Спосіб медичної реабілітації жінок при хронічному урогенітальному хламідіозі

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до гінекології. Актуальність проблеми винаходу пов'язана з тим, що в теперішній час хронічний урогенітальний хламідіоз (ХУГХ) - це одне із найбільш поширених захворювань, які передаються статевим шляхом. Це обумовлено тим, що в сучасних умовах довкілля і життєдіяльності людини, значного поширення вторинних імунодефіцитних станів, дані захворювання набувають тенденції до росту, особливо серед жінок дітородного віку. Інфекції, які викликаються хламідіями, - самі поширені із бактеріальних захворювань, які передаються статевим шляхом. ХУГХ характеризується значною кількістю тривалих та рецидивуючих форм, що пов'язано в значному ступені з наявністю резистентних форм хламідій до існуючих антибактеріальних препаратів, і, особливо, з розвитком імунодефіциту. Тому, особливе місце після проведеного лікування займає медична реабілітація хворих на ХУГХ. Існує спосіб медичної реабілітації жінок при ХУГХ шляхом повторного введення антибактеріальних препаратів, переважно антибіотиків тетрациклінового ряду курсами по 2-3 тижні з інтервалами між введенням препаратів від 3 до 6 місяців (Хламидиоз. Клиника, диагностика, лечение// Методические рекомендации. - М., 1996. -20с.). Однак цей спосіб недостатньо ефективний, оскільки він не сприяє нормалізації імунітету, і тому у хворих жінок на ХУГХ зберігаються вторинні імунодефіцитні стани, що обумовлює високу можливість розвитку рецидивів даного захворювання. Відомий також спосіб медичної реабілітації жінок при ХУГХ шляхом введення препаратів тимусу, наприклад тималіну або тактивіну повторними курсами протягом 5-10 діб поспіль з інтервалами між введеннями препарату від 3 до 6 місяців, що сприяє підвищенню показників імунітету (Скрипкин Ю.К., Пашинян М.Г. Опыт лечения больных урогенитальным хламидиозом // Акушерство и гинекология. -2000. -№2. -С. 50-52). Цей спосіб також недостатньо ефективний, його недоліком є те, що препарати тимусу необхідно тривалий час вводити ін'єкційно повторними курсами, а це в свою чергу збільшує можливість інфікування хворих вірусами гепатитів В і С. Тому був запропонований спосіб медичної реабілітації жінок при ХУГХ, при якому вводять препарат тимусу тимоген та препарат рослинного походження - манакс (Деклараційний патент №59725 А МПК7 А61К35/78, А61К35/26 -Україна. - Спосіб медичної реабілітації жінок, хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз. - Опубл. 15.09.2003. Бюл. №9). Даний спосіб найбільш ефективний з існуючих, тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих після проведеного лікування виникають рецидиви захворювання. Задачею винаходу було підвищення ефективності існуючого способу медичної реабілітації жінок при ХУГХ та зменшення в подальшому ймовірності розвитку рецидивів. Ця задача досягається шляхом додаткового введення жінкам для медичної реабілітації жінок при ХУГХ вітчизняного препарату глутаргіну, який сприяє прискоренню ліквідації проявів як інфекційної так і так званої "метаболічної" інтоксикації, а в клінічному плані - забезпечує досягнення тривалої та повноцінної ремісії захворювання. Глутаргін - це новий вітчизняний препарат, що за хімічною структурою являє собою дипептид двох амінокислот: L-аргініну та L-глутамінової кислоти, який володіє антиоксидантною, гепатозахисною та детоксикуючою дією, нормалізує білковий, вуглеводний та ліпідний обміни. Важливий механізм дії глутаргіну заключається в тому, що він суттєво знижує рівень аміаку, який він зв'язує та перетворює на нетоксичні речовини -сечовину та глутамат, а також ліквідує синдром "метаболічної''' інтоксикації. Наша пропозиція щодо додаткового включення глутаргіну в комплекс медичної реабілітації жінок при ХУГХ базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах, а потім підтвердженій в клінічних умовах закономірності, яка полягає в сумації та взаємному потенціюванні фармакологічної дії тимогену, манаксу та глутаргіну при їх спільному введенні в плані нормалізації показників імунологічного гомеостазу та відновлення функціональної активності паренхіми печінки, що сприяє суттєвому підвищенню природної антиінфекційної резистентності та запобігає активації хламідій при наявності персистуючої інфекції, а в клінічному плані сприяє тривалій повноцінній ремісії захворювання та попередженню розвитку рецидивів ХУГХ. Клініко-патогенетичний ефект спільного введення тимогену, манаксу та глутаргіну суттєво перевищує просту сумацію ефектів вказаних препаратів. Раніше глутаргін для медичної реабілітації жінок при ХУГХ не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Жінкам, хворим на ХУГХ, після проведення лікування та досягнення нестійкої ремісії захворювання, призначається курс медичної реабілітації, який включає введення препарату тимусу - тимогену в середньотерапевтичних дозах (100мкг 1 раз на добу внутрішньом'язово) протягом 5-10 діб поспіль, манаксу всередину по 90мг 2 рази на добу протягом 20-30 діб поспіль та додатково глутаргіну по 0,5-0,75г (2-3 таблетці) усередину 3 рази на добу протягом 15-20 діб поспіль. При необхідності курси медичної реабілітації при ХУГХ можуть повторюватися 2-3 рази на рік. Наш клінічний досвід показує, що в більшості випадків досягнутий імунокорегуючий ефект при використанні комбінації тимогену, манаксу та глутаргіну зберігається протягом 5-6 місяців, і тому достатньо проведення 1-2 курсів медичної реабілітації протягом 1 року диспансерного нагляду. При розробці заявленого способу медичної реабілітації жінок при ХУГХ нами було обстежено 2 групи жінок віком 20-38 років з даною патологією, з яких основна група - 47 жінок та група зіставлення - 45 жінок. Обидві групи були рандомізовані за тривалістю захворювання, його важкістю та частотою рецидивів протягом останнього року диспансерного нагляду. Діагноз ХУГХ виставлявся відповідно до даних анамнезу, клінічного обстеження та підтверджувався виявленням у сироватці крові жінок методом ІФА антитіл, класу IgM специфічних до збудника хламідіозу, в діагностично значимих титрах. У всіх обстежених хворих в обох групах вивчали динаміку клінічних та деяких лабораторних показників. При цьому було встановлено, що до початку лікування в обох групах відмічалася однотипова клінічна симптоматика, а саме загальна слабкість, нездужання, субфебрилітет, дизуричні прояви, біль внизу живота. При гінекологічному обстеженні встановлено наявність у обстежених хворих набряку та гіперемії шийки матки та виділення слизового або слизово-гнійного характеру з цервікального каналу. Основна група жінок лікувалася за допомогою заявленого способу (із додатковим введенням глутаргіну), а група зіставлення - за допомогою відомого способу-прототипу (без використання глутаргіну). У результаті проведених клінічних спостережень було встановлено, що включення глутаргіну до комплексу медичної реабілітації жінок при ХУГХ забезпечує прискорення нормалізації клінічного стану хворих, більш швидке досягнення стійкої клінічної ремісії, скорочення числа рецидивів захворювання у порівнянні з хворими групи зіставлення. Дійсно, біль внизу живота в жінок основної групи зникав у середньому на 4,1±0,2 доби раніше, дизуричні прояви - на 3,5±0,2 доби, загальна слабкість - на 3,2±0,2 доби, нездужання - на 3,4±0,2 доби, підвищена стомленість - на 3,4±0,15 доби, субфебрилітет - на 4,9±0,25 доби раніше, ніж у хворих групи співставлення (Р