Спосіб оптимізації позиціонування дентального імплантату

Реферат: Спосіб оптимізації позиціонування дентального імплантату, за яким виготовляють діагностичні моделі щелеп пацієнта, загіпсовують їх в артикулятор, відповідно з характеристиками руху нижньої щелепи. В місцях майбутньої імплантації у моделі утворюють імітоване кісткове ложе для імплантату, з діаметром на 3-4 мм більше ніж діаметр імплантату, що планується, заповнюють його пластиліном, встановлюють імплантат і переміщують до досягнення оптимального його позиціонування. Після цього на імплантат встановлюють абатмент і уточнюють позиціонування імплантату по плоскостях і по осі обертання, відповідно з особливостями прикусу, стану зубного ряду зубів антагоністів і з отриманими даними характеру руху нижньої щелепи. Далі на абатменті з воску моделюють імітовану ортопедичну конструкцію, визначають вид її фіксації, знімають ортопедичну конструкцію разом з абатментом. В імплантат встановлюють імплантовід вибраної системи імплантатів, відмічають на ньому вісь обертання імплантату, видаляють імплантовід. Загвинчують в імплантат стопорний гвинт і по його направленню і положенню моделюють хірургічний шаблон. Видаляють гвинти, укорочують їх до рівня шаблону, знову встановлюють гвинти в шаблон і виконують необхідні променеві обстеження (рентгенографію, комп’ютерну томографію). UA 87494 U (54) СПОСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ДЕНТАЛЬНОГО ІМПЛАНТАТУ UA 87494 U UA 87494 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, конкретно до ортопедичної і хірургічної стоматології, і може бути використана при проведенні імплантації. З існуючих способів діагностики і планування хірургічного етапу імплантації сьогодні використовуються спеціальні комп'ютерні програми, які забезпечують графічну обробку даних. Це робить можливим будування тримірних моделей черепа і будь-яких його фрагментів, віртуальну обробку отриманих даних для подальшого лікування. Однак отримати образ і сенсорно змоделювати індивідуальну хірургічну ситуацію, спланувати втручання, попрацювати з тримірним простором можливо, тільки маючи тверду модель (Гончаров И.Ю., 2009 р.). В останні роки для виготовлення таких моделей використовується нова технологія - стереолітографія. Використання цієї технології будується на створенні тримірного цифрового образу об'єкту за даними комп'ютерної томографії і подальшому виготовленні об'ємної пластикової моделі (Гончаров И.Ю., 2009 р., Абрамов С.С., Болдырев Н.И., Евсеев А.В. Изготовление пластиковых копий трёхмерных объектов по томографическим данным // Оптическая техника. – 1998. - №1. С. 45-49). Однак ця методика має ряд недоліків, тому що базується на реалізації різних технологічних підходів: 1) лазерна стереолітографія; 2) струминний друк для вибіркового склеювання порошкоподібних матеріалів; 3) багатоструминне моделювання і послідовне формування шарів з термо- або фотозатверджуючих матеріалів; 4) технології лазерного спікання порошкоподібних (металевих або керамічних) матеріалів. Необхідно відмітити також високу собівартість отриманих таким чином моделей. Авторами у доступних джерелах інформації не знайдено опису способу, що пропонується. В основу запропонованої корисної моделі поставлена задача розробки способу оптимізації позиціонування дентального імплантату шляхом встановлення імплантату на діагностичних моделях в утвореному, у місці майбутньої ділянки імплантації, імітованому кістковому дефекті, заповненому пластиліном, за рахунок чого створюються умови для чіткого оптимального позиціонування імплантату не тільки у трьох плоскостях, а і по його осі, що дозволить на доопераційному етапі візуалізувати можливі варіанти встановлення імплантату, абатмента, змоделювати на них майбутню ортопедичну конструкцію, визначити вид її фіксації, виготовити хірургічний шаблон - об'єктивний критерій встановлення імплантату для конкретного пацієнта при проведенні операції, підвищити ефективність хірургічного етапу імплантації. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оптимізації позиціонування дентального імплантату, відповідно до корисної моделі, виготовляють діагностичні моделі щелеп пацієнта, загіпсовують їх в артикулятор, відповідно з характеристиками руху нижньої щелепи, у місцях майбутньої імплантації у моделі утворюють імітоване кісткове ложе для імплантату, з діаметром на 3-4 мм більше ніж діаметр майбутнього імплантату, заповнюють його пластиліном, встановлюють імплантат і переміщують до досягнення оптимального його позиціонування, після чого на імплантат встановлюють абатмент і уточнюють позиціонування імплантату по плоскостям і по осі обертання, відповідно з особливостями прикусу, стану зубного ряду зубів антагоністів і з отриманими даними характеру руху нижньої щелепи, далі на абатменті з воску моделюють імітовану ортопедичну конструкцію, визначають вид її фіксації, знімають ортопедичну конструкцію разом з абатментом, в імплантат встановлюють імплантовід вибраної системи імплантатів, відмічають на ньому вісь обертання імплантату, видаляють імплантовід, загвинчують в імплантат стопорний гвинт і по його направленню і положенню моделюють хірургічний шаблон, видаляють гвинти, укорочують їх до рівня шаблону, знову встановлюють гвинти в шаблон і виконують необхідні променеві обстеження (рентгенографію, комп'ютерну томографію). Причино-наслідкові зв'язки: 1. Встановлення імплантату на діагностичних моделях в утворений, у місці майбутньої ділянки імплантації, імітований кістковий дефект – дозволяє на коопераційному етапі візуалізувати можливі варіанти встановлення імплантату, абатмента, змоделювати на них майбутню ортопедичну конструкцію, визначити вид її фіксації, виготовити хірургічний шаблон оптимального положення імплантату у конкретного пацієнта і, при необхідності, бути позиціонером для маркерів при проведенні рентгенологічного обстеження і визначення показників для проведення кісткової пластики. 2. Заповнення на діагностичній моделі пластиліном імітованого кісткового дефекту дозволяє створити умови для чіткого оптимального позиціонування імплантату не тільки у трьох плоскостях, а і по його осі. 1 UA 87494 U 5 10 15 20 3. Встановлення імплантату спочатку на діагностичній моделі пацієнта дозволяє стримати об'єктивний критерій встановлення імплантату для конкретного пацієнта при проведенні операції, що значно підвищує ефективність хірургічного етапу імплантації за рахунок значного зниження ускладнень при його проведенні. Пацієнту, якому необхідно здійснити встановлення імплантату, знімають відбиток, виготовляють діагностичні моделі щелеп, відповідно з отриманими характеристиками руху нижньої щелепи, загіпсовують в артикулятор. Після цього у місці майбутньої імплантації у моделі утворюють імітоване кісткове ложе для імплантату, з діаметром на 3-4 мм більше діаметра імплантату, заповнюють його пластиліном, встановлюють імплантат того виду, який передбачується використовувати у пацієнта, і, переміщуючи його, досягають оптимального його позиціонування, після чого на імплантат встановлюють абатмент і уточнюють позиціонування імплантату по плоскостях і по осі обертання відповідно з особливостями прикусу, стану зубного ряду зубів антагоністів і з отриманими даними характеру руху нижньої щелепи, далі на абатменті з воску моделюють імітовану ортопедичну конструкцію, визначають вид її фіксації, знімають ортопедичну конструкцію разом з абатментом, в імплантат встановлюють імплантовід вибраної системи імплантатів, відмічають на ньому вісь обертання імплантату, видаляють імплантовід, загвинчують в імплантат стопорний гвинт і по його направленню і положенню моделюють хірургічний шаблон, видаляють гвинти, укорочують їх до рівня шаблону, знову встановлюють гвинти в шаблон і виконують необхідне променеве обстеження (рентгенографію, комп'ютерну томографію). ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 35 Спосіб оптимізації позиціонування дентального імплантату, за яким виготовляють діагностичні моделі щелеп пацієнта, загіпсовують їх в артикулятор, відповідно з характеристиками руху нижньої щелепи, у місцях майбутньої імплантації у моделі утворюють імітоване кісткове ложе для імплантату, з діаметром на 3-4 мм більше ніж діаметр імплантату, що планується, заповнюють його пластиліном, встановлюють імплантат і переміщують до досягнення оптимального його позиціонування, після чого на імплантат встановлюють абатмент і уточнюють позиціонування імплантату по плоскостях і по осі обертання, відповідно з особливостями прикусу, стану зубного ряду зубів антагоністів і з отриманими даними характеру руху нижньої щелепи, далі на абатменті з воску моделюють імітовану ортопедичну конструкцію, визначають вид її фіксації, знімають ортопедичну конструкцію разом з абатментом, в імплантат встановлюють імплантовід вибраної системи імплантатів, відмічають на ньому вісь обертання імплантату, видаляють імплантовід, загвинчують в імплантат стопорний гвинт і по його направленню і положенню моделюють хірургічний шаблон, видаляють гвинти, укорочують їх до рівня шаблону, знову встановлюють гвинти в шаблон і виконують необхідні променеві обстеження (рентгенографію, комп’ютерну томографію). Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2