Спосіб анкерного кріплення масиву

Реферат: Спосіб анкерного кріплення масиву включає буріння в масиві похилих шпурів з їх пересіченням у днищі, встановлення в шпури армуючих анкерних стрижнів, закріплення анкерних стрижнів твердіючим матеріалом з його закачуванням в місце пересічення похилих шпурів у днищі. Між похилими шпурами бурять додатковий шпур з його виходом в місце пересічення похилих шпурів у днищі, а при закріпленні анкерних стрижнів твердіючим матеріалом його закачують в місце пересічення похилих шпурів у днищі крізь додатковий шпур. UA 86110 U (54) СПОСІБ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ МАСИВУ UA 86110 U UA 86110 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до технологій кріплення гірничих виробок з застосуванням анкерів. В існуючому в теперішній час рівні техніки є відомим аналог з опису до [1]. Цей спосіб включає буріння в масиві похилих шпурів з їх пересіченням у днищі, встановлення в шпури армуючих анкерних стрижнів, закріплення анкерних стрижнів твердіючим матеріалом. Ці ознаки аналога збігаються з суттєвими ознаками корисної моделі. Крім того, у аналогу твердіючий матеріал нагнітають в шпури, після чого в твердіючий матеріал в шпурах встановлюють анкерні стрижні. В цьому способі анкерного кріплення масиву можливо використання лише консистентного твердіючого матеріалу, який би не витікав з шпурів. Однак при цьому необхідно використання анкерних стрижнів з діаметром, значно меншим діаметра шпурів. Зв'язано це з тим, що при введенні анкерних стрижнів в твердіючий матеріал в шпурах, необхідним є витиснення консистентного твердіючого матеріалу назад уздовж шпурів в проміжках між анкерними стрижнями і стінками шпурів. У випадку, якщо діаметри анкерних стрижнів близькі до діаметра шпурів, - витиснення консистентного твердіючого матеріалу назад уздовж шпурів при введенні в нього анкерних стрижнів ускладнюється і саме введення анкерних стрижнів в цей твердіючий матеріал стає проблематичним. Тому при реалізації цього способу реальним є лише використання анкерних стрижнів з діаметром, суттєво меншим діаметра шпурів. Однак це знижує навантажувальну спроможність і надійність анкерного кріплення. Цього недоліку позбавлений аналог, який відомий з [2]. Цей спосіб включає буріння в масиві похилих шпурів з їх пересіченням у днищі, встановлення в шпури армуючих анкерних стрижнів, закріплення анкерних стрижнів твердіючим матеріалом з його закачуванням в місце пересічення похилих шпурів у днищі. Ці ознаки аналога співпадають з суттєвими ознаками корисної моделі. Крім того, в аналозі як армуючі стрижні використовують труби з зовнішнім діаметром, рівним діаметру шпурів, а закріплення труб в шпурах виконують закачуванням твердіючого матеріалу всередину труб з заповненням твердіючим матеріалом місць між трубами у пересічення шпурів. Недолік аналога полягає у тому, що використання як армуючих стрижнів труб здорожує спосіб, що є його недоліком. В основу корисної моделі поставлено задачу - здешевити спосіб анкерного кріплення масиву зі збереженням надійності кріплення за рахунок можливості використання як анкерних стрижнів - стрижнів з поперечним перерізом, не меншим поперечного перерізу труб аналога. Поставлена задача вирішується тим, що в способі анкерного кріплення масиву, що включає буріння в масиві похилих шпурів з їх пересіченням у днищі, встановлення в шпурах армуючих анкерних стрижнів, закріплення анкерних стрижнів твердіючим матеріалом з його закачуванням в місце пересічення похилих шпурів у днищі, на відміну від аналога - між похилими шпурами бурять додатковий шпур з його виходом в місце пересічення похилих шпурів у днищі, а при закріпленні анкерних стрижнів твердіючим матеріалом його закачують в місце пересічення похилих шпурів у днищі крізь додатковий шпур. Для зручності реалізації способу - після встановлення в шпури анкерних стрижнів їх можуть тимчасово закріплювати на вході в шпури до затвердіння твердіючого матеріалу, наприклад, клинами. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак корисної моделі і технічним результатом, якого можна досягти, полягає у наступному. Внаслідок того, що між похилими шпурами бурять додатковий шпур з його виходом в місце пересічення похилих шпурів у днищі, а при закріпленні анкерних стрижнів твердіючим матеріалом його закачують крізь додатковий шпур в місце пересічення похилих шпурів у днищі крізь додатковий шпур - забезпечується можливість використовувати як анкерні стрижні замість труб - стрижні з поперечним перерізом, не меншим поперечного перерізу труб, що дешевше, ніж застосування труб. При цьому згаданий поперечний переріз стрижнів зберігає навантажувальну спроможність кріплення, чим зберігається надійність кріплення. На кресленні, що додається, схематично зображено анкерне кріплення, при встановленні якого реалізують спосіб. Анкерне кріплення, яке зображено на кресленні, містить похилі шпури 1, що пересікаються між собою у днищі 2. В шпурах 1 встановлені анкерні стрижні 3, які закріплені за допомогою твердіючого матеріалу 4. Для закачування твердіючого матеріалу 4 в оптимальне місце при кріпленні анкерних стрижнів - між похилими шпурами 1 виконаний додатковий шпур 5 з його виходом в місце пересічення похилих шпурів 1 у днищі 2. Похилих шпурів 1 з анкерними стрижнями 3 може бути два або більше. При закріпленні ділянки масиву можуть використовуватись декілька кріплень, що зображені на кресленні, які розташовують в залежності від стану приконтурної зони цієї ділянки масиву. Спосіб здійснюється наступним чином. 1 UA 86110 U 5 10 15 В масиві бурять похилі шпури 1 з їх пересіченням між собою у днищі 2. Між похилими шпурами 1 бурять додатковий шпур 5 з його виходом в місце пересічення похилих шпурів 1 у днищі 2. В шпури 1 встановлюють анкерні стрижні 3, які закріплюють твердіючим матеріалом 4. Для цього твердіючий матеріал закачують крізь додатковий шпур 5 в місце пересічення похилих шпурів 1 у днищі 2. як твердіючий матеріал можуть використовувати цемент, бетон, полімери. Закачування твердіючого матеріалу можуть здійснювати різними відомими пристроями, наприклад ін'єктором. Для зручності реалізації способу - після встановлення в шпури 1 анкерних стрижнів 3 їх можуть тимчасово закріплювати на вході в шпури 1 до затвердіння твердіючого матеріалу. Це закріплення можуть здійснювати різними відомими елементами, наприклад клинами (на кресленні не зображено). Після закачування текучого твердіючого матеріалу в місце пересічення похилих шпурів 1 у днищі 2 його прокачують в проміжках між анкерними стрижнями 3 і стінками шпурів 1 до входу шпурів 1. Все це у порівнянні з аналогом дозволяє використовувати як анкерні стрижні - стрижні з перерізом, що забезпечує здешевлення способу анкерного кріплення масиву зі збереженням надійності кріплення. Джерела інформації: 1. А. с. СРСР № 1112126, Е 21 D 21/00, від 17.07 1979 р. 2. Патент України на корисну модель № 71177, Е 21D 20/00 від 21.11.2011 р. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 30 1. Спосіб анкерного кріплення масиву, що включає буріння в масиві похилих шпурів з їх пересіченням у днищі, встановлення в шпури армуючих анкерних стрижнів, закріплення анкерних стрижнів твердіючим матеріалом з його закачуванням в місце пересічення похилих шпурів у днищі, який відрізняється тим, що між похилими шпурами бурять додатковий шпур з його виходом в місце пересічення похилих шпурів у днищі, а при закріпленні анкерних стрижнів твердіючим матеріалом його закачують в місце пересічення похилих шпурів у днищі крізь додатковий шпур. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що після встановлення в шпури анкерних стрижнів їх тимчасово закріплюють на вході в шпури до затвердіння твердіючого матеріалу, наприклад, клинами. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2