Мобільний рятувальний пристрій

Передбачувальний винахід відноситься до засобів рятування людей, зокрема рятування із висотних споруд. Відомий ряд, пристроїв для рятування людей спуском із багатоповерхових будівель, у яких передбачено вирішення поставленої задачі індивідуальним шляхом - використання особистих пристроїв саморятування. До цього ряду можливо віднести такі винаходи як, [наприклад, по патенту US №5167297, А62В35/00] страховочний пристрій у вигляді поясного ременя, прикріпленого гальмуючим засобом до вертикально прикріпленої до стіни жорсткої направляючої, або опорний пояс - поясний ремінь та строп з карабіном, шарнірно з'єднані жорсткою дугою і підпружні до опори [UА №15900, А62В35/00, Бюл. №4, 2000], а також рятувальний пристрій у вигляді прикріпленого з нахилом троса, до аварійної будівлі, на якому на ролику підвішено засіб закріплення потерпілого з гальмуванням, а під ним - мат для приземлення [SU №1269783, A62B1/14, Бюл. №42, 1987]. Найбільш характерним індивідуальним засобом саморятування спуском із висотних споруд, при пожежах і інших екстрених ситуаціях є надбання Російського НДЦ ім. Г.Н.Бабакіна, по програмі "Волан", яка названа в зв’язку з тим, що по формі і принципам падіння цей пристрій нагадує волан для гри у бадмінтон. Цей парашут і ручний пристрій по системі "спасатель" виконано у вигляді надувної "тарілки", у якій пілот приземляється лежачи на спині. А перед спуском пристрій має вигляд ранця, вагою 30кг, усередині якого зміщена роздувна і амортизаційна конструкція, яка розвертається під впливом випуску із балона стискуючого повітря [Московская промышленная газета, 48(213) 11-18/12/2002]. Ця "рятувальна шлюпка" є найвище надбання сучасної рятувальної техніки у всьому світі, але оснащення всіх висотних будівель нею для нас проблематично. Хіба що удасться купити у Росії декілька таких "воланчиків", хоча б для спасіння деяких наших міністрів. Відомі пристрої для групового і масового рятування людей із висотних споруд при блокіровці їх пожежею чи іншими надзвичайними явищами. До таких пристроїв відносяться: - пристрій для аварійної евакуації персоналу із висотних споруд, який має жорстку шахту, усередині якої вертикально встановлені натяжні колеса охоплені гнучким елементом, створуючим піднімаючу і спадаючу гілки, на яких розташовані опорні площадки для потерпілих з можливістю переміщення їх від двигуна [SU №1251920, A62B1/00, Бюл. №31, 1986]. - пристрій для спуска людей у аварійних ситуаціях, який має евакуаційний ствол з гальмуючою системою із еластичних пневмокамер, зв'язаних пневмопроводом з джерелом стиснутого повітря. Усередині ствола ці камери зв’язані між собою вертикальним стояком, що дає можливість збільшувати силу гальмування в процесі руху потерпілих вниз до амортизуючого дна ствола [SU №1540834, A62B1/20, Бюл. №5, 1990]. - рятувальний пристрій для евакуації людей, який має засоби для спуску і піднімання людей. Він має пожежностійкий еластичний рукав, зверху якого виконано контейнер з люком і кришкою, а усередині рукава по його стінках закріплені елементи засобу тертя і гальмування, а зовні рукава - кармани для опори ногами при підніманні вгору [SU №1563709, A62B1/20, Бюл. №18, 1990]. Недолік цих пристроїв у тому, що всі вони і інші подібні їм аналоги можуть бути реалізовані при надзвичайних ситуаціях лише у тому разі, коли вони будуть заздалегідь побудовані і приладжені до будівель, у яких є вірогідність тієї чи іншої аварії, чи катастрофи. А так, як надійного прогнозу, де і коли може виникнути загроза, бути не може, а всі будівлі міста забезпечити такими пристроями неможливо, то використання таких пристроїε складних і дорогих стоїть під серйозним сумнівом, що підтверджено практикою сучасного будівництва. До того ж вони не мають засобів досягнення висотних