Спосіб лікування м’якої та помірної артеріальної гіпертензії у хворих з абдомінальним ожирінням

Реферат: UA 71208 U UA 71208 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме кардіології, терапії, ендокринології, і може бути використана в стаціонарах і амбулаторних умовах для лікування хворих на м'яку і помірну артеріальну гіпертензію (АГ) з абдомінальним ожирінням. Відомо, що більшість хворих з АГ мають надмірну вагу. По даним ВООЗ більше 1,7 млрд. людей належать до категорії осіб з надмірною масою тіла, внаслідок чого більше 1 млрд. людей мають АГ, більше 500 млн. - порушення толерантності до глюкози або цукровий діабет 2 типу. У пацієнтів з ожирінням і АГ підвищується ризик розвитку ІХС на 12 %, а інсульту - на 24 % . Існує багато способів лікування АГ, але не завжди вибір гіпотензивного препарату на початковому етапі лікування здійснюється обґрунтовано, не враховуються чинники високого ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) у пацієнтів з ожирінням на стадії доклінічного розвитку інсулінорезистентності (IP) та цукрового діабету (ЦЦ). Не всі гіпотензивні препарати покращують метаболічний профіль і знижують ризик ССЗ, що диктує необхідність в розробці нових способів підбору лікарських препаратів у пацієнтів з м'якою та помірною АГ і абдомінальним ожирінням. Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, є спосіб лікування АГ з ожирінням (Патент України № 8704, МПК А61В 5/107 (2006.01). Спосіб лікування хворих на артеріальну гіпертензію з ожирінням. - Опубл. 15.08.2005, бюл. № 8), при якому на початковому етапі діагностується абдомінальний тип ожиріння, потім підтверджується наявність IP і встановлюється наявність або відсутність порушень вуглеводного обміну, після чого здійснюється диференційований підбір гіпотензивної терапії. За наявності IP без порушень вуглеводного обміну гіпотензивну терапію починають з групи агоністів імідазолінових рецепторів (моксонідин), а за наявності порушень вуглеводного обміну - з призначення бігуанідів. Спільними суттєвими ознаками прототипу і корисної моделі, що заявляється, є наступне: . діагностування наявності абдомінального ожиріння на початковому етапі; - вибір препаратів під контролем біохімічних показників. Недоліками прототипу є те, що: - при діагностуванні абдомінального ожиріння не визначалися показники ендокринної функції жирової тканини, які характеризують тяжкість абдомінального ожиріння ще до розвитку IP, ЦД і дисліпідемій; - не розглянута тактика вибору препарату при АГ і абдомінальному ожирінні без IP; - при призначенні моксонідину увага акцентується на метаболічних ефектах препарату, не відображаючи ступінь гіпотензивного ефекту, оскільки не вказується ступінь АГ, при якому рекомендовано призначення препарату, а також ступінь зниження AT від початкового в процесі лікування. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування пацієнтів з м'якою і помірною артеріальною гіпертензією у хворих з абдомінальним ожирінням шляхом додаткового визначення плазмової концентрації лептину у даної групи хворих, що забезпечить підвищення ефективності лікування та зниження ризику виникнення кардіоваскулярних подій. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає діагностування наявності абдомінального ожиріння на початковому етапі та вибір препаратів під контролем біохімічних показників, новим є те, що до призначення гіпотензивних засобів у пацієнтів з м'якою і помірною АГ з абдомінальним ожирінням визначається плазмова концентрація рівня лептину. Якщо показники концентрації лептину в крові у жінок  3,8 нг/мл, у чоловіків  7,4 нг/мл, то як препарат вибору на початковому етапі лікування призначається агоніст імідазолінових рецепторів моксонідин в дозі 0,2-0,4 мг/добу постійно; при показниках у жінок < 3,8 нг/мл, у чоловіків < 7,4 нг/мл призначається еналаприл в дозуванні 10-20 мг/добу постійно. