Спосіб моделювання гострого розлитого перитоніту

Реферат: Спосіб моделювання гострого розлитого перитоніту включає пункційний забір вмісту ободової кишки, який розводять ізокишечним електролітним розчином, та вводять одноразово у вдвічі більшій концентрації в черевну порожнину. UA 75413 U (12) UA 75413 U UA 75413 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до експериментальної хірургії органів черевної порожнини і може використовуватися при моделюванні гострого розлитого перитоніту для дослідження окремих біологічних особливостей патогенезу захворювання, вдосконалення існуючих операцій та розробки нових видів хірургічних втручань. Найбільш близький спосіб до заявлюваного (1) виконується наступним чином: у трьох піддослідних тварин проводять пункцію сліпої кишки та забирають її вміст і змішують з ізотонічним розчином, який двічі фільтрують через подвійний шар марлі і не пізніше 20 хвилин з моменту приготування 10 % суміші, з розрахунку 0,5 мл на 100 гр маси піддослідної тварини, пункційно вводять в черевну порожнину. Недоліками вищенаведеного способу є: забір етіологічного матеріалу у різних піддослідних тварин; відсутність можливості моделювання патологічного процесу аутоетіологічним чинником; порушення складовості кишечного вмісту та адекватної оцінки впливу різних його фракцій на розвиток розповсюдженого перитоніту; послаблення агресивності розвитку гострого розлитого перитоніту. Задачею корисної моделі є розробка такого способу, який дозволив би усунути забір кишечного вмісту у різних піддослідних тварин, ґрунтувався на застосуванні аутокишечного вмісту, а також наближував експериментальне моделювання до умов клінічної практики. Вирішення поставленої задачі досягається тим, що запропонований спосіб моделювання гострого розлитого перитоніту проводиться шляхом дозованого затягування циркулярного турнікета на 10 см дистальніше від клубово-ободового переходу та забору вмісту з просвіту ободової кишки, з наступним його введенням в черевну порожнину у вигляді 20 % суміші з розрахунку 1,0 мл на 100 гр маси піддослідної тварини пункційно, розміщуючи піддослідну тварину каудально. Заявлюваний спосіб виконується наступним чином: у піддослідної тварини виконували мінілапаротомію, під час якої, відступивши на 10 см дистальніше від клубово-ободового переходу, проводили циркулярний турнікет з протектуванням чепцем, який виводять на черевну стінку, та окремо проксимально на 6 см здійснювали прошивання стінки ободової кишки з виведенням лігатур на черевну стінку, а через 7 діб проводили дозоване затягування циркулярного турнікета і через 2 години пунктували просвіт ободової кишки в проекції фіксуючої стінку лігатури, і після отримання вмісту змішували його з ізокишечним електролітним розчином, та 20 % аутокишечну суміш, з розрахунку 1,0 мл на 100 гр маси піддослідної тварини, вводили пункційно, розміщуючи тварин каудально. Запропонований спосіб моделювання гострого розлитого перитоніту був розроблений в експериментальних умовах віварію Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика і був використаний в експерименті у 26 піддослідних тварин (білі пацюки). Як приклад конкретного використання способу наводимо виписку з протоколу № 19 експериментальних досліджень, які проводились згідно наукової тематики кафедри медицини невідкладних станів Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика: самцю білого пацюка 280 гр під наркозом виконували мінілапаротомію, під час якої, відступивши на 10 см дистальніше від клубово-ободового переходу, проводили циркулярний турнікет, між котрим та кишкою розміщували пасмо чепця, який виводять на черевну стінку, і окремо проксимальніше турнікета на 6 см здійснювали прошивання стінки ободової кишки до черевної стінки з виведенням лігатур на черевну стінку, а через 7 діб проводили дозоване затягування циркулярного турнікета і через 2 години пунктували просвіт ободової кишки в проекції фіксуючої стінку лігатури. Отриманий аутокишечний вміст змішували з ізокишечним електролітним розчином, та 20 % аутокишечну суміш в об'ємі 2,8 мл (з розрахунку 1,0 мл на 100 гр маси піддослідної тварини) вводили пункційно, розмішуючи тварину каудально для попередження пошкоджень та кращого контакту з органами черевної порожнини. Застосування запропонованого способу моделювання гострого розлитого перитоніту дозволяє створити адекватні клінічним передумовлюючі фактори, застосувати аутокишечний вміст зі збереженням його агресивності як патогенетичний чинник розвитку патологічного процесу, та відтворити фазний перебіг гострого ускладнення захворювань органів черевної порожнини, чим створюються адекватні умови для вдосконалення та розробки сучасних методів хірургічного лікування хворих. Джерело інформації: 1. Назаренко В.А., Липатов В.А., Блинков Ю.Ю., Скориков Д.В. Экспериментальная модель распространенного калового перитонита. Курский научно-практический вестник "Человек и его здоровье".-2008. - № 4. - С. 128-131. 60 1 UA 75413 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб моделювання гострого розлитого перитоніту, що виконується шляхом пункційного забору вмісту ободової кишки з наступним його введенням в черевну порожнину, який відрізняється тим, що застосовують аутокаловий вміст без фільтрації, який розводять ізокишечним електролітним розчином та вводять одноразово у вдвічі більшій концентрації. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2