Спосіб виготовлення вогнебіозахищеної водотривкої фанери

1. Спосіб виготовлення вогнебіозахищеної водотривкої фанери шляхом просочення її антипіренами в технологічному обладнанні з початковим вакуумуванням, гідростатичним тиском, який відрізняється тим, що спочатку формують пакет листів водотривкої фанери в автоклаві та заповнюють його 25 - ЗО % водним розчином антипіренів з температурою ЗО - 80 °С, після чого в апараті створюють вакуум із залишковим тиском 0,10 0,20 кг/см2 і підтримують такі умови протягом 10 120 хвилин, далі тиск вирівнюють до атмосферного, а потім збільшують його до 1 - 4 кг/см2, такі умови підтримують протягом 1 0 - 3 0 хвилин, після чого тиск вирівнюють до атмосферного, з апарата видаляють залишковий розчин і просочені антипіреном листи фанери обробляють з пульверизатора 2 % водним розчином полімерного антисептика з розрахунку 0,01 - 20 г/м2 активної речовини з наступним сушінням до вмісту вологи у листах фанери не більше 10 %. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як технологічний апарат використовують герметичну ванну, в якій проводять наступні операції: пакет листів водотривкої фанери поміщають у ванну і заповнюють її 25 - ЗО % водним розчином антипіренів з температурою ЗО - 80 °С, після чого в апараті створюють вакуум з залишковим тиском 0,1 0,2 кг/см і витримують листи фанери протягом 10 - 120 хвилин, далі тиск вирівнюють до атмосферного і при таких умовах листи фанери витримують ще від 2 до 10 годин, просочені антипіреном листи фанери вивантажують з ванни для обробки поверхні і торців фанери 2 % водним розчином полімерного антисептика з пульверизатора з розрахунку 0,01 - 20 г/м2 активної речовини та наступного сушіння до вмісту вологи у листах фанери не більше 10%. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як антипірени використовують ЗО % водний розчин суміші з діамонійфосфату і сульфату амонію ( 2 : 1 ) або 25 % водний розчин суміші борної кислоти і бури (1 : 1), або 28 % водний розчин суміші борної кислоти і карбонату натрію (1 : 3), а як полімерний антисептик використовують водний розчин полігексаметиленгуанідинфосфату(хлориду). 00 00 о> 00 Корисна модель відноситься до технології виготовлення вогнебіозахищених матеріалів з деревини, що здійснюється шляхом просочення антипіренами і антисептиками, і може бути використана переважно при виробництві конструкційних фанерних плит або декоративної фанери у деревообробній промисловості та будівництві. Відомо спосіб виготовлення вогнезахищеної фанери шляхом просочення окремих листів шпони водними розчинами пірофосфатів амонію, їх сушкою з подальшим формуванням конструкційних фанерних листів [1]. Недоліком цього способу є невисока вогнестійкість фанери (важкозаймистий матеріал за ДСТУ 30219 "Деревина вогнезахищена") та відсутність біостійкості у такої фанери під час експлуатації. Найбільш близьким за технічною суттю до способу, що заявляється, є спосіб виготовлення вогнезахищеної фанери шляхом формування пакета із шпони, просочення її захисними речовинами в автоклаві, коли спочатку пакет шпони витримують при кінцевому вакуумі на протязі 10-15 хвилин з поступовим зниженням тиску на 0,030,05МПа кожні 3-5 хвилин. З вогнезахищеної шпони виготовляють листи фанери [2]. Недоліком цього способу є те, що подальше склеювання шпони у листи фанери призводить до погіршення механічних властивостей листів фанери та зменшення ефективності вогнезахисту фанери. За цим способом отримують фанеру другого о> 8988 класу вогнезахисної ефективності (важкозаймистий матеріал за ДСТУ 30219). Такої якості фанера за будівельними правилами і нормами не може використовуватись для протипожежного призначення у будівлях і спорудах. За основу корисної моделі правила задача створення нового способу виготовлення вогнебіозахищеної водотривкої фанери. Цей спосіб дозволяє виробляти вогнебіозахищену фанеру, яка класифікується як важкогорючий матеріал і здатна підвищити протипожежний захист різних об'єктів. Поставлена задача вирішується завдяки тому, що на відміну від найближчого аналогу, де використовуються листи шпони, в способі, що заявляється, спочатку формують пакет листів водотривкої фанери в автоклаві та заповнюють його 25-30%вим водним розчином антипіренів з температурою 30-80°С, після чого в апараті створюють вакуум із залишковим тиском 0,10-0,20кг/см кв. і витримують такі умови на протязі 10-120 хвилин, далі тиск вирівнюють до 1-4кг/см кв., такі умови підтримують на протязі 10-30 хвилин, після чого тиск вирівнюють до атмосферного, з апарата видаляють залишковий розчин антипірену і просочені листи фанери вивантажують з автоклава для обробки поверхні і торців листів фанери 2%-вим водним розчином полімерного антисептика з пульверизатора з розрахунку 0,01-20г/м кв. активної речовини з подальшою сушкою в спеціальних сушарках або у звичайних умовах до вмісту вологи у листах фанери не більше 10%. Для експериментальної перевірки запропонованого способу були виготовлені зразки фанери за прототипом і способом, що заявляється, та проведено