Спосіб мікрохірургічної корепраксії

Спосіб мікрохірургічної корепраксії, що полягає у відновленні центрального положення зіниці, 3 льну колобому у задню камеру, піднімають райдужку в центрі уперед, захоплюють тупокінцевим пінцетом і відтинають частину райдужки в центрі ірис-ножицями, формуючи зіницю. Однак вказана операція вимагає великого розтину в області лімба або рогівки, тому що під час операції через розріз необхідно ввести одночасно два інструменти (спочатку - шпатель і пінцет, а потім - пінцет і ірис-ножиці). В основу винаходу поставлена задача вдосконалити спосіб хірургічної корекції вроджених і набутих змін положення й форми зіниці, шляхом проведення оперативного втручання через мікропроколи рогівки з формуванням штучної зіниці за допомогою цангових мікроінструментів, що дозволить забезпечити малу травматизацію тканин ока при операції, а також центральне розташування зіниці, нормальні її розміри та форму. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, спочатку накладають транскорнеально на периферичну частину зміщеної зіниці 1-3 вузлуватих шва, які зав'язують методом закритої іридопластики [6], а потім через 2 проколи в периферичній частині рогівки за допомогою цангових пінцета і ножиць бімануально роблять часткову іридектомію в оптичній зоні до досягнення нормальних розмірів зіниці (2,5-3мм) і центрального її розташування. Операція здійснюється у такий спосіб (Фіг.1). Обробка операційного поля звичайна. Роблять два проколи в периферичній частині рогівки на 10 і 12 годинах (поз.1). У передню камеру вводять віскоат. На периферичну частину зміщеної зіниці транскорнеально накладають 1-3 шва (нейлон 10/0 з атравматичною голкою) (поз.1). Один кінець шва виводять за допомогою гачка з передньої камери через прокол рогівки на 12 годинах (поз.2). Другий кінець шва захоплюють мікрогачком, виводять його петлю через прокол на 12 годинах, проводять у петлю перший кінець шва (поз.3), а потім натягають кінці швів у протилежному напрямку до зближення країв зіниці й зав'язування вузла (поз.4). Для закріплення вузла таку маніпуляцію повторюють тричі й відрізають кінці швів дистанційними ножицями. Потім через 2 проколи рогівки в передню камеру вводять цангові інструменти (пінцет і ножиці), бімануально роблять в оптичній зоні часткове висічення тканини райдужки до утворення центрально розташованої штучної зіниці нормальних розмірів (2,5-3мм) (поз.5). Аспірація віскоата з передньої камери й введення розчину Рінгер-Локка. Гідрогерметизація проколів рогівки. Субкон'юнктивально гентаміцин 0,3мл і дексаметазон 0,3мл. Епібульбарно флоксал та корнерегель. Монокулярна асептична пов'язка. Під спостереженням перебувало 19 дітей (24 ока) з уродженою та набутою ектопією зіниці у віці від 4 до 15 років. У переважної більшості хворих (14 чоловік, 19 очей) ектопія зіниці супроводжувалася частковим або повним помутнінням кришталика. Всім хворим зроблене оперативне втручання мікрохірургічна корепраксія (переміщення зіниці з відновленням правильного її положення, форми й розміру). 91384 4 При наявності вродженої катаракти (19 очей), одночасно проводилася факоемульсіфікація з імплантацією гнучкої ІОЛ моделі AcrySof Alcon через додатковий склеральний тунельний розтин 3,5мм. Операція у більшості хворих пройшла без ускладнень. Тільки у 2 хворих була відзначена невелика кровотеча із судин райдужки, яка була зупинена додатковим введенням віскоеластика в передню камеру, а також дицинона та амінокапронової кислоти внутрішньовенно. Післяопераційний період протікав без ускладнень. Середній ліжко-день склав 4,3 дні. При виписці в 14 хворих (19 очей) відзначене значне поліпшення зорових функцій (на 0,1-0,2), на 5 очах зір не змінився, у т.ч. на 3 очах він рівнявся світловідчуттю у зв'язку зі змінами на очному дні: атрофією зорового нерва, хоріоретинальною дистрофією, недорозвиненням макули. Приклад 1. Хворий В., 4 років, госпіталізований до стаціонару із приводу вродженого недорозвинення зорового аналізатора, ектопії зіниці, сублюксації кришталика та амбліопії високого ступеня на обох очах. При огляді на OU рогівка прозора, зіниця зміщена латерально догори, 2,5мм у діаметрі, у просвіті зіниці грижа склоподібного тіла; кришталик зміщений медіально, розташований за райдужкою поза оптичною зоною, виражений іридофакодонез. Рефлекс із очного дна рожевий, деталі очного дна не можливо розглянути у зв'язку з ністагмом і поведінкою дитини. Гострота зору OD=0,01 з корекцією sph+10,0D=0,08; OS=0,05 з корекцією sph+10,0D=0,09. ВОТ на OU у межах норми. 23.06.2006р. на OD зроблена реконструктивна операція: факоемульсіфікація сублюксованої катаракти з імплантацією гнучкої задньокамерної ІОЛ AcrySof Natural зі змішаною шовною фіксацією, а також переміщення й централізація зіниці (за розробленою методикою). При виписці 30.06.2006p. OD майже спокійний, рогівка прозора, зіниця правильної форми 3мм, майже в центрі, положення ІОЛ правильне, гострота зору = 0,1 не коригується. Хворому рекомендоване плеопто-ортоптичне лікування в санаторії «Барвінок». 