що в місці встановлення першого троакара виконують невеликий розріз шкіри, на апоневроз з обох сторін від розрізу накладають шви, потім розсікають апоневроз і під зоровим контролем, розсікаючи очеревину, акуратно встановлюють перший троакар. Вище згаданими швами фіксується канюля троакара. Суттєвими недоліками прототипу є наступне. Після закінчення лапароскопії шви зрізують, забирають троакар і для закриття троакарної рани необхідно знову накладати нові шви на апоневроз, що при невеликих розмірах рани дуже складно. Іншим недоліком є відсутність герметичності отвору для першого троакара при створюванні пневморетроперитонеума, і тому при виконанні лапароскопії виникають незручності при невеликому інтрачеревному операційному просторі. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності створювання пневмоперитонеума відкритим способом і для лікувально-діагностичної лапароскопії шляхом модифікації фіксуючого шва на апоневрозі. Технічний результат, отриманий від вирішення задачі, полягає у зниженні рівня ускладнень з боку післяопераційної рани та внутрішніх органів, значному скороченні часу та спрощенні техніки проведення лапароскопії у тяжких реанімаційних хворих на гострий панкреатит. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає застосування окремих швів для накладання пневмоперитонеуму та закривання троакарної рани, згідно з корисною моделлю використовують єдиний П-подібний шов на всіх етапах лапароскопії як утримувач апоневрозу в місці встановлення першого троакара, як шов для герметизації троакарного отвору, так і для закриття троакарної рани. Відмінність способу, що заявляється, полягає в тому, що всі етапи створення пневмоперитонеуму та закриття троакарної рани базуються на застосуванні єдиного Пподібного шва. Це дозволяє адекватно виконати діагностично-лікувальну лапароскопію, запобігти ятрогенному пошкодженню органів і судин черевної порожнини, тим самим полегшити формування пневмоперитонеуму та закриття троакарної рани. Спосіб здійснюють наступним чином: В місці встановлення першого троакара виконують невеликий розріз шкіри, на апоневроз паралельно розрізу накладають П-подібний шов з розміром 10 мм від вколу до виколу та 10 мм між двома стіжками довгою лігатурою № 3, цей шов накладають таким чином, що стіжки шва ідуть паралельно розрізу апоневрозу і не обмежують простір для виконання розрізу. Лігатурами П-подібного шва як утримувачами апоневрозу створюють лапароліфтинг, потім розсікають апоневроз і під зоровим контролем, розсікаючи очеревину, акуратно встановлюють перший троакар Ø10 мм, що дає змогубезпечного встановлення першого троакара в умовах динамічної кишкової непрохідності. Для герметизації троакарної рани та фіксації самого троакара Пподібний шов зав'язують на "бантик". В кінці процедури шов розв'язують і після видалення троакара той же П-подібний шов використовують для зведення країв апоневрозу, таким чином закриваючи троакарну рану. Для знеболення використовують спинномозкову чи місцеву інфільтративну анестезію. Запропонований спосіб дозволяє скоротити час проведення лікувально-діагностичної лапароскопії у всіх, навіть тяжких хворих, спрощує техніку накладання пневмоперитонеуму в умовах динамічної кишкової непрохідності, при цьому можна застосовувати лапароскоп любого діаметра 5 чи 10 мм. 1 UA 68146 U 5 10 15 20 25 Приклади конкретного використання способу. Приклад 1. Хворий P., історія хвороби № 38649, 1952 року народження був прийнятий в клініку через 4 доби від початку захворювання, в тяжкому стані з явищами інтоксикації, перитоніту і часткової кишкової непрохідності. Госпіталізований в відділення реанімації, де проводилась інтенсивна терапія, після стабілізації стану хворому виконана під спинномозковою анестезією лікувально-діагностична лапароскопія запропонованим способом. В ранньому післяопераційному періоді стан хворого покращився, інтоксикація зменшилась. Хворий виписаний зі стаціонару на чотирнадцяту добу у задовільному стані, післяопераційна рана зажила первинним натягом, післяопераційних ускладнень не було. За способом, що заявляється, було проліковано 18 хворих різного віку і ступеня тяжкості з панкреонекрозами. Жодного випадку ускладнень з боку післяопераційної рани не спостерігалося. Таким чином, за умов проведення діагностичної лапароскопії у реаніміційних хворих на тяжкий гострий панкреатит застосування модифікованого відкритого способу Хассена створювання карбоксиперитонеуму виявив себе безпечним, надійним, ефективним мініінвазивним лікувально-діагностичним способом. Використання запропонованого способу забезпечує малоінвазивність, адекватну видимість оперативного поля, ранні строки реабілітації та виздоровлення хворих. Джерела інформації:. 1. Buchmann P., Rothlin M. Abscesses and psevdocysts as sequela of acute pancreatitis // Helv. Chir. Acta., 1992., V.59. 2. Kriwanek S., Armbruster C, Beckerhinn P., Dittrich K., Redl E. Improved results after aggressive treatment of colonic involvement in necrotizing pancreatitis. // Hepatogastroenterology., 1997., V.44., N.13., P.274-278. 3. Винт Г. Дж. Прикладная лапароскопическая анатомия: брюшная полость и малый таз/ Пер. с англ. Под ред. д.м.н., проф. А.Н. Лызикова, д.м.н., проф. О.Д. Мяделыда. - М.: Медицинская литература, 1999. - 384 с.:ил. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 Спосіб створювання пневмоперитонеуму для виконання лапароскопії при лікуванні гострого панкреатиту, що включає застосування окремих швів для накладання пневмоперитонеуму та закривання троакарної рани, який відрізняється тим, що використовують єдиний П-подібний шов на всіх етапах лапароскопії як утримувач апоневрозу в місці встановлення першого троакара, як шов для герметизації троакарного отвору, так і для закриття троакарної рани. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2