поверхів і пропускна спроможність їх недостатня для сучасних умов. Відомі рятувальні пристрої мобільного принципу застосування при пожежах і інших надзвичайних ситуаціях. Де пристрої здатні рухатися до місця аварії, швидко включаючись в роботу по рятуванні людей із висотних будівель. До них відносяться: - Скороспуск, що має встановлений на рухомому транспортному засобі рятувальний рукав, підвішений до приймача потерпілих у вигляді: висотної кабіни, встановленої на кінці шарнірно-важільної системи з двигуннотросовим управлінням із кабіни водія [SU №1754130, A62B1/20, Бюл. №29, 1992]; - рятувально-спусковий пристрій С.Л.Соколова, який включає еластичний тканинний рукав, підвішений до огороженої поручнями робочої площини, встановленої на кінці верхнього важеля шарнірно-важільної системи, із засобом гальмування, створеного звуженою нижньою частиною рукава, і із зовнішніми петлями для піднімання вгору, всі елементи рукава - його приймач і випускач потерпілих, засіб гальмування і управління несе на собі рухомий транспортний засіб - автомобіль [SU №1685474, A62B1/20, Бюл. №39, 1991]; - пристрій для евакуації людей, наприклад, із міських будівель, який має еластичний тканинний сітчастий рукав з жорсткою горловиною, теж встановлений на рухомому транспортному засобі [SU №1685474, A62B1/20, Бюл. №39, 1991]; - пристріт евакуації із багатоповерхових будівель, який включає зв’язаний із окремих трубчатих секцій телескопічний ствол, встановлений на поворотній платформі рухомого технічного засобу. Ствол має приймач у вигляді рятувальної кабіни з наклеєним трапом і випускний отвір для потерпілих [RU №2126281, A62B1/20, Бюл. №5, 1999]. Недолік цих пристроїв у тому, що хоча вони мають можливість терміново прибувати до місця аварії і без перешкод включатись в рятувальну роботу, але досягти високих поверхів сучасних житлових і адміністративних споруд вони не здатні, бо шарнірно-важільні і навіть їх телескопічні системи не взмозі підняти їх стволи і рукава на висоту більш як на 20 поверхів будівлі. До того ж переміщення потерпілих у рукавах і стволах потребує багато часу і наявність у них певних фізично-психологічних здібностей, що стримує можливості і об’єм пропускної спроможності цих пристроїв, та й працювати вони і реалізувати свої можливості спроможні лише при наявності відповідних під’їзних доріг, яких може і не бути на зруйнованих стихією територіях. Найбільш близьким по технічній суті є Пристрій для саморятування спуском, який містить корпус з механізмом гальмування, що має елемент контактуючих зі силовим нескінченним шнуром, рухомо підвішеним до корпуса обома своїми гілками, на яких закріплені підплечеві і підстегневі петлі фіксації потерпілих. [UА №64049, A62B1/00, Бюл. №8, 2004]. Недолік прототипу у тому, що цей пристрій потребуй оснащення кожного потерпілого спеціальним конструктивним складним механізмом гальмування, зв’язаним з підплечевою і підстегневою петлями із гілками нескінченного шнура, які якимось чином треба заздалегідь готувати на аварійних поверхах будівель, а від так, то у сучасних містах, де багато висотних споруд неможливо надійно прогнозувати де і коли може стати лихо, заготовити такі пристрої для всіх споруд неможливо. До того ж пристрій не має приймача потерпілих і викликає незручність застосування засобів їх фіксації, а вихід їх у вис на нескінченному шнурі і не знімає вірогідності виникнення непередбачених загрозливих ситуацій і тому такі пристрої покуть бути застосовані лише у будинках незначної висоти. В основу винаходу поставлена задача з урахуванням всіх недоліків прототипу – пристрою для саморятування спуском, і його позитивних якостей, створити новий варіант рятувального пристрою, який був би таким же простим по застосуванню і використанню потерпілими в умовах відсутності письмових