12.02.2007р. хворий повторно поступив до стаціонару для оперативного втручання на OS (Фіг.2). Гострота зору на OD=0,1; на OS=0,05 з корекцією sph+10,0D=0,1. 13.02.2007р. на OS зроблена реконструктивна операція: факоемульсіфікація сублюксованої катаракти з імплантацією гнучкої задньокамерної ІОЛ AcrySof Natural зі змішаною фіксацією; переміщення й централізація зіниці (за розробленою методикою). Операція й післяопераційний період пройшли без ускладнень. При виписці 22.02.2007p. OS майже спокійний, рогівка прозора, зіниця в центрі, овальної форми 2 3мм, положення ІОЛ правильне, на 5 годинах на райдужці є шов, що фіксує нижню опорну ніжку ІОЛ, верхня ніжка ІОЛ фіксована швом до склеральної частини лімба на 11 годинах через базальну колобому, на 2 годинах є шви на місці колишньої зіниці (Фіг.3). Рефлекс із очного дна рожевий, оф 5 тальмоскопія утруднена. Гострота зору OS при виписці 0,1 не коригується. Рекомендовано продовжити санаторно-курортне лікування (санаторій «Барвінок»). При контрольному огляді через 5 місяців стан ока стабільний, гострота зору OD=0,1 не коригується, хворий читає шрифт №9; гострота зору OS підвищилася до 0,2, читає шрифт №9, а з корекцією sph+3,0D - шрифт №7. Всім хворим через 2 тижні після операції було призначено плеоптичне лікування у вигляді періодичних курсів у стаціонарі, а також щоденного тренування зору в домашніх умовах з оклюзією кращого ока. Віддалені спостереження через 6 і 12 місяців після операції показали подальше підвищення гостроти зору на 21 з 24 очей, у т.ч. в 12 хворих до 0,3 і вище; і тільки в 3 хворих гострота зору залишалася низькою 0,01-0,02 у зв'язку з органічними змінами заднього відділу ока. Приклад 2. Хвора С, 15 років, була госпіталізована в стаціонар із приводу: OD - міопія високого ступеня, периферична дегенерація сітківки, гострота зору = 0,02, з корекцією sph - 14,0D=0,6; OS - уроджена аномалія розвитку зорового аналізатора, міопія високого ступеня, ектопія зіниці, сублюксація кришталика, амбліопія високого ступеня, гострота зору = 0,02 не коригується. При огляді OS рогівка прозора, зіниця зміщена в сторону лімба до 1 години, кришталик сублюксований, розташований за райдужкою в центрі, зміщений уперед, в області зіниці видні розтягнуті цинові зв'язки. 14.03.2006р. на OS зроблена реконструктивна операція: факоемульсіфікація сублюксованої катаракти з імплантацією гнучкої задньокамерної ІОЛ AcrySof Natural зі змішаною фіксацією, переміщення й централізація зіниці (за розробленою методикою). Операція й післяопераційний період пройшли без ускладнень. При виписці OS майже спокійний, рогівка прозора, зіниця майже правильної форми, розташована в центрі, положення ІОЛ правильне, на рай 91384 6 дужці є шви на 1 та 5 годинах. Очне дно без патологічних змін, гострота зору = 0,05, з корекцією sph-2,0D=0,07. ВОТ - у нормі. При повторному огляді через 2 місяці стан OS стабільний, гострота зору підвищилася до 0,09, не коригується. Рекомендовано повторні курси плеоптичного лікування. Таким чином, в порівнянні з прототипом, запропонований спосіб мікрохірургічної корепраксії дає можливість провести реконструкцію зіниці з мінімальною травматизацією тканин ока, досягти правильного, центрального положення зіниці й нормальних її розмірів, а в комбінації із плеоптичним лікуванням - підвищити гостроту зору й у значної частини хворих запобігти інвалідності. Джерела інформації 1. Іпатов А.В., Аліфанова Т.А. Інвалідність з дитинства внаслідок офтальмологічної патології // II конференція дитячих офтальмологів України "Сучасні технології діагностики та лікування очної патології у дітей", - Видавництво "КВІЦ". - 2003. - С 90-91. 2. Крижановська Т.В., Науменко Л.Ю. Інвалідність дітей з вадами зору в Україні та шляхи запобігання її // Міжнародна науково-практична конференція лікарів-офтальмологів України „Запобігання сліпоти у дітей в Україні в рамках виконання програми ВООЗ "Зір-2020". - Київ. - 2005. – С.166-171. 3. Каеткина Е.В., Джемилева Н.Р. Структура врожденной патологии органа зрения // Міжнародна науково-практична конференція лікарівофтальмологів України "Запобігання сліпоти у дітей в Україні в рамках виконання програми ВООЗ "Зір-2020". - Київ. - 2005. - С 119-121. 4. Скрипниченко З.М. Операция образования зрачка при сращении и заращении его. - Офтальмол. журн. - 1973. - №8. - С. 614-618. 5. Шоттер Л.Х. К вопросу сутурации радужки. В кн.: Сборник материалов IV конференции офтальмологов Эстонской ССР, Тарту. - 1977. - С. 5355. 6. Венгер Г.Е., Рыков С.А., Венгер Л.В. Реконструктивная хирургия радужной оболочки. - Киев. 2006. - 255с. 7 Комп’ютерна верстка М. Ломалова 91384 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601