Спосіб запобігання гелеутворенню тевереліксу, суспензія тевереліксу (варіанти), спосіб одержання композиції, спосіб одержання суспензії

1. Спосіб запобігання гелеутворенню Тевереліксу (Teverelix), який включає контактування Тевереліксу з протиіоном, похідним від трифторооцтової або сірчаної кислоти, у кількості і при молярному співвідношенні, які достатні для забезпечення рідкої молочної мікрокристалічної водної суспензії пептиду без утворення гелю. 2. Спосіб за п. 1, у якому сіль Тевереліксу суспендують у водному середовищі при концентрації, яка дорівнює або вища ніж 25 мг/мл. 3. Спосіб за будь-яким з пп. 1-2, у якому водна суспензія містить ізотонічний агент. 4. Спосіб за п. 3, у якому ізотонічний агент являє собою манітол. 5. Спосіб за будь-яким з пп. 1-4, у якому водна суспензія містить фармацевтично прийнятний наповнювач. 6. Спосіб за будь-яким з пп. 1-5, у якому водну суспензію одержують безпосередньо перед застосуванням з ліофілізованої солі пептиду. 7. Рідка молочна мікрокристалічна водна суспензія Тевереліксу та протиіона, похідного від трифторооцтової або сірчаної кислоти, у воді, в якій пептид та протиіон присутні в кількості і при молярному співвідношенні, які достатні для утворення, після змішування, суспензії без утворення гелю. 8. Суспензія за п. 7, у якій сіль Тевереліксу суспендована у водному середовищі при концентрації, яка дорівнює або вища ніж 25 мг/мл. 9. Суспензія за будь-яким з пп. 7-8, у якій водна суспензія містить ізотонічний агент. 2 (19) 1 3 79435 4 22. Мікрокристалічна водна суспензія трифтороа26. Суспензія за будь-яким з пп. 22-25, у якій водна цетату Ac-D-Nal-D-Cpa-D-Pal-Ser-Tyr-D-Hci-Leuсуспензія містить ізотонічний агент. Ilys-Pro-D-Ala-NH 2. 27. Суспензія за п. 26, у якій ізотонічний агент яв23. Мікрокристалічна водна суспензія сульфату ляє собою манітол. Ac-D-Nal-D-Cpa-D-Pal-Ser-Tyr-D-Hci-Leu-Ilys-Pro-D28. Суспензія за будь-яким з пп. 22-27, яка додатAla-NH2. ково включає фармацевтично прийнятний напов24. Суспензія за п. 22 або п. 23, яка забезпечує, нювач. при введенні суб'єкту, уповільнене вивільнення 29. Суспензія за будь-яким з пп. 22-28, у якій мікпептиду in vi vo. рокристали знаходяться у формі голчастих крис25. Суспензія за будь-яким з пп. 22-24, у якій сіль талів, що мають розмір частинок від приблизно 5 суспендована у водному середовищі при концентмкм до приблизно 150 мкм. рації, яка дорівнює або вища ніж 25 мг/мл. Часто виникає потреба у введенні біологічно активних пептидів тваринам та людині в композиціях, які забезпечують уповільнене вивільнення активної складової. Такі композиції можуть забезпечуватися шля хом включення активної складової в біодеградовані та біосумісні полімери у формі мікрокапсул, мікрогранул або імплантатів або, в альтернативному варіанті, з застосуванням механічних засобів, таких як мікронасоси або небіодеградовані вмістища. Якщо пептид є високорозчинним у водних середовищах, він може бути рецептований як комплекс із недеградованими полімерами, такими як похідні целюлози, або змішаний з розчинами полімерів, які після парентеральної ін'єкції утворюють гель, з якого повільно вивільнюється активний пептид. Усі вищезгадані композиції мають недоліки та обмеження, такі як великий об'єм суспендуючих рідин або потреба у видаленні недеградованого засобу. У разі утворюючих гель пептидів часто виникає проблема біодоступності, яка перешкоджає потрібній довготривалій дії активної складової. Деякі з проблем, що виникають через фізикохімічні аспекти пептидів, було [описано у статті R. Deghenghi "Antarelix" in Treatment with GnRH Analogs: Controversies and Perspectives", опублікованій