і мовних інструкцій і разом з тим надійніше забезпечував би їм безпеку на протязі всього процесу рятування з більм високих житлових і адміністративних споруд в умовах відсутності надійного прогнозу – де і коли може виникнуть загрозлива небезпечна ситуація. Це передбачалось досягти завдяки введенню у пристрій приймача потерпілих, у якому можлива їм певна допомога і коротка настанова з боку фахівців, а також застосування для рятування сучасних технологій рухомого транспорту для доставки засобів рятування до очага небезпеки і відповідних механізмів спуску і піднімання потерпілих. Поставлена задача вирішена, тим, що мобільний рятувальний пристрій, який включай корпус з механізмом гальмування, зв'язаний зі силовою несучою навантажувальний елемент нескінченною гнучкою тягою, обидві гілки якої мають закріплені на собі засоби фіксації потерпілих у вигляді підплечевих і підстегневих петель з можливістю збереження їх і транспортування у вигляді пакунків, згідно передбачуваному винаходу, корпус пристрою виконано у вигляді приймача потерпілих – легкої місцевої корзини з висувним дном-трапом і вхідним отвором, на якій змонтовано оснащений храповиком шків, охоплений петлею нескінченної гнучкої тяги з можливістю взаємодії її з механізмом гальмування, виконаним у вигляді двоплечевого вилкоподібного важеля з поручнем, робочі кінцівки якого мають гальмуючі башмаки, охоплюючі гальмуючі поверхні шківа, а у якості відтягуючого елемента цієї тяги застосовано блок з кронштейном, при цьому пристрій виконано з можливістю застосування рухомих транспортних засобів у вигляді, наприклад, вертольота або вантажного автомобіля з пусковою ракетою і намагніченою зачепною "кішкою"· Технічний і споживчо-практичний результат, досягнутий завдяки використанню всієї сукупності всіх відрізняючих ознак пропонованого пристрою, полягає в тому, що виникла необхідність створити новий пристрій, який дав би можливість значно поліпшити умови виконання не тільки спуску потерпілих, а і піднімання їх на рухомі транспортні засоби і при тому забезпечити надійне рятування потерпілих з більш високих житлових адміністративних будинків при значному рості пропускної спроможності всієї рятувальної системи. Сутність пропонованого пояснюється кресленням, де на Фіг.1 зображено транспортування пристрою вертольотом до місця аварії; на Фіг.2 - прилаштування пристрою до аварійного поверху будівлі; на Фіг.3 підготовка пристрою для спуску потерпілих із аварійного вогнища; на Фіг.4 - піднімання потерпілих на борт вертольота; на Фіг.5 - транспортування пристрою автомобілем і підготовка до спуску потерпілих із висотного будинку - подача гнучкої тяги для закріплення її зверху будівлі; на Фіг.6 - встановлення пристрою на аварійному поверсі будівлі для спуску потерпілих; на Фіг.7 - процес спуску потерпілих із різних поверхів будівлі; на Фіг.8 - пристрій у процесі спуску потерпілих із аварійного вогнища при застосуванні вертольота, збільшено; на Фіг.9 - пристрій у процесі піднімання потерпілих на борт вертольота; на Фіг.10 - підготовка. дo спуску пристроєм, доставленим автомобілем; на, Фіг.11 - процес спуску людей, вигляд спереду, збоку і ззаду; на Фіг.12 - положення засобів фіксації потерпілих - підплечевого пояса, підстегнової петлі і кожного упора у вихідному положенні при спуску і при навантаженні (пунктиром), вигляд спереду і збоку; на Фіг.13 розташування елементів фіксації потерпілих на спусковій і піднімальний гілках гнучкої тяги; на, Фіг.14 примірник пристосування для закріплення корзини пристрою у віконному отворі будівлі, вигляд збоку; на Фіг.15 - тяговий шків з храповиком, гальмуючими башмаками і з'єднуючою чекою, вигляд спереду; на Фіг.17 - те ж саме і фрагмент гальмуючого важеля і знімної корби, вигляд збоку; на Фіг.18 - підвісний блок з направляючими