їх випробування. За найближчим аналогом [2] листи фанери готували за такими технологічними процедурами. Листи березової шпони формували в пакети, які поміщали в автоклав і для просочення використовували антипірен МС [3], що складався з 25 %-ого водного розчину диамонійфосфату (15%) та сульфату амонію (10%), розчин мав температуру 50°С, цей пакет шпони витримували при кінцевому вакуумі на протязі 12 хвилин, тоді під тиском 0,15МПа на протязі 7 хвилин з поступовим зниженням тиску на 0,04МПа кожні 3-5 хвилин. Просочені антипіреном листи шпони просушували до 10% вологості. З таких листів шпони формували листи фанери за ГОСТ 3916.1 [4] з використанням карбамідоформальдегідної смоли і отримували водотривку фанеру з вогнезахисними властивостями. Приготування вогнебіозахищеної фанери за способом, що заявляється, проводили шляхом просочення листів водотривкої фанери сумішшю антипіренів і полімерного антисептика. В якості полімерного антисептика завжди використовували 2%-вий водний розчин полігексаметиленгуанідінфосфату хлориду Тембар" (ТУ У 24.2-21643506002-2001). В прикладі №1 в якості антипірена використовували 25%-вий водний розчин суміші борної кислоти і бури (1:1) (ББ-11 за ГОСТ 28815), в прикладі №2 в якості антипірена використовували 28%-вий водний розчин суміші борної кислоти і карбоната натрія (1:3) (БС-13 за ГОСТ 28815), в прикладі №3 в якості антипірена використовували 28%-вий водний розчин суміші діамонійфосфату і сульфату амонію (2:1) (ДСА-1, ДСА-2 за ТУ У 24.632528450-002-2003). У всіх трьох прикладах використовували листи водотривкої фанери, які виготовляються за ГОСТ 3916.1-96 [4]. Вогнебіозахищену фанеру за способом, що заявляється, отримували наступним чином. Спочатку формували пакет з листів водотривкої фанери в автоклаві та заповнювали його в першому прикладі 25%-вим водним розчином ББ-11, у другому прикладі - 28%-вим водним розчином БС-13, в третьому прикладі - 30%-вим водним розчином ДСА-2 з температурою розчину 50°С, після чого в апараті створювали вакуум з залишковим тиском 0,15 кг/см кв. і витримували такі умови на протязі ЗО хвилин, після чого тиск вирівнювали до атмосферного, а потім збільшували його до 1,5 кг/ см кв., такі умови підтримували на протязі 20 хвилин, після чого тиск вирівнювали до атмосферного, з апарата видаляли залишковий розчин і просочені листи фанери вивантажували для подальшої обробки. Просочені листи фанери за прикладом №1 і №2 обробляли 2%-вим водним розчином Тембара" з пульверизатора з розрахунку 0,05г/м кв. Полігексаметиленгуанідінфосфату хлориду. Просочені листи фанери за прикладом №3 обробляли 2%-вим водним розчином "Гембара" з пульверизатора з розрахунку бг/м кв. полігексаметиленгуанідінфосфату. Просочені антипіренами і оброблені полімерним антисептиком листи фанери сушили у звичайних умовах до вмісту вологи не більше 10%. Взірці листів фанери за найближчим аналогом і за способом, що заявляється, були випробувані на вогнезахисну ефективність за ДСТУ 30219. За цим стандартом вогнезахищені матеріали з деревини поділяються на дві групи. До першої групи відносяться матеріали, коли взірці під час вогневих випробувань втрачають по масі не більше 9%. Це - високого рівня ефективність і їх вважають важкогорючими матеріалами. До другої групи коли взірці під час вогневих випробувань втрачають по масі не більше 25%, їх вважають середнього рівня ефективності і називають важкозаймистим матеріалом. Крім того взірці фанери випробували на біологічну стійкість за ГОСТ 16712, а також на механічну міцність за ГОСТ 9624. Результати випробувань наведені в таблиці 1. 8988 Таблиця 1 Показники Вогнезахищенють, група ефективності за ДСТУ 30219 прототипом Важкозаймистий, 2 група Значення показника для взірців за: прикладом №1 Прикладом №2 Важкогорючий, Важкогорючий, 1 група 1 група Прикладом №3 Важкогорючий, 1 група Біологічна СТІЙКІСТЬ, % втрати маси у випробуваннях за ГОСТ 16712 8 4 4 4 1,27 1,5 1,49 1,5 43 76 75 76 Межа МІЦНОСТІ під час сколюван ня по клеєвому шару, МПа, за ГОСТ 9624 Межа МІЦНОСТІ при статичному згинанні, МПа, за ГОСТ 9624 Як свідчать результати випробувань, взірці вогнебюзахищеної водотривкої фанери, які вироблені за способом, що заявляється, мають значно кращі показники якості ніж взірці за прототипом. Листи фанери, вироблені за способом, що заявляється, відносяться до важкогорючих матеріалів, і до того ж вони мають кращі показники біологічної СТІЙКОСТІ та механічних властивостей. Таку фанеру можна використовувати для підвищення протипожежного захисту різних об'єктів, і таким чином вона знайде застосування як в будівництві так і в Комп'ютерна верстка Д Дорошенко інших галузях народного господарства, наприклад, у вагонобудуванні. 1 Авторское свидетельство СССР №323267 КЛ В27Д1/04 2 Авторское свидетельство СССР №1318399 КЛ В27КЗ/08 3. ТУ У 00020876.001-97 Засіб вогнезахисний МС. 4. ГОСТ 3916 1-96 Фанера общего назначения с наружными слоями из шпона лиственных пород. Підписне Тираж 26 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м К и ї в - 4 2 , 01601