видавництвом Μ. Filicori and С. Flamigni, The Parthenon Publishing Group, New York and London 1996, стор.89-91]. Інші проблеми були проілюстровані [у роботі J. Rivier "GnRH analogues towards the next millennium" у виданні GnRH Analogues, опублікованому В. Lunenfeld, The Parthenon Publishing Group, New York and London 1999, стор.31-45, та іншими авторами, такими як M.F. Powell et al. "Parenteral Peptide Formulations: Chemical and Physical Properties of Native LHRH and Hydrophobic Analogues in Aqueous Solution" у виданні Pharmaceutical Research, Vol.8, 1258-1263(1991)]. Сіль гідрофобного пептиду в оптимальному варіанті суспендують у водному середовищі в концентрації, яка дорівнює або перевищує 25мг/мл і з молярним співвідношенням кислоти: пептиду принаймні 1,6:1. Сіль пептиду принаймні частково перебуває у формі голчастих кристалів, які мають розмір частинок приблизно від 5 до 150мкм. У разі потреби водна суспензія може містити ізотонічний агент, такий як маніт. Крім того, водна суспензія може містити фармацевтично прийнят ний наповнювач. В оптимальному варіанті суспензію висушують до ліофілізованого стану, а її вологовміст може бути відновлений шляхом змішування з водою або буферним розчином. Ліофілізовані композиції, які включають ці висушені суспензії, а також способи одержання висушених суспензій, представляють додаткові варіанти втілення винаходу. Фіг.1 є графіком, який пояснює фармакодинамічний вплив (пригнічення тестостерону), якого досягають шляхом здійснення щурам підшкірної ін'єкції суспензії трифтороацетату te verelix® згідно з винаходом; і Фіг.2 є графіком, який пояснює уповільнене вивільнення пептиду teverelix® протягом кількох тижнів у щурів, яким було зроблено ін'єкцію суспензії трифтороацетату teverelix® згідно з винаходом. Авторами було несподівано виявлено, що висококонцентрована водна суспензія пептиду формули Ac-D-Nal-D-pCIPhe-D-Pal-Ser-Tyr-D-Hci-LeuLys(iPr)-Pro-D-Ala-NH 2 (teverelix®, антагоніст GnRH) як трифтороацетатна (TFA) або сульфатна сіль не утворює гелю, як можна було очікувати з огляду на її гідрофобний характер, а замість цього утворює мікрокристалічну молочну суспензію, яка легко вводиться шляхом парентеральної ін'єкції тваринам або людині, і яка вивільнює активну складову протягом кількох тижнів (див. Фіг.1 та 2). Така властивість не забезпечується іншими солями, такими як ацетат, які в результаті дають очікуване, проте небажане утворення гелів з низькою біодоступністю in vivo. Винахід авторів представляє просте, але надзвичайно ефективне розв'язання проблеми стримування гелеутворення гідрофобних пептидів при досягненні довготривалого доставления таких пептидів у формі мікрокристалічних висококонцентрованих суспензій. Додатковою перевагою відкриття авторів є невеликий об'єм таких суспензій, який дозволяє здійснювати парентеральні ін'єкції через тонку голку, а отже, поліпшує місцеву переносимість введеного шляхом ін'єкції матеріалу. При таких ін'єкціях кількість пептиду становить приблизно від 0,1 до 5мг на кг маси тіла ссавця, якому вводять цю суспензію. Оптимальною кількістю протиіону є кількість, яка перевищує необхідну для утворення солі. Ця 5 79435 6 кількість зазвичай становить принаймні 1,6моль з приблизно 15мг антагоніста LHRH ацетату кислоти / моль пептиду, в оптимальному варіанті teverelix® (1,5моль/моль) в результаті дало прозо2моль/моль або більше. Крім того, суспензія для рий гель, який одержують після перемішування. В ін'єкцій має бути концентрованою для досягнення іншому дослідженні 100мкл TFA різних концентранайбільш бажаних профілів вивільнення. Під слоцій додавали до 7,5мг антагоніста LHRH ацетату вом "концентрована" автори розуміють, що кільteverelix® з молярним співвідношенням кість пептиду має перевищувати 2,5% за масою TFA/Te verelix від 1 до 3. Одержували плинну мовід кількості загальної композиції. лочну суспензію з молярним співвідношенням Суспензії висушують шляхом ліофілізації або ³1,6, тоді як гелі одержували з іншими молярними розпилювального висушування для утворення співвідношеннями. ліофілізованих композицій, які можна зберігати й Приклад 5 піддавати відновленню вологовмісту з викорис200мкл 150мМ TFA додавали до антагоніста танням води або буферних розчинів у разі необLHRH ацетату teverelix® у кількості, що становить хідності приготування композицій для ін'єкцій. від 5 до 30мг (концентрація в діапазоні від 25 до Приклади 150мг/мл). Одержували плинну молочну суспензію Приклад 1 з концентрацією до 100мг/мл. 200мкл 5% маніту додавали до приблизно Приклад 6 15мг антагоніста LHRH трифтороацетату 200мкл 150мМ TFA додавали до приблизно teverelix®. Суміш перемішували, застосовуючи 15мг антагоніста LHRH ацетату te verelix® вихрову мішалку, протягом однієї хвилини і одер(3моль/моль), з одержанням після перемішування жували молочно-перламутрову суспензію. Суспенплинної молочної суспензії. Суспензію ліофілізузія складається з мікрокристалів довжиною близьвали заморожувальним висушуванням протягом ко 10мкм. Мікрокристали можуть збиватись у ночі. До ліофілізату додавали 200мкл води або 5% грудки, утворюючи структури, які за формою нагаманітолу, і після змішування і відновлення вологодують їжака. Суспензію вводили щурам (1мг) підвмісту утворювалася плинна молочна суспензія. шкірно і вона забезпечувала фармакодинамічний Приклад 7 вплив пригнічення тестостерону протягом понад 1мл 150мМ TFA додавали до приблизно 75мг 45 днів (Фіг.1). Фармакокінетичний аналіз виявляв антагоніста LHRH ацетату teverelix® (3моль/моль), уповільнене вивільнення пептиду протягом кількох з одержанням після перемішування плинної молотижнів (Фіг.2). чної суспензії. Суспензію ліофілізували заморожуПриклад 2 вальним висушуванням протягом ночі. До ліофілі200мкл води додавали до приблизно 15мг анзату додавали 1мл води і 0,2Μ ацетатний буфер тагоніста LHRH трифтороацетату te verelix®. С уміш рН4,0, й після змішування і відновлення вологовперемішували, застосовуючи ви хрову мішалку, місту утворювалася плинна молочна суспензія. протягом однієї хвилини і одержували плинну моЗазначені суспензії залишалися стійкими протягом лочно-перламутрову суспензію. принаймні 3 днів при кімнатній температурі. Приклад 3 Приклад 8 200мкл води додавали до приблизно 15мг ан100мкл 250мМ H2SO4 додавали до 7,5мг антатагоніста LHRH ацетату teverelix®. С уміш перемігоніста LHRH ацетату te verelix® (5моль/моль) і шували, застосовуючи ви хрову мішалку, протягом після перемішування протягом кількох годин одеоднієї хвилини і одержували прозорий гель. Додаржали плинну молочну суспензію. Суспензія склавання 20мкл TFA (3моль/моль) до гелю в резульдалась з мікрокристалів довжиною приблизно таті забезпечувало утворення рідкої, плинної мо100мкм. Мікрокристали можуть груп уватись з лочно-перламутрової суспензії. утворенням голкоподібних стр уктур. Суспензію Приклад 4 висушували заморожуванням протягом ночі. До 200мкл 100мМ TFA додавали до приблизно ліофілізату додавали 100мкл води або 5% маніто15мг антагоніста LHRH ацетату te verelix® лу і після перемішування та відновлення вологов(2моль/моль) для одержання плинної молочної місту утворювалася плинна молочна суспензія. суспензії. Крім того, змішування 200мкл 75мМ TFA 7 Комп’ютерна в ерстка Т. Чепелев а 79435 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601