дужками. Конкретно мобільний рятувальний пристрій включає вертоліт 1 і вантажник автомобіль 2, приймач потерпілих, корпус якого виконано у вигляді корзини 3, безкінцеву гнучку, тягу 4, засоби фіксації потерпілих 5 і засіб 6 подачі і закріплення безкінцевої гнучкої тяги 4 з корзиною 3 для зачепа за конструкції аварійних будинків і спуску потерпілих. Вертоліт 1 можливо застосувати любої сучасної моделі і конструкції. Важливо лише те, щоб у ньому був просторий салон для завантаження засобами рятування і для приймання потерпілих, а також лебідка з ручним і механічним - от двигуна вертольота, управлінням. Такі ж вимоги відносяться і до автомобіля 2, який бажано мати вантажний з відкритим кузовом. Корзина 3 приймача виконана із легкого, пружного і міцного матеріалу. Збоку її корпуса виконано вхідний отвір 7, а знизу - дно-трап у вигляді пересувної кришки 8 отвору корзини, а зверху - шків для намотування і гальмування гнучкої тяги 4, яка виконана нескінченною. На шківі 9 змонтовано механізм його гальмування у вигляді вилкоподібного важелю 10 з поручнем і гальмуючими башмаками 11. Збоку шківа, на його вісі 12, закріплено взаємодіючий з ним храповик 13, а зверху - вставна чека 14 для з'єднання обох гілок безкінцевої гнучкої тяги 4 (Фіг.15, 16, 17). Верхня частина тяги 4 намотана петлею на шків 9, а на нижній частині підвішено стабілізуючий її відтягуючий тягу блок 15 з кронштейном 16 фіксації, наприклад якорем її на поверхні ґрунту (Фіг.8, 18). Гнучка тяга на її умовно названих спускаючий 17 і піднімаючий 18 гілках, закріплені з певним кроком відстані один від одного знімні засоби фіксації потерпілих 5. Це підплечевий пояс 19, підстегнева подвійна петля 21 і ножний упор 21. Вони виконані із пружних міцних на розрив матеріалів і притуляються до гілок тяги 4. У робочому стані під впливом навантаження вони змінюють форму - по формі ланок людського тіла, а після звільнення навантаження знов, пересуваючись по тязі 4, притуляються до неї для вільного проходу тяги 4 через блоки і при намотці її на шківи (Фіг.8, 9, 11, 12). Для цього петлі 20 і ножні упори 21 закріплені на гільці 17 своїми нижніми кінцями, а на гільці 18 ці кінцівки їх повертаються і стають нижніми. Верхні кінцівки петель 20, упорів 21 і кінцівки поясів 19 закріплені на насаджених на тягу 4 кільцях 22 з можливістю сковзання по тязі 4 і опорної фіксації на нижче закріплених на ній балясинах-утовщенях 23. Середні петлі 20 прикріплені до гілок 17 в точках 24 (Фіг.10, 11, 12). Засіб 6 подачі і закріплення тяги 4 і корзини 3 на конструкціях даху і у отворі вікна аварійного будинку виконало, наприклад, так, як показано на Фіг.10 і 14 креслення. Подача тяги 4 на. верхню частину аварійного будинку передбачена за допомогою запуску із кузова автомобіля 2 пускової ракети 20, несучої намагнічену зачіпну "кішку" 26 (у вигляді якоря з гострими "кігтями") і кінець тяги 4 (Фіг.10). Після зачепа, "кішки" за фрагменти будівлі і перевірки міцності закріплення тяги 4, її намотує вручну, або від двигуна і від либідки автомобіля, один із рятувальників із корзини 3. Щоб тяга 4 не притягувалась по поверхні ложа шківа 9, а намотувалась на нього разом обома гілками, застосовують чеку 14 і включають храповик 13 (Фіг.16, 17). В такому разі корзина 3 разом з рятівником піднімається вгору до очага аварії - наприклад, до віконного отвору 27, і закріпляється у ньому (Фіг.8, 9, 10, 14). Для закріплення кришка 8 корзини 3 зсовується в бік підвіконника і лягає на нього. Рятівник стає на кришку і своїми штатними засобами міцніше прикріпляє її і корпус корзини 3 до підвіконника і віконної коробки, (як показано на Фіг.14 і 8), застосовуючи поручні 28 і вставляючи у кутові вушка (не показано) корпуса корзини 3 фіксуючі труби 29. Після перевірки надійності закріплення корзини 3, шків 