Спосіб формування ентеро-ентероанастомозу в умовах перитоніту

Реферат: Спосіб формування ентеро-ентероанастомозу в умовах перитоніту включає видалення явного некрозу кишки, 30-40 см макроскопічно незміненого відділу кишки в проксимальному і 15-20 см в дистальному напрямах, з подальшим формуванням ентеро-ентероанастомозу. Визначають морфологічні показники резектованих ділянок стінки кишки, в зоні передбачуваного ентероентероанастомозу, при питомому об'ємі судин мікрогемоциркуляторного русла (МГЦР) 0,04578±0,0217, запального інфільтрату поліморфноядерних лейкоцитів (ПМЯЛ) - 26,14±1,16 %, вогнищ некрозу - 0,0247±0,0135 кишка діагностується життєздатною і формується ентероентероанастомоз, при МГЦР - 0,5323±0,0154, ПМЯЛ - 32,13±2,67 %, вогнищ некрозу 0,0363±0,0157 ділянка кишки діагностується нежиттєздатною і здійснюється додатково її видалення, в проксимальному напрямі на 10 см або дистальному - на 5 см, з подальшим формуванням ентеро-ентероанастомозу. UA 76782 U (54) СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ЕНТЕРО-ЕНТЕРОАНАСТОМОЗУ В УМОВАХ ПЕРИТОНІТУ UA 76782 U UA 76782 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а точніше до хірургії, і може бути використана при формуванні ентеро-ентероанастомозу в умовах перитоніту. Відомий спосіб формування ентеро-ентероанастомозу, що включає перед формуванням ентеро-ентероанастомозу видалення явного некрозу кишки, 30-40 см макроскопічно незміненого відділу кишки в проксимальном напрямі і 15-20 см в дистальному напрямі (Ерюхин И.А., Петров В.П., Ханевич М.Д. Кишечная непроходимость: Руководство для врачей. - СПб.: Питер, 1999. - С. 448). Спосіб формування ентеро-ентероанастомозу з попереднім видаленням явного некрозу кишки, 30-40 см макроскопічно незмінного відділу кишки в проксимальному напрямі і 15-20 см в дистальному напрямі є найбільш близьким аналогом. Недоліком аналога є низька інформативність методу визначення меж життєздатності кишки для визначення рівня видалення нежиттєздатної ділянки кишки в проксимальному і дистальному напрямах від явного некрозу кишки перед формуванням ентероентероанастомозу, що супроводжується значним числом неспроможності швів сформованого ентеро-ентероанастомозу в умовах перитоніту. В основу корисної моделі поставлена задача розробки такого способу формування ентероентероанастомозу в умовах перитоніту, який за визначенням найбільш інформативних показників і їх межами числових значень, визначуваними при морфометричному дослідженні стінки кишки, забезпечить підвищення точності визначення життєздатності ділянки кишки і тим самим визначить рівень видалення нежиттєздатної ділянки кишки в проксимальному і дистальному напрямі від явного некрозу кишки. Поставлена задача вирішується тим, що в способі формування ентеро-ентероанастомозу в умовах перитоніту, який включає видалення явного некрозу кишки, 30-40 см макроскопічно незміненого відділу кишки в проксимальному і 15-20 см в дистальному напрямах, з подальшим формуванням ентеро-ентероанастомозу, згідно з корисною моделлю, визначають морфологічні показники резектованих ділянок стінки кишки, в зоні передбачуваного ентероентероанастомозу, при питомому об'ємі судин мікрогемоциркуляторного русла (МГЦР) 0,04578±0,0217, запального інфільтрату поліморфноядерних лейкоцитів (ПМЯЛ) - 26,14±1,16 %, вогнищ некрозу - 0,0247±0,0135 кишка діагностується життєздатною і формується ентероентероанастомоз, при МГЦР - 0,5323±0,0154, ПМЯЛ - 32,13±2,67 %, вогнищ некрозу 0,0363±0,0157 ділянка кишки діагностується нежиттєздатною і здійснюється додатково її видалення, в проксимальному напрямі на 10 см або дистальному - на 5 см, з подальшим формуванням ентеро-ентероанастомозу. Значення визначуваних морфологічних показників стінки кишки, таких як питомий об'єм судин МГЦР, запального інфільтрату ПМЯЛ, вогнищ некрозу, є самими