Спосіб прогнозування ризику розвитку синдрому затримки плода

Реферат: UA 89174 U UA 89174 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме акушерства і гінекології, і може знайти широке застосування у прогнозуванні ризику розвитку синдрому затримки плода. Синдром затримки розвитку плода (СЗРП) - одна з важливих проблем перинатології. СЗРП як найбільш значущий клінічний прояв плацентарної дисфункції займає одне з провідних місць в структурі причин перинатальної захворюваності і смертності. Мала вага при народжені є супутнім діагнозом у 87 % випадків малюкової смертності (1). Частота СЗРП коливається в межах від 3,0 до 17,6 % всіх вагітностей (2), суттєво збільшуючись за наявності екстрагенітальної та акушерської патології у матері. В зв'язку з ростом важкої екстрагенітальної та акушерської патології збільшується і частота пологів з народженням дітей з малою вагою в різні гестаційні терміни. Кількість дітей з СЗРП становить 30,0 % від числа недоношених. СЗРП обумовлює високі показники захворюваності та смертності серед недоношених дітей. Останнім часом наукові дослідження свідчать про значущість імунних порушень у формуванні даної патології. Реалізація СЗРП відбувається внаслідок змін імунореактивності, змін цитокінового балансу (3,4). Фізіологічний перебіг гестаційного процесу багато в чому залежить від продукції факторів росту, які стимулюють проліферацію та інвазію трофобласту, контролюють ріст, розвиток та регрес судин матково-плацентарного комплексу. Порушення цих процесів може супроводжуватись розвитком плацентарної недостатності, яка і обумовлює гіпоксію та затримку розвитку плода (5). Виходячи з вищенаведеного, слід припускати, що дослідження цитокінового профілю, факторів росту, які регулюють процеси плацентації та ембріогенезу у вагітних з СЗРП дозволяють поглибити уявлення про розвиток механізмів, які сприяють реалізації даного ускладнення. Відомий спосіб лікування загрози розвитку синдрому затримки плода(б) що передбачає застосування цілого ряду препаратів різних фармакологічних груп із різними властивостями, але незважаючи на деякі позитивні результати, на сьогодні навряд чи вони є значущими у вирішенні цієї проблеми. Як показали результати власних досліджень та аналіз літератури, багато з загальноприйнятих стандартних методик вже застаріли, занадто обтяжливі та сповільнюють процес лікування. Найбільш близький та вибраний як найближчий аналог є спосіб визначення ризику розвитку синдрому затримки плода, що включає дослідження крові (6). Проте цей спосіб має суттєві недоліки, а саме: тривалість виконання, низька інформативність. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлено задачу, що полягає у визначенні ролі цитокінів в розвитку синдрому затримки плода. Технічним результатом є підвищення точності прогнозування ризику розвитку синдрому затримки плода. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає дослідження крові, згідно з корисною моделлю, методом імуноферментного аналізу визначають вміст цитокінів IL-1, IL-6,ΤΝΕ-ά, TGF-β в сироватці крові, порівнюють з контролем і при зміні величини показників прогнозують затримку розвитку плода. До дослідження було включено 38 вагітних з діагностованим СЗРП у терміни 22-37 тижнів гестації. Контрольна група становила 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності в ті ж терміни. Оцінка стану фетоплацентарного комплексу проводилась за даними комплексного клініколабораторного дослідження: фетоплацентометрії, доплерометрії маткових та пуповинних артерій, визначення гормонів фетоплацентарного комплексу(плацентарний лактоген-ПЛ, естріол-ЕЗ). Рівень гормонів визначали в крові вагітних імунологічним методом ELISA. Вміст цитокінів IL-1, IL-6,ΤΝΕ-ά, TGF-β в крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу з використанням наборів реагентів, що сертифіковані в Україні. Оцінка цитокінового балансу у вагітних із СЗРП в різні терміни гестації показала, що в порівнянні з контрольною групою у жінок з СЗРП відмічено більш високі рівні IL-1α, IL-6 в сироватці крові, починаючи з більш ранніх термінів гестації (22-27) тижнів. В умовах фізіологічного перебігу вагітності і успішного її завершення відбувається збільшення величин цих показників у вагітних, але слід зауважити, що за наявності СЗРП величини цих показників значно вищі (р