9 гальмується важелем 10, чека 14 виймається із нього, а корба 30 знімається. Пристрій готовий до спуску людей із спору, їй (будівлі) 31. Користуються пристроєм для спуску людей таким чином. Спуск виконується бригадою рятувальників у складі екіпажу вертольота, (водія автомобіля) і мінімум двох рятувальників - один зверху (у корзині), другий унизу (при землі чи у кузові автомобіля). Вони обидва оснащені мобільними телефонами для подачи команд і розпоряджень. У приймач поступає перший потерпілий, який за допомогою рятувальника сідає на зсунуту кришку 8 корзини 3, впускаючи ноги у отвір її дна, надіває петлю 20 і ставить ноги на упор 21, стискуючи ними гілку 17 тяги 4. Потім за допомогою рятувальника надіває на себе пояс 19. В такому положенні, міцно захвативши руками гілку 17, потерпілий закриває, очі і виконує спуск. Для цього рятувальник знімає важіль 10, гальмувального гачка (не показано) і міцно утримує поручень важеля 10 в руках поки потерпілий повисне на гільці 17 тяги 4 і почує піднімаючі зусилля засобів фіксації 5. Далі рятувальник попускає, гальмування важелем 10, поступово піднімаючи поручень важеля 10 вгору. Під вагою власного тіла потерпілий спочатку повільно, а потім з оптимальною швидкістю рухається вниз до землі і там зупиняється гальмуванням шківа 9, де за допомогою нижнього рятувальника знімає з себе засоби фіксації 5 і дає можливість рятувати наступного потерпілого. При масових спусках на кожного рятуючого виділяється ліміт часу, наприклад, інтервал 5-10сек. В цей термін кожний потерпілий займає місце у корзині, надіває засоби 5 і рухається вниз до зупинки. На протязі цієї зупинки (теж 5-10сек.) наймає місце на "старті" наступний потерпілий, а попередній внизу на "фініші" звільняє; тягу 4. Так дискретно виконується весь процес спуску до приземлення всіх потерпілих. Регулювання і контроль спуску виконується рятувальниками за допомогою мобільних телефонів, або обумовленими звуками, чи зоровими сигналами. Верхній рятувальник займає місце у корзини 3, виходячи із дверей вертольота, коли корзина знаходиться у пришвартованому до нього положенні, а при застосуванні автомобіля він входить у корзину на поверхні кузова і піднімає себе разом з корзиною по тязі 4 вгору до місця аварії, застосовуючи намотку тяги 4 на шків 9 обертами від лебідки двигуна автомобіля, або вручну – знімною корбою 30. По завершенні спуску рятувальники повертаються на свої місця у транспортному засобі, при цьому нижнього піднімають у вертоліт спочатку у корзину (за допомогою засобу 5 і корби 30 шківа 9), а потім із корзини разок з верхнім рятувальником – у салон вертольота. Таким не чином і знімають потерпілих, наприклад, із льодових крижин. По закінченні рятування вертолітні чи автомобільні бригади навантажують свої засоби рятування і повертаються на свої бази. Екіпаж вертольота може залишати бригаду рятувальників до кінця спуску, щоб марно не втрачати пальне. Для цього в положенні Фіг.3, коли корзина 3 міцно закріплена на будівлі, швартові тяги від неї відкріплюються і вертоліт звільнюється, а рятувальну техніку повертають повторним вилітом або автомобільний транспортом. Так виконується масове рятування. Технічною і споживчо-практичною перевагою пропонованого пристрою над прототипом є те, що вперше створено пристрій зняття потерпілих із висотних сучасних споруд, із багатоповерхових житлових і адміністративних будівель, у яких завжди працює велика кількість людей і які частинне стають об’єктом нападу терористів. При цьому забезпечена певна надійність страхування людей при спусках і значна їх пропускна спроможність. Упевнені, ідо такий пристрій для масового рятування людей із супервисотних споруд необхідно розробити якомога скоріше. Купити подібні пристосування за кордоном неможливо, бо їх у світі поки що немає.