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Ступінь кардіоваскулярного ризику при ожирінні залежить від розподілу жирової тканини в організмі, ризик підвищується при центральному типі. У пацієнтів з ожирінням збільшується серцевий викид за рахунок збільшення ударного об'єму, що веде до розвитку ексцентричної гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, дисфункції діастоли, ремоделюванню судин. Передуючи або приєднуючись до клінічної картини, АГ прискорює прогресування структурнофункціональних порушень міокарда і судин. Ендокринна функція жирової тканини полягає у вивільненні прозапальних цитокинів, ІЛ-6, адипокинів типу лептин, резистин, адипонектин. Лептин є низькомолекулярним протеїном, відноситься до сімейства адипоцитокинів, основним біологічним ефектом якого є зниження синтезу і вивільнення нейропептиду Y, що викликає відчуття голоду і насичення, опосередковано здійснює негативний вплив стосовно маси тіла. Підвищення рівня циркулюючого лептину асоціюється з тяжкістю абдомінального ожиріння, рівнем підвищення 1 UA 71208 U 5 10 15 20 25 30 35 40 артеріального тиску (AT). Інтенсивність секреції лептину пропорційно жировій тканині добре корелює з індексом маси тіла, співвідношенням об'ємів талії /стегон, поразкою органів-мішеней, тобто цей показник є інформативним. Лептин активує симпатичну нервову систему; гіперлептинемія є однією з найважливіших причин розвитку або прогресу АГ, ендотеліальної дисфункції та хронічної серцевої недостатності. Призначення агоністів імідазолінових рецепторів дозволяє зменшити периферичну симпатичну активність, понизити периферичний судинний опір, що приведе до зниження систоли і діагностичного AT, поліпшити метаболічний профіль пацієнтів. Препарат знижує концентрацію лептину в крові, середні показники маси тіла. Крім того, препарат зменшує ознаки поразки органів-мішеней (серця, судин, нирок). Призначення моксонідину як препарату першої лінії пацієнтам з м'якою і помірною АГ у поєднанні з абдомінальним ожирінням, за умови підвищення концентрації лептину, дозволить підвищити ефективність лікування, знизити ризик виникнення кардіоваскулярних подій, зменшити ознаки поразки органів-мішеней і попередити розвиток IP, ЦД 2 типу, дисліпідемій. Спосіб здійснюється таким чином: До лікування визначають наявність ожиріння та плазмову концентрацію рівня лептину. При наявності ожиріння та якщо показники концентрації лептину в крові у жінок  3,8 нг/мл, у чоловіків  7,4 нг/мл, то як препарат вибору на початковому· етапі лікування призначається агоніст імідазолінових рецепторів моксонідин в дозі 0,2-0,4 мг/добу; при показниках у жінок < 3,8нг/мл, у чоловіків < 7,4 нг/мл призначається еналаприл в дозуванні 10-20 мг/добу. Моксонідин призначають перорально по 0,2 мг 1 раз на добу. Протягом подальших 3-х тижнів здійснюється щоденний контроль цифр AT. Якщо цифри AT не досягли цільових, дозу препарату збільшують до 0,4 мг 1 раз на добу. При досягненні цільових значень артеріального тиску препарат приймають постійно у підібраній дозі. Еналаприл призначають в дозуванні 10-20 мг/добу для постійного прийому. Приклад. Пацієнт Євсюкова А.К., 1950 р.н., звернулася в КУ «Міська лікарня № 7» 04.10.10. зі скаргами на підвищення цифр AT до 160/100 мм рт. ст. на протязі 2-х років. Раніше не обстежувалася, не лікувалася. При первинному огляді встановлено діагноз: артеріальна гіпертензія II стадії 2 ступеня. Ожиріння аліментарно-конституційного ґенезу. При додатковому обстеженні виявлене підвищення рівня плазмової концентрації лептину до 9,3 нг/мл (при референтних значеннях < 3,8 нг/мл), поразки органів-мішеней (ексцентрична гіпертрофія ЛЖ, потовщення інтимамедіального сегмента). Призначений моксонідин в дозі 0,4 на добу, досягнуті цільові цифри АД, побічні ефекти не відзначалися. Період спостереження склав 36 тижнів. У пацієнта за даний період утримувалися цифра AT на цільовому рівні, відзначалося зниження маси тіла, зменшення об'єму талії. Виявлена тенденція до зниження концентрації лептину, не досягаючи рівня здорових осіб. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 Спосіб лікування м'якої та помірної артеріальної гіпертензії у хворих з абдомінальним ожирінням шляхом діагностування наявності абдомінального ожиріння на початковому етапі та вибору препаратів під контролем біохімічних показників, який відрізняється тим, що до призначення гіпотензивних засобів у пацієнтів з м'якою і помірною артеріальною гіпертензією з абдомінальним ожирінням визначають плазмову концентрацію рівня лептину, і якщо показники концентрації лептину в крові у жінок складають  3,8 нг/мл, у чоловіків  7,4 нг/мл, то як препарат вибору на початковому етапі лікування призначають моксонідин в дозі 0,2-0,4 мг/добу постійно; при показниках концентрації лептину в крові у жінок < 3,8 нг/мл, у чоловіків < 7,4 нг/мл призначають еналаприл в дозуванні 10-20 мг/добу постійно. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2