інформативними і об'єктивно визначають міру вираженості запального процесу, вогнищ некрозу, порушення мікроциркуляції в стінці тонкої кишки, що дозволяє визначити межу її життєздатної ділянки на найбільш точному рівні, видалити нежиттєздатну ділянку кишки і сформувати ентероентероанастомоз в умовах перитоніту. Спосіб виконується таким чином. Після аспірації перитонеального ексудату і визначенні рівня явного некрозу кишки здійснюють видалення ділянки некрозу кишки, 30-40 см макроскопічно незміненого відділу кишки в проксимальному і 15-20 см в дистальному напрямах. Після цього виконують огорожу резектованих ділянок тонкої кишки в зоні передбачуваного анастомозу для морфологічного дослідження. При отриманих морфологічних параметрах МГЦР - 0,04578±0,0217, ПМЯЛ - 26,14±1,16 %, вогнищ некрозу - 0,0247±0,0135 (сприятливі показники) ділянка кишки розцінюється життєздатною і формується ентеро-ентероанастомоз. При МГЦР 0,5323±0,0154, ПМЯЛ - 32,13±2,67 %, вогнищ некрозу - 0,0363±0,0157 діагностується ділянка кишки нежиттєздатною, у зв'язку з чим, якщо це в проксимальному напрямі, то додатково проводять видалення кишки на 10 см; при необхідності видаляти дистально - на 5 см. Після додаткового видалення необхідної ділянки (чи ділянок) кишки повторно здійснюють морфологічне дослідження шматочків кишки в зоні передбачуваного анастомозу. При отриманні сприятливих показників МГЦР, ПМЯЛ, вогнищ некрозу формується ентеро-ентероанастомоз, інакше знову проводять додаткове видалення кишки, якщо це проксимальна ділянка - на 10 см, якщо дистальна - 5 см, з подальшим формуванням ентеро-ентероанастомозу. Запропонований спосіб був застосований у 8 хворих з розлитим перитонітом, з яких у 6 хворих після видалення ділянки некрозу кишки, 40-30 см привідного і 15-20 см відвідного відділів кишки отримані морфометрічні показники стінки кишки в зоні формування ентероентероанастомозу були сприятливі, у зв'язку з чим анастомоз був сформований. У 2-х випадках із-за отриманих несприятливих морфометричних показників кишка додатково видалялася в 1 UA 76782 U 5 проксимальному напрямі на 10 см, в дистальному - на 5 см. Повторно отримані морфологічні показники тканини кишки були сприятливі, проведено накладення анастомозу. Неспроможність швів анастомозу виникла у 1 пацієнта, тоді як в групі з 8 хворих, де формування ентеро-ентероанастомозу проводилося за способом аналога, неспроможність швів анастомозу виникла в 2 випадках. Таким чином, запропонований спосіб формування ентеро-ентероанастомозу в умовах перитоніту дозволяє найбільш інформативно діагностувати життєздатну ділянку кишки, тим самим на найбільш точному рівні видаляти нежиттєздатну ділянку кишки і формувати в цьому місці ентеро-ентероанастомоз, що зменшує кількість неспроможності швів анастомозу в 2 рази. 10 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 Спосіб формування ентеро-ентероанастомозу в умовах перитоніту, що включає видалення явного некрозу кишки, 30-40 см макроскопічно незміненого відділу кишки в проксимальному і 1520 см в дистальному напрямах, з подальшим формуванням ентеро-ентероанастомозу, який відрізняється тим, що визначають морфологічні показники резектованих ділянок стінки кишки, в зоні передбачуваного ентеро-ентероанастомозу, при питомому об'ємі судин мікрогемоциркуляторного русла (МГЦР) - 0,04578±0,0217, запального інфільтрату поліморфноядерних лейкоцитів (ПМЯЛ) - 26,14±1,16 %, вогнищ некрозу - 0,0247±0,0135 кишка діагностується життєздатною і формується ентеро-ентероанастомоз, при МГЦР - 0,5323±0,0154, ПМЯЛ - 32,13±2,67 %, вогнищ некрозу - 0,0363±0,0157 ділянка кишки діагностується нежиттєздатною і здійснюється додатково її видалення, в проксимальному напрямі на 10 см або дистальному - на 5 см, з подальшим формуванням ентеро-ентероанастомозу. Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2